Постанова

від 27.02.2013 по справі 5011-36/12369-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р. Справа№ 5011-36/12369-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу ТОВ «Кречет» на рішення господарського суду м. Києва від 31.10.2012 року № 5011-36/12369-2012 (суддяТрофименко Т.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче

підприємство «Сатурн»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кречет»

про стягнення 109 811,92 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 31.10.2012 у справі №5011-36/12369-2012 частково задоволений позов ПАТ «НВП «Сатурн» до ТОВ «Кречет» про стягнення 109 811,92 грн., з відповідача на користь позивача стягнуто 102 055,74грн. основного боргу, 2 041,19 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення яким зменшити суму основного боргу та судового збору.

В судовому засіданні, представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає, що рішення не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечив, просить залишити їх без задоволення, рішення суду- без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 01.11.2009р. сторонами укладено договір оренди №.1.141.ОУ.09, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати нежилі приміщення по вул. Леся Курбаса, 2-Б у м. Києві, загальною площею 804,2кв.м., а також майно та обладнання, строком до 01.11.2010р., а орендар прийняти майно в користування та здійснювати орендні платежі.

Відповідно до укладених додаткових угод до договору оренди, строк користування майном продовжено до 31.12.2012 року.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконуються зобов'язання в частини здійснення платежів, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 102 055,74грн. на яку відповідно до умов договору нарахована пеня в сумі 7 756,18грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині оплати орендних платежів в період дії договору, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 102 055 грн. 74 коп. Разом з тим, суд вказав, що не можуть бути задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, оскільки у позові та доданому розрахунку позивач вказує лише кількість прострочених днів, проте не вказує чітко період (з якої дати по яку дату), за який позивач нараховує заявлені платежі, тому суд вважає заявлені позивачем розміри нарахувань недоведеними.

Заперечуючи проти рішення, апелянт наполягає на тому, що позивачем необґрунтовано завищена сума позову, оскільки в зв'язку з частковою оплатою та здійсненням взаємозаліку, борг становить лише 73 555,74грн. Докази у спростування заявленого позову відповідач не мав можливості надати до суду першої інстанції, оскільки не був належним чином повідомлений про розгляд справи. За таких обставин, рішення суду необхідно змінити на суму зменшеного боргу.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (постанова Пленуму ВГСУ від 16.01.2013 р. N 3).

Матеріали справи містять повідомлення відділення поштового зв'язку про повернення поштової кореспонденції, що відправлялася судом, в зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Ухвали господарського суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду, направлялись за адресою, зазначеною в ЄДРПОУ, договорі оренди ти додатків до нього, заяві відповідача про ознайомлення зі справою.

За таких обставин, колегія суддів вважає що господарський суд повідомив відповідача про розгляд справи належним чином, тому відхиляє доводи апелянта про неможливість надання суду доказів в спростування заявленої у позові суми боргу.

Згідно ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 180 ГК України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Додана до апеляційної скарги довідка про взаєморозрахунки за період з 01.01.2012 по 19.12.2012р. не може бути розцінена як доказ, в розумінні ст.34 ГПК України, оскільки не містить підписів уповноважених осіб та печаток, а наявність відмітки про направлення її позивачеві, за допомогою факсового зв'язку не свідчить про погодження суми боргу.

Посилання відповідача на те, що сума боргу зменшилась, що підтверджується банківською випискою про рух коштів, то колегія суддів не може прийняти їх до уваги, оскільки у призначенні платежу зазначені реквізити іншого договору оренди, тому здійснені платежі в розмірі 10 000грн. не можуть бути зараховані як оплата за спірним договором оренди.

Щодо акту заліку взаємної заборгованості від 10.10.2012р., підписаного уповноваженими особами та скріпленого печатками товариств, то дійсно, позивач зазначив, що сума боргу станом на 10.10.12р. складає 92 055,74 грн., ніж заявлено у позові 102 055,74 грн., але як зазначалось вище та відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, подання сторонами нових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

Але, враховуючи вищенаведене стосовно належного повідомлення сторін про розгляд справи, можливість надання доказів суду першої інстанції особисто чи поштою, новий доказ не може бути прийнятий апеляційним судом до уваги (постанова Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). Між тим, сторони не позбавлені права урегулювати дане питання в ходи добровільного виконання рішення суду чи у період виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Кречет» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 5011-36/12369-2012 від 31.10.2012 року -без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва .

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Сулім В.В.

Тарасенко К.В.