Ухвала

від 08.08.2013 по справі 1507/3294/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/3919/13

Головуючий у першій інстанції Кодінцева С.В.

Доповідач Гончаренко В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Гончаренко В.М.

суддів: Комаровської Н.В., Калараша А.А.,

з участю секретаря Стадніченка А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПП «Карп», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутого майна /коштів/, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 26 лютого 2013 року, -

встановила:

29.11.2012 року позивач звернувся до відповідачів з позовом про стягнення частки у статутному фонді приватного підприємства «Карп» (а.с.1-3), який згодом уточнив, змінивши при цьому предмет і підставу позову (а.с.85-86), просить суд стягнути з відповідачів на його користь безпідставно набуті кошти у розмірі 25 505.92 гривні та 3 % річних за користування коштами у розмірі 3 074.21 гривен, посилаючись на те, що за період з 17.03.2008 року по січень 2009 року ним, як і іншими засновниками ПП «Карп» за рахунок власних коштів проводилась оплата податкових зобов'язань та інших обов'язкових платежів (оплата комунальних послуг, орендна плата). При цьому загальна сума цих платежів розподілялась між засновниками в рівних частках.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уточнені позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні та подали зустрічний позов до позивача про стягнення суми коштів в розмірі 52 724.00 гривен, зазначивши, що 13.11.2008 року ПП «Карп» реалізовано ПП « 62 Миля» зарибок «Сигалетка» у кількості 10 970 кг на загальну суму 52 724.00 гривень, які в касу підприємства не вніс, фінансовий звіт не здав, на інші потреби підприємства не використав. 09.05.2009 року рішенням загальних зборів засновників ОСОБА_2 виключено з числа засновників ПП «Карп». Оскільки зазначеними діями відповідач ОСОБА_2 допустив порушення вимог Статуту, позивачі просили вказану суму стягнути з відповідача на їх користь.

Відповідач ОСОБА_2 вимоги за зустрічним позовом не визнав, просив у їх задоволенні відмовити в зв'язку з безпідставністю.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 26 лютого 2013 року в задоволенні первісного позову та зустрічного позову відмовлено.

Вважаючи, що вищезазначене рішення постановлено з неповним з»ясуванням обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, 1.03.2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою про скасування рішення в частині відмови йому в позові з постановленням нового про задоволення його позовних вимог.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано безспірних та переконливих доказів на підтвердження його доводів.

Колегія суддів погоджується з такою думкою суду першої інстанції та вважає її такою, що заслуговує на увагу.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 березня 2008 року загальними зборами засновників ПП «Карп» до складу засновників підприємства прийнято ОСОБА_4 і ОСОБА_2 (а.с.6).

09 травня 2009 року загальними зборами засновників ПП «Карп» ОСОБА_2 виключено зі складу засновників підприємства, а прийнято до складу засновників - ОСОБА_5 (а.с.7).

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 12.03.2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПП «Карп», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ПП «Карп», визнання недійсним статуту ПП «Карп», скасування державної реєстрації змін до статуту ПП «Карп», визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав, визнання частки у Статутному фонді ПП «Карп» - відмовлено (а.с.98-103).

Відповідно до ч1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції правильно встановлено той факт, що, хоча позивач і стверджує, що за час перебування засновником ПП «Карп» ним особисто внесено на потреби підприємства особисті кошти - 25 505.92 грн., які є безпідставно набутим майном, однак на підтвердження факту передачі коштів позивач не надав жодного письмового, допустимого та належного доказу.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов -

- є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

- мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

- обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

Таким чином, доводи позивача ОСОБА_2 про внесення ним на потреби ПП «Карп» особистих коштів, безпідставно набутих підприємством, не знайшли свого підтвердження ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, колегія суддів вважає, що доводи позивача про порушення його прав, що витікають із зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави не знайшли свого підтвердження ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

При цьому, доводи скарги та матеріали справи не дають підстав вважати, що судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 309 ЦПК України, як підстави для скасування рішення.

Таким чином, приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення скаржником норм права.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як видно з матеріалів справи, суд об'єктивно оцінив зібрані по справі докази, дав їм належну правову оцінку і ухвалив обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, колегія суддів, відповідно до ст. 308 ЦПК України, не вбачає.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1.ч.1 ст.314 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 26 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М.Гончаренко

Судді Н.В.Комаровська

А.А.Калараш