Постанова

від 02.07.2013 по справі 5017/3646/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року Справа № 5017/3646/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу Южненської міської ради на постанову від 11.04.2013 року Одеського апеляційного господарського суду у справі№5017/3646/2012 господарського суду Одеської області за позовомВиробничо-комерційної фірми "ВІД" у вигляді ТОВ доЮжненської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Дочірнього підприємства "САНТА-ЮГ" провизнання правомірним користування земельною ділянкою та визнання недійсним рішення міської ради за участю представника::

відповідача: Андрюшко І.Я., дов. від 14.01.2013 №06/01-14;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.2013 (суддя О. Демешин), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду України від 11.04.2013 (судді Л. Поліщук, Л. Бандура, В. Туренко) позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення Южненської міської ради № 489-V від 11.10.2007р. "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою товариством з обмеженою відповідальністю"ВІД" загальною площею 0,4785га під розміщення цеху по переробці рибної продукції за адресою: Одеська область, м.Южне". В задоволенні позовної вимоги про визнання правомірним користування земельною ділянкою - відмовлено. Стягнуто з Южненської міської ради на користь Виробничо-комерційної фірми "ВІД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю 1073 гривні судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Южненська міська рада - відповідач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 25.02.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду України від 11.04.2013, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Вважає, що судами неправильно визначено підсудність даного спору, оскільки справа про оскарження рішення ради має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив ВКФ "ВІД", в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 06.09.1995р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно №1296 від 19.12.2008р., позивач є власником рибно-переробного комплексу, розташованого за адресою: Одеська область, м.Южне, Старо-Миколаївське шосе, 4 (а.с.9-11).

Рішенням Виконавчого комітету Южненської міської ради народних депутатів №491 від 20.11.1995р, затвердженим рішенням Южненської міської ради народних депутатів №135 від 30.05.1996р., ТОВ "ВІД" передано в постійне користування земельну ділянку площею 4785кв.м., розташовану в комунальній зоні м.Южне, під розміщення цеху по переробці рибної продукції (а.с.15, 16).

05.12.1995р., на підставі вказаного рішення, ТОВ "ВІД" видано Державний акт на право постійного користування землею Серії ОД-29-2, зареєстрованого Южненською міською радою народних депутатів в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2 (а.с.13-14).

11.10.2007р. Южненською міською радою прийнято рішення №489-V, яким припинено право постійного користування ТОВ "ВІД" на земельну ділянку загальною площею 0,4785га, надану під розміщення цеху по переробці рибної продукції за адресою: Одеська область, м.Южне, на підставі статей12, 143, 144 Земельного кодексу України (а.с.17).

На думку позивача, зазначене рішення міської ради не відповідає вимогам чинного земельного законодавства, оскільки право землекористування може бути припинено виключно у судовому порядку та лише з підстав неусунення землекористувачем допущених порушень земельного законодавства, які були встановлені державним інспектором по використанню та охороні земель після проведення двох перевірок.

З доданих до матеріалів справи доказів не вбачається дотримання встановленого статтею 144 Земельного кодексу України порядку припинення права користування земельними ділянками. Так, до матеріалів справи додані тільки копія акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.05.2007р. та копія припису директору ТОВ "ВІД" від 18.05.2007р. про усунення у 30-ти денний строк виявлених порушень, складених за відсутності представника ТОВ "ВІД". Натомість в клопотанні зазначено про видачу першого припису 19.06.2007р., а не 18.05.2007р., доданого до позовної заяви.

І в акті, і в приписі від 18.05.2007р. під порушенням земельного законодавства, неусунення якого призвело для звернення з клопотанням про припинення права постійного користування позивачем земельною ділянкою і прийняття відповідачем спірного рішення, зазначено, що ТОВ "ВІД" не використовує земельну ділянку площею 0,4785га за призначенням і земельна ділянка поросла бур`яном. Проте, з огляду на вищенаведені норми статей 141, 143 Земельного кодексу України факт невикористання земельної ділянки не за цільовим призначенням не є підставою для припинення права землекористування.

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 12,141,143,144,155 ЗК України, суди дійшли висновку про те, що рішення Южненської міської ради №489-V від 11.10.2007р., яким припинено право постійного користування ТОВ "ВІД" на земельну ділянку, прийнято за відсутності підстав та з порушенням земельного законодавства, передбачених статтями 141, 143, 144 Земельного кодексу України, а також без дотримання судового порядку такого припинення, у зв'язку з чим відбулося порушення прав позивача на землекористування.

Щодо позовної вимоги про визнання правомірним користування земельною ділянкою, то судами в цій частині відмовлено з посиланням на те, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи, з врахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 141 Земельного кодексу України, чинною на момент прийняття Южненською міською радою спірного рішення, встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачені підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку. Згідно із приписами цієї статті примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів; конфіскації земельної ділянки; викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, врегульовано статтею 144 Земельного кодексу України. Вказана стаття визначає, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Факт використання земельної ділянки не за цільовим призначенням повинен бути підтверджений матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протоколом про адміністративне правопорушення, приписом (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), актом обстеження земельної ділянки. Після дотримання процедури, передбаченою частиною 1 статті 144 Земельного кодексу України, інспектор має право ініціювати перед відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування розгляд питання про припинення права постійного користування при неусуненні постійним землекористувачем порушень вимог закону.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" пунктом 2.8 роз'яснено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Южненської міської ради № 489-V від 11.10.2007р. "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою товариством з обмеженою відповідальністю"ВІД" загальною площею 0,4785га під розміщення цеху по переробці рибної продукції за адресою: Одеська область, м.Южне".

Водночас, колегією суддів не перевіряються оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання правомірним користування земельною ділянкою, оскільки в цій частині міська рада судові акти не оскаржує.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що судами порушено правили підсудності, тобто про те, що вимога про визнання недійсним рішення Южненської міської ради №489-V від 11.10.2007р. повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства з огляду на таке.

Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Отже, за своєю суттю правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються припинення права на земельну ділянку, тобто є цивільно-правовими, а отже не є відносинами підпорядкування і не підпадають під визначення адміністративного спору, та при здійсненні повноважень власника землі міська рада є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею.

Висновки судів в цій частині є обґрунтованими.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам з правильним застосуванням норм матеріального права. Підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 ГПК України ,? Вищий господарський суд України, ?

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Южненської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 25.02.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 у справі №5017/3646/2012 залишити без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун