Рішення

від 20.02.2013 по справі 5006/33/147пд/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.02.13 р. Справа № 5006/33/147пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Гідросила», м.Кіровоград (ідентифікаційний код 05786100)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес», Краматорськ (ідентифікаційний код 34877332)

про визнання договору №1 від 24.06.2011р. розірваним та стягнення попередньої оплати у розмірі 132000,00грн.

за участю представників:

від позивача: Родимюк Є.З. за довіреністю №17 від 05.02.2013р.,

від відповідача: Луценко В.А. за довіреністю від 22.01.2013р., Ковальов Д.В. - директор згідно витягу з ЄДР.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Гідросила», м.Кіровоград звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес», Краматорськ про визнання договору №1 від 24.06.2011р. розірваним та стягнення попередньої оплати у розмірі 132000,00грн.

Ухвалою від 27.12.2012р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5006/33/147пд/2012.

Ухвалою від 05.02.2013р. господарський суд продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів за клопотанням відповідача до 13.03.2013р. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №1 від 24.06.2011р. в частині здійснення повузлового капітального ремонту горизонтально-кувальної машини мод. ГКМ 800, 1959 року випуску, виробництва Чехії, внаслідок чого позивач відмовився від спірного договору, у зв'язку із чим у останнього виникли підстави вимагати повернення попередньої оплати.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору на капітальний ремонт ГКМ ус.800тн 1959 г.в., рахунку №18/07 від 16.07.2011р., платіжного доручення №4767 від 26.07.2011р., листів №02-7/2631 від 19.08.2011р., №12/09 від 12.09.2011р., №02-7/2928 від 16.09.2011р., №02-7/2978 від 22.09.2011р., №02-7/3141 від 06.10.2011р., №06/10 від 06.10.2011р., №27/02 від 28.02.2012р., №02-7/1042 від 04.04.2012р., накладних №1499 від 14.11.2011р., №10/04-5 від 10.04.2012р., №10/04-2 від 10.04.2012р., №10/04-3 від 10.04.2012р., №143 від 25.04.2012р., актів від 10.04.2012р., 25.04.2012р., вимоги №02-7/1162 від 17.04.2012р., експертного висновку В-501 від 22.05.2012р., сертифікату суб'єкта оціночної діяльності №11802/11 від 11.05.2011р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 530, 610, 611, 612, 629, ч.2 ст. 652, ст. 846, ч.2 ст. 851 Цивільного кодексу України, ст. 20, ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 12, 54, 56-58 Господарського процесуального кодексу України.

16.01.2013р. позивачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що попередня калькуляція не складалась, тому як ціна договору погоджена сторонами в твердій сумі і не перевищувала рівня звичайної ціни на роботи по виконанню капітального ремонту аналогічної горизонтально-кувальної машини ГКМ-630 по договору №34 від 14.01.2011р. з іншою незалежною стороною ТОВ «Кіровоградський завод нестандартного обладнання». До вказаних пояснень позивачем долучено копії платіжного доручення №4767 від 26.07.2011р., повідомлення про направлення та вручення відповідачу претензії №02-7/1162 від 17.04.2012р., калькуляції.

