Постанова

від 26.02.2013 по справі 5006/46/4/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа № 5006/46/4/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е., суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -Павлюк Ю.А., відповідача третіх осіб -не з'явились, -не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 24.12.2012 у справі№5006/46/4/2012 за позовомПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Донецької філії до (треті особикомунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" - Фоміна Т.В., Міхальчук О.І.) про стягнення 4488,68 грн. страхового відшкодування в порядку регресу ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.10.2012 (суддя Бокова Ю.В.) позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.12.2012 (судді: Будко Н.В., Манжур В.В., М'ясищев А.М.) рішення змінено, позов задоволено частково - на підставі ст.ст.993,1172,1187 ЦК України, ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з відповідача на користь позивача стягнуто в порядку регресу 4238,68 грн. страхового відшкодування. В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку їх необґрунтованістю.

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" (далі - ККП ДМР "Донелектроавтотранс") в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ст.983 ЦК України та ст.18 Закону України "Про страхування". Зокрема, скаржник вказує на недоведеність обставин набрання чинності договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №0068931 від 18.10.2008 станом на момент вчинення ДТП (10.04.2009р.), вважаючи неналежним доказом надану позивачем копію листка касової книги форми КО-4 за 08.10.2008р., згідно якої не вказано цільове призначення сплачених Фоміною Т.В. готівкових коштів у сумі 2517,28 грн., а тому в позивача не виникло підстав здійснювати страхову виплату страхувальнику та вимагати відшкодування шкоди в порядку регресу. На думку заявника, первинний документ на підтвердження внесення Фоміною Т.В. страхового платежу за вказаним договором страхування в матеріалах справи відсутній.

Колегія суддів, перевіривши в межах доводів касаційної скарги фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

10.04.2009р. о 8 год. 05 хв. в Київському районі м.Донецька сталося зіткнення за участю тролейбуса ЗИУ-9 номерний знак 1644 (водій - Міхальчук Олена Іванівна) та автомобіля Шевроле АН9130ВК (водій - Сакун Тарас Анатолійович), в результаті якого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Дорожньо-транспортна пригода сталась в результаті порушення Міхальчук О.І. п.п.10.1,13.3 Правил дорожнього руху України.

Постановою Ворошиловського районного суду м.Донецька від 13.05.2009 у справі №3-1964/09 Міхальчук Олену Іванівну визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на момент дорожньо-транспортної пригоди діяв договір страхування наземних транспортних засобів №0068931 від 18.10.2008, за яким позивач застрахував Фоміній Т.В. (дія договору поширюється на Сакуна Т.А.) майнові інтереси, які не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом Шевроле Авео АН9130ВК. Загальний страховий платіж (страхова премія) за договором становить 2517,28 грн.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про страхування" договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №0068931 від 18.10.2008 передбачено, що зобов'язання страховика за договором виникає з моменту зарахування страхового платежу (його частини) на поточний рахунок страховика, за умов надання транспортного засобу до огляду, що засвідчується актом огляду транспортного засобу.

Згідно з п.4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004, усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі, а саме в касовій книзі форми КО-4.

В матеріалах справи наявна довідка позивача №1686 від 10.09.2012 про зарахування оплати за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №0068931 від 18.10.2008 в сумі 2517,28 грн., що підтверджується копією касової книги форми КО-4 за 08.10.2008р.

Апеляційною інстанцією не прийняті до уваги безпідставні та необґрунтовані посилання скаржника на те, що вказані документи є внутрішніми документами підприємства позивача, відсутність при цьому первинних документів, невідповідність дати укладення договору та дати здійснення зарахування оплати за договором, що, на думку апелянта, свідчить про відсутність доказів набрання чинності договором страхування №0068931 від 18.10.2008.

Згідно звіту №01-15/04 від 15.04.2009 про оцінку розміру збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП Куликом О.В., вартість матеріального збитку, спричиненого власнику в результаті аварійних пошкоджень автомобіля Шевроле Авео АН9130ВК, на момент оцінки склала 5707,97 грн.

Страховим актом №73 від 05.05.2009 позивач визначив, що ДТП, яка сталася 10.04.2009р., є страховим випадком, а також вирахував суму страхового відшкодування на підставі договору страхування №0068931 від 18.10.2008 (5 707,97 грн. - 951,33 грн. (ПДВ) - 517,96грн. (франшиза) + 250 грн. (вартість проведеної оцінки) = 4 488,68грн.

Таким чином, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10.04.2009р., за умовами вищевказаного договору настав страховий випадок, у зв'язку з чим позивач на підставі страхового акту №73 від 05.05.2009 платіжним дорученням №1047 від 12.05.2009 перерахував 4 488,68 грн. страхового відшкодування Фоміній Т.В.

Матеріалами справи (постановою Ворошиловського районного суду м.Донецька від 13.05.2009 у справі №3-1964/09, довідкою ККП ДМР "Донелектроавтотранс" №03/283 від 11.05.2012) підтверджено, що на момент ДТП винна особа (Міхальчук Олена Іванівна) працювала у відповідача водієм тролейбуса.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частина 2 ст.1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на праві власності володіє транспортним засобом.

