Постанова

від 21.02.2013 по справі 5011-30/2798-2012-49/447-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2013 р. Справа№ 5011-30/2798-2012-49/447-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників:

від позивача: Просалова О.Є. - дов.від 20.10.2011 року б/н

від відповідача1: Семак І.А. . - дов.від 04.01.2013 року б/н

від відповідача2: Семак І.А. . - дов.від 04.01.2013 року б/н

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг"

на рішення господарського суду м. Києва від 12.12.2012 року.

у справі № 5011-30/2798-2012-49/447-2012 (суддя Митрохіна А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг" (м. Київ)

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТЦ Центр"(м. Київ)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-Лайн" (Київська область м. Вишгород)

про стягнення 167 300 грн. 45 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТЦ-Центр" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-Лайн" про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за Договором фінансового лізингу №653-LD від 02.07.08. в розмірі 167 300,45 грн., а саме: сума основного боргу - 131 380,06 грн.; 3% річних -10 719,16 грн.; збитки від інфляції -25 201,23 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2012 (суддя Ващенко Т.М.) порушено провадження у справі №5011-30/2798-2012 та призначено розгляд справи на 03.04.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 (суддя Ващенко Т.М.) провадження у справі №5011-30/2798-2012 припинено у відповідності до вимог п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального Кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг" задоволено, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 скасовано, справу №5011-30/2798-2012 направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2012 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТЦ-Центр" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2012 -без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №5011-30/2798-2012-49/447-2012 до свого провадження.

Рішенням від 12.12.2012 року господарський суд м. Києва у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 12.12.2012 року у справі № 5011-30/2798-2012-49/447-2012 та прийняти нове яким позовні вимоги ТОВ „УніКредит Лізинг" задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2013 року порушено апеляційне провадження у справі № 5011-30/2798-2012-49/447-2012.

Під час апеляційного провадження представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги.

Представник відповідачів просив залишити рішення Господарського суду м. Києва без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія виходить з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 02 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ІТЦ-Центр"(далі - Лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг"(далі - Лізингодавець) укладено Договір фінансового лізингу №653-LD від 02.07.2008 р. (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) Лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Лізингоодержувача (на умовах передбачених у Додатку №1 до цього Договору) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим Договором. Ціна Предмета Лізингу становить Еквівалент 150 000,00 Євро.

На виконання умов Договору Лізингодавець придбав у обраного Лізингоодержувача Предмет Лізингу та передав його у користування Лізингоодержувачу, що підтверджується Актом приймання - передачі від 21.07.2008p.(копія міститься в матеріалах справи).

У відповідності до п. 12.2 Договору сторони погодили, що при настанні випадку невиконання Договору, зокрема, несвоєчасної оплати за Договором, Лізингодавець може використовувати будь -які наявні в таких обставинах засоби захисту Лізингодавцем своїх прав, передбачені законодавством, що може бути застосоване.

Пунктом 2 статті 7 Закону України „Про фінансовий лізинг" передбачено, Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Враховуючи зазначене Лізингодавець направив Лізингоодержувачу повідомлення №917 про відмову від Договору фінансового лізингу № 653-LD від 02.07.2008р., його припинення з 20.08.2009р. та повернення предмету лізингу, крім того вимагав погасити заборгованість у розмірі 172 952,14 грн.

20.08.2009 Лізингоодержувач повернув предмет лізингу Лізингодавцю, що підтверджується актом приймання-передачі (копія міститься в матеріалах справи).

Виконання зобов'язань ТОВ „ІТЦ-Центр" за Договором фінансового лізингу № 653-LD від 02.07.2008 р. забезпечено порукою.

Відповідно до п.1.1 Договору поруки Поручитель - ТОВ „Авто -Лайн", як солідарний боржник, зобов'язався безвідклично та безумовно сплатити Лізингодавцю за його першою вимогою всі необхідні платежі за Договором фінансового лізингу загальною сумою до 150 000,00 Євро сплатити всі інші платежі, що належать до сплати Лізингоодержувачем відповідно до умов Договорів фінансового лізингу, в тій же сумі, валюті та в той же самий час, як це зазначено в Договорах фінансового лізингу.

Цим же Договором Поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п. 1.1 Договору, якщо йому надіслана Лізингодавцем письмова вимога - протягом 5 робочих днів з дати такої вимоги.

Зважаючи на умови договору поруки позивач 31.01.2012р. на адресу ТОВ „Авто-Лайн" направив вимогу № 276 відповідно до якої повідомив про те, що станом на 30.01.2012р. заборгованість ТОВ „ІТЦ-Центр" по сплаті лізингових платежів становить 98 909,21 грн. Однак, зазначена вимога вручена не була, у зв'язку з відсутністю ТОВ „Авто-Лайн" за адресою.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України та абз. 3 ч. 2 ст. 174 Господарського кодексу України укладення між сторонами договору є однією з підстав виникнення зобов'язання.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ГПК України та ч. 1 ст. 173 ГК України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 ЦК України визначила, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог відповідного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, та у відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Стаття 543 Цивільного кодексу України визначила, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку часткового або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

А відтак кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недодержане від решти солідарних боржників. Крім того, солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхні обов'язок не буде виконаний в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, оскільки після припинення договору фінансового лізингу і повернення предмета лізингу Лізингодавцю обов'язок Лізингоодержувача - ТОВ „ІТЦ-Центр" з сплати нарахованих, але не сплачених платежів призначених для покриття вартості предмета лізингу в ході переходу права власності на нього - припинився. Тоді як підставою сплати зазначених платежів є перехід права власності у разі відсутності такого переходу - підстава сплати відпадає. А відтак, відмовляючись від договору фінансового лізингу, Лізингодавець не вправі вимагати сплати суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу (постанова ВГСУ від 03.11.2011р. у справі №5024/344/2011).

Зокрема, після відмови Лізингодавця від договору він зобов'язаний повернути Лізингоодержувачу викупні. Зазначене право виникло на підставі п. 14.10 Договору лізингу, статті 1212 Цивільного Кодексу України. Зважаючи на те, що до договору лізингу застосовуються положення про купівлю - продаж, відповідно до якого у разі припинення договору і повернення товару - право власності на товар залишається за продавцем, а звідси покупець має право вимагати від продавця повернення сплаченої грошової суми за такий товар (Постанови ВГС від 24.03.2011 у справі №32/198-210 (10/61), від 22.12.2008 у справі №6/304-08).

Також заслуговують на увагу доводи відповідачів про те, що договір фінансового лізингу було припинено 21.08.2009, а термін виконання останньої частини основного зобов'язання за спірним Договором - 31.07.2009 враховуючи ч. 4 ст. 559 ЦК України кредитор мав звернутися до Поручителя протягом шести місяців з дня настання терміну виконання основного зобов'язання.

Частиною 4 ст. 559 Цивільного Кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (зазначеної позиції дотримується ВГСУ у постанові від 07.08.2012р. у справі №19/162, ВГСУ у постанові від 07.08.2012 по справі №19/162).

Зважаючи те, що позивач пропустив строк на момент пред'явлення вимоги відповідачу-2 як поручителя, а відтак і стягнення заборгованості з поручителя безпідставне.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106, 119, 120 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „УніКредит Лізинг" на рішення господарського суду м. Києва від 12.12.2012 року по справі № 5011-30/2798-2012-49/447-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 12.12.2012 року по справі № 5011-30/2798-2012-49/447-2012 залишити без змін.

3. Справу № 5011-30/2798-2012-49/447-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 25.02.2013 р.

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Іоннікова І.А.

Майданевич А.Г.