Постанова

від 12.02.2014 по справі 5011-30/2798-2012-49/447-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2014 р. № 5011-30/2798-2012-49/447-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Корсакової Г.В.

Кропивної Л.В.

при секретарі

судового засідання: Ростовській І.Ю.

за участі представників:

позивача Криворог І.О. - дов. від 24.10.2012р. №4065;

відповідача-1 Семак І.А. - дов. від 13.01.2014р. б/н;

відповідача-1 Семак І.А. - дов. від 13.01.2014р. б/н;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн"

на рішення Господарського суду м. Києва від 12.09.2013 р.

у справі № 5011-30/2798-2012-49/447-2012 (суддя: Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"УніКредит Лізинг"

до

відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр"

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн"

про стягнення солідарно заборгованності 167 300, 45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" про стягнення солідарно 167 300,45 грн., в тому числі 131 380,06 грн. основного боргу за Договором фінансового лізингу № 653-LD від 02.07.2008 р., 10 719,16 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми, 25 201,23 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач ТОВ"УніКредит Лізинг" посилається на те, що виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" (лізингоодержувача) за Договором фінансового лізингу № 653-LD від 02.07.2008 р. забезпечено порукою, а згідно п. 1.1 Договору поруки № 653/SUR від 02.07.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" (поручитель), як солідарний боржник, зобов'язується виконати всі грошові зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр", передбачені вказаним Договором фінансового лізингу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.09.2013 року № 5011-30/2798-2012-49/447-2012 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач - 2 ТОВ"Авто-Лайн" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просило Рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2013 р. у даній справі скасувати, прийняти нове судове рішення, яким у позові до нього відмовити.

У доводах апеляційного оскарження відповідач наголошував на тому, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому висновки суду, не відповідають нормам матеріального права.

Ухвалою КАГС від 21 жовтня 2013 року №5011-30/2798-2012-49/447-2012 порушено апеляційне провадження за скаргою ТОВ"Авто-Лайн".

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, беручі до уваги надані пояснення представників сторін, дійшла висновку апеляційну скаргу ТОВ"Авто-Лайн" задовольнити, Рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2013 року №5011-30/2798-2012-49/447-2012 скасувати частково, прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити частково, заявлену заборгованість у розмірі 167 300,45 грн. стягнути з відповідача 1, у позові до відповідача - 2 відмовити.

Колегія суддів погодилася з доводами апеляційного оскарження, оскільки відповідача - 2 ТОВ «Авто-Лайн» спростував правові висновки суду першої інстанції про наявність підстав для застосування солідарної відповідальсті відповідачів, при цьому взято до уваги наступне.

02 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" (лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (лізингодавець) укладено Договір фінансового лізингу № 653-LD (далі - договір лізингу).

Відповідно до умов Договору лізингу (п. 1.1) лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від лізингоодержувача (на умовах передбачених у додатку № 1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором.

Додатками № 1 та № 2 до Договору лізингу сторонами було погоджено відповідно специфікацію предмету лізингу та графік лізингових платежів.

На виконання умов договору лізингу лізингодавець придбав предмет лізингу та передав його у користування лізингоодержувачу, що підтверджується Актом приймання-передачі від 21.07.2008 pоку.

Пункт 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначає, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно п. 7.1 Договору лізингу складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору.

У графіку лізингових платежів сторони визначили грошовий еквівалент лізингових платежів в євро.

Відповідно до умов розділу "Визначення" Договору лізингу еквівалент означає щодо першого лізингового платежу - суму в гривнях, перераховану по курсу на день підписання договору; по відношенню до лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті або залишаються несплаченими, згідно з цим договором - суму в гривнях, перераховану з суми в євро за курсом платежу. Курс платежу означає офіційний курс гривні до євро, встановлений Національним Банком України, який діє на дату платежу. Дата платежу означає дату сплати лізингоодержувачем будь-якого лізингового платежу, визначену в додатку 2 до цього Договору.

Згідно п. 7.1 Договору лізингу складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору.

Згідно п. 7.2 Договору лізингу та графіку лізингових платежів перший лізинговий платіж складається із комісії за організацію та авансу ціни предмета лізингу; другий лізинговий платіж складається із комісії за користування предметом лізингу; періодичні лізингові платежі є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на курс платежу, та складаються із відшкодування та комісійної винагороди лізингодавця.

Відповідно до п. 7.4 Договору лізингу комісія за організацію, аванс ціни предмета лізингу, комісійні за користування предметом лізингу, відшкодування, передбачені цим розділом, є оплатою лізингодавцю за отримане лізингоодержувачем у лізинг майно за Договором фінансового лізингу та компенсацією відсотків за кредит.

Відповідно до пункту 9.2 Договору лізингу якщо будь-який лізинговий платіж припадає відповідно до умов цього договору на день, який не є робочим днем, то такий платіж повинен бути здійснений в останній робочий день, що передує такій даті платежу.

Викладені умови Договору узгоджуються із ст.ст. 3, 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями п. 7.7 Договору лізингу встановлено, що лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Відповідно до п. 7.6 Договору лізингу лізингодавець письмово повідомлятиме лізингоодержувача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором, за 3 (три) робочих дні до кожної чергової дати платежу. Сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, визначається по офіційному курсу обміну гривні до євро, Національного банку України на дату повідомлення. У разі якщо офіційний курс обміну валюти Національного банку України, який діє на дату повідомлення не співпадає з офіційним курсом обміну Національного банку України на дату платежу лізингоодержувач самостійно здійснює перерахунок лізингового платежу і враховує таку різницю при здійсненні оплати. Якщо лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Згідно пункту 12.2 Договору лізингу при настанні випадку невиконання, зокрема, несвоєчасної оплати лізингоодержувачем платежів за договором лізингу, лізингодавець може використовувати будь-які наявні в таких обставинах засоби захисту лізингодавцем своїх прав, передбачені законодавством, що може бути застосоване.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

На підставі вищезазначеного, лізингодавець позивач направив лізингоодержувачу відповідачу - 1 Повідомлення вих. № 917 про відмову від Договору лізингу, його припинення з 21.08.2009 р. та вимагав повернути предмет лізингу і погасити заборгованість.

20.08.2009 року лізингоодержувач повернув предмет лізингу лізингодавцю, що підтверджується Актом приймання-передачі.

Позивач вказує, що відповідач-1 свого грошового зобов'язання зі сплати лізингових платежів належним чином не виконав, внаслідок чого утворився борг у розмірі 131 380,06 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, за оцінкою позивача, виконанням відповідачем-1 грошового зобов'язання за Договором лізингу. У зв'язку з цим позивач вказує на існування боргу відповідача-1 - несплачених лізингових платежів, термін виконання зобов'язання по сплаті яких настав у період з 28.02.2009 р. по 31.07.2009 р. Розмір боргу склав 131 380,06 грн. Позивач просить стягнути також 3% річних та інфляційні втрати позивача у зв'язку із простроченням виконання відповідачем-1 грошового зобов'язання.

Договір лізингу є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме: майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексуУкраїни, івсилу ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору лізингу та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи (актом приймання-передачі від 21.07.2008 р.) та не заперечується і не було спростовано відповідачами належними і допустимими доказами в порядку, встановленому ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом перевірено розрахунок лізингових платежів і встановлено, що загальний розмір грошового зобов'язання відповідача-1 по сплаті лізингових платежів, термін сплати яких настав за період з дати укладення договору лізингу по 31.07.2009 р. згідно графіку лізингових платежів (додаток № 2 до договору лізингу в редакції, узгодженій сторонами в додатковій угоді № 2 від 26.01.2009 р. до договору лізингу), склав 518 494,74 грн.

З матеріалів справи вбачається та визнано відповідачем-1 у Відзиві від 26.04.2012 р. на позовну заяву, що відповідачем-1 було тільки частково сплачено суму лізингових платежів у розмірі 387 114,68 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача-1 по сплаті лізингових платежів, нарахована за визначений у позові період, становить 131 380,06 грн..

Відповідач-1 (лізингоодержувач) проти позову заперечував посилаючись на те, що повернув предмет лізингу лізингодавцю, а тому вважає, що звільняється від обов'язку сплатити частину вказаного позивачем боргу з лізингових платежів, яку називає "викупні платежі", а складова частина періодичних лізингових платежів, яка має назву "Відшкодування" і була сплачена протягом строку лізингу, підлягає поверненню відповідачу-1 позивачем.

Спеціальним законом, що регулює лізингові відносини в Україні є Закон України "Про фінансовий лізинг".

Статтями 1 та 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов та передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Отже, згідно вимог Закону за користування предметом лізингу лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати плату - лізингові платежі. Порядок сплати та розмір лізингових платежів визначається сторонами в договорі (ч. 1 ст. 16 Закону). При цьому, незважаючи на те, що лізинговий платіж може включати в себе декілька складових, в тому числі й суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, лізинговий платіж є єдиним платежем, який сплачується згідно договору, його не можна розцінювати як декілька самостійних платежів з різним призначенням.

