Рішення

від 26.02.2013 по справі 1507/3294/12

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.02.2013

Справа № 1507/3294/12

Провадження № 2/497/62/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2013 року, м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря - Бачур А.В.,

позивача - ОСОБА_1, його представника - ОСОБА_2,

відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Карп» (надалі ПП «Карп»), ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутого майна (коштів) та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у сумі 52 724.00 гривен, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до відповідачів з позовом про стягнення частки у статутному фонді приватного підприємства «Карп» (а.с.1-3), який згодом уточнив, змінивши при цьому предмет і підставу позову (а.с.85-86), просить суд постановити рішення яким стягнути з відповідачів на його користь безпідставно набуті кошти у розмірі 25 505.92 гривні та 3 % річних за користування коштами у розмірі 3 074.21 гривен. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що за період з 17.03.2008 року по січень 2009 року ним, позивачем як і іншими засновниками ПП «Карп» за рахунок власних коштів проводилась оплата податкових зобов'язань та інших обов'язкових платежів (оплата комунальних послуг, орендна плата). При цьому загальна сума цих платежів розподілялась між засновниками в рівних частках. Ці обставини були визнані відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в судовому засіданні під час розгляду справи № 2-1032/11 Болградським районним судом, а саме, що загальна сума платежів складала 19 817.76 гривен, з яких особисто позивачем, тобто ОСОБА_1 було внесено 6 605.92 гривні. Цим же рішенням суду було встановлено, що в квітні - травні 2008 року засновниками підприємства за власні кошти, внесені в рівних частках, було придбано два електричних двигуна загальною вартістю 10 500 гривен, де частка позивача у цій сумі становила 3 500 гривен. Також названим рішенням було встановлено, що у лютому 2009 року позивач передав ПП «Карп» 2 000 доларів США, що еквівалентно 15 400 гривен на оплату витрат, пов'язаних з розглядом в судовому порядку спору щодо права власності на комплекс насосної станції, що використовувався ПП «Карп». Оскільки між ним, позивачем і ПП «Карп» відсутні будь-які угоди про поворотну фінансову допомогу, напрямків її використання та порядку повернення, відсутні будь-які рішення загальних зборів засновників щодо їх участі у погашенні існуючої заборгованості ПП «Карп» або щодо покриття ними за рахунок власних коштів поточних видатків, а тому кошти передані ним, позивачем ПП «Карп» для здійснення поточних господарських видатків, слід вважати майном, набутим без достатньої правової підстави. В зв'язку з чим, кошти у розмірі 25 505.92 гривні і 3 % річних за користування цими коштами у розмірі 3 074.21 грн. просив стягнути з відповідачів на його корить.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали доводи уточненої позовної заяви та наполягали на задоволенні у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уточнені позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні та подали зустрічний позов до позивача про стягнення суми коштів в розмірі 52 724.00 гривен. В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначили, що 13.11.2008 року ПП «Карп» було реалізовано ПП « 62 Миля» зарибок «Сигалетка» у кількості 10 970 кг на загальну суму 52 724.00 гривен. Грошові кошти від реалізації цієї риби ПП «62 Миля» отримав ОСОБА_1 від ОСОБА_5 у приміщенні свого домоволодіння. В порушення п.п.10.5, 10.6, 10.7 Статуту ПП «Карп» договір купівлі-продажу № 1 від 13.11.2008 року зарибку «Сигалетка», укладеного між ПП «Карп» та ПП « 62 Миля», від імені ПП «Карп» підписав ОСОБА_1. Отримані кошти в розмірі 52 724 грн. відповідач ОСОБА_1 в касу підприємства не вніс, фінансовий звіт не здав, на інші потреби підприємства не використав. 09.05.2009 року рішенням засновників ОСОБА_3 та ОСОБА_4. ОСОБА_1 був виключений з числа засновників ПП «Карп». Оскільки зазначеними діями відповідач ОСОБА_1 допустив порушення вимог Статуту, позивачі просили вказану суму стягнути з відповідача на їх користь.

Відповідач вимоги за зустрічним позовом не визнав, просив у їх задоволенні відмовити в зв'язку з безпідставністю. Крім того, відповідач стверджував, що факт отримання ним коштів від реалізації зарибку ПП « 62 Миля» спростовується накладними, наявними Ізмаїльському територіальному відділі Західно-Чорноморського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства Державного рибного господарства України. Згідно цих накладних, 13 та 14 листопада 2008 року ПП «Карп» в особі директора ОСОБА_3 реалізувало ПП « 62 Миля» рибу на загальну суму 48 702 гривні, про що свідчить наявний на накладних підпис директора ПП «Карп» ОСОБА_3 Крім того, в момент виключення відповідача ОСОБА_1 зі складу засновників ПП «Карп» не було визначено про наявність будь-якої заборгованості ОСОБА_1 перед іншими засновниками чи перед самими підприємством, що підтверджується протоколом загальних зборів засновників від 09.05.2009 року.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що 17 березня 2008 року загальними зборами засновників Приватного підприємства «Карп» до складу засновників підприємства було прийнято ОСОБА_4 і ОСОБА_1 (а.с.6).

09 травня 2009 року загальними зборами засновників ПП «Карп» виключено зі складу засновників підприємства - ОСОБА_1, а прийнято до складу засновників - ОСОБА_6 (а.с.7).

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 12.03.2012 року (справа № 2-1032/11, провадження № 2/1507/36/2012) в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП «Карп», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ПП «Карп», визнання недійсним статуту ПП «Карп», скасування державної реєстрації змін до статуту ПП «Карп», визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав, визнання частки у Статутному фонді ПП «Карп» - відмовлено (а.с.98-103).

Відповідно до ч1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

Позивач стверджує, що за час перебування засновником ПП «Карп» ним особисто було внесено на потреби підприємства особисті кошти - 25 505.92 грн., що ці кошти є безпідставно набутим майном.

На підтвердження факту передачі коштів позивач не надав жодного письмового, допустимого та належного доказу.

Єдиним доказом на підтвердження своїх позовних вимог, позивач зазначає лише назване вище рішення Болградського районного суду у справі № 2-1032/11, провадження № 2/1507/36/2012, при цьому підтверджує, що інших доказів на обґрунтування своїх доводів він не має (а.с.122-123).

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Суб'єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням чи вироком суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються наступні умови:

- обставина встановлена судовим рішення;

- судове рішення набрало законної сили;

- у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Таким чином, преюдиційне значення можуть мати лише ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які зазначені у резолютивній частині рішення.

Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно.

Таким чином, посилання позивача на описову і мотивувальну частину рішення Болградського районного суду Одеської області від 12.03.2012 року (справа № 2-1032/11, провадження № 2/1507/36/2012) як на достовірний доказ своїх позовних вимог - не має преюдиційного значення і не може бути безспірним доказом по названій справі.

Позивачем не було надано належних та допустимих доказів на порушення його прав, що витікають із зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 до ПП «Карп», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутого майна (коштів) - задоволенню не підлягає в зв'язку з недоведеністю вимог.

Щодо зустрічного позову.

Судом встановлено, що між ПП «Карп» та ПП « 62 Миля» виникли правовідносини, що витікають з договірних правовідносин, а саме: купівлі-продажу.

Так, 13 листопада 2012 року між ПП «Карп» та ПП « 62 Миля» укладено договір, за яким одна сторона зобов'язалася продати, а інша прийняти та сплатити товар: зарибок «Сеголетка» середньою вагою 20-30 грамів (а.с.80).

Того ж дня, ПП «Карп» було видано накладну ПП « 62 миля» про збут зарибку «Сеголетка» загальною вагою 10 970 кг. на суму 52 724.00 гривен (а.с.81).

