Рішення

від 21.02.2013 по справі 19/5025/1345/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2013 р.Справа № 19/5025/1345/12

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Розізнана І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Власного підприємства Дунаєвецького районного споживчого товариства "Кооперативне підприємство Хлібокомбінат" м. Дунаївці Хмельницької області

до Споживчого товариства "Домашній хліб" м. Красилів Хмельницької області

про стягнення 20845,38 грн.

Представники сторін:

позивач: Дзекар М.М. (довіреність - №1 від 04.01.2013 року)

відповідач: Залуцький В.Н. (представник за дорученням від 30.11.2012р.)

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Кооперативне підприємство "Хлібокомбінат" Дунаєвецького районного споживчого товариства звернулось з позовом до суду про стягнення з відповідача Споживчого товариства "Домашній хліб" 20845,38 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.07.2010 р. у відповідності з умовами попередньої усної домовленості Кооперативне підприємство "Хлібокомбінат" Дунаєвецького районного споживчого товариства, м. Дунаївці зобов'язалося продати, а Споживче товариство "Домашній хліб", м. Красилів зобов'язалося купити наступний товар: Піч "Матадор", 1 шт., 2006 р., ціною 48600, 00 грн., тістомісильну машину, 1 шт., 2006 р., ціною 14000, 00 грн., агрегат клімат контроль, 1 шт., кошик, 200 шт. на загальну суму приблизно 74000, 00 грн. 06.07.2011 р. на виконання частково вказаних усних домовленостей між сторонами було укладено письмовий правочин шляхом підписання повноважними представниками (керівниками) договору купівлі-продажу без № наступного майна: піч "Матадор", 1 шт. 2006 р., ціною 48600, 00 грн., тістомісильна машина, 1 шт., 2006 р., ціною 14000, 00 грн., кошики, 200 шт. ціною 2400, 00 грн. на загальну суму 65000, 00 грн.

Вказаний товар було передано Споживчому товариству "Домашній хліб" по накладній №9 від 6.07.2010 р. за довіреністю №12 від 6.07.2010 р.

Натомість відповідачем кошти було сплачено не вчасно та не в повному обсязі, домогтися сплати відповідачем боргу з червня по листопад 2012 року позивач не зумів внаслідок ігнорування відповідачем усіх його вимог, висловлених письмово в претензіях, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 14000,00 грн. основної заборгованості, 4516,39 грн. інфляційних витрат, 2328,99 грн. 3 % річних.

Представник позивача подав заяву від 09.01.2013 року, в якій зазначив, при написанні і поданні позову було вказано коротку назву підприємства, повна назва підприємства - Власне підприємство Дунаєвецького районного споживчого товариства "Кооперативне підприємство Хлібокомбінат", в подальшому просить суд зазначати повне найменування підприємства.

У судовому засіданні 06.02.2013 р. представник позивача надав письмове пояснення до позову, в якому зазначив, що в позові і доданих претензіях вказано помилково дату укладення договору купівлі-продажу 06.07.2011 р. і дати сплати перших коштів за товар датованих 2010-м роком. Насправді договір укладено 06.07.2010 р. Перша сплата почалася 08.09.2010 р. Більше в 2010 році сплати коштів не було. В позові ці невідповідності в датах виправлено і підтверджено доданими до суду копіями виписок по рахунку банку про сплату відповідачем боргу за 2010 - 2011 роки, також позивач зазначив, що претензії відповідача по якості товару, про які усно представник відповідача вказав, що заявлятиме їх в подальшому при розгляді справи, не можуть прийматися, оскільки вони в договорі не обумовлювалися. Мало того, товар передано в належному стані за вартістю набагато меншою як балансова. А покупець по своїй вині зберігав його на вулиці, внаслідок чого товар зазнав пошкоджень і втратив належні технічні потужності та характеристики для ідеальної експлуатації. Представник позивача вважає, що вини продавця в цьому не було і немає.

У судовому засіданні 19.02.2013 представник відповідача надав письмовий відзив на позовну заяву у якому зазначив, що Споживче товариство "Домашній хліб" не укладало договір від 06.07.2010 року, який підписаний від імені Споживчого товариства Кравцем В.С., оскільки Кравець В.С. не був та не є посадовою особою Споживчого товариства "Домашній Хліб", а також, не був уповноважений на підписання будь-яких договорів від імені товариства.

