Рішення

від 26.02.2013 по справі 19/67/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 лютого 2013 р.

Справа № 19/67/2012/5003

за позовом :Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка,1, м. Київ. 04116)

до : Відділу освіти Гайсинської районної державної адміністрації ( вул. 1 Травня, 40, м. Гайсин, Вінницька обл., 23700)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ПАТ "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ЄДРПОУ 30019801)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ВАТ "Вінницягаз" (21012, м. Вінниця, пров. Щорча,24)

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в загальному розмірі 87 456,06 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Судді Банасько О.О.

Балтак О.О.

Cекретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники

позивача : Іванов П.О.

відповідача : Капкан Л.С., Лищенко Р.М.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до відділом освіти Гайсинської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 87 456,06 грн., з який: 69393,16 грн. основний борг, 5206,57 грн. пеня, 4857,52 грн. штраф, 4163,59 грн. інфляційні, 3835,22 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 09.10.2012 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 23.10.2012 року.

19.10.2013 року від відповідача надійшов відзив на позов ( вх. № канц. 08-46/11537/12), в якому проти позову заперечує з наступних підстав: 20.12.2007 року між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» (Постачальник) та відділом освіти Гайсинської РДА Вінницької області (споживач) укладений Договір № 14 Г/Б-08-386 на постачання та транспортування природного газу для СЗШІ-ІІІ ступенів с. Чечелівка Гайсинського району Вінницької області.

Даний договір діяв у частині поставки газу з 01.01.2008 року до 31.12.2008 року, а в частині проведення розрахунків за газ, послуг по постачанню, транспортуванню та зберіганню газу - до повного їх здійснення (п.10.1 договору).

29 січня 2009 року договір № 14 Г/Б-08-386 був пролонгований на наступний 2009 рік, зареєстрований та взятий на облік в управлінні Державного казначейства України у Гайсинському рай

Відповідно до п. 4.2 зазначеного Договору Постачальник щомісячно за постачання та транспортування природного газу виставляв Споживачу для сплати рахунки із зазначенням всіх сум. Відповідно до виставлених рахунків відділом освіти Гайсинської РДА здійснювалася оплата, що підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідач зазначає, що у позовній заяві не наданий розрахунок основного боргу, не вказаний період, за який виник цей основний борг. Тому, встановити відповідність проведених нарахувань на підставі наданих позивачем документів неможливо. Зі свого боку відповідач, виконуючи ухвалу суду від 09 жовтня 2012 року (п.4.4 - докази розрахунків з позивачем, якщо таке мало місце), надає в суд копії всіх платіжних доручень, рахунків-фактур за період грудня 2009 року, січня-березня 2010 року, які дають підставу для підтвердження відсутності заборгованості відповідача перед позивачем.

Зазначає, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 69 393 грн. 16 коп. є необгрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 206 грн. 57 коп. - пені, 4 857 грн. 52 коп. - штрафу, 4 163 грн. 59 коп. - інфляційних, 3 835 грн. 22 коп. - трьох відсотків річних за несвоєчасні розрахунки та 1750 грн. - судових витрат. Однак підстави для задоволення цих вимог відсутні, оскільки доданими до справи матеріалами підтверджується, що відділ освіти Гайсинської РДА протягом дії договору розрахувався з Дочірньою компанією «Газ України» за постачання та транспортування природного газу в СЗШ І-ІІІ ступенів с. Чечелівка Гайсинського району, не порушуючи строки, встановлені договором № 14 Г/Б-08-386, не мав перед ним заборгованості.

01 грудня 2009 року між дочірнім підприємством «Нафтогазмережі» НАК «Нафтогаз України» та відділом освіти Гайсинської РДА Вінницької області укладений договір № Г/Б-09-386 на постачання та транспортування природного газу для СЗШ І-ІІІ ступенів с. Чечелівка Гайсинського району Вінницької області. Даний договір набрав чинності та діяв у частині поставки газу з 01 грудня 2009 року до 31 грудня 2010 року. Так як поставка газу в СЗШ І-ІІІ ступенів с. Чечелівка в грудні 2009 року здійснювалася відповідно до договору № 14 Г/Б-08-386, відповідно і рахунок для оплати спожитого газу виставлений Дочірньою компанією «Газ України» і на їх рахунок перераховані кошти за спожитий газ.

В позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до п.5.1.Договору № Г/Б-09-386 Споживач, тобто відділ освіти Гайсинської РДА не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника, тобто ДП «Нафтогазмережі» НАК «Нафтогаз України», 100% вартості газу, який запланований для поставки та послуги по постачанню та транспортуванню. Але позивач не зазначає, що в цьому ж п.5.1. йдеться про те, що в разі невиконання споживачем п.5.1. договору, постачальник не здійснює постачання газу споживачеві. Та обставина, що постачальником постачання газу не припинялося, свідчить про те, що споживач дотримувався всіх умов договору, зокрема і умов щодо попередньої оплати грошовими коштами 100% вартості газу і заборгованість перед Постачальником була відсутня.

Відповідно до п.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Посилання ж Позивача на п.9.6 Договору № Г/Б-09-386 про те, що строк позовної давності за цим договором щодо стягнення заборгованості за газ, послуги по транспортуванню та стягненню неустойки встановлюється тривалістю у 10 років є безпідставним, оскільки не дотримані вимоги ст. 259 ЦК України, згідно з якою позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, але у письмовій формі укладається договір про збільшення позовної давності. Ухвалами суду від 23.10.2012 року, 06.11.2012 року та 13.11.2012 року розгляд справи неодноразово відкладався, в зв'язку з ненаданням сторонами доказів по справі, які необхідні для вирішення спору.

В судове засідання 28.11.2012 року з'явились представники обох сторін, якими одночасно подано клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів відповідно до ст.69 ГПК України, мотивоване необхідністю подання нових доказів по даній справі.

Ухвалою суду від 28.11.2012 року розгляд справи було відкладено на 19.12.2012 року та продовжено строк вирішення спору у справі № 19/67/2012/5003 на 15 днів до 24.12.2012 року.

В судове засідання 19.12.2012 року з'явились представники обох сторін, якими не подано всіх належних документів необхідних для розгляду справи.

Разом з тим, від представника позивача надійшла заява про залучення в якості третьої особи, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог Дочірню компанію "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" ( код ЄДРПОУ 30019801, 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1), з метою надання пояснень та доказів по справі. Присутні в судовому засіданні представники позивача зазначену заяву підтримали.

Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу та ознайомившись з документами доданих до матеріалів справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до справи в порядку ст. 27 ГПК України Дочірню компанію "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Залучення Дочірньої компанію "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" до розгляду в даній справі зумовлено тим, що рішення у даній справі може впливати на його права та обов'язки з огляду на характер спірних правовідносин та предмет заявлених позовних вимог, оскільки Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" здійснює транспортування природного газу споживачам і з наданих реєстрів та звітів, суд зможе встановити кількість транспортованого газу відповідачу по справі за спірний період.

На підставі заяви судді Яремчука Ю.О. від 19.12.2012 року розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 19.12.2012 року для розгляду справи № 19/67/2011/5003 створено колегію у складі: головуючого судді Яремчука Ю.О., суддів: Банаська О.О., Балтака О.О.

Враховуючи вищевикладене, справа підлягає прийняттю судовою колегією до провадження із залученням вищевказаної третьої особи.

Ухвалою суду від 16.12.2013 року справу № 19/67/2012/5003 було прийнято справу до свого провадження та розгляд справи було розпочато заново.

Разом з тим, відповідно до ст. 27 ГПК України було залучено до участі у справі в якості третьої особи, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог Дочірню компанію "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" ( код ЄДРПОУ 30019801, 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1), з метою надання пояснень та доказів по справі.

В судове засідання 15.01.2013 року з'явились представники обох сторін.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду.

Представником позивача подано заяву про продовження строку розгляду справи на 15 днів у зв'язку з її складністю.

Представники відповідача не заперечили проти вказаної заяви.

Разом з тим, в ході розгляду справи у суду виникла необхідність залучити в якості третьої особи, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог ВАТ "Вінницягаз".

Залучення ВАТ "Вінницягаз" до розгляду в даній справі зумовлено тим, що рішення у даній справі може впливати на його права та обов'язки з огляду на характер спірних правовідносин та предмет заявлених позовних вимог, оскільки ВАТ "Вінницягаз" також здійснює транспортування природного газу споживачам і з наданих реєстрів та звітів, суд зможе встановити кількість транспортованого газу відповідачу по справі за спірний період.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін по справі, судом встановлено, що сторонами не виконано в повному обсязі вимог ухвали суду щодо надання витребуваних доказів.