20.02.2013р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким останній заперечує проти позову та зазначає, що п.1.1. договору №1 передбачено, що роботи виконуються після демонтажу та складання дефектної відомості та враховуючи факт її не складання, вважає, що встановлений 98-денний строк виконання робіт не почав свій перебіг; незважаючи на вищевказане відповідач почав здійснювати ремонт вузлів та деталей ГКМ та листом №37/02 від 01.02.2012р. повідомив позивача про те, що у зв'язку із повним зносом муфти гальмі виникла потреба у виготовленні нової муфти, без якої технологічно неможливо здійснити зборку ГКМ; пізніше листом №27/02 від 28.02.2012р. позивача було повідомлено про збільшення строку виконання робіт за договором №1, а листом №02/03 від 02.03.2012р. про суму та строк цих робіт. Також відповідач зазначив, що відповіді на ці листи позивач не надав, 03 березня 2012р. між сторонами було укладено договір на виготовлення та надання послуг №05/03-12 від 03.03.2012р. про виготовлення та поставку муфти гальмі для ГКМ; факт укладання між сторонами даного договору свідчить про те, що сторони погодили продовження загального строку виконання робіт з капітального ремонту ГКМ до закінчення ремонту муфти; оскільки на виконання договору №05/03-12 позивач грошові кошти не перерахував відповідач листом №04/04-1 від 04.04.2012р. повідомив про відвантаження вузлів та деталей ГКМ, а 10 квітня 2012р. та 25 квітня 2012р. передав позивачеві відремонтовані вузли та деталі до ГКМ, які були прийняті представниками останнього без будь-яких зауважень щодо їх технічного стану та якості виконаних ремонтних робіт. Крім того, відповідачем зазначено, що факт виконання цих робіт також підтверджується й договорами та актами за якими відповідачем залучались інші спеціалізовані підрядні організації для виконання робіт з механічної обробки вузлів та деталей ГКМ; надані позивачем акти обстеження давальницької сировини від 10.04.2012р. та 25.04.2012р. складались значно пізніше зазначених у них дат та в односторонньому порядку, без повідомлення відповідача про виявлення недоліків у роботах, а тому не є належними доказами невиконання відповідачем робіт з ремонту ГКМ. Проте, у зв'язку із тим, що для виконання робіт зі збору ГКМ з відремонтованих вузлів та деталей потрібно було виготовити муфту гальмі, то звісно відповідач зібрати ГКМ у встановлений строк не зміг з вини позивача. Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що під час виконання робіт з боку позивача постійно чинились відповідачу перепони у їх виконанні. Так листом №21/03 від 21.03.2012р. відповідач повідомляв позивача про необхідність оформлення перепусток для працівників, але останні не були оформлені, що унеможливило виконання ремонтних робіт на території замовника. Також позивачем досить тривалий час вирішувалось питання щодо ремонту муфти-тормозу (про необхідність її виготовлення було повідомлено 01.02.2012р., а відповідний договір укладено майже через місяць 03.03.2012р.). Крім того, зазначено, що у зв'язку із виконанням відповідачем робіт та їх фактичним прийняттям позивачем 25.04.2012 останній намагався передати акт приймання-передачі представникам позивача, проте вони від його отримання відмовились; пізніше цей акт нами було надіслано на адресу позивача, що підтверджується поштовою квитанцією, загальна вартість виконаних відповідачем робіт складає 134500,00грн., розмір заборгованості позивача перед відповідачем складає 2500,00грн.; однак, з метою уникнення оплати виконаних відповідачем робіт позивач ці акти від органів пошти отримувати відмовився, заборгованість до теперішнього часу не сплатив. На підтвердження своїх доводів відповідачем надано копії листів №17/11 від 17.11.2011р., №27/02- від 28.02.2012р., №02-03 від 02.03.2012р., №21/03 від 21.03.2012р., договору на виготовлення та надання послуг №05/03-12 від 03.03.2012р., специфікації, акту приймання-передачі послуг від 25.04.2012р., листів №37/02 від 01.02.2012р., №04/04-1 від 04.04.2012р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

24.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес» (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Гідросила» (замовник) укладено договір на капітальний ремонт ГКМ ус.800тн 1959 г.в. (далі - Договір), за умовами якого виконавець здійснює по вузловий капітальний ремонт горизонтально-ковочної машини ус.800тн 1959г.в. виробництва Чехії (в подальшому ГКМ) на своїй території, після здійсненого демонтажу та складання дефектної відомості у присутності комісії від замовника (п.1.0.0. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов договору.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість робіт та порядок їх оплати за договором.

Відповідно до п.2.0.0. загальна сума договору визначається, виходячи з ціни ремонту, та складає 264000,00грн. в т.ч. ПДВ 44000,00грн.

За п.3.2.0. Договору оплата за цим договором здійснюється наступним чином:

3.2.1. замовник повинен оплатити 50% від загальної суми договору протягом 3-х банківських днів після підписання сторонами договору та попередньо складеної та підписаної калькуляції на ремонт горизонтально-ковочної машини ус.800тн. 1959г.в., яка є невід'ємною частиною договору.

Так, позивачем на виконання умов Договору відповідно до платіжного доручення №4767 від 26.07.2011р. перераховано відповідачу 132000,00грн.

За п.4.1.0. Договору виконавець протягом 5 робочих днів з моменту отримання переплати, обумовленої в п.3.2.1. цього договору здійснює розборку та підготовку дефектної відомості та повідомляє про це замовника.

Відповідно до п.4.2.0. замовник протягом 2-х робочих днів з моменту отримання повідомлення від виконавця направляє комісію для виявлення та узгодження додаткових дефектів по ГКМ. У випадку якщо виявлення дефекти перевищують встановлену суму договору, складається додаткова угода до договору, в якому зазначається кількість виявлених дефектів та суми на їх усунення.

Пунктом 4.3.0. Договору встановлено після узгодження всіх домовленостей між сторонами, виконавець своїми силами транспортує дане обладнання до місця ремонту на свої ремонтні майданчики.

За п.4.4.0. Договору після здійсненого ремонту виконавець зобов'язаний здійснити доставку відремонтованих вузлів на територію замовника, та протягом 18 днів здійснити зборку машини згідно паспорту ГКМ та, ввести машину в експлуатацію.

Згідно з п.4.4.1. Договору загальний строк капітального ремонту ГКМ складає 98 робочих днів.

Однак, як зазначає позивач, відповідач до виконання робіт, передбачених Договором, не приступив та у визначений Договором строк результат роботи не передав.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

За п.9.1.0. Договору цей договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами та діє до його повного виконання.

Доказів розірвання вищевказаного Договору сторонами суду не представлено.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що спірний Договір на теперішній час діє.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ч.4 ст. 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд встановив, що нормами спірного Договору та приписами Цивільного кодексу України не визначено право замовника на повернення передплати у випадку невиконання підрядником робіт. Відтак, право вимоги суми грошових коштів в спірних правовідносинах ні сторонами, ні нормами чинного законодавства не передбачено, відповідно грошове зобов'язання відповідача в частині повернення зазначеної суми відсутнє.

Посилання позивача на приписи ст. 526 Цивільного кодексу України як обґрунтування своїх позовних вимог суд вважає невірним, оскільки зазначеною статтею встановлюється загальне правило виконання зобов'язання, а саме - зобов'язання має виконуватися належним чином, однак, як встановлено вище, ні умовами Договору, ні приписами чинного законодавства не передбачено відповідного обов'язку підрядника повернути замовнику попередню оплату у випадку невиконання робіт.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення попередньої оплати у розмірі 132000,00грн. не підлягають задоволенню з огляду на їх безпідставність.

Також позивач просить суд визнати Договір розірваним.

Згідно ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Статтею 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

У своїй позовній заяві позивач просить суд здійснити захист свого порушеного права шляхом визнання Договору розірваним.

Таким чином, позивач просить встановити певний юридичний факт - факт розірвання Договору.

Позивач фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин. Тому, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права.

Заявлена позивачем вимога про встановлення певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Оскільки невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання Договору розірваним.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на позивача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 526, 626, 653, 837Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Гідросила», м.Кіровоград до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпроєктбізнес», Краматорськ про визнання договору №1 від 24.06.2011р. розірваним та стягнення попередньої оплати у розмірі 132000,00грн.

У судовому засіданні 20.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2013р.

Суддя Сич Ю.В.