Рішення

від 15.02.2013 по справі 5011-73/15143-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-73/15143-2012 15.02.13 Господарський суд міста Києва, в складі колегії суддів: Баранова Д.О. (головуючий), Марченко О.В., Бондарчук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Една Груп Україна»

про стягнення 85 374,40 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Бабак Б.С., Тесля А.В.

від відповідача: Осадча Л.В.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 15.02.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «ВП Трейд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Една Груп Україна» про стягнення 85 374,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на митно-брокерські послуги. Під час розмитнення товару та заповнення брокером відповідача митних декларацій було допущено помилки щодо зазначення країни походження товару. В подальшому посадовою особою митниці було складено протокол про порушення митних правил в результаті чого товар не було випущено у вільний обіг. У зв'язку із чим позивачем було понесено збитки за простій автомобіля, зберігання товару на складі тимчасового зберігання.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки декларування товару відбувалось на підставі наданих позивачем для розмитнення документів, в яких була інформація про походження товару. А також покликається, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору.

Ухвалою суду від 30.10.2012р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.11.2012р. та оголошено перерву до 12.12.2012р. та до 16.01.2013р.

16.01.2013р. судом призначено справу до колегіального розгляду.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 17.01.2013р. визначено колегію для розгляду даної справи у складі: Баранова Д.О. (головуючий), Бондарчук В.В., Марченко О.В.

22.01.2013р. колегією суддів справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.02.2013р. та оголошено перерву до 15.02.2013р.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2012р. між ТОВ «Една Груп Україна» (виконавець) та ТОВ «ВП Трейд» (замовник) було укладено договір на митно-брокерські послуги №09/02/2012, згідно якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з декларування товарів і транспортних засобів.

Згідно п. 2.1.1 договору виконавець зобов'язався представляти інтереси замовника у взаємовідносинах з митними органами, організаціями по митному оформленню вантажів.

04.05.2012р. товар позивача було доставлено на Київську регіональну митницю та заявлено уповноваженою особою декларанта Гордєєвою М.О. у вільний обіг в режимі ІМ-40 згідно ВМД №100190000/2012/373366 загальною митною вартістю 233 147,27 грн.

08.05.2012р. під час здійснення митного контролю було встановлено невідповідність товару заявленій інформації, а саме нез'явлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про країну походження та виробництва товару та митну вартість.

21.06.2012р. інспектором митного органу було складено протокол про порушення митних правил. Протоколом встановлено порушення Гордєєвою М.О. положень ст. 340 Митного кодексу України.

31.08.2012р. постановою Солом'янського районного суду м. Києва Гордєєву М.О. визнано винною в порушенні митних правил.

Позивач вважає, що уповноважена особа декларанта не скористалась положеннями Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів, транспортних засобів декларантом та не здійснила фізичний огляд товару.

З врахуванням зазначеного, позивачем було сплачено штраф перевізнику за простій автомобіля в сумі 4500 грн. Також позивачем було укладено 11.05.2012р. договір із ПАТ «Українська автомобільна корпорація» на послуги складу тимчасового зберігання в результаті чого сплачено останньому 19 893,19 грн.

Також позивач зазначає, що він зобов'язаний був поставити товар ПП «Класік-Спорт», проте у зв'язку із затримкою товару останнє виставило йому штраф в розмірі 20% від вартості непоставленого товару, а також відмовилось від його придбання, у зв'язку із чим було понесено збитки в розмірі 60 981,21 грн.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 цього Кодексу встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2.1.2-2.1.5 договору на митно-брокерські послуги №09/02/2012 виконавець зобов'язаний здійснювати митні процедури від імені та за рахунок замовника, надавати замовнику інформаційні послуги пов'язані з митним законодавством та митними тарифами, проводити акредитації на митниці, передавати замовнику всі належні йому документи та майно після виконання доручень.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В обґрунтування позовних вимог позивачем не доведено невиконання відповідачем зазначених положень договору.

Згідно п. 2.2.2, 2.2.4 договору виконавець зобов'язався своєчасно (до прибуття вантажу на митну територію України) передавати виконавцю необхідні оригінали та фотокопії документів, які необхідні для митного оформлення вантажу, надавати всі документи, які містять необхідну інформацію про характер, властивості, кількісні та якісні властивості вантажу.

Як вбачається з наявних у справі доказів, декларантом було зазначено щодо частини товару тотожну інформацію про країну виробництва та походження товару, проте країни виробництва та походження відрізнялись.

