Постанова

від 22.01.2013 по справі 2а-4758/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.01.2013 р. Справа № 2а-4758/12/1470

м. Миколаїв

10:20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Бандурський олійноекстракційний завод», вул. Центральна, 40, с. Бандурка, Первомайський район, Миколаївська область,55247 до відповідача:Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Дзержинського, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213 про:скасування податкового повідомлення-рішення від 29.09.2011 № 0000412301, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бандурський олійноекстракційний завод» (надалі - Товариство або позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000412301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, прийнятого 29.09.2011 Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією. Ухвалою від 06.12.2012 (т. с. 2, ар. 7) суд замінив Первомайську об'єднану державну податкову інспекцію її правонаступником - Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - ОДПІ або відповідач).

В обґрунтування позову Товариство вказало на безпідставність висновків ОДПІ щодо нікчемності укладених позивачем угод і, відповідно, на безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

У письмових запереченнях на адміністративний позов (т. с. 1, ар. 223-226) відповідач, посилаючись на результати перевірки Товариства, просив у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи наявність клопотань представників сторін про розгляд справи за їх відсутності (т. с. 2, ар. 11, 12), суд, відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що з 29.08.2011 по 27.09.2011 відповідач здійснив планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011. Результаті перевірки ОДПІ оформила актом від 28.09.2011 № 1651/23/32390305 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 8-65). Як зазначено у пункті 2 розділу 4 «Висновок» Акта (стор. 63, т. с. 1, ар. 70), Товариство порушило підпункт 7.2.6 пункту 7.2, підпункти 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон про ПДВ), а також пункт 187.8 статті 187, пункт 190.2 статті 190 Податкового кодексу України, наслідком чого стало завищення від'ємного значення з ПДВ на загальну суму 46365 грн., в тому числі: за липень 2010 року - в сумі 17476 грн., за жовтень 2010 року - в сумі 6379 грн., за листопад 2010 року - в сумі 4620 грн., за червень 2011 року - в сумі 17890 грн.

29.09.2011 ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000412301, яким зменшила Товариству від'ємне значення суми ПДВ на 46365 грн. (надалі - Рішення, т. с. 1, ар. 73).

Липень 2010 року, завищення податкового кредиту на суму 17476 грн.

Сума 17476 грн. складається з: 606,67 грн. - ПДВ, що був сплачений Товариством на користь МОЗАТ «МИКОЛАЇВТУРИСТ»; 16869 грн. - ПДВ, що був сплачений Товариством на користь «Торсистембутзбах груп-Україна». На думку ОДПІ, Товариство порушило підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ (стор. 33 Акта, т. с. 1, ар. 40).

Зазначена норма (яка була чинною у липні 2010 року) забороняла включення до складу податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

11.07.2011 Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва склала довідку № 867/07-100/02659223 «Про результати зустрічної звірки МОЗАТ «МИКОЛАЇВТУРИСТ» код за ЄДРПОУ 02659223 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Бандурський ОЕЗ» код за ЄДРПОУ 32390305» (т. с. 1, ар. 228-229). Як вказано у довідці, МОЗАТ «МИКОЛАЇВТУРИСТ» надало послуги ТОВ «Бандурський ОЕЗ», на що виписано акти виконаних робіт та податкові накладні. Так, вартість послуг, згідно з податковою накладною № 1209 від 13.07.2010, склала 7450 грн., в т.ч. ПДВ - 1241,67 грн. 13.07.2010 Товариство сплатило на користь МОЗАТ «МИКОЛАЇВТУРИСТ» 7478 грн. (з яких 7450 грн. - вартість послуг, 28 грн. - страхування). МОЗАТ «МИКОЛАЇВТУРИСТ» здійснило коригування вартості послуг, в результаті чого їх вартість (з урахуванням страхування) склала 3838 грн., в т.ч. ПДВ - 635 грн. Таким чином, різниця у сумі ПДВ склала 606,67 грн. Оскільки МОЗАТ «МИКОЛАЇВТУРИСТ» до складу податкових зобов'язань включило суму 635 грн., а не 1241,67 грн., на думку ОДПІ, у Товариства не було підстав включати до складу податкового кредиту суму 606,67 грн. На стор. 33 Акта (т. с. 1, ар. 40) ОДПІ, з посиланням на довідку ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, визнала факт завищення Товариством податкового кредиту з ПДВ на 607 грн.

Суд з доводами ОДПІ не погоджується. Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ (який був чинним у липні 2010 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

а) придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

б) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів) з метою їх подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

ОДПІ не довела, що сплачений Товариством у складі вартості послуг ПДВ не повинен був включатися до податкового кредиту Товариства. Той факт, що постачальник послуг (МОЗАТ «МИКОЛАЇВТУРИСТ») відкоригував вартість послуг, не є доказом порушення Товариством підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ. Твердження відповідача про те, що позивач мав відкоригувати дані бухгалтерського і податкового обліку, є безпідставними. По-перше, жодних доказів на підтвердження того, що Товариство отримувало відповідні документи від МОЗАТ «МИКОЛАЇВТУРИСТ», ОДПІ не надала (в той час як представник позивача цю обставину заперечував). По-друге, Законом про ПДВ не встановлений обов'язок платника податку коригувати дані податкового обліку за відсутності відповідних документів. Так, відповідно до пункту 4.5 статті 4 (який був чинним у липні 2010 року), якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг) - підпункт 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону про ПДВ.

Також суд не вважає доведеним факт порушення Товариством підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, наслідком чого стало завищення податкового кредиту з ПДВ на 16869 грн. Наданими Товариством документами (договір поставки № 11/06/11 від 11.06.2010, платіжними дорученнями, видатковими накладними, податковими накладними, т. с. 1, ар. 144-171) підтверджена правомірність включення до податкового кредиту липня 2010 року суми 16869 грн. - ПДВ, що був сплачений на користь «Торсистембутзбах груп-Україна». Посилання в Акті на завищення Товариством податкового кредиту на 16869 грн. (стор. 33 Акта, т. с. 1, ар. 40) ґрунтуються виключно на акті від 01.08.2011 № -23-7-36251451, складеному Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Торсистембутзбах груп-Україна» ЄДРПОУ 36251451 з питань підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) з ТОВ «Бандурський ОЕЗ» ЄДРПОУ 32390305 період липень 2010 року» (т. с. 1, ар. 233-235). Як вказано у цьому акті, ТОВ «Торсистембутзбах груп-Україна» не подало податкову декларацію з ПДВ за липень 2010 року, а до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був внесений запис про відсутність за місцезнаходженням. Також в акті вказано, що до 10.02.2011 свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Торсистембутзбах груп-Україна» було чинним.

Факт наявності податкових накладних Актом підтверджений. Інформацію щодо дослідження відповідачем в ході перевірки інших документів (що мають значення для формування податкового кредиту) Акт не містить.

Наказом Державної податкової служби від 22.12.2010 № 984 був затверджений Порядок оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок).

Як вказано у пункті 3 Розділу І Порядку, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 6 Розділу І і підпункту 5.2 пункту 5 Розділу ІІ Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пунктом 2 Розділу І Порядку документальна перевірка здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, належним доказом порушення Товариством вимог податкового законодавства міг бути акт перевірки, який би відповідав вказаним вимогам. Акт відповідача, на підставі якого було прийнято Рішення, цим вимогам не відповідає.

Виходячи зі змісту пункту 2 Розділу І Порядку, акти про неможливість проведення перевірки не є джерелом податкової інформації.

В зв'язку з викладеним суд визнає висновки ОДПІ про порушення Товариством підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ безпідставними.

Враховуючи це, Рішення в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2010 року на 17476 грн. підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Жовтень 2010 року, завищення податкового кредиту на суму 6379 грн.

