Постанова

від 26.02.2013 по справі 5016/3660/2011(12/205)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа № 5016/3660/2011(12/205) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Дорпром" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012р. у справі№ 5016/3660/2011(12/205) господарського суду Миколаївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дорпром" доДочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" простягнення 802935,96 грн. за участю представників: позивачаГусак О.М., дов. від 31.08.2010р. відповідачаКукуруза В.В., дов. від 30.11.2012р., Лещенко Н.С,, дов. від 18.02.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2011р. по цій справі позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпром" задоволено; стягнуто з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь позивача 802935,96 грн., у тому числі: 678070,27 грн. - сума основного боргу, 78656,12 грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 26917,59 грн. - 3% річних, 19291,98 грн. - пеня, а також 8029,36 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. 16.12.2011р. виданий наказ.

05.09.2012р. Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України звернулося до господарського суду Миколаївської області із заявою про розстрочку виконання рішення, мотивуючи її тим, що криза неплатежів дебіторів, якими виступають органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради і їх виконкоми) та місцеві органи державної виконавчої влади (райдержадміністрації), призвела до того, що фінансовий стан скаржника є складним та, що виконання рішення можливе лише за умови його розстрочення відповідно з уточненнями до заяви строком на три роки з наступним графіком: жовтень 2012р. 6954,68 грн.; листопад 2012р.- вересень 2013р. - 77000 грн.; жовтень 2013р. - вересень 2015р. - 727200 грн.; всього 811251,68 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.10.2012р. (суддя А.К.Семенов) заяву про розстрочення виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 29.11.2011р. задоволено частково: розстрочено виконання рішення господарського суду Миколаївської області 29.11.2011р. на протязі одного року, встановлено порядок його виконання шляхом стягнення з відповідача на користь позивача не пізніш 31.10.12р. по 30.09.2013р. щомісячно 67596,22 грн.; всього до стягнення 811154,68 грн.

Ухвала вмотивована наявністю підстав, встановлених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України для розстрочення виконання рішення на один рік, а саме: виключним соціальним значенням відповідача у здійсненні робіт з будівництва, ремонту та експлуатаційного утримання доріг Миколаївської області, недостатністю у скаржника грошових коштів на розрахункових рахунках в установах банку, накладенням арешту на всі рахунки та майно боржника, вжиттям заходів боржником до отримання коштів, веденням робіт по укладенню субпідрядних договорів та договорів на виконання ремонтно-дорожніх робіт, нестабільністю надходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету в поточному році на фінансування дорожньої галузі та суттєвого зменшення фінансування дорожніх робіт за останні роки, що підтверджується поданими заявником доказами.

Частково задовольняючи заяву про розстрочення виконання рішення про надання боржникові розстрочки виконання рішення на протязі одного року суд вказав, що продовження дій по примусовому виконанню судового рішення може призвести до неплатоспроможності державного підприємства в цілому та невиконанню цього рішення.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012р. (судді: Разюк Г.П. - головуючий, Андрєєва Е.І., Колоколова С.І.) ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.10.2012р. змінено; розстрочено виконання рішення господарського суду Миколаївської області 29.11.2011р. на протязі трьох років, із сплатою боргу за наступним графіком: не пізніш 31.10.12р. - 6954,68 грн.; за період з листопада 2012р. по вересень 2013р. по 7000 грн. щомісячно; за період з жовтня 2013р. по вересень 2015р. по 30300грн. щомісячно; всього до стягнення 811154,68 грн.

Постанову вмотивовано наявністю підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду по даній справі на 3 роки, оскільки надання місцевим господарським судом розстрочки виконання рішення на 1 рік і встановлення щомісячного платежу у розмірі 67596,22 грн. є значною сумою для відповідача по справі та є вірогідність того, що боржник не матиме змоги погасити заборгованість на протязі 1 року відповідно до графіку.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорпром" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.10.2012р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012р. та відмовити в задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2011 р. по цій справі.

Скаргу мотивовано неправильним застосуванням судовими інстанціями статті 617 Цивільного кодексу України та статей 33, 121 Господарського процесуального кодексу України з тих підстав, що суди не вказали обставин, з огляду на які визначили розмір коштів, які належить сплачувати боржнику при розстрочці; скаржник послався на неповне з'ясування та недоведеність обставини справи, які суди визнали встановленими, про невідповідність висновків судів обставинам справи.

