Постанова

від 07.02.2013 по справі 0870/11701/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року 10 год. 25 хв. Справа № 0870/11701/12 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

при секретарі судового засідання Ткаченко А.П.

за участю представників

позивача - Благодіра Р.В. ( довіреність від 28.12.2012р. б/н)

- Баркова С.Є. (довіреність від 28.12.2012р. б/н)

- Верещаги Т.В. (довіреність від 28.12.2012р. б/н)

відповідача - Крючек К.В. (довіреність від 28.03.2012р. №20/8/10 )

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов позов від Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС, відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.11.2012 №0000360024, від 27.11.2012 №0000370024.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в період з 03.09.2012 по 02.11.2012 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, за результатами якої було складено акт №485/24-0/00191230 від 16.11.2012 (далі - Акт перевірки №485/24-0/00191230). На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем 27.11.2012 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000360024, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ за вересень, жовтень, листопад 2011 року на суму 524 089,00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000370024, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2011 року на суму 524 089,00 грн. і нараховано штрафні санкції в розмірі 262 044,50 грн. ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» вважає, що при прийнятті податкових повідомлень рішень СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі здійснило неправильне застосування положень: пп. 14.1.181, п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.3, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України; ст. 19, 67 Конституції України, а висновки, наведені в акті перевірки, є хибними та безпідставними. Позивач звертає увагу, що в ході проведення перевірки перевіряючим було надано повний обсяг первісних бухгалтерських документів, податкові накладні, акти торгівельно-промислової палати, акти ДП «Укрвуглеякість», які свідчать про дійсність вчинених операцій. Крім того, позивач зазначає, що податковий орган належно та чітко відображає факт укладання відповідного договору та його деякі істотні умови, але не надає їм належної правової оцінки. Окрім того, посадовими особами в Акті перевірки №485/24-0/00191230 зазначається, що з залізничних накладних та податкової інформації встановлено відправників та перевізників продукції, отже документи, які свідчать про дійсність вчинених операцій та правильність відображення у бухгалтерському обліку, були наявні під час перевірки у посадових осіб податкового органу та належним чином надані в ході її проведення. До того ж, позивач вказує, що незалежні уповноважені експерти підтвердили чіткі фізичні показники щодо кількості та якості поставленого товару, а отже будь яких підстав вважати дані операції безтоварними не існує. Також позивач звертає увагу, що дії посадових осіб податкового органу при складанні даного акту перевірки суперечать вимогам п. 5.2 Наказу ДПА України від 22.12.2010р. №984, дані вимоги посадовими особами ДПС були грубо проігноровані, що призвело до включення до змісту акту безпідставних висновків, які є фактично суб'єктивними припущеннями. Окрім того, реальне здійснення операцій підтверджується залізничними накладними та даними складського обліку щодо подальшого використання вугілля у виробничій діяльності підприємства позивача. Позивач також зазначає, що дії третіх осіб по відношенню до прямих контрагентів ВАТ «Запоріжсталь» ніяким чином не можуть впливати на податкові зобов'язання позивача. Окрім цього, позивач звертає увагу, що ТОВ «ТПК «Інтегро» на час здійснення господарських операцій за даними офіційного сайту ДПА України, було належно зареєстрованою юридичною особою, мало в наявності дійсне свідоцтво платника ПДВ та визнавалося податковим органом як сумлінний контрагент. Окрім цього вищезазначеного, позивач вказує, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС при проведенні перевірки не встановила факту використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях, або не у господарській діяльності підприємства. Також, перевіркою не було виявлено фактів відсутності належно оформлених накладних. Крім того, позивач звертає увагу, що відповідач не спростовує того факту, що ТОВ «ТПК «Інтегро» є належно зареєстрованою юридичною особою на території України, яке у встановленому порядку зареєстроване платником ПДВ і належно відобразило у податковому обліку відповідні операції. Отже, на думку позивача, податковий кредит сформовано підприємством згідно до вимог Податкового кодексу України. Крім того, позивач вважає висновок, який міститься в Акті перевірки №485/24-0/00191230 про наявність певної послідовності та взаємозв'язку між сплатою податку до бюджету та права платника податку на бюджетне відшкодування, безпідставним. До того ж, позивач зазначає, що податковий орган не висунув в ході перевірки будь-яких претензій щодо суми податкових зобов'язань підприємства за перевірений період. Таким чином, сума від'ємного значення, як розрахункова величина, може бути сформована неправильно виключно у разі наявності порушення при формуванні податкового кредиту. Але, на думку позивача, враховуючи наведені вище доводи з питання формування підприємством податкового кредиту, то і сума бюджетного відшкодування сформована підприємством правомірно та згідно до вимог Податкового кодексу України. Позивач також звертає увагу, що факти здійснення господарських операцій та реальної поставки товарів на ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» по аналогічних поставках досліджені та встановлені судом. Також судами встановлено належне документальне підтвердження господарських операцій з ТОВ «ТПК Інтегро» (договори, накладні, податкові накладні, платіжні доручення, залізничні квитанції, акти прийому-передачі, ін.). Позивач наголошує, що дані документи є належними та не визнані у судовому порядку недійсними, у зв'язку з чим підприємство не тільки має право, а і повинно за законом враховувати їх у своєму бухгалтерському та податковому обліку