З огляду на вищевикладене, суд позбавлений можливості вирішити спір за наявними у справі доказами з огляду на що вважає необхідним у даному випадку відкласти розгляд справи на іншу дату.

Беручи до уваги встановлені обставини справи та керуючись ч.3 ст.69 ГПК України у відповідності до якої у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, суд дійшов висновку про задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Згідно ст. 77 ч.1 п. 3 ГПК України - господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, з необхідністю витребування нових доказів по справі.

Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення реалізації прав, наданих сторонам Господарським процесуальним кодексом України, у тому числі на участь в господарських засіданнях, на подання доказів тощо, ухвалою суду від 15.01.2013 року розгляд справи відкладено на 12.02.2013 року. Ухвалою суду від 12.02.2013р. розгляд справи відкладено на 26.02.2013р. (витребовування документів)

Розглянувши матеріали справи та додані по справі додаткові документи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На виконання наказу Міністерства палива та енергетики України №141/1 від 13.04.2010 року з 25.01.2011 року припинено діяльність ДП "Нафтогазмережі" шляхом його реорганізації - приєднання до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

01.12.2009 року між відповідачем та дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" укладено договір на постачання та транспортування природного газу №Г/Б-09-386.

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язався поставити споживачу в грудні 2009 та у 2010 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити газ, послуги з його постачання та транспортування на умовах даного договору.

Згідно положень п.4.1. договору граничний рівень ціни на природний газ становить 2020,25 грн. за 1000 м.кубічних без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того: збір -2%-40,4050 грн.; тариф на постачання - 23 грн.; тариф на транспортування 99,70 грн.; тариф на транспортування магістральними трубами 22,30 грн.; ПДВ - 20%. До слати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ 2646,7860 грн.

Відповідно до змін, внесених до п.1.2 статуту ДК "Газ України", Компанія є правонаступником реорганізованого дочірнього підприємства "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України".

В п.п. 5.1, 5.2 Договору сторони визначили порядок та умови проведення розрахунків, а саме:

- споживач не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки (згідно з п.2.1. договору) та послуг по постачанню та транспортуванню;

- в разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до актів подачі-прийому та реалізації газу (том1 а.с. 18, а.с. 19, а.с. 86, а.с. 91) за грудень 2009 року, січень-березень 2010 року відповідачу згідно договору №Г/Б-09-386 від 01.12.2009р. поставлено та надано послуг з транспортування природного газу за період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року у об'ємі 7300,0 куб.м.; з 01.01.2010 року по 31.01.2010 року у об'ємі 10222,0 куб.м.; з 01.02.2010 року по 28.02.2010 року у об'ємі 24758,0 куб.м. з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року у об'ємі 8545,0 куб.м. Загальний обєм поставленого газу відповідачу становить 50825,0 куб.м.

Таким чином, вартість поставленого та протранспортованого відповідачу природного газу відповідно до умов договору №Г/Б -09-386 від 01.12.2009 року становить за грудень 2009 року, січень - березень 2010 року - 134514,68 грн. Оплата вартості поставленого та протранспортованого природного газу відповідачем частково здійснювалась на загальну суму 65121,52 грн. (платіжні доручення: №66 від 29.01.2010р. проплата згідно договору №Г/Б-09-386 - 27055,44 грн.; №179 від 26.02.2010р. проплата згідно договору №Г/Б-09-386 - 15301,08 грн.; №302 від 30.03.2010р. проплата згідно договору №Г/Б-09-386 - 22616,77 грн.; №345 від 19.04.2010р. проплата згідно договору №Г/Б-09-386 - 148,23 грн. )

Відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за поставлений природний газ повністю не виконав.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ складає 69393,16 грн. грн.

Несплата відповідачем боргу в сумі 69393,16 грн. спонукала позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з Договору, між сторонами склались правовідносини щодо постачання та транспортування природного газу, що регулюються параграфом 3 глави 54, главою 63 Цивільного кодексу України "Поставка" та главою 32 Господарського кодексу України.

Частинами 1,2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України, транспортування продукції трубопроводами відноситься до господарської діяльності з перевезення вантажів.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноважений на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 ГК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості за спожитий природний газ у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 69393,16 грн. основного боргу є обґрунтованими, заявленими правомірно та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем за неналежне виконання грошових зобов'язань пред'явлено до стягнення з відповідача 5206,57 грн. пені за період з 05.04.2012 року по 05.10.2012 року, 4857,52 грн. штрафу, 4163,59 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2010 року по лютий 2012 року, 3835,22 грн. - 3% річних за період з 01.12.2010 року по 05.10.2012 року.

Визначаючись щодо штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, суд виходив із наступного.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.1 Договору у разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ по постачанню та транспортуванню у строки визначені у п.5.2. даного договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості. Неустойка нараховується Постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Дослідивши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 4857,52 грн. штрафу, 3835,22 грн. - 3% річних, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству та умовам Договору.

Суд дослідивши розрахунок інфляційних втрат, здійснив перерахунок (система «Ліга») за яким інфляційні втрати становлять за період з 01.12.2010 - 01.03.2012р.р. - 4037,80 грн.

Стосовно позовних вимог Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 5206,57 грн. пені за період з 05.04.2012р. по 05.10.2012р. суд дійшов наступного висновку.

Позовні вимоги про стягнення пені ґрунтуються на п. 6.1. Договору постачання та транспортування природного газу №Г/Б-09-386 від 01.12.2009р., ст. 231 (зокрема п.6 цієї статті) Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України.

Дослідивши і оцінивши докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Відповідно до п. 6.1. Договору від 01.12.2009р., в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п. 5.2. даного договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості. Абзацом другим цього пункту Договору визначено, що неустойка нараховується Постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом. Разом з тим, сторонам не надано право змінювати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту зазначених норм слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Отже, положення договорів, що змінюють початок перебігу, тобто порядок обчислення позовної давності, суперечать ст.ст. 260, 261 ЦК України та ч. 6. ст. 232 ГК України.

Такої думки притримується Верховний Суд України зокрема у постанові від 04.12.2012 р. у справі № 17/034-11, якою (постановою) за наслідками перегляду з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права залишено без змін постанову Вищого господарського суду України від 02.11.2011 р. у цій справі.

Відповідно до статті 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З матеріалів справи, зокрема наданого до справи розрахунку пені, вбачається, що до стягнення заявлено пеню, що нарахована протягом шести місяців, що передують зверненню до суду з даним позовом, з посиланням на п. 6.1. договору на постачання та транспортування природного газу №Г/Б -09-386 від 01.12.2009р.

Виходячи зі змісту пунктів 5.1, 5.2 Договору від 01.12.2009р., остаточний розрахунок за отриманий газ Споживач здійснює до 5 числа, наступного за звітним місяця.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що другим абзацом пункту 6.1. договору на постачання та транспортування природного газу №Г/Б -09-386 від 01.12.2009р., сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах, сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. -

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З огляду на те, що другий абзац пункту 6.1 Договору на постачання та транспортування природного газу №Г/Б -09-386 від 01.12.2009р. суперечить вимогам ст.ст. 260, 261 ЦК України та ч. 6. ст. 232 ГК України, цей пункт в частині другого абзацу підлягає визнанню судом недійсним на підставі ст.ст. 203 (ч.1), 215 (ч.1) ЦК України.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з відділу освіти Гайсинської районної державної адміністрації 5206,57 грн. пені за період з 05.04.2012р. по 05.10.2012р. задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись п.1 ч.1 ст.83, ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Визнати недійсним абзац другий п.6.1 Договору № Г/Б - 09-386 на постачання та транспортування природного газу від 01.12.2009р., укладеного між Дочірнім підприємством "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та відділом освіти Гайсинської районної державної адміністрації школа с. Чечелівка.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з відділу освіти Гайсинської районної державної адміністрації (23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. 1 Травня,40, код ЄДРПОУ 02141319) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, р/р 26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м.Київ, МФО 320876) 69393,16 грн. основного боргу; 4857,52 грн. штрафу; 4037,80 грн. інфляційних; 3835,22 грн. - 3% річних та 1642,47 грн. грн. витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відмовити в позові в частині стягнення 5206,57 грн. пені та в частині інфляційних втрат в розмірі 125,79 грн.

6. Копії рішення направити сторонам у справі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 27 лютого 2013 р.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Судді Банасько О.О.

Балтак О.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Шолуденка,1, м. Київ. 04116)

3 - відповідачу ( вул. 1 Травня, 40, м. Гайсин, Вінницька обл., 23700)

третій особі (21013, м. Вінниця, пров. Щорса,24)

третй особі (01021, м. Київ, Кловський узвіз,9/1)