Відповідач не надав відзив на касаційну скаргу. Усно в судовому засіданні заперечив проти її доводів.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2011р. становить 811154,68грн.

До Господарського суду Миколаївської області надійшла заява ДП "Миколаївський облавтодор"ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про розстрочку виконання рішення суду по справі № 5016/3660/2011(12/205), в якій відповідач просив розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.11.2011р. у даній справі на три роки (з врахуванням уточнень) з тих підстав, що криза неплатежів дебіторів, якими виступають органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради і їх виконкоми) та місцеві органи державної виконавчої влади (райдержадміністрації), призвела до того, що фінансовий стан скаржника є складним та, що виконання рішення можливе лише за умови його розстрочення рівними частинами на 3 роки, із сплатою боргу у за наступним графіком: не пізніш 31 жовтня 2012 року - 6954,68 грн.; в період з листопада 2012 р. по вересень 2013р - по 7000 грн. щомісячно; в період з жовтня 2013р. по вересень 2015р. по 30300 грн. щомісячно.

Заяву про розстрочку виконання судового рішення боржник мотивував: відсутністю на даний момент на його рахунках відповідної грошової суми; своїм скрутним фінансовим становищем у зв'язку з несплатою заборгованості боржниками ДП "Миколаївоблавтодор" ВАТ "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", якими, як правило, є органи місцевого самоврядування (сільські, селищі, міські ради і їх виконкоми) та місцеві органи державної виконавчої влади (райдержадміністрації) Миколаївської області; отриманням грошових коштів виключно після здачі у встановленому законом порядку виконаних дорожньо-будівельних та/чи ремонтних робіт, оскільки авансові платежі збоку замовників переважно не передбачені з огляду на специфіку суб'єктного складу; заявник також зазначив, що ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" засноване з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємств дорожнього господарства.

Відтак, враховуючи наведені відповідачем обставини та інтереси як позивача так і відповідача, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про можливість надання заявнику розстрочки виконання рішення у даній справі на один рік, оскільки надані боржником докази доводять той факт, що на теперішній час існують обставини, що роблять виконання судового рішення неможливим, проте протягом одного року боржник буде здатний розрахуватися зі стягувачем повністю, а продовження дій по примусовому виконанню судового рішення може призвести до неплатоспроможності відповідача в цілому та невиконанню цього рішення.

Апеляційна інстанція, задовольняючи заяву відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду по даній справі на 3 роки, зазначила, що надання місцевим господарським судом розстрочки виконання рішення на 1 рік і встановлення щомісячного платежу у розмірі 67596,22 грн. є значною сумою для відповідача, є вірогідність того, що боржник не матиме змоги погасити заборгованість на протязі 1 року відповідно до графіку.

Відповідно до частини 1 статті 121 цього Кодексу при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Із змісту вказаної статті вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Враховуючи наведене, судова колегія зазначає наступне.

Господарський суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що надані ДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" докази доводять той факт, що існують обставини, що роблять виконання судового рішення неможливим та, що заходи по примусовому виконанню рішення суду призведуть до збільшення кредиторської заборгованості, зриву робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг, припинення господарської діяльності та банкрутства боржника, а тому в силу ст. 121 ГПК України, з урахуванням інтересів як позивача, так і відповідача обґрунтовано задовольнив заяву відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду строком на один рік.

Змінюючи ухвалу місцевого суду, апеляційний господарський суд не врахував матеріальних інтересів ТОВ "Дорпром", його фінансовий стан та можливі негативні наслідки при затримці виконання рішення, а відтак неправомірно та необґрунтовано надав боржнику відстрочку строком на три роки.

Відтак, місцевий господарський суд, розглядаючи справу, вірно застосував чинне законодавство, встановив обставини справи, виходячи з розподілу між сторонами обов'язку їх доказування.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, не застосував наведені вище положення законодавства, що підлягали застосуванню, помилково змінивши законну та обгрунтовану ухвалу суду першої інстанції.

За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити частково, скасувавши постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 6 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпром" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012р. у справі № 5016/3660/2011(12/205) Господарського суду Миколаївської області скасувати.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 11.10.2012р. залишити в силі.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач