Ухвала

від 21.02.2013 по справі 0670/6512/11

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

ПОСТАНОВА

іменем України

"21" лютого 2013 р. Справа № 0670/6512/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Іваненко Т.В.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

від позивача: Кртіл О.В., представника за дорученням,

Яремчук Т.І., представника за дорученням,

від відповідача: Зеленової Л.В., представника за дорученням,

розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Житомирі, Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" березня 2012 р. у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 30.05.2011 р. №№ 0002141702, 0002832302, 0001792301 та 0001802301.

В обґрунтування позову зазначає, що податкові повідомлення-рішення не відповідають чинному законодавству, а саме: податкове повідомлення-рішення №0002141702 винесено відповідачем безпідставно, оскільки в акті перевірки не вказано які саме платіжні документи і якого зразка не додані підзвітними особами до авансових звітів у кожному конкретному випадку. Зазначає, що підзвітними особами до всіх фінансових звітів, які вчасно подано до бухгалтерії, додані всі необхідні документи, що засвідчують вартість понесених у зв"язку з відрядженням витрат; податкове повідомлення-рішення №0002832302 - до всіх авансових звітів, прийнятих та оплачених, підзвітними особами у встановлені строки подані підтверджуючи документи про використання цих коштів, невитрачені кошти повернуті в касу, касові операції з руху підзвітних сум оформлені касовими ордерами встановленого зразка, при цьому порушень п. 3.1 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті України" не допущено. Також позивач зазначає, що оскільки касові операції по видачі готівки під звіт і повернення невикористаних сум в касу підприємства не проводиться з застосуванням реєстраторів касових операцій, то і не має порушення п.3.2 вказаного "Положення"; податкове повідомлення-рішення №0001792301 - як вбачається з тексту акту, позивачем занижено податковий кредит на 67794,00 грн. та завищено - на 58315,00 грн., тобто у перевіряємий період позивач не завищив його, а занизив на 9479,00 грн.; включення до податкового кредиту звітного періоду податкових накладних попередніх звітних періодів не є порушенням, а тому позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту 58315,00 грн.; відповідач безпідставно зняв з податкового кредиту 7927,00 грн. за операціями з ТОВ "Полі-трейдінг", оскільки позивач не наділений повноваженнями на здійснення контролю за своїми постачальниками щодо дотримання ними вимог податкового законодавства; податкове повідомлення-рішення №0001802301 - затрати на придбання плеєра та квітів відносяться до охорони праці, на юридичні та консультаційні послуги пов'язані зі зміною організаційно-правової форми правління підприємства, а тому правомірно включені до складу валових витрат; твердження відповідача про те, що за фінансовими результатами нерозподіленого прибутку минулих років підприємством не сплачено до бюджету 42661,00 грн. авансового внеску, нарахованого на суму дивідендів є невірним, оскільки відповідачем проігноровано, що лише господарюючи суб'єкти, у статутному капіталі яких є частка держави, відраховують до держбюджету дивіденди або частку свого чистого прибутку (доходу).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2012 року, з урахуванням ухвали суду від 30 березня 2012 року про виправлення описки, позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 30.05.2011 року № 0001802301 в частині визначення податкового зобов"язання з податку на прибуток за основним платежем - 44727,50 грн., за штрафними санкціями - 11181,88грн., та №0001792301 в частині визначення податкового зобов"язання з податку на додану вартість за основним платежем - 59488,00 грн., за штрафними санкціями -14872,00 грн.

В решті позовних вимог суд першої інстанції відмовив.

З постановою суду першої інстанції сторони не погодились, подали апеляційні скарги.

Відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач, уточнивши в судовому засіданні доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Вважає, що суд першої інстанції допустив неповне з"ясування обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" (код ЄДРПОУ 00292698) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р.", за результатами якої складено акт від 12.05.2011 року № 2175/23-1/00292698. Перевіркою встановлено порушення підприємством:

- п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.9 п.5.4, п.5.9 ст.5, п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств, в результаті чого занижено податку на прибуток в сумі 60036,00 грн., у тому числі за І квартал 2008 року в сумі 137,00грн., І півріччя 2008 року в сумі 563,00грн., 9 місяців 2008 року в сумі 10627,00грн., 2008 рік в сумі 10926,00грн., І квартал 2009 року в сумі 842,00грн., І півріччя 2009 року в сумі 1994,00грн., 9 місяців 2009 року в сумі 3319,00грн., 2009 рік в сумі 3371,00грн., І квартал 2010 року в сумі 1100,00грн., І півріччя 2010 року в сумі 44165,00грн., 9 місяців 2010 року в сумі 44074,00грн., 2010 рік в сумі 45739,00грн.;

- п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 73857,00 грн., в тому числі по періодах: 314,00грн. за січень 2008 року, 2027,00грн. за липень 2008 року, 24456,00грн. за серпень 2008 року, 31633,00грн. за вересень 2008 року, 2083,00грн. за жовтень 2008 року, 3690,00грн. за грудень 2008 року, 350,00грн. за січень 2009 року, 1641,00грн. за квітень 2009 року, 1967,00грн. за травень 2009 року, 484,00грн. за червень 2009 року, 1071,00грн. за липень 2009 року, 272,00грн. за серпень 2009 року, 405,00грн. за листопад 2009 року, 1000,00грн. за червень 2010 року, 181,00грн. за липень 2010 року, 2283,00грн. за вересень 2010 року;

- п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" - перевіркою встановлено факти проведення готівкових розрахунків з підзвітними особами без подання відповідних платіжних документів встановленого зразка, в результаті чого встановлено неутримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 1172,25 грн.;

- п.2.11, 3.1, 3.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року №637, а саме: відсутні договірні підтвердні документи до авансових звітів на загальну суму 7815,00 грн.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у м.Житомирі прийнято податкові повідомлення-рішення №0001792301 від 30.05.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 91929,00грн., з яких 73543,00грн. за основним платежем, 18386,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0001802301 від 30.05.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток в розмірі 75045,00грн., з яких 60036,00грн. за основним платежем, 15009,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0002832302 від 30.05.2011 року, яким до позивача застосовано 7815,00грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0002141702 від 30.05.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1172,25грн. за основним платежем та 293,06грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що відповідач безпідставно донарахував податкове забов"язання з податку на прибуток за основним платежем - 44727,50 грн., за штрафними санкціями - 11181,88 грн. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

В акті перевірки відображено, що підприємством до складу валових витрат віднесено вартість товаро-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) та послуг в сумі 8266,00грн., в тому числі за І півріччя 2008 року в сумі 866,00грн.; місяців 2008 року в сумі 866,00грн., 2008 рік в сумі 866,00грн., І квартал 2009 року в сумі 600,00грн., І півріччя 2009 року в сумі 1200,00грн.; 9 місяців 2009 року в сумі 1800,00грн., 2009 рік в сумі 2400,00грн., І півріччя 2010 року в сумі 5000,00гр., 9 місяців 2010 року в сумі 5000,00грн., 2010 рік в сумі 5000,00грн. по яких перевіркою не встановлено, а платником не доведено пов'язаності з господарською діяльністю, а саме:

- придбання у КСРБП "Зеленбуд" квітів на загальну суму 500,00грн. (буз ПДВ), прибуткова накладна від 23.05.2008 року - перевіркою не встановлено використання придбаних квітів у господарській діяльності протягом перевіреного періоду;

- придбання у ДП "Фокстрот Житомир" плеєру DVD на загальну суму 366,00грн. (без ПДВ), прибуткова накладна від 29.05.2008 року - перевіркою не встановлено використання придбаного плеєру DVD у господарській діяльності протягом перевіряємого періоду;

- отримання послуг від ПП ОСОБА_7 (м.Миколаїв, ідент. номер НОМЕР_5) згідно договору від 02.01.2009 року №07 "Про надання консультаційних послуг з організаційних та економічних питань діяльності АТ", акти виконаних робіт від 31.03.2009 року на суму послуг 600,00грн. (без ПДВ), від 30.06.2009 року на суму послуг 600,00грн. (без ПДВ), від 30.09.2006 року на суму послуг 600,00грн. (без ПДВ) та від 30.12.2009 року на суму послуг 600,00грн. (без ПДВ) - в актах виконаних робіт не вказано перелік наданих послуг;

- отримання послуг від ПП юридичної фірми "Престиж" (м.Харків, ідент.код 32439240) згідно договору б/н за червень 2010 року на юридичне та консультаційне обслуговування, акт виконаних робіт б/н за червень 2010 року на суму послуг 5000,00грн. (без ПДВ) - в акті виконаних робіт не вказано перелік наданих послуг.

З висновків відповідача вбачається, що згідно доданих до перевірки первинних документів встановлено, що основним видом діяльності позивача у перевіряємому періоді були виготовлення та реалізація покрівельно-ізоляційних матеріалів і придбані підприємством у перевіряємому періоді квіти та плеєр DVD фактично у господарській діяльності не використовувалися, тобто, на думку податкового органу, придбання квітів та плеєру не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства та не повинно збільшувати валові витрати платника.

З таким висновком податкового органу суд першої інстанції обгрунтовано не погодився з огляду на приписи п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 5.2.1 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, платник податків має право віднести до валових витрат будь-які витрати на здійснення господарської діяльності, але витрати понесені платником повинні бути пов'язані з господарською діяльністю, яка направлена на отримання доходу.

Нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує пункт 5.11 ст. 5 Закону, яким визначено, що установлення податкових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. При цьому, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону визначено, що валові витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Благоустрій території товариства передбачає озеленення, тому є господарською діяльністю, що також підтверджується п.5 розділу І Інструкції з санітарного утримання приміщень та обладнання виробничих підприємств, затвердженої Головним санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства охорони здоров'я СРСР за №658-66 від 31.12.1966 р., де передбачено, що територія підприємства повинна утримуватися в чистоті та повинна бути максимально озеленена.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Матеріалами справи підтверджуються, що розсада квітів на суму 500,00грн. придбання у КСРБП "Зеленбуд", висаджена на території підприємства, а плеєр встановлено в кімнаті відпочинку, а тому затрати на його придбання відносяться до охорони праці.

Також в ході проведення перевірки податковий орган дійшов висновку, що позивачем не доведено доцільності та необхідності використання отриманих юридичних та консультаційних послуг у власній господарській діяльності, одержаних від ПП ОСОБА_7 та ПП юридична фірма "Престиж".

З матеріалів справи слідує, що між вказаними особами та позивачем було укладено договори на надання юридичних та інформаційних послуг. Вказані послуги були оплачені в повному обсязі та спожиті в процесі реорганізації товариства, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Отже, правомірність формування валових витрат у розмірі 8266,00 грн. є доведеним, а нарахування податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 2066,50 грн. (8266,00 грн.*25%) є неправомірним.

У ході здійснення перевірки відповідач дійшов висновку про порушення товариством пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у частині несплати до бюджету авансового внеску за І півріччя 2010 року, нарахованого на суму дивідендів, призначених законом для виплати, у сумі 42661,00 грн.

Як встановлено судом, відповідно до показників фінансової звітності форми №1 "Баланс на 31 грудня 2009 року" ВАТ "ЖЗПІМ" показало нерозподілений прибуток на початок звітного періоду 2009 року в сумі 812,0 тис. грн. та на кінець звітного періоду 2009 року в сумі 569,0 тис. грн. Відповідно до показників фінансової звітності форми №2 "Звіт про фінансові результати за 2009 рік" позивач показав фінансові результаті (збиток) за 2009 рік в сумі 243,0 тис. грн.

В головній книзі за 2009 рік позивач станом на 01.01.2010 відобразив сальдо по кредиту субрахунку 441 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) на суму 568814,71грн.

Відповідно до п.п.6.2 п.6 Статуту ВАТ "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" "Порядок розподілу прибутку і покриття збитків товариства" визначено за рахунок чистого прибутку, що залишається в розпорядженні товариства: виплачуються дивіденди.

Відповідно до протоколу №18 від 28.04.2009 року загальних зборів акціонерів позивача при розгляді питання порядку денного : "Затвердження розподілу прибутку за 2009 рік" та порядок розподілу прибутку на 2010 рік", - було зазначено та вирішено не нараховувати дивіденди на прості іменні акції згідно підсумків роботи товариства за 2009 рік. За рахунок нерозподіленого прибутку минулих років перекрити збитки 2009 року на суму 243,00 тис. грн. Затверджено використання прибутку на 2010 рік - 100 % на збільшення нерозподіленого прибутку минулих років.

На думку податкового органу, позивач, який за результатами роботи за 2009 рік отримав збитки на суму 243,0 тис. грн., але станом на 01.01.2010 року по кредиту субрахунку 441 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" мало нерозподілені прибутки на суму 569,0 тис. грн., було зобов"язано до 30.06.2010 року нарахувати і сплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 30 відсотків нерозподіленого прибутку минулих років.

Відповідно до пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, яка діяла на момент виникнення у позивача, як вважає відповідач, обов'язку зі сплати авансового внеску з податку на прибуток) емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Диспозиція наведеної правової норми свідчить про те, що законодавець для емітента корпоративних прав такий правовий наслідок як обов'язок з нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток ставить у залежність від двох умов: прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам) та здійснення нарахування суми дивідендів, призначених для виплати.

Позивачем рішення про виплату дивідендів акціонерам не приймалось.

Відповідно, така умова як нарахування суми дивідендів також відсутня. Зазначені обставини не заперечується відповідачем, що підтверджується змістом акту перевірки, в якому зазначено, що ВАТ "ЖЗПІМ" у рядку 20 декларації про прибуток підприємства за І квартал 2010 року та за І півріччя 2010 року "авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів" показників не зазначило.

Таким чином, оскільки не встановлено обставин, з якими пп. 7.8. 2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" пов'язує виникнення у платника податку обов'язку з нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності у контролюючого органу обов'язку донарахувати податкові зобов'язання.

Не спростовують цього висновку і посилання органу державної податкової служби на приписи ч. 2 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" та ст. 15 Закону України "Про господарські товариства" (зі змінами, внесеними Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік").

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" (зі змінами, внесеними згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року №2154-VI) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків. У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства.

Статтею 15 Закону України "Про господарські товариства" (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 27.04.2010 року №2154-VI) прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати обов'язкової суми дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

З огляду на вказані вище обставини справи, рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, могло бути прийнято тільки за умови прийняття емітентом корпоративних прав рішення про виплату дивідендів та їх нарахування без сплати передбаченого Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" авансового внеску.

Оскільки таких обставин у даній справі встановлено не було, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо задоволення позовні вимоги в цій частині.

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо безпідставності віднесення до складу валових витрат позивачем вартості придбання товарно-матеріальних цінностей - мазуту, на загальну суму 39639,00грн., які отримано у періоді, що перевірявся від ТОВ "Політрейдінг" за усною домовленістю та податкового кредиту з вказаної господарської операції в сумі 7827грн. з огляду на те, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 29.03.2010 року по справі №2-3136/10 за позовом гр.ОСОБА_9 до ТОВ "Полі трейдінг" було визнано недійними з 14.11.2007 року установчі документи ТОВ "Полі трейдінг", а саме: свідоцтво про державну реєстрацію, статут та свідоцтво платника ПДВ.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

В періоді, що перевірявся, позивачем віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей - мазуту, на загальну суму 39639,00грн., які отримано від ТОВ "Політрейдінг" за усною домовленістю, а саме:

- 11,285 тон мазуту на загальну суму 15800,00грн., в т.ч. ПДВ 2633, згідно прибуткової накладної від 25.07.2008 року №17;

- 22,69 тон мазуту на загальну суму 31766,00грн., в т.ч. ПДВ 5294,00грн., згідно прибуткової накладної від 03.07.2008 року №7.

За отриманий мазут позивачем було проведено розрахунки у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що не заперечується відповідачем.

Вказані обставини свідчать про те, що на час здійснення господарських операцій ТОВ "Політрейдінг" було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб - підприємців регулюються нормами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Так, статтею 18 вказаного Закону (в редакції, що існувала на час вирішення спору) визначено: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено змін.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що податковий орган дійшов помилкового висновку щодо безпідставності віднесення до складу валових витрат позивачем вартості придбання товарно-матеріальних цінностей - мазуту, на загальну суму 39639,00грн., які отримано від ТОВ "Політрейдінг" за усною угодою та до складу податку на додану вартість 7827 грн., оскільки ухвалене судом рішення та пов"язане з ним подальше анулювання свідоцтва платника податків на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавили правового значення податкові накладні, видані у відповідності до вимог пп.7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Посилання відповідача на відсутність у позивача оригіналів первинних документів на момент перевірки колегія суддів до уваги не приймає, оскільки останні вилучені 10.12.2009 року ЖГВПМ у м.Житомирі і могли бути працівниками податкового органу досліджені в ході перевірки.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0001792301 від 30.05.2011 року суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством завищено податковий кредит в сумі 1173,00грн. за рахунок включення до його складу податку на додану вартість по придбанню ТМЦ, по яких перевіркою не встановлено, а платником не доведено пов"язаність з господарською діяльністю, а саме: придбання квітів у КСРБП "Зеленбуд" на загальну суму 600,00грн., в т.ч. ПДВ 100 грн., придбання у ДП "Факстрот Житомир" плеєру DVD на загальну суму 439,00грн., в т.ч. ПДВ 73,00грн., отримання послуг від ПП юридичної фірми "Престиж" згідно договору б/н за червень 2010 року на юридичне та консультаційне обслуговування, акт виконаних робіт б/н за червень 2010 року на суму послуг 6000,00грн., в т.ч.ПДВ 1000,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції правильно виходив з приписів пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, право на податковий кредит виникає лише за наявності податкової накладної. При цьому будь-якого іншого документа, що дає право на податковий кредит чинним законодавством не передбачено.

З огляду на те, що отримані позивачем від контрагентів податкові накладні оформлені відповідно до вимог наказу ДПА України № 165 від 30.05.97 р. суд першої інстанції правильно вказав, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту сум, вказаних в ній.

Відповідно до пп.7.4.1 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Факт використання ТМЦ у господарській діяльності позивача підтверджено вище.

Також суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо безпідставності твердження ДПІ у м.Житомирі про завищення підприємством податкового кредиту в розмірі 58315,00грн. за рахунок включення його до складу податку на додану вартість по податкових накладних попередніх звітних періодів, а саме: 314,00грн. за січень 2008 року; 271,00грн. за лютий 2008 року; 39614,00грн. за березень 2008 року; 1262,00грн. за квітень 2008 року; 292,00грн. за травень 2008 року; 210,00грн. за червень 2008 року; 472,00грн. за липень 2008 року; 38,00грн. за серпень 2008 року; 2625,00грн. за вересень 2008 року; 2083,00грн. за жовтень 2008 року; 2867,00грн. за листопад 2008 року; 823,00грн. за грудень 2008 року; 350,00грн. за січень 2009 року; 311,00грн. за лютий 2009 року; 1284,00грн. за березень 2009 року; 424,00грн. за квітень 2009 року; 1589,00грн. за травень 2009 року; 484,00грн. за червень 2009 року; 364,00грн. за липень 2009 року; 405,00грн. за листопада 2009 року; 2283,00грн. за вересень 2010 року. Право платника податку на визначення суми податкового кредиту врегульовано п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" .

З матеріалів справи слідує, що податкові накладні отримані позивачем відповідають вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки включають необхідні реквізити, а тому вказані у них суми правомірно внесені позивачем до податкового кредиту.

Крім того ДПА України листом від 11.08.2004 року №15316/7/15-2417 роз'яснила, що у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Також правильного висновку дійшов суд першої інстанції щодо порушення підприємтсвом вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині включення до складу податкового кредиту в розмірі 379,00грн. з огляду на те, що податкова накладна №39/2 від 22.04.2008 року на суму ПДВ 198,00грн., отримана від філії №2 ТОВ "Еліта", запис в реєстрі отриманих податкових накладних №10 за квітень 2008 року - не містить обов'язкових реквізитів: опис (неменклатури) товарів (робіт, послуг) та їх кількості (обсяг, об"єм), у накладній лише відображено "авансовий платіж"; податкова накладна №5020 від 12.07.2010 року на суму ПДВ 181,00грн., отримана від ТОВ "Опад", запис в реєстрі отриманих податкових накладних №23 за липень 2010 року - не містить у обов'язкових реквізитах опис (номенклатури) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), у накладній лише відображено "часткова відгрузка товару". відтак, з огляду на приписи п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач не мав права на збільшення податкового кредиту у відповідних податкових періодах у вказаній сумі.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправного віднесення позивачем до податкового кредиту податок на додану вартість по придбаних товарно-матеріальних цінностях - мазуту, на загальну суму 7927,00грн., які отримані у перевіряємому періоді від ТОВ "Полі трейдінг" з огляду на наведену вище позицію апеляційного суду щодо правомірного віднесення позивачем до складу валових витрат позивачем вартості придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей.

Не погоджується також колегія суддів з позицією суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0002141702 від 30.05.2011 року, яким позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму основного платежу 1172,25 грн. та 293,06 грн. штафних(фінансових) санкцій.

З акта перевірки слідує, що податковим органом встановлено порушення позивачем п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 та п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в результаті чого підприємством занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 1172,25грн.:

- у 31 випадку встановлено факти проведення готівкових розрахунків з підзвітними особами без подання відповідних платіжних документів, встановленого зразка та змісту (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового касового ордеру, іншого письмового документу), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 7815,00грн., отриманий дохід працівниками, підприємством не оподатковано, в результаті чого встановлено недоотримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 1172,50грн.

Представник відповідача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції пояснив, що підставою для застосування фінансових санкцій за порушення ведення касових операцій підприємством є відсутність логотипу виробника на касових чеках, одержаних працівниками позивача за надання їм послуг іншими учасниками господарських правовідносин, а також не здійснення ПП"Космо-Транс" реєстрації в податковому органі за місцем знаходження реєстрації розрахункових квитанцій книг обліку розрахункових операцій.

Посилання податкового органу та суду першої інстанції на приписи Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000, № 614 "Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки вказане Положення розроблено на виконання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. Порушення іншими суб"єктами підприємницької діяльності вимог щодо форми та змісту розрахункового документа та не виконання вимог закону щодо їх реєстрації не може спричиняти настання відповідальності для позивача.

Платіжні документи, надані до спірних авансових звітів, підтверджують факт продажу товарів, придбання послуг, відповідно витрачені підзвітними особами кошти на вказані цілі не є їх іншими доходами і на них не може бути нараховано податок з доходів фізичних осіб.

Отже, відповідач безпідставно донарахував позивачу податок з доходів фізичних осіб на суму основного платежу 1172,25 грн. та 293,06 грн. штафних(фінансових) санкцій.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0002832302 від 30.05.2011 року, яким позивачу нараховано 7815грн. штрафних(фінансових) санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.2.11, 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року №637, а саме відсутні достовірні підтверджуючі документи авансових звітів на загальну суму 7815,00грн.

З пояснень представника відповідача в судовому засіданні слідує, що такого висновку податковий орган дійшов з огляду на відсутність логотипу виробника на касових чеках, одержаних працівниками позивача за надання їм послуг іншими учасниками господарських правовідносин, а також не здійснення ПП"Космо-Транс" реєстрації в податковому органі за місцем знаходження реєстрації розрахункових квитанцій книг обліку розрахункових операцій.

Податковий облік базується на основі бухгалтерського обліку, а бухгалтерський облік ведеться згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року.

Згідно ст.1 вказаного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Форма та зміст розрахункового документу передбачена "Положенням про форму та зміст розрахункових документів", що затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року №614.

Як уже зазначалось вище, позивач приписів Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не порушував, а тому висновки відповідача щодо відсутності у позивача достовірних підтверджуючих авансові звіти документів є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення №0002832302 від 30.05.2011 року таким, що підлягає скасуванню.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" березня 2012 р. скасувати. Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 30.05.2011 року №002141702 та №0002832302 в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 30.05.2011 року №0001802301 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 57112 грн., за штрафними санкціями - 14278 грн., та податкове повідомлення-рішення №0001792301 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 69396,75 грн., за штрафними санкціями -17349,20 грн.

постанову "16" березня 2012 р.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна Т.В. Іваненко

Повний текст cудового рішення виготовлено "25" лютого 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з додатковою відповідальністю "Житомирський завод покрівельних та ізоляційних матеріалів" вул.Танкістів,1,м.Житомир,10031

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м. Житомирі пл. Перемоги, 2,м. Житомир,10014