Постанова

від 24.12.2012 по справі 5006/46/4/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.12.2012 р. справа №5006/46/4/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 по дов.;

від відповідача: ОСОБА_2 по дов.;

від третіх осіб: не з'явились;

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс», м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області від 30.10.2012р. (повний текст від 05.11.2012р.) у справі №5006/46/4/2012 (суддя Бокова Ю.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ, в особі Донецької філії, м. Донецьк

до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс», м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3, м. Єнакієве Донецької області

та за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_4, м. Донецьк

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 4 488,68грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ, в особі Донецької філії, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс», м. Донецьк, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_4, м. Донецьк, про стягнення в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 4 488,68грн.

Ухвалою від 17.09.2012р. господарським судом Донецької області в порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3, м. Єнакієве Донецької області.

30.10.2012р. господарським судом прийнято рішення у справі №5006/46/4/2012, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 4 488,68грн., судові витрати.

Висновок про задоволення позову суд першої інстанції обґрунтував посилаючись на те, що матеріалами справи доведено факт завдання працівником відповідача матеріальної шкоди страхувальнику позивача, яка відшкодована останнім в розмірі 4 488,68грн., а отже позивач в силу ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», набув права зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки -відповідача у справі. Твердження відповідача про факт відсутності доказів набрання договором добровільного страхування №0068931 від 18.10.2008р. чинності господарський суд до уваги не прийняв з огляду на наявні в матеріалах справи докази, що їх спростовують.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «Донелектроавтотранс», м. Донецьк, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що надані позивачем до матеріалів справи довідка №1686 від 10.09.2012р. та копія касової книги за 08.10.2008р. не є первинними документами, тому помилково прийняті судом першої інстанції в якості доказів набрання чинності договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №0068931 від 18.10.2008р. та його дії на момент скоєння ДТП.

Вищевикладене, на думку заявника, свідчить про те, що автомобіль НОМЕР_1 на момент ДТП не був застрахований позивачем, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні докази набрання чинності договором страхування, що не було прийнято до уваги судом першої інстанції та, відповідно, є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники третіх осіб не скористались наданим їм правом на участь у судовому засіданні, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 07.12.2012р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно довідки №2238 від 13.04.2009р., 10.04.2009р. о 8год.05хв. в Київському районі міста Донецька сталось зіткнення (вул. Взльотна) за участю тролейбуса ЗИУ-9 номерний знак 1644 (водій -ОСОБА_4) та автомобіля НОМЕР_1 (водій -ОСОБА_5), в результаті якого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказаною довідкою зафіксовано, що дорожньо-транспортна пригода сталась в результаті порушення ОСОБА_4 п.п. 10.1, 13.3 Правил дорожнього руху України.

Постановою Ворошиловського районного суду міста Донецька від 13.05.2009р. у справі №3-1964/09 ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00грн. Крім того, зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_4 є водієм ККП ДМР «Донелектроавтотранс».

З матеріалів справи вбачається, що на момент дорожньо-транспортної пригоди діяв укладений з 19.10.2008р. договір страхування наземних транспортних засобів №0068931, за яким позивач застрахував ОСОБА_3 (дія договору поширюється на ОСОБА_5) майнові інтереси, які не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом -ОСОБА_6 АН9130ВК.

Пунктом 2 договору визначено вартість ТЗ та страхову суму - 51 796,00грн, розмір безумовної франшизи за кожним видом страхового ризику - 1%.

Серед страхових випадків, визначених п. 2 договору, сторони узгодили також ДТП -пошкодження (знищення) ТЗ та/або його додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Страхування згідно з умовами вказаного договору здійснюється на підставі заяви на страхування, виплачується в межах страхової суми з врахуванням франшизи та з урахуванням фактичного зносу деталей автомобіля. Вартість матеріального збитку встановлюється згідно акту товарознавчої експертизи або калькуляції AUDATEX чи рахунку СТО, погодженої зі страховиком.

Загальний страховий платіж за договором становить 2 517,28грн.

Судова колегія погоджується із висновком господарського суду про те, що на момент скоєння ДТП автомобіль ОСОБА_6 був застрахований позивачем, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про страхування», договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 0068931 від 18.10.2008р. передбачено, що зобов'язання страховика за договором виникає з моменту зарахування страхового платежу (його частини) на поточний рахунок страховика, за умов надання транспортного засобу до огляду, що засвідчується ОСОБА_7 огляду ТЗ.

Згідно п. 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004р., усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі, а саме касовій книзі форми КО-4.

В матеріалах справи наявна довідка позивача №1686 від 10.09.2012р. про зарахування оплати за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №0068931 від 18.10.2008р. в сумі 2517,28 грн., що підтверджується копіями касової книги форми КО-4 від 08.10.2008р.

Посилання скаржника на те, що вказані документи є внутрішніми документами підприємства позивача, відсутність при цьому первинних документів, невідповідність дати укладення договору та дати здійснення зарахування оплати за договором, що, на думку апелянта, свідчить про відсутність доказів набрання чинності договором страхування №0068931 від 18.10.2008р., судовою колегією до уваги не приймаються як безпідставні та необґрунтовані.

