Постанова

від 03.06.2013 по справі 5011-73/15143-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р. Справа№ 5011-73/15143-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Скрипки І.М.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „ВП ТРЕЙД"

на рішення господарського суду міста Києва

від 15.02.2013 року

у справі №5011-73/15143-2012 (головуючий суддя - Баранов Д.О., судді - Марченко О.В., Бондарчук В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ВП ТРЕЙД", м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю „ЕДНА ГРУП УКРАЇНА", м.Київ,

про стягнення 85 374,40 грн.,

за участю представників:

від позивача: Бабак Б.С. - представник (дов. б/н від 19.10.2012р.);

від відповідача: Осадча Л.В. - представник (дов. №05/2012 від 20.11.2012р.);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП ТРЕЙД» (надалі - ТОВ «ВП ТРЕЙД») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДНА ГРУП УКРАЇНА» (надалі - ТОВ «ЕДНА ГРУП УКРАЇНА») 85 374,40 грн. збитків, заподіяних неналежним виконанням умов договору на митно-брокерські послуги № 09/02/2012 про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2013 року у справі №5011-73/15143-2012 у задоволенні позову відмовлено.

Із зазначеним рішенням товариство з обмеженою відповідальністю «ВП ТРЕЙД» не погодилось та звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на грубе порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «ВП ТРЕЙД» на рішення господарського суду м. Києва від 15.02.2013 року у справі №5011-73/15143-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів: Жук Г.А., Остапенка О.М. та призначено до розгляду на 08.04.2013 року.

08.04.2013 року, 20.05.2013 року в порядку статті 77 ГПК України в судових засіданнях оголошувались перерви до 20.05.2013 року та 03.06.2013 року відповідно.

20.05.2013 року розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду у зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. на лікарняному, розгляд справи №5011-73/15143-2012 визначено здійснити колегією у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Остапенка О.М., Скрипки І.М.

03.06.2013 року в судовому засіданні за клопотанням представника скаржника фіксування судового процесу здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу на диск CD-R, серійний номер 76071.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав повністю, просив оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вказуючи на безпідставність доводів апеляційної скарги, представник відповідача просив у задоволенні скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі докази на предмет правильності юридичної оцінки обставинам справи, повноти їх встановлення, правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду не знаходить підстав для скасування рішення та відповідно задоволення апеляційної скарги.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 09.02.2012 року між ТОВ «Една Груп Україна» (в тексті договору - виконавець) та ТОВ «ВП Трейд» (в тексті договору - замовник) було укладено договір на митно-брокерські послуги №09/02/2012, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику комплекс митно-брокерських послуг, зокрема, з оформлення вантажів.

04.05.2012р. товар, придбаний позивачем в Інтер-Віон С.А. (Польща) за зовнішньо-економічним договором поставки №22.03/12 від 22.03.2012 року був доставлений на Київську регіональну митницю, після чого уповноваженою особою декларанта, митним брокером Гордєєвою М.О. було заявлено у вільний обіг в режимі ІМ-40 згідно ВМД №100190000/2012/373366 товари, які належать ТОВ «ВП ТРЕЙД» в кількості 104 найменувань загальною митною вартістю 233 147,27 грн. та сплатою митних платежів у сумі 69 028,87 грн.

08.05.2012 року під час здійснення митного контролю було встановлено незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про країну походження та країну виробництва товарів, зазначених у вантажно-митній декларації, їх митну вартість.

21.06.2012 року головним інспектором відділу Київської регіональної митниці відносно Гордєєвої М.О. був складений протокол про порушення митних правил № 0817/10000/12, а саме, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 340 Митного кодексу України в редакції від 11.07.2002 року.

Як стверджує позивач, уповноважена особа декларанта перед подачею митної декларації не здійснила фізичного огляду товару у відповідності до Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів, транспортних засобів декларантом, затвердженого наказом Державної митної служби України №174 від 01.04.2002 року, не врахувала можливість відмінності країни походження та країни виробника товарів, в результаті чого було порушено пункт 4.1 договору на митно-брокерські послуги. Крім цього, відповідач припустився порушення договірних зобов'язань, не дотримавшись термінів митного оформлення вантажу.

Внаслідок таких дій, позивач зазнав збитків, зокрема, сплатив перевізнику 4 500,00 грн. штрафу за простій автомобіля, а за укладеним 11.05.2012 року із ПАТ «Українська автомобільна корпорація» договору на послуги складу тимчасового зберігання - 19 893,19 грн. Також ним було сплачено штраф на користь ПП «Класік-Спорт» в розмірі 20% від вартості непоставленого товару - 60 981,21 грн.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, за яким, у відповідності до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник - оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За умовами п.п. 2.1.2-2.1.5 договору на митно-брокерські послуги №09/02/2012 виконавець зобов'язаний здійснювати митні процедури від імені та за рахунок замовника, надавати замовнику інформаційні послуги, пов'язані з митним законодавством та митними тарифами, проводити акредитації на митниці, передавати замовнику всі належні йому документи та майно після виконання доручень.