На стор. 34 Акта (т. с. 1, ар. 41) ОДПІ вказала, що, в порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, Товариство включило до складу податкового кредиту жовтня 2010 року суму 6379 грн. за податковою накладною від 08.10.2010 № 8, що була виписана ТОВ «Ремстройелектро» (т. с. 1, ар. 119). Як вказала ОДПІ, була встановлена відсутність фактичних поставок товарів (робіт, послуг) за жовтень, листопад 2010 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Суд вважає висновки ОДПІ безпідставними.

Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ (який був чинним у жовтні-листопаді 2010 року) визначає порядок видачі податкової накладної, передбачає, що податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту, і встановлює механізм реалізації права отримувача товарів (послуг) на податковий кредит у випадку відмови постачальника у наданні податкової накладної на вимогу отримувача товарів (послуг) або у випадку порушення постачальником порядку заповнення податкової накладної. Жодних доводів щодо порушення Товариством цієї норми Акт не містить.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ (яка був чинним у жовтні-листопаді 2010 року) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. В ході перевірки ОДПІ не спростувала факт придбання позивачем у ТОВ «Ремстройелектро» товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства, тому посилання в Акті на порушення Товариством підпунктів 7.4.1 і 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ є безпідставними.

Доводів щодо порушення Товариством підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ Акт також не містить. Більш того, в тексті Акта вказана податкова накладна, на підставі якої позивач включив до податкового кредиту жовтня 2010 року суму 6379 грн.

Твердження відповідача (стор. 6-10 Акта, т. с. 1, ар. 13-17) ґрунтуються виключно на висновках, що викладені в акті від 30.03.2011 № 1121/23-100/34851424, складеному Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕМСТРОЙЕЛЕКТРО» (код ЄДРПОУ 34851424) щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року» (т. с. 1, ар. 236-250). Як зазначено у розділі 4 «Висновок» акта, «В ході перевірки встановлено порушення п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», … безпідставно виписувалися податкові накладні на поставку товарів (робіт, послуг). В ході перевірки встановлено відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ «РЕМСТРОЙЕЛЕКТРО» від підприємств-постачальників ПП «АЛЬТЕКС-ЮГ», ПП «АГРОПРАЙД», ПП «РАВАС», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, договори відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п. 1,5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. За даними програмного продукту «Система автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та відповідно до декларацій з ПДВ з додатками ТОВ «РЕМСТРОЙЕЛЕКТРО» податковий кредит підлягає коригуванню на суму 735108 грн., а податкові зобов'язання ймовірно підлягають коригуванню на суму 2688613,41 грн.» .

В акті ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва вказано, що суму 6379,33 грн. ТОВ «Ремстройелектро» включило до податкових зобов'язань у декларації за жовтень 2010 року; суму 4133, 35 грн. - до податкових зобов'язань у декларації за листопад 2010 року (т. с. 1, ар. 244, 246).

Позивач надав документи, на підставі яких до податкового кредиту жовтня 2010 і листопада 2010 були включені суми ПДВ: договір, податкові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти прийому виконаних будівельних робіт, платіжні доручення (т. с. 1, ар. 116-140).

Факт наявності у Товариства податкової накладної Актом підтверджений. Інформацію щодо дослідження відповідачем в ході перевірки інших документів (що мають значення для формування податкового кредиту) Акт не містить.

Стосовно нікчемності угод суд, з урахуванням позиції, що викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12, зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вказано у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009, «… вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або про відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину» .

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідність його змісту вимогам закону; наявність мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети, зазначеної у диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним висновком.

Відповідач не надав доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем і ТОВ «Ремстройелектро» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Факт порушення публічного порядку повинен бути доведений певними засобами доказування. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідач не довів у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Враховуючи це, Рішення в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 6379 грн. підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Листопад 2010 року, завищення податкового кредиту на суму 4620 грн.

Сума 4620 грн. складається з: 4133 грн. - ПДВ, що був сплачений Товариством на користь ТОВ «Ремстройелектро»; 487 грн. - ПДВ, що був сплачений Товариством на користь ТОВ «ВД-Авто».

