Постанова

від 30.04.2013 по справі 5011-30/2798-2012-49/447-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 року Справа № 5011-30/2798-2012-49/447-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач), суддів : Поляк О.І., Полянського А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" на постановувід 21.02.2013 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 5011-30/2798-2012-49/447-2012 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ Центр"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" простягнення 167 300,45 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: Брус О.М. (довіреність від 10.05.2012р.) від відповідача 1,2 :Семак І.А. (довіреність від 04.01.2013р.) В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Митрохіна А.В.) від 12.12.2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді - Іоннікова І.А., Майданевич А.Г.) від 21.02.2013 року, у справі № 5011-30/2798-2012-49/447-2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.212, 559, 602, 651, 653 ЦК України, ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст.235, 236, 237 ГК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.84, 105 ГПК України.

У відзивах на касаційну скаргу ТОВ "Авто-Лайн" та ТОВ "ІТЦ-Центр" повністю заперечують викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідачів 1, 2, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр", Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" солідарно на користь позивача заборгованості зі сплати лізингових платежів за Договором фінансового лізингу №653-LD від 02.07.2008 року в сумі 131 380,06 грн. за період з 02.07.2008 року по 31.07.2009 року; трьох процентів річних - 10 719,16 грн. та збитків від інфляції - 25 201,23 грн. за період з 28.02.2009 року по 31.07.2009 року; всього в сумі 167 300,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на час припинення 28 серпня 2009 року Договору фінансового лізингу №653-LD від 02.07.2008 року відповідач-1 не виконав в повному обсязі свої зобов'язання за цим договором щодо сплати лізингових платежів у встановлений договором строк; виконання зобов'язання за Договором фінансового лізингу №653-LD від 02.07.2008 року забезпечено порукою відповідача-2.

Судами встановлено таке.

02 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" (Лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (Лізингодавець) укладено Договір фінансового лізингу №653-LD від 02.07.2008 року (Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.) Лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Лізингоодержувача (на умовах передбачених у Додатку №1 до цього Договору) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим Договором. Ціна Предмета Лізингу становить Еквівалент 150 000,00 Євро.

На виконання умов Договору Лізингодавець придбав у обраного Лізингоодержувача Предмет Лізингу та передав його у користування Лізингоодержувачу, що підтверджується Актом приймання - передачі від 21.07.2008 pоку (копія міститься в матеріалах справи).

У відповідності до п.12.2. Договору сторони погодили, що при настанні випадку невиконання Договору, зокрема, несвоєчасної оплати за Договором, Лізингодавець може використовувати будь-які наявні в таких обставинах засоби захисту Лізингодавцем своїх прав, передбачені законодавством, що може бути застосоване.

Пунктом 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Враховуючи зазначене Лізингодавець направив Лізингоодержувачу повідомлення №917 про відмову від Договору фінансового лізингу № 653-LD від 02.07.2008 року, його припинення з 20.08.2009р. та повернення предмету лізингу, крім того вимагав погасити заборгованість у розмірі 172 952,14 грн.

20.08.2009 року Лізингоодержувач повернув предмет лізингу Лізингодавцю, що підтверджується актом приймання-передачі.

Виконання зобов'язань ТОВ "ІТЦ-Центр" за Договором фінансового лізингу № 653-LD від 02.07.2008 року забезпечено порукою.

Відповідно до п.1.1. Договору поруки Поручитель - ТОВ "Авто-Лайн", як солідарний боржник, зобов'язався безвідклично та безумовно сплатити Лізингодавцю за його першою вимогою всі необхідні платежі за Договором фінансового лізингу загальною сумою до 150 000,00 Євро сплатити всі інші платежі, що належать до сплати Лізингоодержувачем відповідно до умов Договорів фінансового лізингу, в тій же сумі, валюті та в той же самий час, як це зазначено в Договорах фінансового лізингу.

Цим же Договором Поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п.1.1. Договору, якщо йому надіслана Лізингодавцем письмова вимога - протягом 5 робочих днів з дати такої вимоги.

Зважаючи на умови договору поруки позивач 31.01.2012 року на адресу ТОВ "Авто-Лайн" направив вимогу №276 відповідно до якої повідомив про те, що станом на 30.01.2012 року заборгованість ТОВ "ІТЦ-Центр" по сплаті лізингових платежів становить 98 909,21 грн. Однак, зазначена вимога вручена не була, у зв'язку з відсутністю ТОВ "Авто-Лайн" за адресою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили із того, що: - відмовляючись від договору фінансового лізингу, Лізингодавець не вправі вимагати сплати суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу; - зважаючи на те, що до договору лізингу застосовуються положення про купівлю - продаж, відповідно до якого у разі припинення договору і повернення товару - право власності на товар залишається за продавцем, а звідси покупець має право вимагати від продавця повернення сплаченої грошової суми за такий товар; - позивач пропустив строк на момент пред'явлення вимоги відповідачу-2 як поручителя, а відтак і стягнення заборгованості з поручителя безпідставне.

Проте погодитись із такими висновками не можна з огляду на таке.

Згідно частини 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від зобов'язання у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частин другої, третьої, четвертої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, із змісту наведених норм права випливає, що розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів (постанова Верховного Суду України від 19.12.2011 року у справі №7/114/10 ).

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (ч.1 ст.806 ЦК Ук5раїни).

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (ч.2 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Розглянувши спір, суди зазначені вимоги законів не врахували та усупереч вимогам ст.4 3 , 43 ГПК України, не встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема не дослідили зміст пунктів 7.1.-7.2.2., 7.4. (склад лізингових платежів) та 9.6. (умови платежу) Договору; не встановили з чого складається заборгованість, за який період вона виникла, яку суму становлять інфляційні втрати та річні відсотків і за який період вони нараховані; не навели власне нормативно-правове обґрунтування повної відмови в позові, навівши лише висновки щодо такої складової лізингового платежу як відшкодування; не спростували доводів позивача з посиланням на приписи законодавства та на обставини, які засвідчують, що Договір поруки не є припиненим.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 8 , п.3 ч.1 ст.111 9 , ч.1 ст.111 10 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 року та рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2012 року у справі № 5011-30/2798-2012-49/447-2012 - скасувати.

Справу № 5011-30/2798-2012-49/447-2012 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

Судді О.Поляк

А.Полянський