Постанова

від 20.02.2013 по справі 5011-3/7874-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа№ 5011-3/7874-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представники за довіреністю Ковальчук В.М., Жидейкіна Н.Д.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: представник за довіреністю Мініхаірова В.Р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Міжнародного благодійного фонду «Допомога дітям Чорнобиля»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2012 року

у справі №5011-3/7874-2012 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Міжнародного благодійного фонду «Допомога дітям Чорнобиля»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Громадська організація «Київський центр профорієнтації дітей-інвалідів»

про стягнення 77 047,11 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2012 року у справі №5011-3/7874-2012 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Міжнародного благодійного фонду «Допомога дітям Чорнобиля» на користь КП «Київжитлоспецексплуатація» 77 047,11 грн. основного боргу.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2012 року у справі №5011-3/7874-2012 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2012 року у справі №5011-3/7874-2012 прийнято апеляційну скаргу Міжнародного благодійного фонду «Допомога дітям Чорнобиля» до провадження та призначено її до розгляду на 04.02.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

30.01.2013 року до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2012 року у справі №5011-3/7874-2012 без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 року відкладено розгляд справи №5011-3/7874-2012 на 20.02.2013 року у зв'язку з залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Громадської організації «Київський центр профорієнтації дітей-інвалідів».

Представник позивача у судових засіданнях надавав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представники відповідача та третьої особи в судових засіданнях надавали пояснення, якими підтримали доводи викладені в скарзі і просили апеляційну скаргу задовольнити.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 20.02.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21.12.2006 року між КП «Київжитлоспецексплуатація» (далі - орендодавець) та Міжнародним благодійним фондом «Допомога дітям Чорнобиля» (далі - орендар) було укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №10/2669 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення) (далі - об'єкт оренди), за адресою: м. Київ, пров. Михайлівський/ пров. Т.Шевченка, 13/21, літ. В, для громадської організації, якій передбачена фінансова підтримка з міської програми «Турбота» (50,00 кв.м. - в межах витрат на утримання, 53,20 кв.м. - 15%) (п. 1.1. договору).

Пунктом 3.1. договору сторонами передбачено розмір орендної плати за користування об'єктом оренди.

Відповідно п. 3.5. договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.

На виконання умов договору, 21.12.2006 року сторонами складено акт приймання-передачі, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування нежиле приміщення за адресою м. Київ, пров. Михайлівський/ пров. Т.Шевченка, 13/21, літ. В, загальною площею 103,2 кв.м.

Згідно з п. 9.1. договору сторонами передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 21.12.2006 року до початку реконструкції, але не більше, ніж 364 дні до 19.12.2007 року.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, орендодавець листом №155/1/05-7154 від 20.12.2007 року повідомив орендаря про закінчення дії договору оренди №10/2669 від 21.12.2006 року, і, відповідно, дія його припиняється, у зв'язку з чим просив надати розпорядчі документи для укладення договору оренди, а разі невиконання зазначеної умови звільнити орендоване приміщення.

Отже, враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинення дії договору оренди №10/2669 від 21.12.2006 року.

Проте, як з'ясовано місцевим господарським судом, факт виконання позивачем обов'язків покладених на нього договором підтверджується актом приймання-передачі від 21.12.2006 року, який підписано та скріплено печатками сторін, тоді як відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо сплати орендних платежів під час дії договору, внаслідок чого за період з 15.03.2007 року по 21.12.2007 рік за ним утворилась заборгованість в сумі 71 427,06 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (п. 3.6. договору).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження сплати орендних платежів за спірний період.

Разом з тим, відповідно до п. 4.14. договору орендар після припинення дії договору оренди та в разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю.

Проте, всупереч зазначеному, відповідач продовжував користуватися орендованим приміщенням, що підтверджується угодами про сплату за фактичне використання нежилих приміщень в будинку №21/13 літера В по пров. Михайлівський/ пров. Т.Шевченка від 12.01.2009 року (а.с. 28) та від 01.05.2009 року (а.с. 29).

Згідно з п. 3.5. договору орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, як слідує із зазначеного, внаслідок невиконання п. 4.14. договору щодо передачі об'єкта оренди позивачеві після закінчення терміну дії договору та використання орендованого приміщення в подальшому, у відповідача виникла заборгованість за фактичне користування приміщенням за період з 21.12.2007 року по жовтень 2009 року в сумі 5 620,05 грн.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання умов договору щодо сплати орендних платежів за період з 15.03.2007 року по 21.12.2007 рік та те, що п. 3.5. договору передбачено, що після закінчення дії договору нарахування орендної плати за користування майном припиняється саме з моменту підписання акту приймання-передачі орендованого приміщення позивачеві, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 77 047,11 грн.

Доводи скаржника щодо його неналежного повідомлення колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 року №01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» зазначено, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, інформації щодо місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно з п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру щодо підприємств та організацій (а.с. 126-127), Міжнародний благодійний фонд «Допомога дітям Чорнобиля місцезнаходженням юридичної особи» знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, Шевченківський район, провулок Тараса Шевченка, буд. 13/21-В (яка зазначена в позовній заяві та на яку надсилалися всі процесуальні документи місцевим господарським судом).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Щодо заявленої відповідачем в своїй апеляційній скарзі вимоги про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до п. 32 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 року №01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що за змістом ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України відповідну заяву має бути зроблено в суді першої інстанції до моменту прийняття ним рішення по суті заявлених вимог.

Оскільки рішення по суті спору приймається судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обгрунтованості рішення суду (ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Отже, враховуючи те, що відповідачем заявлену вимогу про застосування строків позовної давності під час апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності за вимогами про стягнення з відповідача заборгованості по орендним платежам.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2012 року у справі №5011-3/7874-2012 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міжнародного благодійного фонду «Допомога дітям Чорнобиля» на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2012 року у справі №5011-3/7874-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2012 року у справі №5011-3/7874-2012 залишити без змін.

3. Справу №5011-3/7874-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Майданевич А.Г.