Згідно звіту №01-15/04 від 15.04.2009р. про оцінку розміру збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, складеного ФОП ОСОБА_8 (копії сертифікату суб'єкта оціночної діяльності №7397/08 від 08.07.2008р. та свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №3073 від 16.06.2005р. наявні в матеріалах справи), вартість матеріального збитку, спричиненого власнику в результаті аварійних пошкоджень автомобіля НОМЕР_2 на момент оцінки склала 5 707,97грн.

Страховим актом №73 від 05.05.2009р. позивач визначив, що ДТП від 10.04.2009р. є страховим випадком, а також вирахував суму страхового відшкодування на підставі договору страхування №0068931 від 18.10.2008р. (5 707,97грн. - 951,33грн. (ПДВ) - 517,96грн. (франшиза) + 250,00грн. (вартість проведеної оцінки) = 4 488,68грн.

Статтею 979 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди від 10.04.2009р., за умовами вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі страхового акту №73 від 05.05.2009р., платіжним дорученням №1047 від 12.05.2009р. перерахував 4 488,68грн. страхового відшкодування ОСОБА_3.

Статтею 993 ЦК України закріплено положення, згідно з яким до страховика (позивача), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.

Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування, здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник на добровільній основі фактично передає свої права страховику і приймає на себе зобов'язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. При цьому, право вимоги передається у тому ж обсязі, в якому воно могло б бути здійснено самим страхувальником.

Матеріалами справи (постановою Ворошиловського районного суду міста Донецька від 13.05.2009р. у справі №3-1964/09, довідкою №03/283 від 11.05.2012р. ККП ДМР «Донелектроавтотранс») підтверджено, що на момент ДТП винна особа -ОСОБА_4 - працювала на підприємстві відповідача водієм тролейбуса.

Частиною 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частина 2 статті 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на праві власності володіє транспортним засобом.

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що він спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Однак, він не забороняє страховику, який виплатив страхове відшкодування, звернутися в порядку регресу насамперед до особи, яка в силу ст.ст.1187, 1172 ЦК України несе відповідальність.

З норм ст.1187 ЦК України та п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав.

Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості.

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Згідно з матеріалами справи, позивач звертався до відповідача із претензією №167 від 30.01.2012р. про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування в розмірі 4 488,68грн., у відповіді на яку №04/895 від 01.03.2012р. ККП ДМР «Донелектроавтотранс» відмовилось від її задоволення через неналежне оформлення наданого пакету документів. 14.03.2012р позивач направив відповідачу пояснення на вказану відповідь №475, в яких просив в добровільному порядку відшкодувати вищевказану суму, однак відповіді чи задоволення на них не отримав.

Таким чином, на теперішній час сума страхової виплати позивачу не відшкодована, у зв'язку з чим останній звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції заявлені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, судова колегія частково погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 8 Закону України «Про страхування», страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Відповідно до ст.988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За матеріалами справи, позивач виконав зобов'язання перед своїм страхувальником, та на підставі страхового акту №73 від 05.05.2009р. здійснив страхову виплату в сумі 4 488,68грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням №1047 від 12.05.2009р.

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а саме: майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому, під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага.

Таким чином, згідно з ст.27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України до позивача, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже до позивача, який виплатив страхове відшкодування, перейшло право регресної вимоги до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки. Разом з цим, при вирішення даного спору судом першої інстанції не було враховано, що позовні вимоги про стягнення 4 488,68грн. страхового відшкодування згідно страхового акту №73 від 05.05.2009р. включають 250,00грн. витрат за проведення ФОП ОСОБА_8 розрахунку завданих збитків.

Відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про страхування», страхова виплата -це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до умов договору, норм Закону України «Про страхування»та Цивільного кодексу України, вартість проведення автотоварознавчої експертизи (розрахунку завданих збитків) не входить до суми страхової виплати, страхового відшкодування та не підлягає сплаті страхувальнику, що не було взято позивачем до уваги, тому невмотивовано включено суму 250,00грн. до загального розміру здійсненої страхової виплати.

З огляду на викладене, до позивача, який виплатив страхове відшкодування, перейшло право регресної вимоги до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки, в сумі 4 238,68грн., а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню. Натомість вимоги про стягнення 250,00грн. витрат за проведення суб'єктом оціночної діяльності розрахунку завданих збитків, включених позивачем до загального розміру страхового відшкодування згідно страхового акту №73 від 05.05.2009р., заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 30.10.2012р. у справі №5006/46/4/2012 не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, не повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення 250,00грн.

Судові витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволеним частинам вимог.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст. 104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс», м. Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 30.10.2012р. (повний текст від 05.11.2012р.) у справі №5006/46/4/2012 -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.10.2012р. (повний текст від 05.11.2012р.) у справі №5006/46/4/2012 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 250,00грн.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ, в особі Донецької філії, м. Донецьк, до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс», м. Донецьк, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) в розмірі 4 488,68грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс», м. Донецьк, на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ, в особі Донецької філії, м. Донецьк, суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 4 238,68грн., судовий збір в розмірі 1 519,86грн.

В задоволенні решти позову відмовити».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», м. Київ, в особі Донецької філії, м. Донецьк, на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс», м. Донецьк, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 44,82грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

ОСОБА_7

Надруковано примірників-8

1-у справу

2-позивачу

1-відповідачу

2-третім особам

1-господарському суду

1-ДАГС