Відповідач зазначає, що із банківських виписок наданих позивачем до матеріалів справи вбачається, що оплата за придбане майно відбувалась відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків. Таким чином, розрахунок заборгованості штрафних санкцій за придбане майно не може бути прийнятий до уваги, оскільки він вираховується із 01.08.2010 року (тобто з дати вказаній в договорі), а не із дати виставлення рахунків. Просить суд в позові відмовити.

20.02.2013 р. позивач подав додаткові пояснення і уточнення до позову №28-04 від 19.02.2013 р., у яких зазначено, що на час передачі товару 06.07.2010 р. і укладання договору купівлі-продажу керівником СТ "Домашній хліб" був не Кравець Віктор Степанович, а Дудка Д.Ю., який і тепер є керівником вказаної юридичної особи. Кравець Віктор Степанович не був ні керівником СТ "Домашній хліб", ні працівником до 2010 р., в 2010 р., після 2010 р., не є таким тепер. Ці дані, на переконання позивача, не різняться з даними, що є в відповідача. Отже рахувати цей документ в вигляді договору слід неукладеним, а відповідно й таким, що не породив правовідносин та обов'язків.

Однак в цей час сторонами було складено два первинних бухгалтерських документи - довіреність (відповідачем) і накладна (позивачем), факт складання яких, законність, використання яких і отримання товару по яких не заперечуються обома сторонами в судових засіданнях по справі. Чинним в той час і тепер законодавством не заборонено юридичній особі видавати довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей не працівнику цієї особи. Що і було зроблено правомірно, законно було передано належній особі по належних документах, отримано належною особою товар, чим підтверджено законне укладення юридично правильного і дійсного договору купівлі-продажу 6.07.2010 р.

Договір в формі єдиного документу (як текст договору), копія якого є в справі, а оригінал відсутній не був укладеним. Адже, в договорі не має жодної вказівки на довіреність і накладну від 6.07.2010 р., а в них, навпаки, немає вказівки на укладений договір в формі єдиного документу. Отже копія цього документу - договору не має значення для справи і позивач вважає, що суд не має брати його до уваги як доказ. Це все вказано на противагу відзиву на позов від 19.02.2013 р.

З огляду на це, позивач стверджує, що саме таким чином було укладено даний господарський договір (на який поширюються вимоги цивільно-правового договору), який породив господарські правовідносини, права і обов'язки в обох сторін. Позивач виконав всі взяті на себе обов'язки, а відповідач не всі виконав і не сплатив до сьогодні борг за отриманий товар в сумі 14000, 00 грн.

В позові і додатку-розрахунку інфляційних та річних вказано на початок прострочення строку оплати коштів за товар 01.08.2010 р. як факт порушення графіку сплати боргу по договору і з цієї дати розраховано інфляційні і річні. Але, так як договір 06.07.2010 р. в формі єдиного документу (тексту договору) є неукладеним, то строки оплати, вимоги оплати, прострочення оплати основного боргу, інфляційних та річних мають виникати з дати незадоволення першої вимоги позивача (надсилання претензії (вимоги) 11.01.2012 р. Отримання по поштових правилах рекомендованого листа - претензії (згідно фіскального чеку від 11.01.2012 р.), який додано в справу, складає не більше 4 дні з дати відправки, тобто 15.01.2012 р. Але строк оплати в претензії вказано позивачем місячний, отже прострочення повної оплати боргу почалося у відповідача з 16.02.2012 р.

Також позивач у поясненні просить суд взяти до уваги те, що позиція відповідача у відзиві про неукладення договору в формі єдиного текстового документу - договору 06.07.2010 р. згідно норм ст. 181 ГКУ, ст. ст. 207, 237 ЦКУ та обставин справи, що є підставою відмови в позові, не відповідає закону, оскільки в межах закону доведено і визнано сторонами факт укладення договору іншим способом.

Стосовно відчуження по договору і передачі неякісного майна (товару), позивач зазначає, що передав товар належної якості, а поломка виникла внаслідок неправильної експлуатації майна відповідачем.

За таких обставин позивач вважає, що позов з врахуванням уточнення розміру позовних вимог є обґрунтованим і підлягає задоволенню повністю в сумі 14455,13 грн.