На стор. 34 Акта (т. с. 1, ар. 41) ОДПІ вказала, що, в порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, Товариство включило до складу податкового кредиту листопада 2010 року суму 4133 грн. за податковими накладними від 08.11.2010 № 11 і від 11.11.2010 № 11, що були виписані ТОВ «Ремстройелектро» (т. с. 1, ар. 120-121) і 487 грн. за податковою накладною від 12.11.2010 № 264, що була виписана ТОВ «ВД-Авто» (т. с. 1, ар. 142). Як вказала ОДПІ, була встановлена відсутність фактичних поставок товарів (робіт, послуг) за жовтень, листопад 2010 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

З підстав, що викладені вище, суд відхиляє доводи відповідача стосовно відсутності правових наслідків господарських операцій за участю Товариства і ТОВ «Ремстройелектро».

Підставою для висновку ОДПІ про неправомірність включення до податкового кредиту листопада суми 487 грн. ОДПІ вказала те, що ТОВ «ВД-Авто» не подало податкову декларацію з ПДВ за листопад 2010 року, і до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був внесений запис про відсутність ТОВ «ВД-Авто» за місцезнаходженням. Висновки ОДПІ ґрунтуються виключно на акті від 07.07.2011 № 256/23-70/35709607, складеному Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВД Авто» (код за ЄДРПОУ 35709607) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Бандурський олійноекстракційний завод» (код за ЄДРПОУ 32390305) за період: листопад 2010 рік» (т. с. 1, ар. 252-253).

Позивач надав документи, на підставі яких до податкового кредиту листопада 2010 була включена суми 487 грн.: платіжне доручення, податкова накладна, видаткова накладна (т. с. 1, ар. 141-143).

Факт наявності у Товариства податкової накладної Актом підтверджений. Інформацію щодо дослідження відповідачем в ході перевірки інших документів (що мають значення для формування податкового кредиту) Акт не містить.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 6 Розділу І і підпункту 5.2 пункту 5 Розділу ІІ Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пунктом 2 Розділу І Порядку документальна перевірка здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, належним доказом порушення Товариством вимог податкового законодавства міг бути акт перевірки, який би відповідав вказаним вимогам. Акт відповідача, на підставі якого було прийнято Рішення, цим вимогам не відповідає.

Виходячи зі змісту пункту 2 Розділу І Порядку, акти про неможливість проведення зустрічної звірки не є джерелом податкової інформації.

Враховуючи це, Рішення в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року на 4620 грн. підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Червень 2011 року, заниження податкових зобов'язань на 17890 грн.

Як вказано на стор. 30-31 Акта (т. с. 1, ар. 37-38), Товариство, в порушення пункту 187.8 статті 187, пункту 190.2 статті 190 Податкового кодексу України занизило чисту суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 17890 грн. в результаті «… не включення до податкових зобов'язань отримані, але не оплачені послуги від нерезидента по шеф-наладці котла парового компанії VYNCKE ENERGIETECHNIEK NV згідно акту виконаних робіт (до контракту №1.4340 від 01.02.2011року) від 30.06.2011 на суму 89448,48 грн, ПДВ-17889,70грн. Також не складена податкова накладна із зазначенням суми нарахованого ним податку та відповідно до п201.6,ст201 цього Кодексу не відображена у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих та отриманих податкових накладних продавця, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.» .

Позивач надав згадані вище контракт і акт виконаних робіт (т. с. 1, ар. 173-180).

У пункті 180.2 статті 180 Податкового кодексу України вказано, що особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг зареєстроване на митній території України, є отримувач послуг.

Відповідно до пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

В судовому засіданні представник Товариства викладені в Акті факти підтвердив. Ані позовна заява, ані письмові пояснення позивача (т. с. 1, ар. с. 111-115) не містять доводів щодо необґрунтованості висновків ОДПІ про заниження Товариством податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2011 року в сумі 17890 грн.

За таких обставин підстави для визнання Рішення в цій частині протиправним відсутні.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000412301, що було прийнято Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області 29.09.2011, в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 28475 грн.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бандурський олійноекстракційний завод» судові витрати в сумі 1317,85 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської областіДержавної податкової служби.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна