Ухвала

від 08.04.2014 по справі 0870/11701/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 року м. Київ К/800/47302/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Суддя-доповідач:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2013 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 р.

у справі № 0870/11701/12

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 27.11.2012 року №0000360024, № 0000370024.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт №485/24-0/00191230 від 16 листопада 2012 року.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп.14.1.181 п. 14.1. ст. 14, п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, п.10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», розділ 5 п. 4. «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 №1490/20228, в результаті чого завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за період вересень 2011 року - листопад 2011 року на загальну суму ПДВ 524 089 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування за період жовтень 2011 року - грудень 2012 року на 524 089 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2012 року №0000360024, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 524 089,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 27.11.2012 року №0000370024, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 524 089,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 262 044,50 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТПК Інтегро» укладено договір від 30.08.2011 року №20/2011/1649 та додаткова угода до нього від 24.11.2011 року, предметом якого є поставка товару - вугільної продукції. Згідно видаткових накладних, залізничних накладних, платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, ТОВ «ТПК Інтегро» передало позивачу вказаний товар, а позивач здійснив оплату вартості придбаного товару.

Правомірність формування позивачем податкового кредиту за період з вересня 2011 року по листопад 2011 року підтверджено податковими накладними, згідно яких ТОВ «ТПК Інтегро» відповідно до Договору №20/2011/1649 від 30.08.2011 поставило на користь ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» вугілля: №40 від 05.09.2011 на загальну суму з ПДВ 509 236,20 грн., у тому числі ПДВ - 84 872,70 грн. (вугілля АШ 0-6); №41 від 05.09.2011 на загальну суму з ПДВ 596 617,03 грн., у тому числі ПДВ - 99 436,17 грн. (вугілля АШ 0-6); №106 від 11.09.2011 на загальну суму з ПДВ 244 542,20 грн., у тому числі ПДВ - 40 757,03 грн. (вугілля АШ 0-6); №111 від 27.09.2011 на загальну суму з ПДВ 600 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 100 000 грн. (вугілля АШ 0-6); №1 від 03.10.2011 на загальну суму з ПДВ 74 382,55 грн., у тому числі ПДВ - 12 379,09 грн. (вугілля АШ 0-6); №2 від 04.10.2011 на загальну суму з ПДВ 150 902,15 грн., у тому числі ПДВ - 25 150,36 грн. (вугілля АШ 0-6); №43 від 07.09.2011 на загальну суму з ПДВ 894 146,75 грн., у тому числі ПДВ - 149 024,46 грн. (вугілля АШ 0-6); №112 від 30.09.2011 на загальну суму з ПДВ 74 715,30 грн., у тому числі ПДВ - 12 452,55 грн. (вугілля АШ 0-6); розрахунок №44 від 10.09.2011 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №43 від 07.09.2011 за договором від 30.08.2011 №20/2011/1649.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, належно складеними первинними документами підтверджено поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання позивачем товару у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що робити висновок про здійснення позивачем операцій з контрагентом без мети реального настання правових наслідків, не мають під собою правового обґрунтування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова

Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2013 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі міжрегіонального Головного управління Міндоходів відхилити.

2.Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов