Постанова

від 11.04.2013 по справі 5017/3646/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р.Справа № 5017/3646/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання - А.М. Ільченко,

за участю представників сторін :

від позивача: Л.В. Трофімчук, Т.О. Татарчук,

від відповідача: І.Я. Андрюшко,

від третьої особи: Є.В. Завалькевич,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Южненської міської ради та Дочірнього підприємства "САНТА-ЮГ"

на рішення господарського суду Одеської області від 25.02.2013р.

у справі № 5017/3646/2012

за позовом Виробничо-комерційної фірми "ВІД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

до Южненської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дочірнього підприємства "САНТА-ЮГ"

про визнання правомірним користування земельною ділянкою та визнання недійсним рішення.

В судовому засіданні 28.03.2013р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11.04.2013р.

Виробничо-комерційна фірма "ВІД" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю звернулася з позовом до Южненської міської ради про:

-визнання правомірним користування земельною ділянкою площею 0,4785га, розташованою за адресою: м.Южне, Одеська область, вул.Старо-Миколаївське шосе, 4, Виробничо-комерційною фірмою "ВІД" у вигляді ТОВ на підставі державного акту на право постійного користування землею №2 від 05.12.1995р.;

-визнання недійсним рішення Южненської міської ради №489-V від 11.10.2007р. про припинення права постійного користування позивача вказаною земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на незаконність припинення за ним права постійного користування спірною земельною ділянкою з огляду на відсутність передбачених земельним законодавством підстав та недотримання порядку такого припинення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2013р. в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено Дочірнє підприємство "САНТА-ЮГ" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.2013р. позов задоволено частково, а саме: визнано недійсним рішення Южненської міської ради №489-V від 11.10.2007р. про припинення за позивачем права постійного користування спірною земельною ділянкою з мотивів відсутності підстав та недотриманням порядку такого припинення; в іншій частині позову відмовлено у зв'язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав та інтересів не передбачений частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України. Одночасно судом зазначено про те, що при вирішенні даного спору не може бути застосовано позовну давність, про застосування якої заявлено відповідачем, оскільки строк позовної давності не пропущено.

Не погодившись з рішенням суду, Южненська міська рада та ДП "САНТА-ЮГ" звернулися із апеляційними скаргами, в яких просили рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга Южненської міської ради мотивована тим, що:

-вимога про визнання недійсним рішення Южненської міської ради №489-V від 11.10.2007р. повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства;

-оспорюване рішення міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою прийнято за наявності підстав для такого припинення, що підтверджується матеріалами справи;

-в порушення статті 27 Господарського процесуального кодексу України місцевим господарським судом не залучено Державну інспекцію сільського господарства в Одеській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача;

-місцевим господарським судом з відповідача стягнуто судовий збір без врахування вимог частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ДП "САНТА-ЮГ" послалось на те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У відзиві на апеляційні скарги (618/13/Д1 від 26.03.2013р.) ТОВ "ВІД" просило рішення суду в частині задоволення позовних вимог залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Як вбачається із договору купівлі-продажу від 06.09.1995р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно №1296 від 19.12.2008р., позивач є власником рибно-переробного комплексу, розташованого за адресою: Одеська область, м.Южне, Старо-Миколаївське шосе, 4 (а.с.9-11).

Рішенням Виконавчого комітету Южненської міської ради народних депутатів №491 від 20.11.1995р, затвердженим рішенням Южненської міської ради народних депутатів №135 від 30.05.1996р., ТОВ "ВІД" передано в постійне користування земельну ділянку площею 4785кв.м., розташовану в комунальній зоні м.Южне, під розміщення цеху по переробці рибної продукції (а.с.15, 16).

05.12.1995р., на підставі вказаного рішення, ТОВ "ВІД" видано Державний акт на право постійного користування землею Серії ОД-29-2, зареєстрованого Южненською міською радою народних депутатів в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2 (а.с.13-14).

11.10.2007р. Южненською міською радою прийнято рішення №489-V, яким припинено право постійного користування ТОВ "ВІД" на земельну ділянку загальною площею 0,4785га, надану під розміщення цеху по переробці рибної продукції за адресою: Одеська область, м.Южне, на підставі статей12, 143, 144 Земельного кодексу України (а.с.17).

На думку позивача, зазначене рішення міської ради не відповідає вимогам чинного земельного законодавства, оскільки право землекористування може бути припинено виключно у судовому порядку та лише з підстав неусунення землекористувачем допущених порушень земельного законодавства, які були встановлені державним інспектором по використанню та охороні земель після проведення двох перевірок.

З огляду на наведені обставини судова колегія зазначає наступне.

Статтею 141 Земельного кодексу України, чинною на момент прийняття Южненською міською радою спірного рішення, встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачені підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку. Згідно із приписами цієї статті примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, врегульовано статтею 144 Земельного кодексу України. Вказана стаття визначає, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Таким чином, з огляду на вищенаведені приписи статей 141, 143, 144 Земельного кодексу України для припинення права користування земельною ділянкою закон вимагає додержання процедури, закріпленої у статті 144 Земельного кодексу України. При цьому факт використання земельної ділянки не за цільовим призначенням повинен бути підтверджений матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протоколом про адміністративне правопорушення, приписом (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), актом обстеження земельної ділянки. Після дотримання процедури, передбаченою частиною 1 статті 144 Земельного кодексу України, інспектор має право ініціювати перед відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування розгляд питання про припинення права постійного користування при неусуненні постійним землекористувачем порушень вимог закону.

З матеріалів справи вбачається, що рішення №489-V від 11.10.2007р. про припинення за позивачем права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,4785га під розміщення цеху по переробці рибної продукції за адресою: Одеська область, м.Южне, прийнято відповідачем за результатами розгляду клопотання Управління з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області від 27.09.2007р. (а.с.20).

Між тим, як вірно зазначено місцевим господарським судом, з доданих до матеріалів справи доказів не вбачається дотримання встановленого статтею 144 Земельного кодексу України порядку припинення права користування земельними ділянками. Так, до матеріалів справи додані тільки копія акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.05.2007р. та копія припису директору ТОВ "ВІД" від 18.05.2007р. про усунення у 30-ти денний строк виявлених порушень, складених за відсутності представника ТОВ "ВІД". Натомість в клопотанні зазначено про видачу першого припису 19.06.2007р., а не 18.05.2007р., доданого до позовної заяви.

При цьому і в акті, і в приписі від 18.05.2007р. під порушенням земельного законодавства, неусунення якого призвело для звернення з клопотанням про припинення права постійного користування позивачем земельною ділянкою і прийняття відповідачем спірного рішення, зазначено, що ТОВ "ВІД" не використовує земельну ділянку площею 0,4785га за призначенням і земельна ділянка поросла бур`яном. Проте, з огляду на вищенаведені норми статей 141, 143 Земельного кодексу України факт невикористання земельної ділянки не за цільовим призначенням не є підставою для припинення права землекористування.

Відповідно до пункту 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Водночас апеляційна інстанція зазначає, що у пункті 8 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004р.№7 (з подальшими змінами) зазначено, що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Отже, рішення Южненської міської ради №489-V від 11.10.2007р. про припинення за позивачем права постійного користування земельною ділянкою прийнято за відсутності підстав і процедури припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, передбачених статтями 141, 143, 144 Земельного кодексу України, а також без дотримання судового порядку такого припинення, у зв'язку з чим відбулося порушення прав позивача на землекористування.

Частиною 1 статті 155 Земельного кодексу України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З урахуванням викладеного апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним рішення Южненської міської ради рішення №489-V від 11.10.2007р. про припинення за позивачем права постійного користування земельною ділянкою.

Водночас питання законності надання в оренду земельної ділянки площею 0,4785га ДП "Санта-Юг", залученої до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а також питання співвідношення земельної ділянки, що орендується третьою особою ДП "Санта Юг" і земельної ділянки, право користування якою було припинено спірним рішенням Южненською міської ради, як вірно зазначив суд першої інстанції, не є предметом спору у даній справі.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог в частині визнання правомірним постійного користування позивачем спірною земельною ділянкою, оскільки частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 20 Господарського кодексу України, частина 2 статті 152 Земельного кодексу України не передбачають такого способу захисту прав та інтересів як визнання правомірним користування земельною ділянкою, в той час як з вимогами про визнання права постійного землекористування позивач не звертався.

Твердження Южненської міської ради про те, що в порушення статті 27 Господарського процесуального кодексу України місцевим господарським судом не залучено Державну інспекцію сільського господарства в Одеській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, судова колегія відхиляє з огляду на те, що даний спір стосується оскарження рішення органу місцевого самоврядування про припинення права постійного користування земельною ділянкою та не впливає на права та обов'язки інспекції стосовно однієї із сторін.

Відносно доводів скаржників про те, що вимога про визнання недійсним рішення Южненської міської ради №489-V від 11.10.2007р. повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Вищим господарським судом України у Постанові Пленуму "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011р. №6, надано роз'яснення з питання підвідомчості справ у спорах, що виникають із земельних відносин.

У пунктах 1.1.-1.2 зазначено, що питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

З цією метою господарським судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог.

Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати таке.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

За змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

У пункті 1.3. вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України також зазначено, що у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України, зокрема, щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, територіальних громад та держави на земельні ділянки

Отже, за своєю суттю правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються припинення права на земельну ділянку, тобто є цивільно-правовими, а отже не є відносинами підпорядкування і не підпадають під визначення адміністративного спору, та при здійсненні повноважень власника землі міська рада є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при вирішенні даного спору не може бути застосовано позовну давність, про застосування якої заявлено відповідачем, оскільки строк позовної давності не пропущено, виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила.

Як встановлено місцевим господарським судом, про наявність спірного рішення Южненської міської ради № 489-V від 11.10.2007р. позивачу стало відомо з листа Виконавчого комітету Южненської міської ради №1-14-558 від 23.10.2012р., адресованого засновнику ТОВ "ВІД" Трофімчуку М.С. Між тим, додані відповідачем до матеріалів справи витяг з Журналу №01-14 реєстрації вихідної кореспонденції та копія листа №01-14-209 від 15.10.2007р. про направлення директору ТОВ „ВІД" Трофімчук Вікторії Миколаївні копії спірного рішення - не підтверджує одержання відповідачем цього рішення у 2007році, оскільки вказаний лист не направлявся за місцем держреєстрації ТОВ „ВІД" (Одеська область, Комінтернівський район, с.Фонтанка, вул..С.Деменчука, 39), а за адресою вказаною в листі (м.Одеса, 65001, вул.. Академіка Заблолотного, 47, кв.78) станом на 15.10.2007р. Трофімчук Вікторія Миколаївна - не була зареєстрована. Як вбачається з копії паспорта за вказаною адресою Трофімчук В.М. була зареєстрована 22.09.2008року.

Водночас пунктом 4 частини 1 статті 268 Цивільного Кодексу України, в редакції від 16 січня 2003 року передбачено, що на позовні вимоги про визнання недійсним акта органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право, строк позовної давності не поширюється. Вказаний пункт статті 268 Цивільного кодексу України виключено Законом України №4176-VI від 20.12.2011р. (який набрав чинності з 15.01.2012р.). У відповідності до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звертатися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право.

Заперечення Южненської міської ради стосовно порушення судом при винесенні рішення пропорційного розподілу судового збору при частковому задоволенні позову апеляційна інстанція відхиляє, оскільки згідно із частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. При зверненні з позовом ТОВ "ВІД" сплатило судовий збір в мінімальному розмірі, визначеному статтею 4 Закону України "Про судовий збір" для немайнових спорів. При розгляді справи було встановлено, що даний спір виник внаслідок неправомірних дій саме Южненської міської ради, а тому місцевий господарський суд обгрунтовано поклав витрати по сплаті судового збору на міськраду.

За таких обставин рішення суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення як безпідставні.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 25.02.2013р. у справі № 5017/3646/2012 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 16.04.2013р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.І. Бандура

Суддя В.Б. Туренко