Постанова

від 28.02.2013 по справі 5006/39/51пн/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.02.2013 р. справа №5006/39/51пн/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Азарової З. П., Радіонової О. О. при секретарі судового засідання Максименко Г. П. за участю представників сторін: від апелянтів: позивача:ОСОБА_5 - за довір. ОСОБА_6 - за довір. від відповідача: від третьої особи:Шергелашвілі Г. Т. - за довір. не з`явились розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_8, м. Дебальцеве Донецької області, ОСОБА_9, м. Дебальцеве Донецької області, ОСОБА_10, м. Дебальцеве Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від 05.07.2012 р. у справі№ 5006/39/51пн/2012 (суддя - Морщагіна Н. С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебальцівський міський ринок», м. Дебальцеве Донецької області до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Колективного підприємства «Обласного управління ринкової торгівлі та послуг Донецької Облспоживспілки», м. Донецьк Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Єнакієве» Єнакієвської міської ради, м. Єнакієве Донецької області провизнання права власності на об`єкт нерухомості, ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.07.2012 р. у справі № 5006/39/51пн/2012 задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебальцівський міський ринок», м. Дебальцеве Донецької області до Колективного підприємства «Обласного управління ринкової торгівлі та послуг Донецької Облспоживспілки», м. Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Єнакієве» Єнакієвської міської ради, м. Єнакієве Донецької області про визнання права власності на об`єкт нерухомості, а саме: визнано за позивачем право власності на замощення 1, площею 7983,0 кв. м., розташованого на території ринку за адресою: м. Дебальцеве, вул. Постишева, буд. 75А.

Рішення господарського суду першої інстанції вмотивовано приписами ст. ст. 316-328, 655-697 ЦК України, ст. 66 ГК України.

Не погодившись з судовим рішенням, громадяни ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі припинити. В обґрунтування підстав для його скасування посилаються на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Неправильним застосуванням норм процесуального права апелянти вважають те, що: по-перше, позов заявлений до неналежного відповідача, оскільки спір між позивачем та відповідачем з приводу приналежності «замощення» відсутній; по-друге, на думку апелянтів, судом безпідставно було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні саме позивача - КП «БТІ м. Донецька», судом в рішенні не вказано яким чином прийняте по справі рішення може вплинути на права цього органу; в-третіх, в порушення п. 3 ч. 3 ст. 104 ГПК України суд прийняв рішення про права та обов`язки осіб, які не залучалися до участі у справі, а саме: ОСОБА_8., ОСОБА_10, ОСОБА_9, які мають на праві приватної власності на території Дебальцевського міського ринку крамниці та земельні ділянки, як під цими крамницями так і коло них безпосередньо. Неправильне застосування норм матеріального права, на думку апелянтів, полягає в тому, що позивач просив визнати за ним право власності на «замощення 1», але при цьому не вказав точне розміщення цього «замощення 1» та його границі, суд першої інстанції в рішенні не навів ніяких доказів приналежності позивачу будь-то «замощення 1» чи «асфальтове покриття» площею саме 7983 кв. м.

10.01.2013 р. відповідачем через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду супровідним листом від 09.01.2013 р. були надані додаткові документи щодо асфальтового покриття (замощення), яке належало відповідачу та було продано 27.04.2006 р. ТОВ «Дебальцевський міський ринок», а саме: копію інвентарної картки обліку основних засобів - замощення (асфальтування); копію опису основних засобів за даними бухгалтерського обліку КП «Обласне управління ринкової торгівлі та послуг Донецької Облспоживспілки» станом на 01.04.2006 р., складеної безпосередньо у місці реалізації цих засобів ТОВ «Дебальцевський міський ринок» за договором від 27.04.2006 р. Неможливість подання цих документів суду першої інстанції обґрунтував тим, що вважав їх втраченими та такими, що знаходяться в архіві, вважає їх важливими для повного та всебічного розгляду справи, у зв`язку з чим просить їх залучити до матеріалів справи.

Представник апелянтів заперечувала проти залучення зазначених документів.

Колегія суддів клопотання відповідача про залучення перелічених вище документів задовольнила, у зв'язку з наявністю підстав для цього, передбачених ст. 101 ГПК України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 15.01.2013 р. доводи апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема вважає, що по-перше, оскаржуване рішення не зачіпає прав та обов`язків скаржників, оскільки останні не є стороною або учасниками угоди, за якою відчужувалося майно; по-друге, додані скаржниками судові рішення по адміністративних справах за участю прокурора м. Дебальцеве ніяких фактів щодо предмету даного спору не встановлюють та не спростовують встановленого права власності. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 05.07.2012 р. у справі № 5006/39/51пн/2012 залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 23.01.2013 р. представником апелянтів було заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи наступних документів: копії позовної заяви ТОВ «Дебальцевський ринок» до Дебальцевської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Дебальцевської міської ради № VІ/27-6 від 19.06.2012 р., копії ухвали господарського суду Донецької області від 29.10.2012 р. у справі № 5006/32/171пн/2012, порушеної за вказаною позовною заявою та копії ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.10.2012 р. у справі № К-27853/10. Неможливість надання цих документів суду першої інстанції пояснила тим, що на час прийняття оскаржуваного рішення вказаних документів ще не було.

Проти залучення зазначених документів заперечував представник позивача.

Колегія суддів клопотання задовольнила, оскільки особи, які є апелянтами в цій справі, не були залучені судом першої інстанції для участі у справі, та не були в змозі подати свої заперечення та документи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.01.2013 р. розгляд справи № 5006/39/51пн/2012 відкладався до 20.02.2013 р.

13.02.2013 р. від КП Єнакієвської міської ради «Єнакієвське міжміське бюро технічної інвентаризації» надійшли письмові пояснення від 11.02.2013 р. № 17, в яких третя особа пояснила, що асфальтобетонне покриття (замощення 1) в даному випадку не можна розглядати як окремий об`єкт нерухомості, тому що воно є невід`ємною складовою частиною єдиного майнового комплексу будівель та споруд ринку, тобто весь комплекс є об`єктом нерухомості, що складається з будівель та споруд, які його утворюють і цей комплекс займає відповідну площу земельної ділянки.

15.02.2013 р. позивач надав пояснення, в яких зазначив, що на його балансі знаходиться споруда - замощення 1 (асфальтове покриття), вартістю 4579,21 грн., площею 7983 кв. м., згідно наступних документів: наказу КП «Обласного управління ринкової торгівлі та послуг» № 2 від 18.04.06 р. «Про продаж основних засобів цілісного майнового комплексу «Дебальцевський ринок», акта інвентаризації замощення 1 (асфальтування) від 21.03.2006 р., акту прийомки-передачі основних засобів від 24.04.2006 р., інвентарної картки, платіжного доручення № 81 від 19.04.2006 р., договору купівлі-продажу зданій та споруд ринка № 809 від 27.04.2006 р., витягу № 10629064 від 15.05.2006 р. «Про реєстрацію права власності на нерухоме майно», копії яких додав до пояснень.

В судовому засіданні представник апелянтів вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.

Представник відповідача заперечував апеляційну скаргу, вважав, що для встановлення права власності на замощення, позивач вправі був звернутися до суду.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження та про відкладення розгляду справи явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а також приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши правільність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила.

27.04.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дебальцівський міський ринок», м. Дебальцеве та Колективним підприємством «Обласне управління ринкової торгівлі та послуг Донецької Облспоживспілок», м. Донецьк був укладений договір купівлі-продажу будівель та споруд ринку, за яким позивач придбав у власність будівлі та споруди ринку (загальною площею 1247,5 кв.м.), що знаходяться в м. Дебальцеве, вул. Постишева, буд. 75«А» на земельній ділянці площею 10460,0 кв.м., а саме: магазин А-1, загальною площею 55,8 кв.м., магазин Б-1, загальною площею 474,0 кв.м., магазин-кафе В-1, загальною площею 222,3 кв.м., адміністративна будівля-торгівельний павільйон М-2, загальною площею 480,7 кв. м., магазин Ф-1, загальною площею 14,7 кв.м., вбиральня Д, сарай Р, сарай И, навіс Ю, кіоск С, кіоск Т, огорожа 1-7, замощення 1.

Вказаний договір купівлі-продажу укладено в письмовій формі та посвідчено нотаріально - Приватним нотаріусом Дебальцівської державної нотаріальної контори, про що внесено запис до державного реєстру правочинів за № 809.

За актом приймання - передачі основних засобів від 27.04.2006 р. відповідач передав зі свого статутного фонду, а позивач прийняв об'єкти, передані йому на праві власності, розташовані за адресою: Донецька область, м. Дебальцево, вул. Постишева, 75 «А» , вищезазначені будівлі та споруди ринку, включаючи замощення 1.

Позивачем заявлено вимоги про визнання права власності на об'єкт нерухомості - замощення (лит-1), загальною площею 7983,0 м.кв., придбаного за договором купівлі-продажу будівель та споруд ринку від 27.04.2006 р. та розташованого на території ринку по вул. Постишева, 75 «А».

Загальна площа придбаних позивачем у відповідності з п. 1 договору купівлі-продажу будівель та споруд ринку від 27.04.2006 р., складає 1247,5 кв.м.

Позов вмотивовано відсутністю визначення розміру площі замощення 1 у договорі купівлі-продажу будівель та споруд ринку від 27.04.2006 р., у Витягу з прав власності на нерухоме майно, відмовою відповідача від укладення додаткової угоди до вищезазначеного договору з приводу визначення площі замощення 1.

Відсутність у правовстановлюючих документах визначення площі спірного об'єкту позбавляє позивача, як власника цього майна, реалізувати свої права в повному обсязі, у зв`язку з чим останній звернувся до господарського суду з даним позовом.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог позивача про визнання за ним права власності на зазначений об`єкт, з наступних мотивів.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується й нерухомого майна.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пункт 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За приписами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Таким чином, вказаною нормою встановлена обов`язкова умова, за наявності якої власник майна може пред`явити позов про визнання за ним права власності, зокрема це не визнання права його власності особою, яка вказана відповідачем.

Стаття 1 ГПК України встановлює право на звернення до господарського суду підприємств, установ організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, до господарського суду мають право звертатися підприємства за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право власності позивача виникло на підставах, що встановлені законом та з договору купівлі-продажу будівель та споруд ринку від 27.04.2006 р.

Разом з тим, статтею 392 ЦК України встановлено, що власник наділений правом захисту права власності в суді у разі якщо таке право не визнається або оспорюється іншими особами такого права власності.

Враховуючи вказані вище норми, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки правовідносинам сторін та не з`ясував в чому саме полягає невизнання або оспорювання відповідачем права власності позивача, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про необхідність задоволення позову.

Так, позивач відповідно до його позовної заяви вважає, що відповідачем не визнається його право власності на замощення 1 площею 7983 кв. м., посилаючись на те, що укладаючи договір купівлі-продажу будівель та споруд ринку від 27.04.2006 р. позивач та відповідач не вказали площу замощення 1, оскільки відчужувалось все замощення, а не його частина. Задля врегулювання спірного питання щодо площі замощення 1 позивач направив відповідачу пропозицію щодо укладення додаткової угоди до вказаного договору, за умовами б якої сторони визначили площу цього замощення. Але відповідач листом від 17.03.2012 р. повідомив, що не може визнати, що ТОВ «Дебальцевський міський ринок» за договором купівлі-продажу від 27.04.2006 р. було придбано право власності на замощення 1 площею саме 7983 кв. м., оскільки за давністю укладеної угоди не можуть знайти документи первинного обліку того часу діяльності, які б дали змогу перевірити правильність розміру площі замощення 1. Внаслідок чого, позивач дійшов висновку, що відповідачем оспорюється його право власності на замощення 1 площею 7983 кв. м.

В засіданні суду представник відповідача не пояснив, чи оспорює він право власності позивача та в чому полягає його інтерес на предмет спору, вказав лише, що у нього знаходились документи первинного обліку на об`єкти, які були передані позивачу за договором купівлі-продажу від 27.04.2006 р., а спір полягає у його відмові надати документи стосовно замощення через їх відсутність та відмову укласти додаткову угоду до договору купівлі - продажу.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції будь-яких доказів того, що відповідач - КП «Обласне управління ринкової торгівлі та послуг Донецької облспоживспілки» будь-яким чином перешкоджає набуттю позивачем, у встановленому порядку, права власності, а також створював будь-які ускладнення у володінні, користуванні майном на яке позивач просить визнати право власності.

Як вбачається з матеріалів справи, все майно, яке було придбано позивачем за договором купівлі-продажу від 27.04.2006 р., отримане ним за актом приймання-передачі від 27.04.2006 р., перейшло до позивача, проти чого не заперечує й сам позивач. Тобто, право власності за вказаним правочином на об`єкти, у тому числі замощення 1 позивач набув 27.04.2006 р. А з того, що сторони не узгодили площу одного із об`єктів та відмова відповідача від укладання додаткової угоди з цього питання не слідує, що відповідач не визнає права власності на замощення 1 за позивачем. До того ж, відповідач у листі від 17.03.2012 р. пояснив, що його відмова вмотивована тим, що у нього відсутні документи первинного обліку, оскільки після укладення вказаної угоди пройшов значний час, а тому він не може підтвердити, що площа замощення 1 складала саме 7983 кв. м. Тобто виходячи з цього листа, за наявності б документів, щоб підтвердили таку площу, відповідач не проти укласти додаткову угоду.

З відмови відповідача від укладення додаткової угоди вбачається лише спір між сторонами саме з приводу укладення такої угоди. Тобто, предметом розгляду у суді, у зв'язку з цими обмтавинами,може бути саме цей спір, а не спір стосовно визнання права власності позивача, яке не оспорюється відповідачем.

За таких умов, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено належними доказами порушення прав позивача з боку відповідача.

Крім того, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що розмір площі замощення 1, яке він придбав за договором купівлі-продажу від 27.04.2006 р. складає саме 7983 кв. м.

Так, з матеріалів справи слідує, що за договором купівлі-продажу від 27 квітня 2006 року ТОВ «Дебальцевський міський ринок» придбало будинки й споруди ринку загальною площею 1247,5 кв. м, що знаходяться в м. Дебальцеве, вул.. Постишева, 75а на земельній ділянці площею 10460,0 кв. м. На зазначеній земельній ділянці перебувають магазин А-1 (55,8 кв. м), магазин Б-1 (474,0 кв. м), магазин-кафе В-1 (222,3 кв. м), адміністративний будинок-торговельний павільйон М-2 (480,7кв. м), магазин Ф-1 (14.7 кв. м) туалет Д, сарай Р, сарай И, навіс Ю, кіоск ІЗ, кіоск Т, огородження 1-7, замощення 1 .

Позивач в обґрунтування того, що площа замощення 1 складає саме 7983 кв. м. надав копію опису основних засобів за даними бухгалтерського обліку КП «Обласне управління ринкової торгівлі та послуг Донецької Облспоживспілки» (а.с. 9 т. № 2 справи), в якій йде мова про асфальтове покриття площею 7983 кв. м., а в копії інвентарної картки № 025 обліку основних засобів взагалі вказано дві різні площі замощення (асфальтування).

Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують право власності ТОВ «Дебальцевський міський ринок» на замощення 1 площею 7983 кв. м.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні відсутні чіткі та конкретні посилання на такі докази та їх аналіз. Суд першої інстанції послався лише на матеріали інвентаризаційної справи БТІ у журналі зовнішніх обмірів від 12.10.2006 р. та прийняв цей розмір площі як встановлений факт. Разом з тим, ні інвентарної справи, ні технічного паспорту суду не було надано.

Згідно доданого до матеріалів справи витягу з реєстру права власності від 23.03.2006 р. площа «асфальтового покриття» не вказана.

Крім того, з наданої апелянтом постанови Дебальцівського міського суду Донецької області від 21.04.2010 р. по справі № 2а-22/10/0511 (а.с. 115-121 т. № 2 справи), залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.07.2010 р. у цій же справі вбачається, що сторонами, які є у тому числі сторонами в цій справі, і раніше надавалися різні дані стосовно площі замощення 1, це стосується і данних, наданих начальником Єнакієвського МБТІ.

Колегія суддів зазначає, що поняття «асфальтове покриття» та «замощенням» є різними поняттями.

Так, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24 травня 2001 року № 127 замощенням вважається спеціальне покриття вздовж зовнішнього боку стін будинку для захисту фундаментів від атмосферних опадів. Замощення виконується на власному фундаменті - утрамбованому щебені по ущільненому ґрунтовому покриттю (глиняний замок) за допомогою бетонного чи асфальто-бетонного покриття (відсутність замощення суттєво впливає на довговічність експлуатації будинку й тому фіксується в матеріалах інвентаризації детально).

У той же час Інструкція № 127 містить і такі поняття як «асфальтове покриття й інші вимощення» (дод. 7.9), «дворові покриття» (р.9 Визначення вартості проектів), не ставлячи знака рівності між цими поняттями й поняттями «замощення»; не вказано асфальтове покриття і у п. 2 Інструкції № 127.

В самому договорі купівлі-продажу від 27.04.2006 р. ні асфальтове покриття, ні інші вимощення не указані як предмет договору, предметом є «замощення 1».

За таких умов, позивач не довів належними та допустимими доказами розмір «замощення 1», право власності на яке він просить визнати в судовому порядку.

Не приймаються до уваги посилання позивача на те, що оскаржуване рішення не стосується прав та обов`язків апелянтів. Апелянти є власниками крамниць, які знаходяться на території Дебальцевського міського ринку та мають на праві приватної власності або в оренді земельні ділянки під цими крамницями, у тому числі ці ділянки розташовані під часткою замощення, на яке позивач вимагає визнати право власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не повно з`ясовані усі обставини, що мають значення для справи, що потягло за собою прийняття неправильного рішення, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 05.07.2012 р. у справі № 5006/39/51пн/2012 скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Витрати зі сплати судового збору за подання позову відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача на користь ОСОБА_8, оскільки саме ця особа вказана платником у квитанціях про сплату відповідного судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8, м. Дебальцеве Донецької області, ОСОБА_9, м. Дебальцеве Донецької області, ОСОБА_10, м. Дебальцеве Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 05.07.2012 р. у справі № 5006/39/51пн/2012 - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.07.2012 р. у справі № 5006/39/51пн/2012 - скасувати.

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебальцівський міський ринок», м. Дебальцеве Донецької області до Колективного підприємства «Обласного управління ринкової торгівлі та послуг Донецької Облспоживспілки», м. Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Єнакієве» Єнакієвської міської ради, м. Єнакієве Донецької області про визнання права власності на об`єкт нерухомості - замощення (літ-1), загальною площею 7983,0 кв. м., розташованого на території ринку за адресою: м. Дебальцеве, вул. Постишева, буд. 75а.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебальцівський міський ринок», м. Дебальцеве Донецької області (код ЄДРПОУ 33395503) на користь ОСОБА_8 (АДРЕСА_1) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 804,75 грн.

Зобов`язати господарський суд Донецької області видати відповідний судовий наказ.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 25.02.2013р.

Головуючий суддя С.А. Малашкевич

Судді: З.П. Азарова

О. О. Радіонова