Рішення

від 25.02.2013 по справі 5017/3646/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2013 р.Справа № 5017/3646/2012

За позовом Виробничо-комерційної фірми „ВІД" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

До відповідача: Южненської міської ради

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство „САНТА-ЮГ"

про визнання правомірним користування земельною ділянкою та визнання недійсним рішення

Суддя Демешин О.А.

Представники:

Від позивача: Трофімчук Л.Б., Татарчук Т.Щ., Клименко О.В. - за довіреностями

Від відповідача: Андрюшко І.Я. - за довіреністю

Від третьої особи: не з`явився

Суть спору : Виробничо-комерційна фірма „ВІД" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Южненської міської ради (далі - Відповідач) про:

- визнання правомірним постійне користування земельною ділянкою, площею 0,4785 гектарів за адресою: м. Южне, Одеської області, вул. Старо-Миколаївське шосе, 4, Виробничо-комерційною фірмою „ВІД" у вигляді ТОВ на підставі Державного акту на право постійного користування землею № 2 від 05.12.1995 року;

- визнання недійсним рішення Южненської міської ради № 489-V від 11.10.2007р., яким було припинено право постійного користування земельною ділянкою Виробничо-комерційною фірмою „ВІД" у вигляді ТОВ, площею 0,4785 гектарів за адресою: м. Южне, Одеської області, вул. Старо-Миколаївське шосе, 4 під розміщення цеху по переробці рибної продукції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2013 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено: Дочірнє підприємство „САНТА-ЮГ".

Позивач позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов та додаткових поясненнях просить суд відмовити в задоволені позову в частині вимог про визнання правомірним постійного користування земельною ділянкою та припинити провадження по справі щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення Южненської міської ради № 489-V від 11.10.2007р.

Під час розгляду справи оголошувались перерви у судовому засіданні до 19.02.2013 року о 12:40 та до 25.02.2013р. о 10.30.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Виконавчого комітету Южненської міської ради народних депутатів №491 від 20.11.1995р, затвердженого Рішенням Южненської міської ради народних депутатів №135 від 30.05.1996р., позивачу по справі - Товариству з обмеженою відповідальністю „ВІД" було передано в постійне користування земельну ділянку площею 4785кв.м., розташовану в комунальній зоні м.Южне під розміщення цеху по переробці рибної продукції.

05.12.1995р. ТОВ „ВІД" одержало Державний акт на право постійного користування землею Сері ОД-29-2, який було зареєстровано Южненською міською радою народних депутатів в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2.

Рішенням Южненської міської ради №489-V від 11.10.2007р. „Про припинення права постійного користування земельною ділянкою товариством з обмеженою відповідальністю „ВІД" загальною площею 0,4785га під розміщення цеху по переробці рибної продукції за адресою: Одеська область м.Южне" було припинено право постійного користування позивача на вищевказану земельну ділянку, на підставі ст..ст.12, 143, 144 Земельного кодексу України.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що про припинення права постійного користуванні земельною ділянкою йому стало відомо з листа Южненської міської ради від 23.10.2012р. за №1-14-558.

Спірне рішення позивач вважає таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства щодо порядку припинення права постійного користуванні земельною ділянкою, оскільки це питання повинно було вирішуватись в судовому порядку. Крім того, позивач посилається на те, що з моменту отримання земельної ділянки в постійне користування ТОВ „ВІД" добросовісно її використовувало і прийняте Южненською міською радою рішення про припинення цього права - ґрунтується на неналежно оформлених документах, наданих Управлінням з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області (Одеською облдержземінспекцією).

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на невідповідність способу захисту позивачем цивільного права щодо вимог про визнання правомірним постійне користування земельною ділянкою, площею 0,4785 гектарів за адресою: м. Южне, Одеської області, вул. Старо-Миколаївське шосе, 4, Виробничо-комерційною фірмою „ВІД" у вигляді ТОВ на підставі Державного акту на право постійного користування землею № 2 від 05.12.1995 року.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним Рішення Южненської міської ради № 489-V від 11.10.2007р., то відповідач вважає, що спір в цій частині не підлягає вирішенню в господарських судах України і просить провадження у справі щодо цих позовних вимог - припинити.

Крім того, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного :

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ч. 2 ст. 16 ЦК України, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Також права та законні інтереси суб'єктів господарювання, відповідно ч. 2 ст. 20 ГК України, захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, діюче законодавство України не передбачає такого порядку захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правомірним користування земельною ділянкою.

Згідно п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Отже, в задоволені позову в частині вимог про визнання правомірним постійне користування земельною ділянкою, площею 0,4785 гектарів за адресою: м. Южне, Одеської області, вул. Старо-Миколаївське шосе, 4, Виробничо-комерційною фірмою „ВІД" у вигляді ТОВ на підставі Державного акту на право постійного користування землею № 2 від 05.12.1995 року - слід відмовити.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсним рішення Южненської міської ради № 489-V від 11.10.2007р., то вони підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Статтею 141 Земельного кодексу України, чинною на момент прийняття Южненською міською радою спірного рішення, було встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 143 ЗК України, якою керувався відповідач при прийнятті спірного рішення, було встановлено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 144 Земельного кодексу України, на яку, також, посилався відповідач у спірному рішенні:

1. У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

2. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

3. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що Рішення №489-V від 11.10.2007р. про припинення права постійного користування земельною ділянкою товариствам з обмеженою відповідальністю „ВІД" загальною площею 0,4785га під розміщення цеху по переробці рибної продукції за адресою: Одеська область, м.Южне, було прийнято відповідачем за результатами розгляду клопотання Управління з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області від 27.09.2007р.

Між тим, з доданих до матеріалів справи доказів не вбачається дотримання, встановленого статтею 144 ЗК України, порядку припинення права користування земельними ділянками, оскільки відповідачем взагалі не доведено неусунення позивачем порушення земельного законодавства і видачі повторної вказівки товариству з обмеженою відповідальністю „ВІД" про усунення порушення, після невиконання якої в 30-ти денний строк, у Управління з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області могло б виникнути право на звернення з клопотанням про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,4785га.

До матеріалів справи додані тільки копія Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.05.2007р. та копія Припису директору ТОВ „ВІД" від 18.05.2007р. про усунення у 30-ти денний строк виявлених порушень.

Слід зазначити, що в клопотанні зазначено про видачу першого припису 19.06.2007р., а не 18.05.2007р., доданого до позовної заяви.

При цьому жодного доказу складення Акту в присутності представника землекористувача (ТОВ „ВІД") і одержання ним припису від 18.05.2007р. - не надано.

Як вбачається з вищевказаних документів, вони були відправлені поштою. Докази відмови позивача від отримання Акту від 18.05.2007р. в матеріалах справи, також, відсутні.

І в Акті і в Приписі від 18.05.2007р., під порушенням земельного законодавства, неусунення якого послужило для звернення з клопотанням про припинення права постійного користування позивачем земельною ділянкою і прийняття відповідачем спірного рішення, зазначено, що ТОВ „ВІД" не використовує земельну ділянку площею 0,4785га за призначенням і земельна ділянка поросла бур`яном.

Тобто, у вищевказаних документах взагалі відсутнє посилання на підстави, існування яких, відповідно до вимог статей 141, 143 ЗК України, могло б служити позбавленню позивача права постійного користування земельною ділянкою.

Зокрема, те, що земельна ділянка „поросла бур`яном" не є належним доказом порушень у вигляді забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами та засмічення земель забороненими рослинами.

Також, невикористання земельної ділянки за призначенням - не є підставою для припинення права постійного користування.

Так, в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що при вирішенні питань про розірвання договору оренди земельної ділянки у разі виявлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд (п.2.21. Постанови).

В даному ж випадку, спірним рішенням відповідач припинив право користування земельною ділянкою саме у зв`язку з невикористанням її за цільовим призначенням (що, як зазначалось вище, також, не доведено належним чином), а не у зв`язку з використанням цієї земельної ділянки не за цільовим призначенням (наприклад - будівництво житлового будинку, виробництво сільськогосподарської продукції, використання ділянки для організації відпочинку населення тощо).

Відповідно до пункту 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням зазначеною статтею Земельного кодексу України до підстав припинення права користування земельною - не віднесено.

Частиною 1 статті 155 ЗК України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення Южненської міської ради № 489-V від 11.10.2007р. підлягають задоволенню.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на необхідність припинення провадження у справі в цій частині, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки спірне рішення Южненської міської ради є індивідуальним актом органу місцевого самоврядування, стосується виключно права постійного користування земельною ділянкою товариством з обмеженою відповідальністю „ВІД" і співр, який вирішується господарським судом відноситься до спорів про порушене право суб`єкта господарювання.

Відповідно до пунктів 1.2.2., 1.2.4., 1.2.5 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Спір, що виник внаслідок порушення права суб`єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК.

Також, при вирішенні цього спору, не може бути застосовано позовну давність про що заявлено позивачем у справі, приймаючи до уваги наступне:

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила.

Про наявність спірного рішення Южненської міської ради № 489-V від 11.10.2007р. позивачу стало відомо з листа Виконавчого комітету Южненської міської ради №1-14-558 від 23.10.2012р., адресованого засновнику ТОВ „ВІД" Трофімчуку М.С.

Додані відповідачем до матеріалів справи витяг з Журналу №01-14 реєстрації вихідної кореспонденції та копія листа №01-14-209 від 15.10.2007р. про направлення директору ТОВ „ВІД" Трофімчук Вікторії Миколаївні копії спірного рішення - не підтверджує одержання відповідачем цього рішення у 2007році, оскільки вказаний лист не направлявся за місцем держреєстрації ТОВ „ВІД" (Одеська область, Комінтернівський район, с.Фонтанка, вул..С.Деменчука, 39), а за адресою вказаною в листі (м.Одеса, 65001, вул.. Академіка Заблолотного, 47, кв.78) станом на 15.10.2007р. Трофімчук Вікторія Миколаївна - не була зареєстрована. Як вбачається з копії паспорта за вказаною адресою Трофімчук В.М. була зареєстрована 22.09.2008року.

Крім того, пунктом 4 частини 1 статті 268 Цивільного Кодексу України, в редакції від 16 січня 2003 року було встановлено, що на позовні вимоги про визнання недійсним акта органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право, строк позовної давності не поширюється.

Вказаний пункт статті 268 ЦК України було виключено Законом України №4176-VI від 20.12.2011р., який набрав чинності з 15.01.2012р.

Відповідно до п передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звертатися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право.

Таким чином, станом на дату звернення з позовом до господарського суду Одеської області (13.12.2012р.) по цій справі - позивачем не пропущено зазначений вищевказаною нормою трирічний строк. Тобто, - позовна давність по даному спору не може бути застосована.

Вирішуючи спір в частині визнання недійсним рішення Южненської міської ради №489-V від 11.10.2007р., суд зазначає, що питання законності надання в оренду земельної ділянки площею 0,4785га дочірньому підприємству „Санта-Юг", залученої до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а також, питання співвідношення земельної ділянки, що орендується третьою особою ДП „Санта Юг" і земельної ділянки, право користування якою було припинено спірним рішенням Южненською міської ради - не є предметом спору по цій справі.

На підставі викладеного, суд вважає, що у задоволенні позову в частині вимог про визнання правомірним постійне користування земельною ділянкою слід відмовити, а позов в частині вимог про визнання недійсним рішення Южненської міської ради № 489-V від 11.10.2007 р. слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1) Позов задовольнити частково.

2) Визнати недійсним рішення Южненської міської ради № 489-V від 11.10.2007р. „Про припинення права постійного користування земельною ділянкою товариством з обмеженою відповідальністю„ВІД" загальною площею 0,4785га під розміщення цеху по переробці рибної продукції за адресою: Одеська область, м.Южне".

3) Стягнути з Южненської міської ради (65481, м. Южне, Одеської області,

пр-т Григорівського десанту, 26-а, код 21018103) на користь Виробничо-комерційної фірми „ВІД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (код - 22483335, 67571, с. Фонтанка, Комінтернівський р-н, Одеської обл., пров. Пушкіна, 3): 1073 гривні судового збору.

4) В решті позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України.

Повне рішення складено 27.02.2013р.

Суддя Демешин О.А.