В свою чергу, замовник, у відповідності до п.п. 2.2.2, 2.2.4 договору зобов'язаний своєчасно (до прибуття вантажу на митну територію України) передавати виконавцю необхідні оригінали та фотокопії документів, які необхідні для митного оформлення вантажу, надавати всі документи, які містять необхідну інформацію про характер, властивості, кількісні та якісні властивості вантажу.

Матеріали справи свідчать, що 31.08.2012 року постановою Солом'янського районного суду м. Києва Гордєєву М.О. визнано винною в порушенні митних правил, а провадження у справі № 2609/20112/123-7186/12 закрито на підставі ст. 467 Митного кодексу України.

З вищезазначеної постанови слідує, що вантаж переміщувався на підставі: CMR № 083718 від 30.04.12 року та інвойсів № FEX -018/12 від 18.04.2012 року, № FEX -019/12 від 18.04.2012 року, № FEX -022/12 від 18.04.2012 року. При цьому, 08.05.12 року під час здійснення митного контролю (огляду) товарів, заявлених за ВМД №100190000/2012/373366 встановлено, що вантаж являє собою згідно оглянутих місць товари для домашнього вжитку та манікюрні набори, а також встановлено невідповідність заявленому по деяким товарам, оскільки декларантом було зазначено щодо частини товарів тотожну інформацію про країну виробництва та походження товару, хоча країни виробництва та походження товару відрізнялись.

Дана обставина відповідачем не заперечувалась, останній стверджує, що діяв правомірно, у відповідності до умов договору, заявивши митному органу ту інформацію, яка була вказана в інвойсах позивачем, відтак невірне зазначення інформації відбулося саме з вини замовника.

Доводи апеляційної скарги про невиконання Гордєєвою М.О. своїх обов'язків, а саме, нездійснення фізичного огляду товарів перед подачею митної декларації є порушенням договору з боку відповідача, що спричинило збитки, колегія суддів відхиляє як безпідставні з огляду на наступне.

Згідно п.2.1 наказу Державної митної служби України №174 від 01.04.2002 року про затвердження Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів, транспортних засобів декларантом, останній має право звернутися до митного органу із заявою про надання дозволу на проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів за формою, наведеною в додатку №1 до цього Порядку.

Слід зазначити, що до обов'язків декларанта входить, відповідно до статті 88 Митного кодексу України в редакції 2002 року, здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим кодексом, на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення, надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур, сплатити податки і збори.

Дана імперативна норма містить вичерпний перелік обов'язків декларанта та не передбачає обов'язку декларанта проводити ідентифікаційний огляд вантажу, відтак, наказом №174, на який посилається апелянт, роз'яснено, що проведення ідентифікаційного огляду товару є не обов'язком декларанта, а його правом.

Оскільки Гордєєва М.О. є відповідальною особою лише за процедуру розмитнення вантажу, а не за достовірність інформації, яка міститься в товарно-супроводжувальних документах, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що декларант виконав свої обов'язки у повному обсязі та вжив всіх необхідних заходів для розмитнення вантажу.

Водночас, скаржник наголошує в апеляційній скарзі на тому, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тій обставині, що доказом вини відповідача в порушенні договірних зобов'язань є факт притягнення Гордєєвої М.О. до адміністративної відповідальності за ст. 340 Митного кодексу України, що підтверджується відповідною постановою суду.

Однак, судова колегія звертає увагу на те, що Гордєєву М.О. притягнуто до адміністративної відповідальності за подання недостовірних даних у товаросупроводжувальних документах, наданих ТОВ «ВП ТРЕЙД», а не за порушення своїх обов'язків як декларанта.

Як вбачається з наданої апеляційному господарському суду копії зовнішньо-економічного договору поставки №22.03/12 від 22.03.2012 року, укладеного ТОВ «ВП ТРЕЙД» (в тексті договору - покупець) та Інтер-Віон С.А. (Польща) (в тексті договору - постачальник) асортимент та кількість товару погоджується сторонами та затверджується інвойсом (п.2.1 договору).

Пунктом 6.1 цього договору постачальник зобов'язується виготовити товар; за власний рахунок провести експертизу відповідності виготовленого товару замовленню покупця та підготувати його для передачі покупцеві протягом 10 календарних днів з моменту отримання замовлення від покупця.

Згідно п.6.2 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW (INCOTERMS у редакції 2000 року). Пунктом поставки товару в цьому випадку є склад постачальника. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі постачальника (на підставі підписання представником постачальника товаросупроводжувальних документів).

Приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється згідно умов EХW. У випадку, якщо при прийманні товару у пункті поставки представником покупця буде виявлено товар неналежної якості, покупець має право відмовитись від прийняття всього товару (п.п.7.5, 7.6 договору).

У відповідності з п.4.2 договору в обов'язки покупця входить перевірка якості товару у пункті поставки, та у випадку її відповідності обумовленим вимогам та зразкам покупця, прийняти товар та оплатити його вартість.

Аналізуючи положення вищезазначеного договору, судова колегія вважає, що саме позивач має відповідати за достовірність відомостей, зазначених в інвойсах, оскільки факт доставки вантажу до Київської регіональної митниці свідчить про прийняття ТОВ «ВП ТРЕЙД» від постачальника замовлених товарів без будь-яких зауважень щодо їх кількості, якості, у тому числі щодо країни походження та країни виробника.

Необхідно зазначити, що згідно Положення про визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, декларант визначає країну походження товару на підставі сертифіката чи декларації про походження товару. Декларація про походження товару являє собою заяву про країну походження товару, зроблену виробником або експортером і засвідчену ними або органом, уповноваженим видавати сертифікати.

Отже, декларацією про походження товару у даному випадку є інвойс, в якому зазначено країну походження товару.

Оскільки надані для розмитнення вантажу інвойси були відправлені позивачеві постачальником Інтер-Віон С.А. та пройшли митний кордон України, відповідач здійснив розмитнення вантажу виключно на підставі наданих позивачем документів.

Разом з тим, позивач вказує на порушення відповідачем пункту 4.6.1 договору на митно-брокерські послуги, яким встановлено відповідальність виконавця перед замовником за недотримання термінів митного оформлення вантажу.

За приписами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як вірно встановлено та зазначено в судовому рішенні місцевим господарським судом, сторони, укладаючи договір на митно-брокерські послуги, не обумовили чітких термінів виконання митного оформлення вантажу.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правомірно зазначив, що будь-якої відповідальності відповідача перед позивачем за порушення митних правил договором на митно-брокерські послуги не передбачено.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п.4.6.2 договору на митно-брокерські послуги виконавець не несе відповідальності за порчу вантажу та інші збитки (простій транспорту і т.п.), що настали із-за несвоєчасного отримання інструкцій і необхідних документів від замовника, а також за неправильні або неповні відомості замовника, що надані в заявках, інструкціях, сертифікатах та інших документах.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками покладається на позивача. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні обґрунтовано вказав на те, що позивач належними доказами не довів факту заподіяння йому діями відповідача збитків.

Так, на підтвердження факту сплати перевізнику ПП Драницькому В.М. штрафу за простій автомобіля в сумі 4 500,00 грн., ПАТ «Українська автомобільна корпорація» вартості послуг зі зберігання товарів на складі в сумі 19 893,19 грн., а ПП «Класік-Спорт» штрафу в сумі 60 981,21 грн. скаржник надав суду копії платіжних доручень, до яких колегія суду ставиться критично з огляду на відсутність в таких відміток банківської установи про прийняття платіжних документів до виконання. Інших доказів належного перерахування грошових коштів контрагентам скаржник не надав.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що згідно п.4.2 договору на послуги складу тимчасового зберігання №352 від 11.05.2012 року, укладеного ТОВ «ВП ТРЕЙД» та ПАТ «Українська автомобільна корпорація», розміщення товарів на складі фіксується в акті прийому-передачі товарів для зберігання на СТЗ. Проте, таких документів стороною позивача представлено не було.

Щодо тверджень скаржника про відмову ПП «Класік-Спорт» від придбання товару, замовленого позивачем в Інтер-Віон С.А. та стягнення у зв'язку з такими обставинами штрафу слід зазначити, що допустимих доказів на підтвердження даних обставин ТОВ «ВП ТРЕЙД» не надав.

Під час апеляційного провадження представник позивача просив долучити до матеріалів справи ксерокопію претензії ПП «Класік-Спорт» про відмову від придбання товарів та сплату штрафу, яка за словами представника направлялась позивачеві. Даний документ колегією суддів був відхилений через відсутність даних та будь-яких відміток про її відправлення зазначеним підприємством та належне отримання позивачем.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про недоведеність позивачем належними доказами порушення відповідачем обумовлених договором зобов'язань та заподіяння внаслідок таких дій збитків, а тому, місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2013 року у справі №5011-73/15143-2012 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВП ТРЕЙД» без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВП ТРЕЙД» на рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2013 року у справі №5011-73/15143-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2013 року у справі №5011-73/15143-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-73/15143-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Скрипка І.М.

Остапенко О.М.