Як вбачається з названих документів, підпис на них значиться з боку ПП «Карп» ОСОБА_1, з боку ПП « 62 миля» - ОСОБА_5, останній в судовому засіданні не заперечував даних обставин. Крім того, на першій сторінці договору мають місце виправлення. Які засвідчені підписом ОСОБА_3 та печаткою ПП «Карп», при цьому позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 заперечував достовірність свого підпису, стверджуючи, що він такий договір не укладав, виправлень не здійснював і не посвідчував, що це підпис не його.

Відповідачем ОСОБА_1 суду надано письмові доповнення ОСОБА_3 до відгуку на позовну заяву у справі № 2-1032/11, провадження № 2/1507/36/2012 та додані до нього копії квитанцій прибуткового касового ордеру № 1 від 13.11.2008 року на суму 26 532.00 гривен та касового ордеру без номеру від 15.12.2008 року на суму 26 192.00 гривен, на підтвердження прийняття від ПП « 62 миля» через ОСОБА_5 вказаних коштів за договором від 13.11.2008 року на загальну суму (а.с.124-124, 126).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що дійсно в листопаді 2008 року мала місце угода укладена між ПП « 62 миля» та ПП «Карп» на придбання зарибку «Сеголетка». Оскільки на час придбання зарибку, у нього були відсутні готівкові кошти для розрахунку, було вирішено укласти договір з відстрочкою сплати коштів. Перемовини велися між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 з боку ПП «Карп», проте хто конкретно підписував договір він не пам'ятає. Під час вивезення з ПП «Карп» зарибку «Сеголета» йому були видані декілька накладних та ветеринарні довідки на кожну партію окремо з метою підтвердження законного вивозу зарибку. Один екземпляр документів було передано до Рибінспекції. Лише після того, як в кінці грудня місяця 2008 року він повністю розрахувався з ПП «Карп», від імені якого діяли ОСОБА_4 і ОСОБА_1, передавши їм обом всю суму коштів 52 724.00 гривні, йому було видано накладну на цю суму (оригінал якої надав суду - а.с.127) та дві квитанції прибуткового касового ордеру на суму 26 192.00 гривен і 26 532.00 гривен (а.с.126).

Таким чином, дві квитанції прибуткового касового ордеру на загальну суму 52 724.00 гривні, видані ПП «Карп» за підписом позивача ОСОБА_8 свідчать проте, що підприємство ці кошти отримало та належним чином оприбуткувало.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 року, № 637, пунктом 3.1. передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів .

Відповідно до п.3.3 вищезазначеного Положення, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Відривні частини квитанцій прибуткового касового ордеру від 13.11.2008 року та від 15.12.2008 року повністю відповідає вимогам зазначеного Положення (а.с.126).

Доводи позивачів, що ці кошти були отримані особисто відповідачем ОСОБА_1 та не передані на підприємство, повністю спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Твердження позивача ОСОБА_8, що квитанції прибуткових касових ордерів на підставі договору від 13.11.2008 року на суму 26 532.00 гривен і 26 192.00 гривен він не видавав і підпис на них не його, суд до уваги не приймає, оскільки саме ці квитанції були додані ОСОБА_8 до «Доповнення до відгуку на позовну заяву» по справі № 2-1032/11, провадження № 2/1507/36/2012. Крім того, з названого доповнення ОСОБА_8 вбачається, що «грошові кошти на всі витрати, пов'язані з діяльністю підприємства, відшкодовувались за рахунок коштів, отриманих від реалізації …. ПП « 62 миля» риби - «сеголетки», вагою 10 970 кг на суму 52 724 грн», що свідчить, про те що вказані кошти були оприбутковані приватним підприємством «Карп».

Таким чином, на підставі викладено, суд вважає, що в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у сумі 52 724.00 гривен слід відмовити в зв'язку з його безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 11, 1212 ЦК України, ст. 10, 11, 57-60, 61, 64, 79, 131, 208, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні уточненого первісного позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Карп», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутого майна (коштів) - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у сумі 52 724.00 гривен - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.В.Кодінцева.