Постанова

від 23.07.2013 по справі 5011-73/15143-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року Справа № 5011-73/15143-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКочерової Н.О. (доповідач), суддівГольцової Л.А., Дунаєвської Н.Г., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Трейд" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.06.2013р. у справі№ 5011-73/15143-2012 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ВП Трейд" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Една Груп Україна" простягнення 85 374, 40 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Корнійчук А.Г., дов. від 19.06.2013, Бабак Б.С., дов. від 19.06.2013

від відповідача: Осадча Л.В., дов. від 20.11.2012

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "ВП Трейд" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Една Груп Україна" про стягнення збитків у розмірі 85 374, 40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що митним брокером відповідача, в порушення умов укладеного між сторонами у справі договору на митно-брокерські послуги № 09/02/2013 від 09.02.2012р., під час надання послуг з декларування товарів були порушені умови вказаного договору та норми чинного митного, цивільного та господарського законодавства, а саме: не було здійснено фізичного огляду товарів перед подачею митної декларації з метою перевірки їх відповідності опису відповідно до Наказу ДМСУ № 174 від 01.04.2002р. "Про затвердження Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів, транспортних засобів декларантом", внаслідок чого були допущені помилки у заповненні вантажної митної декларації в частині зазначенні відомостей про країну походження та виробництва товарів, їх митної вартості. Внаслідок вказаних неправомірних дій позивач поніс збитки - додаткові витрати на сплату перевізнику штрафу за простій транспорту в розмірі 4500, 00 грн., на оплату послуг за зберігання товарів на складі тимчасового зберігання в розмірі 19 893, 19 грн. та на сплату штрафу в розмірі 60 981, 21 грн. за непоставлений третій особі згідно договору поставки № 05/04/12 від 05.04.2012р. товар, а всього на суму 85 374, 40 грн., які відповідач відповідно до ст. 224 ГК України, 1166 ЦК України та умов договору на митно-брокерські послуги має відшкодувати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2013р. (колегія суддів у складі: Баранов Д.О. - головуючий, Марченко О.В., Бондарчук В.В.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013р. (колегія суддів у складі: Мальченко А.О. - головуючий, Скрипка І.М., Остапенко О.М.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Трейд" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2013р. - без змін.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт порушення декларантом (митним брокером відповідача) умов укладеного між сторонами договору на митно-брокерські послуги № 09/02/2013 від 09.02.2012р. та положень чинного законодавства при здійсненні митного оформлення вантажу є недоведеним, оскільки по-перше, вимоги чинного законодавства не передбачають обов'язку декларанта проводити ідентифікаційний огляд вантажу, проведення такого огляду є правом останнього, а не обов'язком; не передбачено такого обов'язку і умовами укладеного між сторонами договору на митно-брокерські послуги. По-друге, декларант є відповідальною особою лише за процедуру розмитнення вантажу, а за достовірність відомостей, зазначених в товарно-супроводжувальних документах, на підставі яких згідно вимог чинного законодавства декларантом здійснюється визначення країни походження товару, несе відповідальність саме позивач. По-третє, договором на митно-брокерські послуги не обумовлено чітких термінів виконання митного оформлення вантажу та не передбачено будь-якої відповідальності відповідача перед позивачем за порушення митних правил. Крім того, судові рішенні мотивовані також недоведеністю факту наявності у позивача збитків, їх розміру та відсутністю вини декларанта у порушенні умов договору на митно-брокерські послуги, оскільки постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 31.08.2012р. останнього було притягнуто до відповідальності за подання недостовірних даних у товаросупроводжувальних документах, наданих саме позивачем, а не за порушення своїх обов'язків, як декларанта.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "ВП Трейд" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судами обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 09.02.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Една Груп Україна" (виконавець, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВП Трейд" (замовник, позивач) укладено договір на митно-брокерські послуги №09/02/2012, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику комплекс митно-брокерських послуг, зокрема, по митному оформленню вантажів.

