Ухвала

від 14.05.2013 по справі 2а-1870/10018/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 р.Справа № 2а-1870/10018/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника відповідача Тименко Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. по справі № 2а-1870/10018/12

за позовом Прокурора Великописарівського району Сумської області в інтересах держави в особі Великописарівського районного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України

до Сумської митниці

про стягнення допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Великописарівського району Сумської області звернувся до Сумського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Великописарівського районного центру зайнятості з адміністративним позовом до Сумської митниці, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь Великописарівського районного центру зайнятості 4632,19 грн. виплаченої ОСОБА_2 допомоги по безробіттю.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року адміністративний позов прокурора Великописарівського району Сумської області в інтересах держави в особі Великописарівського районного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України - задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ, пп. 1 п. 2.7 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, п. 2 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 року № 219, ст.ст. 2, 69, ч. 1 ст. 86, ч. 3 ст. 159, п. 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що наказом Державної митної служби України № 1834-к від 29 вересня 2010 року "По особовому складу митних органів" за порушення Присяги державного службовця, що виявилось у несумлінному виконанні службових обов'язків та порушенні вимог законодавства з питань митної справи, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" з 30 вересня 2010 року припинено перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_2 (а.с. 8).

На підставі цього наказу Сумською митницею видано наказ № 378-к від 30 вересня 2010 року (а.с. 8) про звільнення з роботи ОСОБА_2, яким доведено до відома наказ Державної митної служби України № 1834-к від 29 вересня 2010 року "По особовому складу митних органів" та вирішені питання, пов'язані зі звільненням позивача.

Постановою Сумською окружного адміністративного суду від 1 лютого 2011 року у справі № 2а-8621/10/1870 адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної митної служби України та Сумської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України №1834-к від 29.09.10 «По особовому складу митних органів» в частині припинення з 30.09.10 перебування ОСОБА_2 на державній службі в митних органах. Постановлено поновити ОСОБА_2 на посаді головного інспектора митного поста «Велика Писарівка» Сумської митниці (а.с. 11-14).

Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2012 року у справі № 2-а-8621/10/1870 апеляційну скаргу Державної митної служби України, Сумської митниці залишено без задоволення, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2011 року у справі № 2-а-8621/10/1870 залишено без змін (а.с. 7-10).

На виконання вищевказаних судових рішень 27 грудня 2011 року Державною митною службою України видано наказ № 2708-к про поновлення ОСОБА_2 на посаді головного інспектора митного поста «Велика Писарівка» Сумської митниці з 01.10.2010 року (а.с. 16).

Наказом Сумської митниці № 1250-к від 28.12.2011 року ОСОБА_2 звільнено з посади головного інспектора митного поста "Велика Писарівка" 28 грудня 2011 року за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 17).

З копії персональної картки ОСОБА_2 (а.с. 19) вбачається, що останній 14.12.2010 р. звернувся до Великописарівського районного центру зайнятості для пошуку роботи. Як зазначено у персональній картці, дата звільнення з попереднього місця роботи - 30.09.2010 р., підстава звільнення - ст. 41 п. 2 КЗпП України.

Згідно з довідкою позивача від 05.01.13 р. (а.с. 18), з 21 грудня 2010 року по 27 грудня 2011 року ОСОБА_2 перебував на обліку Великописарівського районного центру зайнятості Державного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України як безробітній у зв'язку зі звільненням з посади головного інспектора митного поста «Велика Писарівка» Сумської митниці. Протягом вищевказаного періоду Великописарівським районним центром зайнятості ОСОБА_2 нараховано та виплачено 4632 грн. 19 коп. державної допомоги по безробіттю.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості позовних вимог, а тому наявність підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон України № 1533-14).

Статтею 1 зазначеного закону, зокрема, визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (пункт 1);

- об'єкт страхування на випадок безробіття - страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону (пункт 6);

- страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу (пункт 8);

- втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин - припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3) статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а для військовослужбовців - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, у зв'язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов'язок і військову службу) (пункт 9).

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону, право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону, одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Умови, підстави та тривалість виплати допомоги по безробіттю, а також підстави припинення, відкладення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості встановлено ст.ст. 22-31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

У відповідності до ч. 1 ст. 22 Закону, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Частинами 2 та 3 статті 23 Закону передбачено, що допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону, виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.

Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.

Частиною 1 статті 31 Закону передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється зокрема у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі зокрема звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України (на 90 календарних днів).

Крім того, колегія суддів зазначає, що питання виплати допомоги по безробіттю врегульовано також Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року (далі - Порядок).

Пунктом 2.2. Порядку передбачено, що втратою роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин вважається припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а для військовослужбовців, зазначених у пункті 2.1 цього Порядку, - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров'я, у зв'язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов'язок і військову службу).

