Постанова

від 16.07.2013 по справі 5011-36/12369-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. Справа№ 5011-36/12369-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

при секретарі судового засіданні - Ковальчуку Р.Ю.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 16.07.2013 року по справі № 5011-36/12369-2012 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кречет» на рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2012 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 05.11.2012 року) у справі № 5011-36/12369-2012 (суддя - Трофименко Т.Ю.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче

підприємство «Сатурн»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Кречет»

про стягнення 109 811,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Сатурн» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кречет» про стягнення 102 055,74 грн. основного боргу та пені у розмірі 7 756, 18 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.10.2012 року у справі № 5011-36/12369-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Кречет» на користь публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Сатурн» 102 055,74 грн. основного боргу; в іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2013 року ккасаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кречет» задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2013 року у справі № 5011-36/12369-2012 скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постанова мотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при прийнятті постанови колегією суддів апеляційної інстанції водночас, прийнято і розглянуто додаткові докази відповідача, зокрема, довідку про взаєморозрахунки за період з 01.01.2012 по 19.12.2012 та банківську виписку про рух коштів, які не були подані суду першої інстанції, господарський суд апеляційної інстанції у постанові не зазначив підстави такого прийняття. Тобто, апеляційним господарським судом прийнято нові додаткові докази без врахування ч. 1 ст. 101 ГПК України.

При цьому, акт заліку взаємної заборгованості від 10.10.2012 (додатковий доказ у розумінні ч. 1 ст. 101 ГПК України) не прийнято судом апеляційної інстанції з посиланням на те, що заявник не обґрунтував неможливість його подання суду першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийнявши і розглянувши частину додаткових (нових) доказів відповідача не зазначивши підстави такого прийняття дійшов суперечливого висновку про те, що акт заліку взаємної заборгованості від 10.10.2012 не може бути прийнятий до уваги, оскільки заявник не обґрунтував неможливість його подання суду першої інстанції.

17.05.2013 року справу № 5011-36/12369-2012 та апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кречет» було скеровано до Київського апеляційного господарського суду, в якій скаржник просив змінити рішення суду першої інстанції виклавши резолютивну частину в наступній редакції: позов задовольнити частково; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кречет» на користь публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Сатурн» 73 555,74 грн. основного боргу, 1471,11 грн. судового збору. В іншій частині у позові відмовити.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги те, що відповідач не був повідомлений та взагалі не знав про те, що суді розглядалась справа. У зв'язку з чим, він не міг надати докази часткової оплати заборгованості.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2013 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-36/12369-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року по справі № 5011-36/12369-2012 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кречет» до провадження і призначено перегляд рішення на 25.06.2013 року.

Відповідно до розпорядження Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Михальською Ю.Б., суддями - Авдеєвим П.В., Куксовим В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 року по справі № 5011-36/12369-2012 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кречет» прийнято до провадження зазначеною колегією та призначено судове засідання на 16.07.2013 року.

Відповідно до розпорядження Секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, виходом судді Яковлєва М.Л. з відпустки та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею - Яковлєвим М.Л., суддями - Авдеєвим П.В., Куксовим В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2013 року по справі № 5011-36/12369-2012 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кречет» прийнято до провадження зазначеною колегією.

Публічним акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Сатурн» на підставі ст. 96 ГПК України не подано до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2012 року змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції: позов задовольнити частково; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кречет» на користь публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Сатурн» 73 555,74 грн. основного боргу, 1471,11 грн. судового збору. В іншій частині у позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та не заперечував проти зміни рішення.

У частині 1 статті 111-12 ГПК України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2012 року по справі № 5011-36/12369-2012 - слід скасувати частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2009 року між Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Сатурн" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кречет" (орендар, відповідач) було укладено Договір оренди №.1.141.ОУ.09. Київ, вул. Леся Курбаса, 2-Б (а.с. 12-17).

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1.1 орендодавець передає орендарю в тимчасове платне користування нежилі приміщення, які знаходяться на території підприємства орендодавця за адресою: м. Київ, пр. Леся Курбаса, 2-Б, загальною площею згідно акта приймання-передачі приміщень та майно і обладнання, що знаходиться в орендованих приміщеннях та передане також актами приймання-передачі (додаток № 1 до цього договору).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

На час підписання цього договору розмір орендної плати, включаючи ПДВ, становить: енергокорпус, 1 поверх - 38,89 грн. за м.кв. відняти 9 % згідно рішення правління № 122 від 07.11.2007 року, то м.кв. становить 35,38 грн. (п. 2.3.1 договору).

У пункті 2.3.2 договору зазначено, що розрахунок розміру орендної плати здійснюється в відповідності з порядком, визначеному в додатковій угоді № 2 (додаток № 4) або за певний період на вибір орендодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що договір діє строком до 01.11.2010 року.

01.11.2010 року між сторонами було підписано додаткові угоди до договору, зокрема № 3 відповідно до якої термін дії договору оренди було продовжено до 31.12.2011 року (а.с. 18-21).

31.12.2011 року між сторонами була підписана додаткова угода № 3 до договору, відповідно до якої термін дії договору оренди було продовжено до 31.12.2012 року (а.с. 22).

01.11.2009 року між сторонами було складено акт приймання-передачі приміщень та майна (а.с. 23) за адресою: м. Київ, проспект Леся Курбаса, 2 Б, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв наступні приміщення:

1. Енергокорпус, поверх 1, кімната 51 пл. 7,5 кв. м.;

2. Енергокорпус, поверх 1, кімната 53 пл. 80,1 кв. м.;

3. Енергокорпус, поверх 1, кімната 54 пл. 22,3 кв. м.;

4. Енергокорпус, поверх 1, кімната 55 пл. 14,4 кв. м.;

5. Енергокорпус, поверх 1, кімната 56 пл. 17,8 кв. м.;

6. Енергокорпус, поверх 1, кімната 57 пл. 6,4 кв. м.;

7. Енергокорпус, поверх 1, кімната 58 пл. 4 кв. м.;

8. Енергокорпус, поверх 1, кімната 59 пл. 546,9 кв. м.;

9. Енергокорпус, поверх 1, кімната 59-а пл. 81,9 кв. м.;

10. Енергокорпус, поверх 1, кімната 59-6 пл. 22,9 кв. м.;

Загальна площа переданого в оренду майна складає 804,2 кв. м.

Однак, орендар взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, орендні платежі не сплатив, у зв'язку з чим орендодавець просить стягнути з нього заборгованість у сумі 102 055,74 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов'язання регламентовані ст. 611 ЦК України, а саме, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 102 055,74 грн. боргу по орендній платі.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, відповідачем не заперечується сам факт наявності заборгованості, однак зазначена заборгованість існувала на кінець серпня 2012 року.

Після чого відповідачем 04.09.2012 року, до моменту подачі позову, було сплачено частину боргу у розмірі 5 000,00 грн.

Зазначене підтверджується довідкою руху за інтервалом дат за контрагентами наданою ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» за період з 01.12.2009 року по 28.12.2012 року (а.с.104-107) та довідкою по взаєморозрахунках з ТОВ «Кречет» за період з 01.01.2012 року по 19.12.2012 року (а.с.103).

У такому випадку, колегія суддів приходить до висновку щодо відмови у позові у частині стягнення основного боргу у сумі 5 000,00 грн.

Крім того, 10.09.2012 року, після відкриття провадження у справі, відповідачем було оплачено ще 5 000,00 грн., що також підтверджується вищевказаними довідками.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо того, що провадження у справі в частині стягнення 5 000,00 грн. підлягає припиненню.

Також, 10.10.2012 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 5 до договору оренди від 01.11.2009 року № 1.141.ОУ09 (а.с. 108), в якій зазначено, що згідно рішення правління ПАТ «НВП «Сатурн» (протокол № 4-2012 від 18.07.2012 року) ТОВ «Кречет» передано ПАТ «НВП «Сатурн» обладнання на загальну суму 18 500,00 грн., в тому числі ПДВ. Для цього сторони складають акт передачі обладнання та акт взаємозаліку. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди від 01.11.2009 року № 1.141.ОУ09.

На виконання зазначеної угоди сторонами підписано акт приймання-передачі від 10.10.2012 року (а.с. 109), відповідно до якого ТОВ «Кречет» передало, а ПАТ «НВП «Сатурн» прийняло на баланс підприємства наступні матеріальні цінності: двері протипожежні 2000,00 грн.; система охорони сигналізації з відео спостереженням - 10 000,00 грн.; система датчиків протипожежної безпеки - 1000,00 грн.; кондиціонер - 2 500,00 грн.; рокли (2 шт.) - 3 000,00 грн., на загальну суму 18 500,00 грн.