Оскільки заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству, не впливає на чиї-небудь права та інтереси, вона приймається судом згідно ст.22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання з'явився, наполягав на задоволенні позовної заяви з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, викладених у додаткових поясненнях і уточненнях до позову №28-04 від 19.02.2013 р.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, у письмових поясненнях від 21.02.2013 р. зазначає, що Кравець Віктор Степанович станом на липень 2010 року не був працівником СТ "Домашній хліб", а також не обіймав посади, пов'язані з виконанням господарсько-розпорядчих функцій. Крім того СТ "Домашній хліб" не надавало жодних повноважень Кравцю В.С. на підписання будь-яких договорів від імені товариства. Також зазначає, що тільки Дудка Д.Ю. в період з 19.02.2010 р. по 01.03.2012 р. та Будний М.І. з 01.03.2012 р. по сьогоднішній день мали право підпису документів від імені товариства, просить суд відмовити в позові.

Розглядом матеріалів справи встановлено :

Власне підприємство Дунаєвецького районного споживчого товариства "Кооперативне підприємство Хлібокомбінат" як юридична особа зареєстроване за кодом 01734365, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №225161.

Споживче товариство "Домашній хліб" як юридична особа зареєстроване за кодом 36923720, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 494965.

06.07.2010 р. між Кооперативним підприємством "Хлібокомбінат" та Споживчим товариством "Домашній хліб" підписано договір, згідно умов якого позивач продав, а відповідач купив піч "Матадор" по ціні 48600,00 грн., тістомісильну машину до печі "Матадор" по ціні 14000,00 грн., кошики для розстойки тіста в кількості 200шт. на суму 2400,00 грн. Продаж вчинено на загальну суму 65000,00 грн. Покупець зобов'язався перерахувати вищевказану суму на рахунок продавця до 20 жовтня 2010 року по 18571 грн. за кожний місяць. Від позивача договір підписала голова ліквідаційної комісії Касіч В.В., від відповідача - Кравець В.С.

По накладній №9 від 06.07.2010 р. Споживчим товариством "Домашній хліб" прийнято, а КП "Хлібокомбінат" відпущено наступний товар: піч "Матадор", 1 шт. 2006 р., ціною 48600, 00 грн., тістомісильна машина, 1 шт., 2006 р., ціною 14000, 00 грн., кошики, 200 шт. ціною 2400, 00 грн. на загальну суму 65000, 00 грн. Товар прийнятий Кравцем В.С. згідно довіреності №12 від 06.07.2010 р.

Згідно картки рахунку № 6852, наданого відповідачем, ним перераховано позивачу 08.09.2010 року 10000 грн., 05.07.2011 року 5600,00 грн., 14.07.2011 року 1000,00 грн., 18.07.2011 року 2000,00 грн., 08.08.2011 року 3000,00 грн., 18.08.2011 року 3000,00 грн., 07.09.2011 року 2000,00 грн., 26.09.2011 року 2000,00 грн., 06.10.2011 року 3000,00 грн., 31.10.2011 року 5000,00 грн., 10.01.2012 року 5000 грн., 20.01.2012 року 5000 грн., 14.03.2012 року 2400 грн., 11.05.2012 року 1000 грн., 12.06.2012 року 1000 грн.

10.01.2012 р. позивач надіслав відповідачу претензію з доданим зведеним розрахунком на суму 32072,12 грн., в якій просив перерахувати суму боргу в місячний термін з дати отримання претензії.

25.03.2012 р. позивач надіслав відповідачу претензію з доданим зведеним розрахунком на суму 19934,86 грн. в якій просив перерахувати суму боргу в місячний термін з дати отримання претензії.

18.05.2012 р. позивач надіслав відповідачу претензію з доданим зведеним розрахунком на суму 20052,68 грн., в якій просив перерахувати суму боргу в трьохденний термін з дати отримання претензії.

Враховуючи неналежне виконання грошових зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 14000,00 грн. основної заборгованості та 470, 27 грн. 3% річних за мінусом 15,14 грн. деінфляйних нарахувань.

Згідно інформації наданої відповідачем за підписом голови СТ "Домашній хліб" та головного бухгалтера СТ "Домашній хліб" посадовими особами, які мали право підпису документів від імені товариства були Дудка Д.Ю. з 19.02.2010 року по 01.03.2012 року та Будний М.І. з 01.03.2012 року по сьогоднішній день. Кравець В.С. станом на липень 2010 року не був працівником товариства та не обіймав посади пов'язані з виконанням господарсько - розпорядчими функціями.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази та давши їм правову оцінку в сукупності судом враховується наступне.

У відповідності до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з п.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до п.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Розпорядженням правління Дунаєвецького районного споживчого товариства № 41 від 15.10.2008 р. обов'язки голови ліквідаційної комісії кооперативного підприємства "Хлібокомбінат" покладено на Касіч В.В.