З норм ст.1187 ЦК України та п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" випливає, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Пунктом 22.1 ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Позивач виконав зобов'язання перед своїм страхувальником, здійснивши на підставі страхового акту №73 від 05.05.2009 страхову виплату в сумі 4488,68 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням №1047 від 12.05.2009.

Таким чином, згідно зі ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до позивача, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, до позивача, який виплатив страхове відшкодування, перейшло право регресної вимоги до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Разом з тим, при вирішенні даного спору судом першої інстанції не було враховано, що згідно страхового акту №73 від 05.05.2009р. позовні вимоги про стягнення 4488,68 грн. страхового відшкодування включають 250 грн. витрат за проведення ФОП Куликом О.В. розрахунку завданих збитків.

Відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування" та умов договору страхування, вартість проведення автотоварознавчої експертизи (розрахунку завданих збитків) не входить до суми страхової виплати (страхового відшкодування) та не підлягає сплаті страхувальнику, що не було взято позивачем до уваги, тому невмотивовано включено суму 250 грн. до загального розміру здійсненої страхової виплати.

З огляду на викладене, до позивача, який виплатив страхове відшкодування, перейшло право регресної вимоги до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки, в сумі 4238,68 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню. Натомість вимоги про стягнення 250 грн. витрат за проведення суб'єктом оціночної діяльності розрахунку завданих збитків, включених позивачем до загального розміру страхового відшкодування згідно страхового акту №73 від 05.05.2009, заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають.

Колегія, перевіривши в межах доводів касаційної скарги фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції, погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.16 та ч.3 ст.18 Закону України "Про страхування" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Відповідно до п.п.1.2,2.6,4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004, касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів . Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі, а саме в касовій книзі типової форми КО-4.

За таких обставин, колегія погоджується з висновком апеляційного суду про те, що наявна у справі копія листка касової книги форми КО-4 за 08.10.2008р. (а.с.4-5 том 2) є достатнім та належним доказом сплати страхувальником страхового платежу готівкою в сумі 2517,28 грн., яка є тотожною сумі, зазначеній в розділі 3 договору страхування №0068931 від 18.10.2008. Адже, відомості, вміщені в касовій книзі типової форми КО-4, ґрунтуються безпосередньо на даних прибуткових та видаткових касових ордерів, які є первинними платіжними документами. При цьому, сама по собі відсутність зазначення у касовій книзі цільового призначення готівкових коштів у сумі 2517,28 грн., сплачених Фоміною Т.В., не спростовує факт внесення нею страхового платежу до настання страхового випадку.

З цих підстав касаційна інстанція відхиляє як такі, що не мають істотного значення для правильного вирішення даного спору, твердження заявника про те, що виключно первинним платіжним документом, який в матеріалах справи відсутній, має підтверджуватися факт внесення Фоміною Т.В. страхового платежу за вказаним договором страхування. Тим більше, що відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №0068931 від 18.10.2008, укладеного між позивачем та Фоміною Т.В., довідки від 10.09.2012 №1686, належним чином засвідченої копії листка касової книги форми КО-4 за 08.10.2008р. та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а скаржником не спростовано факт набрання чинності зазначеним договором з 08.10.2008р. (в тому числі і на момент настання страхового випадку у вигляді ДТП, яка сталася 10.04.2009р.), та обумовлену цим обґрунтованість заявлених позовних вимог позивача до відповідача про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу (в межах розміру оціненої шкоди згідно звіту експерта за вирахуванням франшизи, ПДВ та вартості проведеної оцінки). До такого правильного висновку суд дійшов виходячи з того, що страховий платіж (страхову премію) на користь страховика (позивача) страхувальник здійснив 08.10.2008 року, тобто ще до вчинення ДТП, і цей факт підтверджується листком касової книги форми КО-4 за 08.10.2008р. та розділом 3 договору страхування №0068931 від 18.10.2008, згідно яких суми страхового платежу, внесеного Фоміною Т.В. готівкою, та визначеного договором, співпадають.

Таким чином, на вказаний страховий випадок в часовому вимірі поширюється дія чинного на той час договору страхування №0068931 від 18.10.2008. Тобто ДТП, що сталася 10.04.2009р., є страховим випадком в рамках виконання зазначеного договору.

У зв'язку з викладеним, не відповідають дійсності твердження відповідача про те, на момент вчинення ДТП вказаний договір страхування не набрав чинності, а зазначена подія не може вважатися страховим випадком за ним.

Колегія також не приймає до уваги доводи скаржника щодо невідповідності дати укладання договору страхування №0068931 від 18.10.2008 і дати зарахування страхового платежу за цим договором, оскільки, по-перше, доказів невнесення страхувальником страхового платежу на користь позивача відповідач не надав. По-друге, чинне законодавство про страхування не забороняє завчасну сплату страхувальником страхового платежу до підписання договору страхування.

Наявні заперечення заявника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів (копія листка касової книги форми КО-4 за 08.10.2008р., довідка від 10.09.2012 №1686), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас, недоречними вважаються посилання відповідача на недоведеність обставин набрання чинності договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №0068931 від 18.10.2008 станом на момент вчинення ДТП (10.04.2009р.), оскільки згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.12.2012 у справі №5006/46/4/2012 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" - без задоволення.

Головуючий, суддяВ.Овечкін Судді:Є.Чернов В.Цвігун