Крім того, 10.10.2012 року було підписано і акт заліку взаємної заборгованості між ПАТ «НВП «Сатурн» та ТОВ «Кречет» (а.с. 110), в якому першим пунктом зазначено, що заборгованість ТОВ «Кречет» перед ПАТ «НВП «Сатурн» по орендній платі по договору оренди від 01.11.2009 року № 1.141.ОУ станом на 10.10.2012 року становить 92 055,74 грн.; в другому пункті зазначено, що заборгованість ПАТ «НВП «Сатурн» перед ТОВ «Кречет» за передане обладнання згідно акту передачі обладнання від 10.10.2012 року становить 18 500,00 грн. у тому числі ПДВ.

Відповідно до ст. 601 ЦК України сторони провели взаємозалік зустрічних заборгованостей на суму 18 500,00 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо того, що провадження у справі в частині стягнення 18 500,00 грн. також підлягає припиненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

У ст. 654 ЦК України зазначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з додаткової угоди № 5 та актів від 10.10.2012 року, вони виконанні відповідно до норм ЦК та ГК України, оскільки підписані як орендодавцем та і орендарем. Крім того, їх підписи скріплені печатками підприємств.

Також, у п. 9.1 договору зазначено, що усі додаткові угоди, доповнення та додатки, що підписні після підписання цього договору, є невід'ємною частиною цього договору, якщо вони підписані від імені обох сторін особами, уповноваженими на укладання відповідних цивільно-правових договорів. Підписи представників сторін скріплюються печатками.

З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у сумі 73 555, 74 грн. основного боргу.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 7 756,18 грн.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 Договору сторонами передбачено, що прострочку сплати орендних платежів відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,2% від суми боргу за кожний день.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені не можуть бути задоволені, оскільки у позові та доданому розрахунку позивач вказує кількість прострочених днів та зазначає період прострочення з 07.07.2012 року по 13.08.2012 року, проте суду не зрозуміло чому саме з цього моменту позивач нараховує заявлені платежі, тому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає заявлені позивачем розміри нарахувань недоведеними.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 7 756,18 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо посилань позивача на те, що у довідці руху за інтервалом дат за контрагентами наданою ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» за період з 01.12.2009 року по 28.12.2012 року (а.с.104-107) зазначено інший договір та від іншої дати, а тому зазначені платежі не можуть бути зараховані як оплата заборгованості по даній справі, то вони небу руться до уваги з огляду на наступне.

По-перше, доказів того, що між цими ж сторонами укладено інший договір ані до суду першої ані до суду апеляційної інстанції тим більше до Вищого господарського суду України надано не було.

По-друге, як було зазначено вище, ці суми було враховано під час підписання акту заліку взаємної заборгованості між ПАТ «НВП «Сатурн» та ТОВ «Кречет» (а.с. 110), в якому першим пунктом зазначено, що заборгованість ТОВ «Кречет» перед ПАТ «НВП «Сатурн» по орендній платі по договору оренди від 01.11.2009 року № 1.141.ОУ станом на 10.10.2012 року становить 92 055,74 грн.; в другому пункті зазначено, що заборгованість ПАТ «НВП «Сатурн» перед ТОВ «Кречет» за передане обладнання згідно акту передачі обладнання від 10.10.2012 року становить 18 500,00 грн. у тому числі ПДВ.

Що відповідає як нормам ЦК та ГК України так і пунктам договору.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття частково невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2012 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Кречет» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково та прийняти у цій частині нове, яким позов задовольнити частково, частково припинити провадження у справі та частково відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кречет» на рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2012 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 05.11.2012 року) у справі № 5011-36/12369-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2012 року у справі № 5011-36/12369-2012 скасувати частково та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 23 500,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кречет" (03148, м. Київ, проспект Леся Курбаса, 2-Б, код ЄДРПОУ 30348597) на користь Публічного акціонерного товариства Науково -виробниче підприємство "Сатурн" (03148, м. Київ, пр. Леся Курбаса, 2-Б, код ЄДРПОУ 14308747) 73 555 (сімдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 74 коп. основного боргу, 1 941 (одна тисяча дев'ятсот сорок одна) грн. 12 коп. судового збору.

В іншій частині вимог в позові відмовити.».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Науково-виробниче підприємство "Сатурн" (03148, м. Київ, пр. Леся Курбаса, 2-Б, код ЄДРПОУ 14308747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кречет" (03148, м. Київ, проспект Леся Курбаса, 2-Б, код ЄДРПОУ 30348597) 270 (двісті сімдесят) грн. 17 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним господарським судом.

4. Видачу наказів на виконання постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 5011-36/12369-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлєв М.Л.

Судді Авдеєв П.В.

Куксов В.В.