Права та обов'язки лізингоодержувача визначені ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", зокрема, згідно п. 7 ч. 2 вказаної статті Закону у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Законом України "Про фінансовий лізинг", який є спеціальним законом, що регулює лізингові відносини в Україні, та договором лізингу не встановлено, що правовими наслідками повернення майна у разі дострокового розірвання договору лізингу є несплата лізингових платежів, які включають суму, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу, або лізингоодержувач звільняється від обов'язку виконання грошового зобов'язання, термін виконання якого настав до розірвання договору, та від відповідальності за невиконання цього зобов'язання. Натомість згідно норм цього Закону лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі (п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону), а тому доводи відповідача-1 про відсутність підстав для стягнення лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмету лізингу, що підлягали сплаті до розірвання договору та повернення майна, не можна визнати законними і обґрунтованими.

Доводи відповідача-1 про те, що в позові слід відмовити на тій підставі, що позивач зобов'язаний був провернути відповідачу-1 частину сплачених ним грошових коштів (викупні платежі) за Договором лізингу, правомірно не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки позивач не визнає наявність у нього такого обов'язку, а тому в силу статей 32-35 ГПК України вимоги відповідача-1 до позивача про повернення грошових коштів за своє правовою природою є спірними і підлягають доказуванню в загальному порядку в межах позовного провадження в господарському суді за відповідним позовом, який лізингоодержувач (відповідач-1 в цій справі) має право подати до суду.

За другим абзаці пункту 9.6 Договору лізингу сторони дійшли згоди, що усі платежі та інші зобов'язання за цим договором повинні виконуватися лізингоодержувачем без права будь-якого заліку чи зустрічної вимоги, вільно та незалежно від будь-якого права утримання.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2013 р. у іншій справі № 910/8459/13, яке набрало законної сили 23.07.2013 р. і копія якого залучена до матеріалів справи, задоволено позов ТОВ "УніКредит Лізинг" до ТОВ "ІТЦ-Центр", третя особа ТОВ "Авто-Лайн" про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних вимог за Договором фінансового лізингу та визнано недійсною заяву ТОВ "ІТЦ-Центр" № 2/653-LD від 25.04.2012 р. про зарахування зустрічних вимог сторін за Договором лізингу, на яку відповідач-1 в цій справі посилався як на підставу припинення своїх зобов'язань по сплаті частини лізингових платежів за Договором лізингу.

З урахуванням норм статті 35 ГПК України та викладених обставин господарськи суд дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання припиненим зобов'язання відповідача-1 по сплаті заявлених до стягнення лізингових платежів на користь позивача.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача-1 невиконаного грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів за період з 28.02.2009 р. по 31.07.2009 р. у розмірі 131 380,06 грн. на підставі Договору лізингу. Доказів її погашення суду не надано.

За таких обставин господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 основного боргу по сплаті лізингових платежів у розмірі 131 380,06 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені вимоги про стягнення 10 719,16 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми та 25 201,23 грн. інфляційних втрат.

Три відсотки річних нараховані за прострочення сплати лізингових платежів, які є несплаченими станом на час розгляду справи, нарахування здійснюється окремо по кожному лізинговому платежу, починаючи з наступного дня після настання терміну його сплати і до 29.02.2012 р. (дати підписання позовної заяви).

Розрахунок інфляційних втрат здійснено позивачем у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" окремо по кожному лізинговому платежу, який є несплаченим станом на час розгляду справи, за період з дня, наступного після настання терміну сплати відповідного лізингового платежу, і до 31.01.2012 р.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач-1 у встановлений договором лізингу строк свого обов'язку по сплаті коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача-1 є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України) і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Водночас сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

У зв'язку з викладеним, враховуючи Постанову Верховного Суду України від 27.03.2012 р. у справі № 55/440, позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 10 719,16 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми та 25 201,23 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких перевірений судом, обґрунтовано визнаються судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Виконання зобов'язань відповідача-1 за договором лізингу забезпечено порукою. Згідно п. 1.1 Договору поруки № 653/SUR від 02.07.2008 р., укладеного між ТОВ "УніКредит Лізинг" (лізингодавець), ТОВ "ІТЦ-Центр" (лізингоодержувач) та ТОВ "Авто-Лайн" (поручитель), поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити лізингодавцю за його першою вимогою всі необхідні платежі за договором лізингу загальною сумою до 150 000 (сто п'ятдесят тисяч євро 00 центів) євро та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати лізингоодержувачем відповідно до умов договору лізингу, в тій же сумі, валюті та в той же самий час, як це визначено в договорі лізингу.