04.05.2012р. товар, придбаний позивачем у Інтер-Віон С.А. (Польща) за зовнішньоекономічним договором поставки № 22.03/12 від 22.03.2012р., був доставлений на Київську регіональну митницю, після чого уповноваженою особою декларанта (відповідача), митним брокером ОСОБА_15, було заявлено у вільний обіг в режимі ІМ-40 згідно вантажної митної декларації (ВМД) №100190000/2012/373366 товари, які належать ТОВ "ВП ТРЕЙД", в кількості 104 найменування, загальною митною вартістю 233 147, 27 грн. та сплатою митних платежів у сумі 69 028,87 грн.

08.05.2012р. під час здійснення митного контролю, при огляді товарів, заявлених за ВМД № 100190000/2012/373366, встановлено незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про країну походження та країну виробництва товарів, зазначених у вантажно-митній декларації, їх митну вартість.

21.06.2012р. головним інспектором відділу Київської регіональної митниці відносно ОСОБА_15 був складений протокол про порушення митних правил № 0817/10000/12, а саме: вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 340 Митного кодексу України в редакції від 11.07.2002р.

31.08.2012р. постановою Солом'янського районного суду міста Києва в справі № 2609/20112/12 (3-7189/12) ОСОБА_15 визнано винною в порушенні митних правил, передбачених ст. 340 Митного кодексу України від 11.07.2002р.

За твердженням позивача, уповноважена особа декларанта перед подачею митної декларації не здійснила фізичного огляду товару відповідно до Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів, транспортних засобів декларантом, затвердженого наказом Державної митної служби України №174 від 01.04.2002р., не врахувала можливість відмінності країни походження та країни виробника товарів, в результаті чого в порушення п. 4.1. договору на митно-брокерські послуги митним брокером декларанта не було дотримано чинних митних правил та законів, що регламентують діяльність митних органів та термінів митного оформлення вантажу. Внаслідок вказаних неправомірних дій позивач поніс збитки - додаткові витрати: на сплату перевізнику штрафу за простій транспорту в розмірі 4500, 00 грн., на оплату публічному акціонерному товариству "Українська автомобільна корпорація" послуг за зберігання товарів на складі тимчасового зберігання в розмірі 19893, 19 грн. та на сплату приватному підприємству "Класік-Спорт" штрафу в розмірі 60 981, 21 грн. за непоставлений згідно договору поставки № 05/04/12 від 05.04.2012р. товар, а всього на суму 85 374, 40 грн., які відповідач відповідно до ст. 224 ГК України, 1166 ЦК України та п. п. 4.4., 4.6.1. договору на митно-брокерські послуги має відшкодувати.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону чи іншого нормативного акту, або виявляється у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов'язання, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи. Протиправність поведінки боржника або кредитора у договірних правовідносинах полягає у порушенні договірного зобов'язання.

Відповідно до ст. 209 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, за яким, відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник - оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами п. 2.1. договору на митно-брокерські послуги №09/02/2012 виконавець зобов'язаний представляти інтереси замовника у взаємовідносинах з митними органами, організаціями по митному оформленню вантажів, здійснювати митні процедури від імені та за рахунок замовника, надавати замовнику інформаційні послуги, пов'язані з митним законодавством та митними тарифами, проводити акредитації на митниці, передавати замовнику всі належні йому документи та майно після виконання доручень.

В свою чергу, замовник, відповідно до п.п. 2.2.2., 2.2.4. договору зобов'язаний своєчасно (до прибуття вантажу на митну територію України) передавати виконавцю необхідні оригінали та фотокопії документів, які необхідні для митного оформлення вантажу, надавати всі документи, які містять необхідну інформацію про характер, властивості, кількісні та якісні характеристики вантажу.

Відповідно до п. 4.1. договору сторони зобов'язані дотримуватись діючих митних правил та законів, що регламентують діяльність митних органів.

За твердженням позивача, митним брокером відповідача в порушення п. 4.1. договору на митно-брокерські послуги не було дотримано чинних митних правил та законів, що регламентують діяльність митних органів, а саме: перед подачею митної декларації не враховано можливості відмінності країни походження та країни виробника товарів та не здійснено фізичного огляду товару відповідно до Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів, транспортних засобів декларантом, затвердженого наказом Державної митної служби України №174 від 01.04.2002р., внаслідок чого було допущено помилки у заповненні вантажної митної декларації № 100190000/2012/373366 у відомостях про країну походження та виробництва товарів та їх митну вартість, а також не враховано термінів митного оформлення вантажу.

Відповідно до ст. 81 Митного кодексу України від 11.07.2002р., в редакції чинній на час здійснення митного контролю (08.05.2012р.), декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з ч. 1 ст. 87 МК України декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники).

Відповідно до ст. 88 МК України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення, протягом 10 днів з дати доставлення товарів і транспортних засобів у митний орган призначення (ч. 1 ст. 85 МК України).

Відповідно до ст. 1 МК України при переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Форми вантажної митної декларації та порядок її подання визначені та встановлені Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим Постановою КМУ № 574 від 09.06.1997р. (надалі - Положення), згідно п. 2 якого вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.

Згідно вимог вказаного Положення, а також Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997р. та п. 3 Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, затвердженого Постановою КМУ № 1864 від 12.12.2002р. (надалі - Порядок), що були чинні станом на 08.05.2012р., у вантажній митній декларації, яка подається митному органу під час здійснення митного оформлення у визначеному законодавством порядку та випадках, мають бути зазначені, крім іншого, також і відомостей про країну походження товару, що переміщується через митний кордон України.

Відповідно до ст. 276 МК України країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Відповідно до п. 4 Порядку декларант визначає країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, на підставі сертифіката про походження товару чи декларації про походження товару, що подається митному органу для підтвердження цих відомостей. Декларація про походження товару являє собою заяву (на комерційному рахунку або іншому товаросупровідному документі) про країну походження товару, зроблену виробником або експортером і засвідчену ними або органом, уповноваженим видавати сертифікати.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідно до п.п. 2.2.2., 2.2.4. договору на митно-брокерські послуги замовник зобов'язаний своєчасно (до прибуття вантажу на митну територію України) передавати виконавцю оригінали та фотокопії документів, які необхідні для митного оформлення вантажу, надавати всі документи, які містять необхідну інформацію про характер, властивості, кількісні та якісні характеристики вантажу.

Товар, що підлягав декларуванню, переміщувався на підставі СМR № 083718 від 30.04.2012р. та інвойсів № FEX-018/12 від 18.04.2012р., № FEX-019/12 від 18.04.2012р. та № FEX-022/12 від 18.04.2012р., завірених печатками покупця та постачальника згідно договору поставки № 22.03/12 від 22.03.2012р. укладеного між позивачем, як покупцем, та Інтер-Віон С.А. (Польща), як постачальником. Зазначені товаросупровідні документи містили, крім іншого, також інформацію про країну походження товару та на виконання умов договору на митно-брокерські послуги були надані позивачем декларанту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що у даному випадку надані позивачем інвойси є деклараціями про походження товару, на підставі яких митним брокером відповідача було визначено країну походження товару у вантажній митній декларації.

Крім того судами також встановлено, що згідно зовнішньоекономічного договору поставки №22.03/12 від 22.03.2012р., укладеного між ТОВ "ВП ТРЕЙД" (покупець) та Інтер-Віон С.А. (Польща) (постачальник) асортимент та кількість товару погоджується сторонами та затверджується інвойсом (п.2.1 договору).

Згідно з п. п.6.2. вказаного договору пунктом поставки товару є склад постачальника. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі постачальника (на підставі підписання представником постачальника товаросупроводжувальних документів).

Приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється згідно умов EХW. У випадку, якщо при прийманні товару у пункті поставки представником покупця буде виявлено товар неналежної якості, покупець має право відмовитись від прийняття всього товару (п.п.7.5, 7.6 договору).

Відповідно до п.4.2. договору в обов'язки покупця входить перевірка якості товару у пункті поставки, та у випадку її відповідності обумовленим вимогам та зразкам покупця, - прийняття товару та оплата його вартості.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши умови вказаного договору поставки та керуючись вимогами чинного митного законодавства, прийшов до обґрунтованого висновку, що митний брокер відповідача є відповідальною особою лише за процедуру розмитнення вантажу, а не за достовірність інформації, яка міститься в товарно-супроводжувальних документах, на підставі яких декларантом були внесені відомості до ВМД, а відповідальним за достовірність відомостей, зазначених в інвойсах, є саме позивач, оскільки факт доставки вантажу до Київської регіональної митниці свідчить про прийняття ТОВ "ВП ТРЕЙД" від постачальника (Інтер-Віон С.А.) замовлених товарів без будь-яких зауважень щодо їх кількості, якості, у тому числі щодо країни походження та країни виробника.

Посилання позивача на порушення митним брокером умов договору на митно-брокерські послуги та правил чинного митного законодавства внаслідок не здійснення фізичного огляду товару відповідно до Порядку проведення ідентифікаційного огляду товарів, транспортних засобів декларантом, затвердженого наказом Державної митної служби України №174 від 01.04.2002р. колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, вимоги чинного законодавства не передбачають обов'язку декларанта проводити ідентифікаційний огляд вантажу, проведення такого огляду є правом останнього, а не обов'язком; не було передбачено такого обов'язку і умовами укладеного між сторонами договору на митно-брокерські послуги. При цьому доказів, які б свідчили про наявність у декларанта підстав для здійснення такого огляду товару в матеріалах справи відсутні.

Крім того, пунктом 4.6.2. договору на митно-брокерські послуги сторони між собою погодили, що виконавець (відповідач) не несе відповідальності за порчу вантажу та інші збитки (простій транспорту і т. ін.), що настали із-за несвоєчасного отримання інструкцій і необхідних документів від замовника, а також за неправильні або неповні відомості замовника, що надані в заявках, інструкціях, сертифікатах та інших документах.

Разом з тим посилання позивача на порушення митним брокером пункту 4.6.1. вказаного договору та термінів митного оформлення вантажу також є безпідставним, оскільки таке порушення стало наслідком неналежного виконання договірних зобов'язань саме позивачем, який згідно п. п. 2.2.2., 2.2.4 договору на митно-брокерські послуги зобов'язаний був надати декларанту повну та достовірну інформації щодо вантажу, який підлягав митному оформленню, однак не здійснив цього.

З огляду на викладене колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанції про те, що митний брокер відповідача (декларант) виконав свої договірні обов'язки у повному обсязі та вжив всіх необхідних заходів для розмитнення вантажу, а факт порушення ним умов договору на митно-брокерські послуги № 09/02/2013 від 09.02.2012р. та положень чинного законодавства при здійсненні митного оформлення вантажу є недоведеним позивачем.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача шкоди, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов'язань.

У зв'язку з цим судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 31.08.2012р. у справі № 2609/20112/12 (3-7186/12), якою митного брокера ОСОБА_15 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 340 МК України від 11.07.2002р. та на яку посилається позивач, не є доказом вини відповідача в порушенні договірних зобов'язань, оскільки вказаною постановою ОСОБА_15 було притягнуто до відповідальності за подання недостовірних даних у товаросупроводжувальних документах, наданих саме позивачем, а не за порушення своїх обов'язків, як декларанта.

Натомість факт відсутності вини декларанта у порушенні умов договору на митно-брокерські послуги та вимог чинного митного законодавства є належним чином доведеним наявними в матеріалах справи доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у діях відповідача ознак складу правопорушення при виконанні митним брокером умов договору на митно-брокерські послуги при здійсненні митного оформлення вантажу, які призвели до збитків позивача, що відповідно до ст.ст. 22, 1166 ЦК України унеможливлює задоволення позову про стягнення збитків.

Таким чином, враховуючи вимоги закону та беручи до уваги встановлені господарськими судами обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, стосовно відсутності правових підстав для стягнення збитків з огляду на їх недоведеність.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні місцевим та апеляційним господарськими судами оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Решта доводів, викладених позивачем в касаційній скарзі не заслуговують на увагу, з огляду на те, що вони зводять до переоцінки обставин справи, що не є відповідно до ст. 111-7 ГПК України компетенцією суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Трейд" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013р. у справі № 5011-73/15143-2012 без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Л. Гольцова

Н. Дунаєвська