Ухвала

від 21.02.2013 по справі 0670/1123/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Фещук А.В.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"21" лютого 2013 р. Справа № 0670/1123/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Бучик А.Ю.

Малахової Н.М.,

при секретарі Грищенко І.В. ,

за участю представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "08" листопада 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вамо" до Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вамо" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001482301 від 08.12.2011 рок, прийняте Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області.

В апеляційній скарзі Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби (далі Бердичівська МДПІ), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що судове рішення не відповідає вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вамо" (далі - ТОВ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Бердичівській ОДПІ.

07 вересня 2011 року Бердичівською ОДПІ, за результатами планової виїзної перевірки на предмет дотримання ТОВ "Вамо" вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року, складено акт №3549/23-01/34126070. Також, за результатами виїзної позапланової перевірки, 01.12.2011 року складено акт №5071/23-01/34126070.

Проведеними перевірками встановлено порушення ТОВ "Вамо" вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5, п.5.9 ст.5, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.14.1.36 ст.14, п.135.4 ст.135, п.138.1 та п.138.10.2 ст.138 Податкового кодексу України, що стало підставою для донарахування податку на прибуток на загальну суму 46591 грн., у тому числі по періодах: III квартал 2010 року на суму 6469 грн.; IV квартал 2010 року на суму 27930 грн.; I квартал 2011 року на суму 8492 грн.; II квартал 2011 року на суму 3700 грн.

08 грудня 2011 року, на підставі актів перевірки, Бердичівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001482301, яким ТОВ "Вамо" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 50279 грн., з яких: 42191 грн. - основний платіж; 8088 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи зазначене податкове повідомлення-рішення в частині заниження валових доходів від реалізації продукції у зв'язку з реалізацією товару за цінами нижчими за ціни придбання (різниця між ціною реалізації на експорт та ціною придбання товару) на загальну суму 98 121 грн., суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що такі висновки податкового органу не відповідають обставинам справи та не узгоджується з правовими положеннями Законів, що регулюють спірні правовідносини.

Так, зі змісту акту перевірки убачається, що TOB "Вамо" занизило валові доходи від реалізації продукції у зв'язку з реалізацією товару за цінами нижчими за ціни придбання (різниця між ціною реалізації на експорт та ціною придбання товару) на загальну суму 98 121 грн.

Як на підставу для підтвердження про заниження товариством валових доходів, податковий орган посилається на додаток №5 до акту перевірки в якому співвставлено ціну товарно-матеріадльних цінностей, які придбано позивачем та вартість реалізації зазначених ТМЦ на «експорт» згідно вантажно - митних декларацій.

Будь-яких інших обставин з приводу зазначеного порушення із посиланням на первинні документи, податковим органом не зазначено, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що при складанні акту перевірки податковим органом порушено п. 5.2. розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а тому висновок податкового органу про заниження TOB "Вамо" валових доходів на суму 98121 грн. є безпідставним та таким, що порушує п. 5.2. розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

На думку податкового органу, справедливою ринковою ціною є ціна за яку товар було придбано.

Проте, погодитися з такими твердженнями не можна, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, за період з 01.01.2010 року по 14.06.2011 року, на підставі контракту №5 від 01.01.2010 року, позивачем у СП ТОВ "Ріф-1" було придбано товарно-матеріальні цінності: матеріал для виготовлення взуття, частини взуття та інший товар на суму без ПДВ 952 252,53 грн. (сума ПДВ -190 450,32 грн.), що підтверджується товарно-транспортними накладними, долученими до справи. За придбаний товар ТОВ "Вамо" розрахувалося повністю, а суми ПДВ, які було сплачено постачальнику у складі вартості товарів, на підставі отриманих податкових накладних, було включено товариством до суми податкового кредиту та відшкодовано Бердичівською МДПІ. Зазначені обставини податковим органом не заперечуються.

В послідуючому зазначений товар було експортовано до Польщі, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, в яких визначено митну вартість даного товару, яка не включала суму ПДВ (а.с. 167-250 том 1, а.с.1-58 том 2).

Відповідно до п. 1.20.8. ст. і Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим законом, покладається па податковий орган у порядку, встановленому законом.

Згідно з абзацами першим та другим підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст. 1 зазначеного Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг)..

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів (абзац перший підпункту 1.20.2 цього пункту).

Співвставними умовами для визначення звичайної ціни на товар, що реалізується на експорт, є умови реалізації ідентичного товару (а за його відсутності - однорідного товару) також за експортними операціями.

Як встановлено у судом першої інстанції, за рівень звичайних цін при донарахуванні ТОВ "Вамо" суми податкових зобов'язань з операцій з продажу товарно-матеріальних цінностей за експортними поставками згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності яких виник спір, була взята митна вартість товару, задекларована позивачем при вивезенні товару за митну територію України в режимі експорту, що є порушенням норм підпунктів 1.20.1 та 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Отже, податковим органом, у спосіб, визначений законом не доведено того, що ціна договору, за якою позивач здійснював реалізацію товарів на експорт не відповідає рівню звичайних цін.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Визначальною ознакою для віднесення витрат підприємства на валові витрати виробництва та обігу є те, що такі витрати здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Самостійна, ініціативна, систематична господарська діяльність, яка здійснюється на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, є підприємництвом у розумінні ст. 42 Господарського кодексу України.

Суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству (ч. 1 ст. 19 Господарського кодексу України).

Згідно положень п. 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на викладене, поняття "господарська діяльність", як сукупність господарських операцій, має певні ознаки, в тому числі, наявність економічного (фінансового) результату, цінової визначеності та спрямованості на отримання доходу.

Фінансовий результат, як кінцевий економічний підсумок господарської діяльності підприємства, може виражатись у формі прибутку або збитку.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що поняття "господарська діяльність" не включає такої обов'язкової ознаки, як одержання прибутку, оскільки неотримання прибутку від окремої господарської операції не може свідчити про відсутність у цієї операції ознак господарської діяльності та вказувати в цілому на збитковий характер господарської діяльності підприємця, що діє на власний ризик.

Положення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" містять вичерпний перелік витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, і, як наслідок, не включаються до складу валових витрат.

При цьому, сума збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів за ціною нижче ціни вартості виготовлення продукції у даному переліку відсутня.

Також, слід зазначити, що відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що сума витрат на закупівлю сировини та матеріалів для виготовлення продукції є витратами, пов'язаними з веденням власної господарської діяльності позивача, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу валових витрат 98 121 грн. як суму від реалізації.

Окрім зазначених вище порушень, податковий орган в акті перевірки посилається на те, що позивачем завищено суму задекларованих у рядку 04.6 Декларацій "сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім визначених у 04.11" податків та зборів на загальну суму 31116 грн.

Перевіряючи зазначені обставини, судом першої інстанції встановлено, що позивачу в своїй господарській діяльності необхідно було здійснювати розрахунки з іноземними контрагентами, а тому, у І і II кварталах 2010 року товариством було придбано валюту.

Витрати по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу іноземної валюти у сумі 31116 грн. ТОВ "Вамо" було відображено у декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2010 року у рядку "Сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування".

В подальшому, керуючись листами-роз'ясненнями центрального податкового органу та відповідно положеннями п.2.1 Порядку складання декларації про прибуток підприємства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 р. №143, при заповненні декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік позивач суму 31116 грн. з рядка 04.4 перенесло до рядка 04.6 "Сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім визначених у 04.4".

Пунктом 1.5 Порядку складання декларації про прибуток підприємства податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік передбачено, що за правилами, установленими п.11.1 ст.11 і п.16.4 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", податок розраховується з наростаючим підсумком з початку звітного календарного року, що і було здійснено позивачем.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що TOB "Вамо" не допустило зайвого віднесення суми 31116 грн. - збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу іноземної валюти до складу валових витрат підприємства, оскільки дана операція у відповідності з нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, підтверджена належним чином оформленими первинними документами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції при ухваленні судового рішення про задоволення позовних вимог та скасуванні податкового повідомлення-рішення № 0001482301 від 08 грудня 2011 року частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі розміром 37779 грн., з яких: 32191 грн. - основний платіж; 5588 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у названій частині, а тому підстави для його скасування відсутні.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що позивачем правомірного віднесено до валових витрат витрати на придбання товару на загальну суму 40000 грн..

Як убачається з акту перевірки та матеріалів справи, такі витрати не підтверджені первинними документами, які б свідчили про зв'язок даних витрат з господарською діяльністю.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що таких документів у підприємства немає, оскільки вказана сума неодноразово знімалася податковим органом за усною вимогою, проте, документально підтвердити дані витрати підприємство на даний час не може.

Таким чином, висновок податкового органу щодо завищення TOB "Вамо" валових витрат на суму 40000 грн. є правильним та узгоджується з вимогами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому податкове повідомлення-рішення № 0001482301 від 08 грудня 2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі розміром 12500 грн., з яких: 10000 грн. - основний платіж; 2500 грн. - штрафні (фінансові) санкції є правомірним та підстави для його скасування у названій частині відсутні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення в частині задоволення позовних вимог в названій частині підлягає скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001482301 від 08 грудня 2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі розміром 12500 грн., з яких: 10000 грн. - основний платіж; 2500 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "08" листопада 2012 р. скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001482301 від 08 грудня 2011 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 12500 грн., з яких: 10000 грн. - основний платіж; 2500 грн. - штрафні (фінансові) санкції та прийняти в цій частині нову постанову.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Вамо" у задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0001482301 від 08 грудня 2011 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі розміром 12500 грн., з яких: 10000 грн. - основний платіж; 2500 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001482301 від 08 грудня 2011 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 37 779 грн., з яких: 32 191 грн. - основний платіж; 5588 грн. - штрафні (фінансові) санкції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.Ю.Бучик Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "22" лютого 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Вамо" вул.Куйбишева,37,м.Бердичів,Житомирська область,13300

3- відповідачу Бердичівська об"єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби вул. Б. Хмельницького,24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13312