Згідно з пп. 1 п. 2.7. Порядку, без урахування страхового стажу в розмірі, установленому законодавством, визначається допомога по безробіттю особам, звільненим з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, військовослужбовцям, зазначеним у пункті 2.1 цього Порядку, та іншим особам, звільненим з останнього місця роботи (служби) у зв'язку із застосуванням до них заходів дисциплінарного впливу, - виплата починається з 91 календарного дня.

Враховуючи наведені норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що законодавством передбачено можливість призначення допомоги по безробіттю не лише застрахованим особам, що втратили роботу з незалежних від них обставин, вичерпний перелік яких наведено в пункті 9 статті 1 Закону, на чому наголошує відповідач, але й ряду інших категорій осіб, у тому числі звільненим з останнього місця роботи у зв'язку з застосуванням до них заходів дисциплінарного впливу.

З наданої до матеріалів справи довідки Великописарівського РЦЗ (а.с. 63) вбачається, що при реєстрації у трудовій книжці ОСОБА_2 була вказана причина звільнення згідно п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу", однак на момент реєстрації ця стаття була відсутня в базі даних центру зайнятості.

21.12.2010 року ОСОБА_2 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю згідно наказу № 9307 п. 2.7. «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності призначена виплата допомоги по безробіттю» та п. 2 ст. 23 п. 2 п. 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-111 від 02.03.2000 року. Умови призначеної допомоги по безробіттю співпадають з умовами, які були б призначені згідно п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».

Статтею 14 Закону України "Про державну службу" визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Частиною 1 статті 30 даного Закону передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що припинення державної служби за порушення присяги є самостійною підставою для звільнення особи, що не пов'язана із звільненням є звільненням у зв'язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій, в межах розгляду адміністративної справи № 2а-8621/10/1870 за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України, Сумської митниці про поновлення на роботі, встановлено, що діяння, за вчинення якого до позивача застосовано стягнення, визнано дисциплінарним правопорушенням, за вчинення якого передбачено дисциплінарну відповідальність, у тому числі й у вигляді звільнення.

Приймаючи рішення про поновлення ОСОБА_2 на роботі, судами першої та апеляційної інстанції застосовано положення Закону України "Про Дисциплінарний статут митної служби України". Судами не прийнято доводи митного органу про те, що припинення перебування позивача на державній службі відповідно до п. 6 ст. 30 Закону України "Про державну службу" не є видом дисциплінарного стягнення, а є наслідком порушення ним державної служби, у зв'язку із невідповідністю займаній посаді за моральними та діловими якостями державного службовця, як суб'єкта зі спеціальним статусом, і тому не можуть бути застосовані до цих правовідносин будь-які терміни застосування дисциплінарних стягнень, оскільки фактично сам зміст поняття "припинення перебування на державній службі" визначається як звільнення посадової особи з займаної посади, а тому у відповідності до ст. 147 КЗпП та ст. 23 Закону України "Про Дисциплінарний статут митних органів", звільнення працівника з митних органів є одним із видів дисциплінарного стягнення.

Згідно ч. 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що фактично ОСОБА_2 звільнено з органів державної митної служби за вчинення дисциплінарного проступку, а тому зазначені обставини не підлягають повторному доказуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Великописарівським районним центром зайнятості Міністерства соціальної політики України правомірно застосовано до ОСОБА_2 норму п. 2.7. Порядку надання допомоги по безробіттю, яка передбачає право на виплату допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі також особам, звільненим у дисциплінарному порядку, та виплачено за період з 21 грудня 2010 року по 31 грудня 2011 року допомогу по безробіттю в сумі 4 632,19 грн.

Права, обов'язки та відповідальність у сфері страхування на випадок-безробіття встановлені розділом VII Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до положень ст.ст. 34-35 вищевказаного Закону, в залежності від підстав, з яких застраховані особи втратили заробітну плату та роботу законодавець встановлює відповідальність роботодавців за шкоду, заподіяну Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків, а Фонд в свою чергу наділений правом стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи, і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

З огляду на те, що ОСОБА_2 поновлено на посаді на підставі судового рішення, у зв'язку з незаконним звільненням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначене відповідно до положень частини 1 статті 34, частини 4 статті 35 Закону є підставою для стягнення з роботодавця суми виплаченої допомоги по безробіттю.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги прокурора про стягнення з Сумської митниці на користь Великописарівського РЦЗ виплаченої ОСОБА_2 допомоги по безробіттю в розмірі 4632,19 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів підтверджує, що, при прийнятті судового рішення у справі в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. по справі № 2а-1870/10018/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 20.05.2013 р.