Ухвала

від 06.02.2013 по справі 2а-14508/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2-а-14508/11/2670 Головуючий у І інстанції - Качур І.А.

Суддя-доповідач - Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

06 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Ганечко О. М.

Сорочка Є.О.

За участю секретаря: Вилущак Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Будспецпроект» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Будспецпроект» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне підприємство «Будспецпроект» звернувся з позовом до суду до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач - Приватне підприємство «Будспецпроект» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на нікчемність правочинів, за наслідками укладення яких у позивача виникло право на податковий кредит з податку на додану вартість, а сама по собі наявність у позивача податкових накладних та актів виконаних робіт, за висновком суду, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до податкового кредиту. Окрім того, позивачем не доведено зв'язок отриманих за договорами послуг з господарською діяльністю останнього, що виключає правомірність віднесення їх вартості до складу валових витрат суб'єкта господарювання.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Будспецпроект» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року, за підсумками якої складено Акт від 02 серпня 2011 року №5459/23-5/32306496 та виявлені порушення п. 1.32. ст. 1, п. 5.1. ст. 5, п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 663265,00 грн. та п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 2079096,00 грн.

Окрім того, податковим органом було виявлено порушення п.п. 6.3.3. п. 6.3. ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 2307,00 грн.

У зв'язку із наведеним, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення - рішення від 12 серпня 2011 року №0000742305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2530205,00 грн., з яких 2079096,00 грн. за основним платежем та 451109,00 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями, №0000732305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 828352,00 грн., з яких 663265,00 грн. за основним платежем та 165087,00 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями., а також №0000581704, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 2884,00 грн., з яких 2037,00 грн. за основним платежем та 577,00 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Обговорюючи правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Євроконсалтинг-ЦБ», ПП «Кася», ТОВ «Електроцентрмонтаж», ТОВ «Світ-Формат» були укладені угоди про надання консультаційно-інформаційних послуг.

Проте, відповідно до актів виконаних робіт, підписаних за наслідками отримання позивачем наданих зазначеними контрагентами послуг, є не можливим визначити, які види робіт включають в себе зазначені послуги, не можливо визначити мету отримання зазначених послуг.

Окрім того, позивачем укладено договір про надання послуг з ТОВ «Статус-Плюс» згідно якого позивачу надано послуги по прибиранню приміщень за адресами (вул. Коцюбинського, 2-а, вул. Кіквідзе, 2/34 , проспект Перемоги, 7, Інститутська, 15/5, вул. Грушевського, 9, вул. Солом'янська,16-б). Проте, під час розгляду справи суб'єктом господарювання не надано жодних документів на підтвердження факту використання зазначених приміщень.

Також, як вбачається із матеріалів справи, а саме: акту перевірки, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім товарів від ПП «Виставка - ярмарок «Агро» та ТОВ «Компанія «Вайліс», за договорами, які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що відповідно до акту документальної позапланової перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року ПП «Виставка - ярмарок «Агро» та акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Вайліс»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за грудень 2010 - січень 2011 року, встановлено нікчемність правочинів, що укладались зазначеними суб'єктами господарювання.

Окрім того, в ході перевірки податкової звітності зазначеними підприємствами поданої до податкових органів встановлено, що за період діяльності підприємства кількість працівників на підприємствах складає 1 особу, тобто у суб'єктів господарювання на час укладання договорів з позивачем були відсутні матеріальні та трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

У відповідності до положень п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону, валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Законом України «Про податок на додану вартість» у п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037) затверджений Порядок заповнення податкової накладної.

Відповідно до пп. 2 зазначеного Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 18 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні положення містяться і у Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року №969 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1401/18696).

За правилами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Перевіривши реальність договорів, укладених позивачем з ПП «Виставка - ярмарок «Агро» та ТОВ «Компанія «Вайліс», колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу валових витрат сум сплачених за цими угодами, а до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених відповідно до податкових накладених, оформлених його контрагентами, з огляду на відсутність у таких реальних можливостей для їх виконання.

Також, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо недоведеності позивачем факту пов'язаності отриманих від ТОВ «Євроконсалтинг-ЦБ», ПП «Кася», ТОВ «Електроцентрмонтаж», ТОВ «Світ-Формат» та ТОВ «Статус-Плюс» послуг з його господарською діяльністю, що виключає віднесення сплачених за такими договорами коштів до складу валових витрат.

Посилання позивача на те, що постановами Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2011 року у справі №2-а-18339/10/2670 та від 22.02.2011 року у справі №2-а-18340/10/2670 за адміністративними позовами ТОВ «Світ-Формат» до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинним рішення та зобов'язання вчинити дії визнано протиправними дії податкового органу щодо невизнання податкових декларацій податковою звітністю та зобов'язано прийняти податкові декларації як на підставу протиправності висновків податкового органу, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки підставою для зменшення складу валових витрат та податкового кредиту на суму коштів, сплачених позивачем за договорами, укладеними з ТОВ «Світ-Формат» стало неможливість виявлення під час перевірки зв'язку зазначених договорів з господарською діяльністю позивача.

Щодо правомірності податкового повідомлення - рішення №0000581704 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників, колегія суддів виходить з приписів ч. 1 ст. 71 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Проте, звертаючись до суду з вимогою про скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення, ПП «Будспецпроект» не зазначає жодних підстав його протиправності.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будспецпроект» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ганечко О.М.

Сорочко Є.О.

Повний текст ухвали виготовлено 12 лютого 2013 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ганечко О.М.

Сорочко Є.О.