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечення посилається на норми Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88) та зазначає, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки ВАТ «ЗМК Запоріжсталь» з питання з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 було встановлено порушення: пп. 14.1.181, п.14.1 ст. 14, п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.3, ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України), п. 10.1. «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних» затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1002, зареєстрованого в Мін'юсті України 29 грудня 2010 року за №1402/18697 (далі - Порядок №1002). Відповідач зазначає, що при ретельному дослідженні ланцюга походження вугілля та виробника не встановлено, посвідчення якості виробника вугілля не надано, та за результатами аналізу податкової зітності контрагенів втановлено відсутність необхідних умов для виробництва вугілля. Відпоідач звертає увагу, що позивачем надані акти експертизи, проведеної спеціалістами Запорізької Торгово-промислової палати, проте, ати експертизи не є підтвердженням фактичного здійснення операцій постачання вугілля між ТОВ «ТПК Інтегро» та ВАТ «Запоріжсталь», лише підтверджують кількісно-вартісні та якісні показники вантажів отриманих ВАТ «Запоріжсталь». Відповідач вказує, що в задачу експертів ЗТПП не входить підтвердження взаємовідносин між підприємствами. На думку відповідача, позивач не співпрацює напряму з виробниками вугільної продукції, а здійснює закупівлю товару через низку посередників з метою мінімізації податкових зобов'язань та незаконного формування податкового кредиту.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи судом з'ясовано наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби з 03.09.2012 по 02.11.2012 було проведено документальну планову виїзну перевірку ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012.

За результатами перевірки 16.11.2012 складено Акт перевірки №485/24-0/00191230.

Перевіркою встановлено порушення пп.14.1.181 п. 14.1. ст. 14, п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, п.10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», розділ 5 п. 4. «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 №1490/20228, в результаті чого завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за період вересень 2011 року - листопад 2011 року на загальну суму ПДВ 524 089 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування за період жовтень 2011 року грудень 2012 року на 524 089 грн.

В акті перевірки №485/24-0/00191230 на сторінці 99 (а.с.109) зазначено, що «…первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі…». В Акті перевірки №485/24-0/00191230 зазначено «…Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 встановлено завищення всього у сумі 524 089 грн., в тому числі за вересень 2011 року в сумі 325 066 грн., за жовтень 2011 року в сумі 186 571 грн., за листопад 2011 року в сумі 12 452 грн. (а.с.50)…Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з вересня 2011 року по листопад 2011 року встановлено його завищення на суму 524 089 грн. на порушення пп.14.1.181 п. 14.1. ст. 14, п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, п.10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», розділ 5 п. 4. «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 №1490/20228, ВАТ «Запоріжсталь» по взаємовідносинам з контрагентом: ТОВ «ТПК «Інтегро» (код ЄДРПОУ 37288587) (а.с.55)…До податкового кредиту вересня 2011 року-листопада 2011 року включено операції з придбання вугілля від ТОВ «ТПК «Інтегро» (код ЄДРПОУ 37288587) на загальну суму ПДВ 524 089 грн.(а.с.55)…по якому не підтверджується поставка (а.с.55)…Відповідно до податкової звітності, постачальником ТОВ «ТПК «Інтегро» виступає: ТОВ «ТПК КАТРАН» (код ЄДРПОУ 37429457) (а.с.57)…постачальником ТОВ «ТПК КАТРАН» є ТОВ «МЕТИЗ-РЕМБУД» (код ЄДРПОУ36991559) (а.с.57)…ПП «РОЦІУС» (код ЄДРПОУ 37057466) (а.с.57)…при ретельному дослідженні ланцюга походження вугілля та виробника не встановлено. Посвідчення якості виробника на вугілля не надано. За результатами аналізу податкової звітності контрагентів встановлено відсутність необхідних умов для виробництва вугілля (а.с.57)…Виходячи з системного аналізу вищевказаних норм Кодексу, право на віднесення до податкового кредиту підлягають лише ті суми податків, які нараховані (сплачені) платником податку (особою, відповідальною за нарахування та сплату податку) до бюджету (а.с.59)…передумовою віднесення до податкового кредиту, від'ємного значення, бюджетного відшкодування є зобов'язання декларування контрагентом своїх податкових зобов'язань за правилом першої події (а.с.59)…Враховуючи викладене спочатку йде нарахування податкового зобов'язання, його сплата до бюджету і при настанні відповідних обставин його віднесення до податкового кредиту. При цьому всі ці правові умови є послідовними та нерозривними між собою, і відсутність будь якої умови позбавляє виникнення права на бюджетне відшкодування. Враховуючи вищенаведені факти та обставини, встановлено, що ВАТ «Запоріжсталь» за період вересень 2011-листопад 2011 року було завищено суму податкового кредиту на 524 089 грн. (а.с.59)...Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 встановлено його завищення всього у сумі 524 089 грн. (а.с.61)...в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п. 3.2.2 розділу 3 акта перевірки. На порушення пп.14.1.181 п. 14.1. ст. 14, п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, п.10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», розділ 5 п. 4. «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 №1490/20228, ВАТ «Запоріжсталь» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за період жовтень 2011-грудень 2011 у розмірі 524 089 грн. (а.с.61)...».

16.11.2012 ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС були подані заперечення на Акт перевірки №485/24-0/00191230 від 16.11.2012. Відповідач, листом №6713/24-0 від 26.11.2012 надав відповідь на заперечення, якою залишив їх без задоволення, а висновки Акту перевірки №485/24-0/00191230 від 16.11.2012 залишено без змін.

На підставі Акту перевірки №485/24-0/00191230 від 16.11.2012 відповідачем 27.11.2012 було винесено податкове повідомлення-рішення №0000360024, яким ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 524 089,00 грн.

На підставі Акту перевірки №485/24-0/00191230 від 16.11.2012 відповідачем 27.11.2012 було винесено податкове повідомлення-рішення №0000370024, яким ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 524 089,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 262 044,50 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Як з'ясовано судом, висновки Актів перевірок, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, обґрунтовані тим, що ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» в порушення чинного законодавства до складу податкового кредиту, від'ємного значення вересня 2011 року-листопада 2011 року включено операції з придбання товарів від постачальника, по якому не підтверджується поставка, а саме вугілля від ТОВ «ТПК «Інтегро» на загальну суму ПДВ 524 089,00 грн.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, судом встановлено, що між позивачем, ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» та ТОВ «ТПК «Інтегро» було укладено договір №20/2011/1649 від 30.08.2011. Згідно з умовами цього договору ТОВ «ТПК «Інтегро» є постачальником, а ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» - покупцем вугільної продукції. Постачальник зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію по марочному складу, цінам та у кількості, вказаній у специфікаціях, оформлених відповідно у вигляді Додатків, які є невід'ємною частиною цього договору. 24.11.2011 була укладена Додаткова угода, відповідно до якої були змінені реквізити постачальника, а інші умови Договору, яких не торкнулась ця Додаткова угода, залишаються без змін та сторони підтверджують по ним свої зобов'язання. Вказана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору №20/2011/1649 від 30.08.2011.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «ТПК «Інтегро» з вересня 2011 року по листопад 2011 року поставляло вугілля, а позивач розрахувався за товар, що підтверджується платіжними дорученнями, документами системи «Клієнт-Банк», копії яких містяться в матеріалах адміністративної справи.

На підтвердження формування ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» податкового кредиту за період з вересня 2011 року по листопад 2011 року у відповідності до Податкового кодексу України позивачем надано до суду копії податкових накладних згідно яких ТОВ «ТПК «Інтегро» відповідно до Договору №20/2011/1649 від 30.08.2011 поставило на користь ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» вугілля:

- №40 від 05.09.2011 на загальну суму з ПДВ 509 236,20 грн., у тому числі ПДВ - 84 872,70 грн. (вугілля АШ 0-6);

- №41 від 05.09.2011 на загальну суму з ПДВ 596 617,03 грн., у тому числі ПДВ - 99 436,17 грн. (вугілля АШ 0-6);

- №106 від 11.09.2011 на загальну суму з ПДВ 244 542,20 грн., у тому числі ПДВ - 40 757,03 грн. (вугілля АШ 0-6);

