Постанова

від 13.03.2018 по справі 2а-14508/11/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

13 березня 2018 року

справа №2а-14508/11/2670

адміністративне провадження №К/9901/1514/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєва І.А., Пасічник С.С.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства Будспецпроект на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2012 року у складі судді Качура І.А. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року у складі колегії суддів Вівдиченко Т.Р., Ганечко О.М., Сорочко Є.О. у справі №2а-14508/11/2670 за позовом Приватного підприємства Будспецпроект до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

11 жовтня 2011 року Приватне підприємство Будспецпроект (далі - підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12 серпня 2011 року №0000581704, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку з доходів найманих працівників у розмірі 2307 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 577 грн., № 0000732305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 663265 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 165087 грн., №0000742305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2079096 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції у сумі 451109 грн., з мотивів протиправності та безпідставності їх прийняття податковим органом.

15 лютого 2012 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у задоволені позовних вимог відмовлено, з мотивів доведеності податкових правопорушень податковим органом.

06 лютого 2013 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності (не підтвердження) Підприємством консультаційно - інформаційних послуг, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю Євроконсалтинг -ЦБ , Приватного підприємства Кася , Товариства з обмеженою відповідальністю Електроцентрмонтаж , Товариства з обмеженою відповідальністю Світ -Формат та послуг по прибиранню приміщень, факт використання яких позивачем не підтверджений, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю Статус - Плюс .

Крім того, суди попередніх інстанцій прийняли правову позицію податкового органу щодо нікчемності договорів укладених Підприємством з Приватним підприємством Виставка - ярмарок Агро та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Вайліс , які за позицією податкового органу погоджену судами, суперечать підпунктам 1, 2 статті 215, пунктам 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, тобто є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків.

Звертаючись із позовом до суду позивач не зазначив жодних підстав протиправності визначення податковим органом грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників та застосування штрафних санкцій з цього податку, що обумовило відмову у позові з цих підстав у цій частині.

19 лютого 2013 року Підприємство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, доводить необ'єктивність, необґрунтованість судових рішень та їх невідповідність вимогам законодавства, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий судовий розгляд.

Позивач доводить, що його аргументи взагалі не досліджувались судами, не витребовувались та не досліджувались документи, які могли б підтверджувати необхідність, доцільність отримання товарів та послуг та їх відповідність діяльності підприємства, внаслідок чого має місце неповне з'ясування всіх обставин у справі.

Позивач посилається також на помилковий висновок судів попередніх інстанцій щодо нікчемності договорів, покладених податковим органом в основу податкового правопорушення. На його думку, визнання оспорюваного правовчину недійсним і застосування наслідків його недійсності встановлюється в судовому порядку за заявою однієї із сторін правочину або іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

На переконання цієї позиції позивач наводить положення статей 215 та 216 Цивільного кодексу України та позицію Верховного Суду України, викладену в його постанові від 06 листопада 2009 року №9.

Крім того, заявник касаційної скарги посилається на те, що актом перевірки в основу податкових правопорушень серед іншого покладено те, що податкові декларації його контрагентів не визнанні та не прийняті податковим органом. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ним подавалось клопотання про долучення до матеріалів справи в якості доказів копій податкових декларацій контрагентів, які прийняті та проведені податковими органами, проте суддею відхилено в прийнятті цього клопотання, що призвело до неправомірного винесення рішення, оскільки дослідження декларацій контрагентів Підприємства спростувало б усі розбіжності, зазначені податковим органом в акті перевірки.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надійшов, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

18 березня 2013 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито провадження за касаційною скаргою Підприємства (суддя Ланченко Л.В.).

18 жовтня 2016 року справа прийнята до провадження іншим суддею цього суду, внаслідок звільнення доповідача у справі (суддя Маринчак Н.Є.).

04 січня 2018 року справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яким здійснюється розгляд справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті податковим органом на підставі акту документальної планової виїзної перевірки Підприємства, зокрема, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року.

Актом перевірки виявлені порушення Підприємством норм пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого податковий орган здійснив висновок про заниження платником податків податку на прибуток на загальну суму 663265,00 грн. та за порушення підпункту 7.2.3 п. 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2079096,00 грн. Порушення підпункту 6.3.3 пункту 6.3 статті 6 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб , призвело до не утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 2307,00 грн.

Суди попередніх інстанцій, аналізуючи чотири угоди про надання консультаційно-інформаційних послуг та актів виконаних робіт складених на їх виконання, вказали на неможливість визначити, які види робіт включають в себе зазначені послуги, та мету отримання зазначених послуг. Стосовно послуг по прибиранню приміщень за адресами (вул. Коцюбинського, 2-а, вул. Кіквідзе, 2/34 , проспект Перемоги, 7, Інститутська, 15/5, вул. Грушевського, 9, вул. Солом'янська,16-б), судами вказано на те, що під час розгляду справи суб'єктом господарювання не надано жодних документів на підтвердження факту використання зазначених приміщень.

Також, судами попередніх інстанцій зроблений висновок про отримання позивачем товарів від Приватного підприємства Виставка - ярмарок Агро та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Вайліс , за договорами, які суперечать пунктам 1, 2 статті 215, пунктам 1, 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, тобто є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків.

Колегія суддів, зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій погодили висновки податкового органу щодо оцінки результатів взаємовідносин позивача з його контрагентами, самостійна оцінка доказів судами не здійснювалась, долучені до матеріалів справи первинні документи взагалі не досліджувались.

Стосовно витрат на консультаційно-інформаційні послуги, судами попередніх інстанцій не досліджено та не встановлено, до якого виду витрат в розумінні Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248) вони віднесенні, яким чином в подальшому ці витрати використанні у господарській діяльності Підприємства, зважаючи на значний період перевірки та ретельне дослідження діяльності платника податків податковим органом під час перевірки.

Стосовно послуг прибирання, жодний аргумент позивача судами першої та апеляційної інстанції не оцінений взагалі.

Основним доказом податкових правопорушень, в цій справі є акт перевірки, разом з тим до матеріалів справи долучені первинні документи (або їх копії) у чотирьох томах, які не дослідженні судом першої та апеляційної інстанцій, в порушення пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах судової справи не має бути зайвих документів, усі долучені до матеріалів справи документи мають бути дослідженні судами першої та апеляційної інстанцій, з метою встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про нікчемність угод, яка встановлена податковим органом у акті перевірки, оскільки жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Верховний Суд вважає, що визнання під час перевірки податковим органом нікчемними правочинів знаходиться за межами здійснення ним контролю дотримання податкового законодавства. За наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов'язання. Зазначена позиція є усталеною, наведена постановою Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9.

Колегія суддів, вважає, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано відхилено клопотання позивача про долучення до матеріалів справи в якості доказів, копій податкових декларацій контрагентів позивача, які прийняті та проведені податковими органами, з метою оцінки досліджень викладених податковим органом в акті перевірки. Встановлення цих обставин має значення для правильного вирішення справи, що доводить порушення судом норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин на стадії касаційного перегляду.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права (положення пунктів 1, 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України) при ухваленні судових рішень, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 343, 349, п.1, п.2 ч.2 ст. 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства Будспецпроект задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року у справі №2а-14508/11/2670 скасувати.

Справу №2а-14508/11/2670 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Васильєва

С.С.Пасічник