Згідно п. 1.2 Договору поруки № 653/SUR від 02.07.2008 р. (далі - договір поруки) поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п. 1.1 договору, якщо йому надіслана лізингодавцем письмова вимога - протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати такої вимоги.

Відповідно до п. 3.3 Договору поруки відправлення вимоги або іншої інформації від лізингодавця до поручителя вважається відправленим справжнім чином, якщо зроблено відповідно до наступних реквізитів: для листів ("заказним листом" або спецпоштою) або телеграм (поштова адреса): Україна, 03124, м. Київ, пров. Радищева, буд. 6.; для факсових листів (номер факсу): (044) 206-20-58. Всі три вказаних способи відправлення (лист поштою, телеграма або факс) вважаються рівнозначними та дійсними (тобто направлення повідомлення одним із вказаних шляхів за вибором лізингодавця є достатнім).

Відповідно до п. 3.8 Договору поруки цей договір вступає у силу з дати його підписання уповноваженими представниками всіх трьох сторін та припиняє свою дію тільки після повного виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу або поручителем за цим договором.

У зв'язку з наявністю боргу по Договору лізингу позивач надіслав ТОВ "Авто-Лайн" (поручителю, відповідачу-2) Вимогу вих. № 276 від 31.01.2012 р. про сплату позивачу заборгованості відповідача-1 за Договором лізингу. Вказана Вимога 31.01.2012 р. була надіслана на вказану в договорі поруки адресу ТОВ "Авто-Лайн", що підтверджується декларацією № 9513792 служби кур'єрської доставки ТОВ "АСД-Експресс".

Відповідач-2 у справі (поручитель) заперечуючи наявність у нього солідарного обов'язку сплати грошових коштів на підставі Договору поруки, вказував, що порука припинилася на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки строк поруки в договорі не встановлений і позивач не пред'явив вимоги до поручителя протягом шести місяців від дати настання строку виконання основного зобов'язання, тобто від 31.07.2009 р. минуло більше шести місяців до дати пред'явлення 31.01.2012 р. вимоги до поручителя.

Суд першої інстанції не погодився з запереченнями відповідача -2 про солідарну відповідальність за Договором поруки, оскільки строк поруки встановлений сторонами у самому Договорі поруки і пов'язаний з настанням події - повним виконанням зобов'язань за Договором лізингу, то відсутні підстави вважати, що такий строк не встановлений і повинен обмежуватися шістьма місяцями від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене господарський суд дійшов висновку, що заперечення відповідача-2 проти позову не ґрунтуються на законі, а тому позовні вимоги про стягнення грошових коштів з відповідача-2 солідарно на підставі Договору поруки підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо неправомірності застосування в даному випадку статті 559 ЦК України, яка передбачає 6 - місячний строк припинення поруки після настання строку виконання основного зобов'язання за Договором.

Формулювання у Договорі поруки, що він діє до повного виконання зобов'язання, не є договірним встановленням строку поруки в розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України. А тому згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України кредитор має звернутися до поручителя протягом 6 - місяців з дня виникнення права вимоги до основного боржника - інакша порука (Аналогічна правова позиція щодо застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України наведена в постановах ВСУ від 23.05.2012 року № 6-33уе, від 18.07.2012 року № 6-78ус 12).

На підставі вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача - 2, пред'явлену заборгованість за Договором лізингу стягнути з відповідача - 1 у повному обсязі.

Судові витрати за апеляційним оскарженням покласти на позивача відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 12.09.2013 р. № 5011-30/2798-2012-49/447-2012 скасувати частково.

Прийняти нове судове рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити.

Стягнути з відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ-Центр" (інд. 04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 1, код ЄДРПОУ 35322128 ) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (інд. 04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 131 380 (сто тридцять одну тисячу триста вісімдесят) грн. 06 коп. основного боргу, 10 719 (десять тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 16 коп. три відсотки річних, 25 201 (двадцять п'ять тисяч двісті одну) грн. 23 коп. інфляційних втрат, 3 346 (три тисячі триста сорок шість) грн. 00 коп. судового збору.

У позові до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" відмовити".

Судовий збір за апеляційним оскарженням у розмірі 1 674 (одна тисяча шістсот сімдесят чотири) грн. 00 коп. стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (інд. 04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) на користь відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" (інд. 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, 9-А, код ЄДРПОУ 32108002).

Зобов'язати Господарський суд м. Києва видати відповідні судові накази.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 р. №5011-30/2798-2012-49/447-2012 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 р. № 5011-30/2798-2012-49/447-2012 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 5011-30/2798-2012-49/447-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді Г.В. Корсакова

Л.В. Кропивна