Розпорядженням правління Дунаєвецького районного споживчого товариства № 19 від 05.05.2011 р. головою ліквідаційної комісії кооперативного підприємства "Хлібокомбінат" призначено Швець Н.М.

Таким чином Касіч В.В. мала право на підписання договору купівлі-продажу від 06.07.2010 р. від імені КП "Хлібокомбінат".

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 06.07.2010 р. не підписаний уповноваженою особою відповідача та не скріплений печаткою підприємства, а тому в силу ст. 181 ГК України наданий позивачем документ є проектом договору.

З врахуванням вищевикладеного суд вважає, що між сторонами не був укладений договір купівлі-продажу від 06.07.2010 р. Однак в цей же час сторонами було складено два первинних бухгалтерських документи, а саме: довіреність №12 і накладна №9, факт складення яких, використання яких і отримання товару по яких не заперечуються обома сторонами в судових засіданнях по справі. Зазначений факт свідчить про те, що між сторонами виникли цивільні правовідносини, що регулюються параграфом 1 глави 54 ЦК України. Таким чином позивачем 06.07.2010 року було передано відповідачу піч "Матадор", 1 шт. 2006 р., ціною 48600, 00 грн., тістомісильна машина, 1 шт., 2006 р., ціною 14000,00 грн., кошики, 200 шт. ціною 2400, 00 грн. на загальну суму 65000, 00 грн., , що підтверджується накладною №9 від 06.07.2010 р., а відповідач прийняв їх згідно довіреності на отримання товару №12 від 06.07.2010 р., а отже повинен сплатити за них певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з Листом ВГСУ "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (Постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10);

Враховуючи часткову несплату заборгованості за отриманий товар відповідачем, суд вважає що заявлена сума основної заборгованості у розмірі 14000,00 грн. підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, а тому є такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із норми статті 625 ЦК України, індекс інфляції та 3% річних нараховується на суму боргу за весь період прострочення і сплачується боржником незалежно від вини, а 3% річних є фактично платою за користування чужими коштами.

Суд вважає, що позивач вправі нарахувати 3 % річних за весь час прострочення, починаючи з моменту виникнення грошового зобов'язання у відповідача, однак позивач нарахував 3 % річних за період з 16.02.2012 р. по 20.02.2013 р. в розмірі 470,27 грн.

Оскільки розрахунок 3% річних здійснений позивачем неналежним чином, здійснивши власний розрахунок, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 446,46 грн.

За таких обставин, в стягненні 3 % річних в розмірі 23,81 грн. необхідно відмовити .

Судом приймається до уваги, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

При обрахунку суми інфляційних втрат судом враховано рекомендації Верховного суду України, викладені в листі №62-97р від 03.04.1997р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно якого індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Позивач у зведеному розрахунку, поданому з уточненням позовних вимог 19.02.2013 р., просить стягнути 15,14 грн. з мінусовим значенням індексу інфляції за період з 16.02.2012 р. по 20.02.2013 р.

Враховуючи що це є правом позивача, суд вважає правомірним віднімання 15,14 грн. від 446,46 грн. 3 % річних.

Отже сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 14000,00 грн. основної заборгованості та 431,32 грн. 3 % річних.

Доводи відповідача про відчуження і передачу неякісного майна (товару) судом не приймаються, оскільки не підтверджені належними доказами в силу ст. ст. 33, 34 ГПК України.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Власного підприємства Дунаєвецького районного споживчого товариства "Кооперативне підприємство Хлібокомбінат" м. Дунаївці Хмельницької області до Споживчого товариства "Домашній хліб" м. Красилів Хмельницької області про стягнення 14455,13 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Споживчого товариства "Домашній хліб" (м. Красилів Хмельницької області, вул. Грушевського, 154, код ЄДРПОУ 36923720) на користь Власного підприємства Дунаєвецького районного споживчого товариства "Кооперативне підприємство Хлібокомбінат" (м. Дунаївці Хмельницької області, вул. 1 Травня, 16, код ЄДРПОУ 01734365) 14000,00 грн. (чотирнадцять тисяч гривень 00 коп.) основної заборгованості, 431,32 грн. (чотириста тридцять одну гривню 32 коп.) 3% річних, 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних у розмірі 23,81 грн. відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2013 р.

Суддя І.В. Розізнана

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (м. Дунаївці, вул. 1 Травня, 16),

3 - відповідачу(м. Красилів, вул. Грушевського, 154).