Відповідач зазначеної обставини не заперечував, покликаючись на те, що інформацію було зазначено згідно інформації, що містили надані позивачем інвойси, а тому зазначив, що невірне зазначення інформації відбулось з вини замовника.

В обґрунтування позову відповідач також покликається, що декларант не скористався правом, передбаченим Порядком проведення ідентифікаційного огляду товарів, транспортних засобів декларантом, затвердженим наказом ДМСУ №174 від 01.04.2002р., а саме перед подачею митної декларації здійснити фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису.

Проте, з наведеного вбачається, що законодавством передбачено саме право декларанта здійснити огляд, а не обов'язок, також аналогічний обов'язок не було передбачено договором на митно-брокерські послуги.

Згідно п. 4.1 договору на митно-брокерські послуги №09/02/2012 сторони зобов'язані дотримуватись діючих правил та законів, що регламентують діяльність митних органів.

Як зазначалось вище постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 31.08.2012р. Гордєєву М.О. визнано винною в порушенні митних правил, з наведеного суд приходить до висновку, що остання понесла відповідальність перед законом за порушення митних правил.

Також, вказаною постановою місцевого районного суду встановлено, що вантаж переміщувався на підставі наступних товаросупровідних документів, а саме: CMR № 083718 від 30.04.12; інвойс № FEX -018/12 від 18.04.2012 року інвойс № FEX -019/12 від 18.04.2012 року; інвойс № FEX -022/12 від 18.04.2012 року.

Згідно з зовнішньоекономічним договором № 22.03/12 від 22.03.12 та інвойсами № FEX -018/12; № FEX -019/12; № FEX -022/12 від 18.04.2012 року, продавцем та відправником товару виступає компанія «Інтер-Віон С.А.»(Польща, м. Варшава, вул. Остробрамська, 91. 04-118).

Покупець та одержувач - ТОВ «ВП Трейд»(код ЄДРПОУ 37688977, м. Київ, вул. Вербицька, б. 36-Б, кВ. 73; м. Київ, вул. Марко Вовчок, б. 14).

08.05.12, під час здійснення митного контролю (огляду) товарів, заявлених за ВМД №100190000/2012/373366, встановлено, що вантаж являє собою згідно оглянутих місць товари для домашнього вжитку та манікюрні набори, а також встановлено невідповідність заявленому по деяким товарам.

Будь-яка відповідальність ТОВ «Една Груп Україна» перед ТОВ «ВП Трейд» в разі порушення митних правил договором на митно-брокерські послуги не передбачено.

Позивач покликається, на порушення відповідачем п. 4.6.1 договору згідно якого виконавець несе відповідальність перед замовником за дотримання термінів митного оформлення вантажу.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, при укладенні договору сторонами не було обумовлено чітких термінів виконання митного оформлення вантажу. При цьому, сама умова п. 4.6.1 договору передбачає відповідальність за дотримання термінів митного оформлення та не передбачено відповідальності за недотримання.

Відповідно до п. 4.4 договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що виконавець не відповідає перед замовником за виконання угоди, укладеної замовником та третьою особою.

Як зазначалось вище, позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору йому було завдано збитків на суму.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на ст. 1166 ЦК України згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Проте, як зазначалось вище між сторонами існують договірні зобов'язання, а тому до даних правовідносин не можуть застосовуватись норми, що регулюють деліктні зобов'язання.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як зазначалось вище, позивачем не доведено порушення обов'язків за договором відповідачем, а також не доведено порушення строків виконання зобов'язання останнім.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п. 4.6.2 Виконавець не несе відповідальності за порчу вантажу та інші збитки (простій транспорту та ін.), що настали із-за несвоєчасного отримання інструкцій і необхідних документів від замовника, а також неправильні або неповні відомості замовника, що надані в заявках, інструкціях, сертифікатах та інших документах.

Як вбачається з наявних у справі копій інвойсів на підставі яких здійснювалась поставка товару в Україну, в графі «origin» (походження) було зазначено інформацію про походження товарів, та в подальшому цю інформацію було використано при заповненні митної декларації.

Також в п. 4.6 договору передбачено, що замовник несе відповідальність за збитки, які виникли у виконавця в результаті наданої недостовірної, неповної або несвоєчасно наданої інформації відносно вантажу та правил його перевезення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позивачем не доведено належними доказами порушення відповідачем обумовлених договором на митно-брокерські послуги зобов'язань.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи та докази у даній справі, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 85 374,40 грн. збитків необґрунтованими, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Головуючий суддя Баранов Д.О.

Судді Марченко О.В.

Бондарчук В.В.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.02.2013р.