- №111 від 27.09.2011 на загальну суму з ПДВ 600 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 100 000 грн. (вугілля АШ 0-6);

- №1 від 03.10.2011 на загальну суму з ПДВ 74 382,55 грн., у тому числі ПДВ - 12 379,09 грн. (вугілля АШ 0-6);

- №2 від 04.10.2011 на загальну суму з ПДВ 150 902,15 грн., у тому числі ПДВ - 25 150,36 грн. (вугілля АШ 0-6);

- №43 від 07.09.2011 на загальну суму з ПДВ 894 146,75 грн., у тому числі ПДВ - 149 024,46 грн. (вугілля АШ 0-6);

- №112 від 30.09.2011 на загальну суму з ПДВ 74 715,30 грн., у тому числі ПДВ - 12 452,55 грн. (вугілля АШ 0-6);

- розрахунок №44 від 10.09.2011 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №43 від 07.09.2011 за договором від 30.08.2011 №20/2011/1649.

Також, судом досліджені копії актів експертиз Запорізької торгово-промислової палати, посвідчень про якість вугілля/антрациту, рахунків, залізничних накладних, накладних, приходних ордерів, листів ТОВ «ТПК «Інтегро» про відвантаження вугілля. Всі документи оформлені належним чином. Зазначені документи підтверджують придбання ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» вугілля у ТОВ «ТПК «Інтегро». Вказані документи підтверджують факт здійснення господарських операцій між ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» та ТОВ «ТПК «Інтегро».

Відповідачем не надано до суду жодного доказу у підтвердження відсутності декларування й сплати податкових зобов'язань ТОВ «ТПК «Інтегро».

Відповідачем не доведено у суді, не надано до суду жодного доказу того, що безпосередній контрагент позивача - ТОВ «ТПК «Інтегро», який видав податкові накладні, не був зареєстрований як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій. Відповідачем до матеріалів адміністративної справи додано Акт №485/227-37288587 від 05.12.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТПК «Інтегро» (код за ЄДРПОУ 37288587) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ВАТ «Запоріжсталь (код за ЄДРПОУ 00191230)», зі місту якого вбачається, що Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ТПК «Інтегро» анульоване 24.07.2012. Отже, це доводить, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТПК «Інтегро», останнє було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Також, з документів наданих відповідачем до суду в обґрунтування викладеного в Актах перевірки №485/24-0/00191230 від 16.11.2012 не вбачається не можливість здійснення ТОВ «ТПК «Інтегро» поставок товару на користь ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь».

З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та ТОВ «ТПК «Інтегро».

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки актів перевірок, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих повідомлень-рішень виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181, пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами вказаної статті право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У п.201.1 ст.201 ПК України вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами п. 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як встановлено із матеріалів справи, безпосередній контрагент позивача на час здійснення відповідних господарських операцій був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Господарські правовідносини з ТОВ «ТПК «Інтегро» оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання товарів підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, що не заперечується і актами перевірок. Отже на підставі вищезазначеного, ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» мало належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від такого постачальника, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та ТОВ «ТПК «Інтегро» в акті перевірки відсутні.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами п.200.4. ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду

При цьому, виходячи зі змісту вищезазначених норм, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

До того ж, Податковий кодекс України не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Податковим кодексом України не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Як вбачається з актів перевірок відповідачем досліджені первинні документи, які підтверджують постачання товару від ТОВ «ТПК «Інтегро»: рахунки, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення про перерахування грошових коштів в оплату товару, залізничні накладні, приходні ордери та інші.

Тобто, зазначені документи підтверджують реальність господарських операцій із вказаним контрагентом - фактичне переміщення (транспортування), приймання, використання товару ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» у власній господарській діяльності.

Відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочинів між ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» і ТОВ «ТПК «Інтегро». Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення реальності операцій між позивачем та його прямим контрагентом, саме ТОВ «ТПК «Інтегро».

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Із матеріалів справи вбачається, що зміст договору №20/2011/1649 від 30.08.2011 не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків або свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі буд-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, нормами Податкового кодексу України, не встановлена відповідальність платника податку за невідображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів.

Факт виконання операцій засвідчується рядом первинних документів, які не викликають сумніву. Реальність господарських операцій з'ясована через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, висновки фахівців відповідача є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкові повідомлення-рішення від 27.11.2012 №0000360024, від 27.11.2012 №0000370024, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя відносно Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», є протиправним, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки, докази позивача не спростовані.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішеннь, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення від №0000360024 та №0000370024 від 27.11.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» судовий збір у розмірі 4292 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара