Рішення

від 18.02.2013 по справі 16/140-10-4273

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р.Справа № 16/140-10-4273

Господарський суд Одеської області

у складі судді - Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань - ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" в особі філії „Южне головне регіональне управління" публічного акціонерного товариства „Приватбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю „Опекс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - гр. ОСОБА_2, про звернення стягнення на майно та зобов'язання передати майно в заклад, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „Приватбанк" в особі філії „Южне головне регіональне управління" публічного акціонерного товариства „Приватбанк" (далі по тексту - ПАТ „КБ „Приватбанк") звернулось до господарського суду Одеської з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Опекс" (далі по тексту - ТОВ „Опекс") про звернення стягнення на заставлене майно, яке є предметом договору застави автотранспорту № 408MZA від 13.07.2006р., а саме на: вантажний сідловий тягач марки IVECO MIVP038, 1999 року випуску, колір білий, № кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, вантажний сідловий тягач марки RENAULT MAGNUM, 1995 року випуску, колір синій, № кузова НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать ТОВ „Опекс" на праві власності, шляхом продажу вказаних транспортних засобів позивачем з укладенням від імені відповідача договорів купівлі-продажу будь-яким способом із іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автотранспорту з обліку в органах ДАІ МВС України, а також наданням ПАТ „Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2.) перед позивачем за кредитним договором № 408 М від 13.07.2007р. в загальній сумі 12 208,42 доларів США, що еквівалентно 96 324,43 грн. за офіційним курсом НБУ на момент подання даного позову. Крім того, позивач також просив суд зобов'язати ТОВ „Опекс" передати вищезазначені транспортні засоби на відповідальне зберігання ПАТ „Приватбанк".

В обґрунтування заявлених позовних вимог ПАТ „Приватбанк" посилалось на порушення з боку ОСОБА_2 прийнятих на себе грошових зобов'язань за кредитним договором № 408 М від 13.07.2007р. щодо своєчасного та в повному обсязі погашення заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом, внаслідок чого у ОСОБА_2 виникла заборгованість за даним кредитним договором на момент звернення ПАТ „Приватбанк" до суду із даним позовом в загальній сумі 12 208,42 доларів США. Оскільки ТОВ „Опекс" є майновим поручителем, який передав належне йому рухоме майно - транспортні засоби, в забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором, позивач просив суд звернути стягнення на заставлене майно на запропонованих ним умовах.

В процесі розгляду даної справи позивачем було уточнено позовні вимоги в частині визначення розміру заборгованості ОСОБА_2, в рахунок погашення якої необхідно звернути стягнення на заставлене майно. Так, ПАТ „Приватбанк" просило за рахунок звернення стягнення на заставлене майно задовольнити свої вимоги до відповідача, які виникли із кредитного договору № 408 М від 13.07.2007р., в загальній сумі 12 849,84 доларів США, що еквівалентно 101 513,74 грн. за курсом НБУ станом на 13.10.2010р., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 7 034,02 доларів США (еквівалент 55 568,76 грн.), процентів за користування кредитом в сумі 3 345,24 доларів США (еквівалент 26 427,40 грн.) та пені в сумі 2 470,58 доларів США (еквівалент 19 517,58 грн.). Крім того, позивач уточнив позовні вимоги в зобов'язальній частині та просив суд зобов'язати ТОВ „Опекс" передати ПАТ „Приватбанк" у заклад за актом приймання-передачі автотранспортні засоби, які є предметом договору застави автотранспорту № 408MZA від 13.07.2006р. Вказана редакція позовних вимог є остаточною та була прийнята до розгляду господарським судом.

Ухвалою суду від 10.12.2010р. на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі було залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

В подальшому, ухвалою суду від 17.12.2010р. провадження у справі № 16 / 140 - 10 - 4273 на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України було зупинено до розгляду Приморським районним судом міста Одеси пов'язаною з нею цивільної справи № 2-14700/10 за позовом гр. ОСОБА_2 до ПАТ „Приватбанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ „ОПЕКС", про визнання недійсним п. 4.8 кредитного договору № 408М від 13.07.2007р., розірвання кредитного договору № 408М від 13.07.2007р. та визнання припиненим договору застави № 408MZA від 13.07.2007р. В свою чергу, у зв'язку із усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі, а саме через залишення без розгляду вищезазначеної позовної заяви ОСОБА_2 згідно з ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.09.2011р. по справі № 2-702/11 та набранням вказаним судовим рішенням законної сили, провадження у даній справі було поновлено згідно з ухвалою суду від 04.02.2013р. на підставі ч. 3 ст. 79 ГПК України.

Відповідач та третя особа не висловили власної чіткої правової позиції щодо заявлених ПАТ „Приватбанк" позовних вимог та не надали суду витребуваних документів, а саме відзиву на позов та письмових пояснень по суті позову, незважаючи на особисту участь цих осіб у судовому процесі до моменту зупинення провадження у справі. В свою чергу, після поновлення провадження у справі в судове засідання, призначене на 18.02.2013р., ТОВ „Опекс" та ОСОБА_2 не з'явились, незважаючи на належне їх повідомлення про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень під розписку, про причини неявки суд не повідомили. З огляду на викладене, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

13.07.2007р. між ПАТ „Приватбанк" (Банк) та ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 408 М, у відповідності до п.п. 1.1, 1.4, 4.1 якого в межах програми мікрокредитування при наявності вільних грошових коштів, Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит в межах суми 20 000 доларів США на строк та на умовах, обумовлених в даному договорі, а Позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит та сплатити проценти у встановлені даним договором строки, а також виконати інші зобов'язання згідно даного договору у повному обсязі. Строк повернення кредиту, процентів та винагороди визначається згідно з Графіком погашення кредиту, процентів та винагороди (Додаток № 1 до даного договору), однак не пізніше 13.07.2009р. Вказаний строк може бути змінено в порядку п.п. 2.3.3, 2.4.1 даного договору. Кредит надається на споживчі цілі. За користування кредитом Позичальник сплачує проценти в розмірі 15% річних.

Підписанням Графіку погашення кредиту та відсотків, який є додатком № 1 до кредитного договору № 408 М від 13.07.2007р., ПАТ „Приватбанк" та ОСОБА_2 погодили порядок та строки повернення Позичальником отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 408 М від 13.07.2007р., між ПАТ „Приватбанк" (Заставодержатель) та ТОВ „Опекс" (Заставодавець) було укладено договір застави автотранспорту № 408 MZA від 13.07.2007р., проте через допущену описку технічного характеру датою укладення договору помилково визначено 13.07.2006р., що сторонами не оспорюється (далі по тексту рішення іменується договір застави автотранспорту № 408 MZA від 13.07.2006р.), у відповідності до п.п. 1, 2, 3 якого Предметом цього договору є надання Заставодавцем в заставу автотранспорту - вантажного сідлового тягачу марки IVECO MIVP038, 1999 року випуску, колір білий, № кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1; вантажного сідлового тягачу марки RENAULT MAGNUM, 1995 року випуску, колір синій, № кузова НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі по тексту договору - Предмет застави), в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 (Позичальник) перед Заставодержателем, в силу чого Заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання Позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу автотранспорту переважно перед іншими кредиторами Заставодавця. За цим договором заставою забезпечується виконання зобов'язань Позичальника, що виникли з кредитного договору № 408 М від 13.07.2007р., з: повернення кредиту в сумі 20 000 доларів США в строк до 13.07.2009р.; сплати процентів за користування кредитом в розмірі 15% річних; сплати процентів за користування кредитом у разі несвоєчасного погашення кредиту в розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту; сплати штрафник санкцій та винагороди Заставодержателя. Максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає 60 000 доларів США, що в еквіваленті складає 303 000 грн. за курсом НБУ станом на 13.07.2007р.

Положеннями п.п. 6, 7, 9 договору застави автотранспорту № 408 MZA від 13.07.2006р. Предмет застави належить Заставодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, виданого РЕВ 1-го МРВ ДАІ в Одеській області від 27.07.2006р. та НОМЕР_6, виданим РЕВ 1-го МРВ ДАІ в Одеській області від 05.12.2006р. Застава за цим договором поширюється на страхове відшкодування в разі настання страхового випадку щодо Предмету застави або будь-яке інше відшкодування, отримане Заставодавцем внаслідок вилучення або втрати Предмету застави. Автотранспорт, який є Предметом застави, передається у заставу разом із усіма його приналежностями. Предмет застави знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. На строк дії цього договору Предмет застави залишається у володінні та користуванні Заставодавця. Сторони визначили, що вартість Предмету застави складає 22 500 доларів США, що в еквіваленті складає 113 625 грн. за курсом НБУ станом на момент укладення договору.

В силу положень ст.ст. 572, 574 ЦК України, ст. 1 Закону України „Про заставу" від 02 жовтня 1992 року N 2654-XII (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про заставу") в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

У статтях 12, 13 Закону України „Про заставу" наголошено, що у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.

Відповідно до ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ст.ст. 583, 584 ЦК України, ст. 11 Закону України „Про заставу" передбачено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. У договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Відповідно до п.п. 15.8, 15.8.3, 21 договору застави автотранспорту № 408 MZA від 13.07.2006р. звернення стягнення на Предмет застави здійснюється відповідно до чинного законодавства України та цього договору. З метою задоволення своїх вимог Заставодержатель має право звернути стягнення на Предмет застави незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за Кредитним договором зокрема у випадку порушення Позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених умовами Кредитного договору.

Згідно зі ст.ст. 589, 590 ЦК України, ст. 20 Закону України „Про заставу" у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладені законодавчі приписи, а також заявлену позивачем вимогу про звернення стягнення на предмет застави, яка обґрунтована порушенням з боку ОСОБА_2 власних грошових зобов'язань за кредитним договором № 408 М від 13.07.2007р., господарський суд при вирішенні даного спору вважає за необхідне, перш за все, встановити факт порушення з боку Позичальника своїх обов'язків за названим кредитним договором, а також визначити розмір існуючої заборгованості.

У відповідності до п.п. 1.1, 1.2, 2.1.1, 2.1.2 кредитного договору № 408 М від 13.07.2007р. Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит в сумі 20 000 доларів США шляхом видачі готівкових коштів через касу Банку, для чого відкрити відповідні рахунки , а саме: позичковий рахунок № НОМЕР_7; особовий рахунок по відсоткам № НОМЕР_8; рахунок для сплати винагороди № НОМЕР_9.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави „Позика", якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із ордеру-розпорядження щодо надання кредиту від 16.07.2007р. та заяви про видачу готівки № 01 від 16.07.2007р., яка містить підпис Позичальника на засвідчення факту отримання грошових коштів, ПАТ „Приватбанк" прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором № 408 М від 13.07.2007р. були виконані належним чином, що укладалось у видачі ОСОБА_2 готівкових грошових коштів в сумі 20 000 доларів США.

Положеннями п.п. 1.3 кредитного договору № 408 М від 13.07.2007р. передбачено, що наданий кредит має бути повернутий позичальнику в строк до 13.07.2009р. Позичальник зобов'язаний здійснювати погашення кредиту згідно з Графіком погашення кредиту, процентів та винагороди, зазначеним у додатку № 1 до даного договору. В свою чергу, у вказаному Графіку також передбачено, що остаточно надані кредитні кошти мають бути повернуті в строк до 13.07.2009р.

В силу приписів ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 не здійснив остаточне повернення наданого позивачем кредиту в строк до 13.07.2009р., чим порушив прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором № 408 М від 13.07.2007р. , в результаті чого за ОСОБА_2 утворилась заборгованість перед ПАТ „Приватбанк" за наданим кредитом в сумі 7 034,02 долара США. Докази, спростовуючи вказаний висновок суду, в матеріалах справи відсутні.

Згідно з п.п. 4.1 - 4.4 кредитного договору № 408 М від 13.07.2007р. за користування кредитом з моменту списання коштів із позичкового рахунку до дати погашення кредиту Позичальник сплачує проценти в розмірі 15% річних. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у дату оплати відсотків (кожного поточного місяця) згідно із Графіком погашення кредиту, процентів та винагороди, наведеного у додатку № 1 до даного договору. При несплаті процентів у зазначений строк, вони вважаються простроченими. При порушенні Позичальником зобов'язань з погашення кредиту, що передбачені п.п. 1.3, 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.11 даного договору, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Оплата процентів за користування кредитом, що передбачені п. 4.3 даного договору, здійснюється 15 кожного місяця, починаючи з дати підписання даного договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Положеннями ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Однак в порушення прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 408 М від 13.07.2007р. ОСОБА_2 не здійснював своєчасної та в повному обсязі оплати процентів за весь час користування отриманими кредитними коштами, в результаті чого станом на 14.10.2010р. за ним утворилась заборгованість перед ПАТ „Приватбанк" із відсотків за користування кредитом в сумі 3 345,24 долара США, яка підтверджена здійсненим позивачем розрахунком відсотків.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Пунктом 6.1 кредитного договору № 408 М від 13.07.2007р. (передбачено, що при порушенні Позичальником якого-небудь зобов'язання з оплати відсотків за користування кредитом, строків повернення кредиту, що передбачені Графіком погашення (додаток № 1 до договору), Позичальник сплачує Банку за кожен день порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, однак не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пені.

В порядку п. 6.1 кредитного договору № 408 М від 13.07.2007р. позивачем було нараховано ОСОБА_2 до сплати пеню за неналежне виконання ним власних грошових зобов'язань із повернення кредиту та сплати відсотків в сумі 2 470,58 доларів США. Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки суми пені, наведені у додатку до заяви про уточнення позовних вимог, господарський суд визнає їх обґрунтованими та такими, що здійснені з урахуванням приписів чинного законодавства та положень укладеної між позивачем та ОСОБА_2 угоди.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладені обставини, господарський суд визнає доведеним факт порушення ОСОБА_2 своїх обов'язків за кредитним договором № 408 М від 13.07.2007р. та наявності у нього заборгованості перед позивачем на момент вирішення даного спору на загальну суму 12 849,84 доларів США, яка складається з заборгованості за наданим кредитом в сумі 7 034,02 доларів США, заборгованості із відсотків в сумі 3 345,24 долара США та пені в сумі 2 470,58 долара США. Доказів, спростовуючих наведені висновки, ані третьою особою, ані відповідачем суду надано не було.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами договору застави автотранспорту № 408 MZA від 13.07.2006р. ТОВ „Опекс" є майновим поручителем, який передав належне йому майно в забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором № 408 М від 13.07.2007р.

Положеннями п.п. 15.8.3, 21, 22 договору застави автотранспорту № 408 MZA від 13.07.2006р. передбачено, що звернення стягнення на Предмет застави здійснюється зокрема у випадку порушення Позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених умовами Кредитного договору. Звернення стягнення на Предмет застави вибором Заставодержателя здійснюється з додержанням встановленого чинним законодавством порядку зокрема шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладення Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмету застави від імені Заставодавця.

Як було зазначено вище по тексту рішення, згідно зі ст.ст. 589, 590 ЦК України, ст. 20 Закону України „Про заставу" у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 20 Закону України „Про заставу" наголошено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

В той же час, згідно зі ст.ст. 1, 2, 21 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18 листопада 2003 року N 1255-IV (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень") цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Звернення стягнення на предмет обтяження - це вжиття обтяжувачем передбачених законом заходів щодо предмета обтяження для задоволення своїх прав чи вимог, які випливають із змісту обтяження. До забезпечувальних обтяжень належать зокрема застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

Відповідно до ст. 24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

З огляду на доведеність факту порушення ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором № 408 М від 13.07.2007р., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість перед ПАТ „Приватбанк" в загальній сумі 12 849,84 доларів США, суд дійшов висновку про виникнення у позивача права звернення стягнення на майно, яке є предметом договору застави автотранспорту № 408 MZA від 13.07.2006р., в рахунок погашення існуючої заборгованості. При цьому, дотримуючись вимог ст. 24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", позивачем до моменту звернення до суду із даним позовом було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на рухоме майно, яке є предметом вищезазначеного договору застави.

У відповідності до ст. 26 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Як було зазначено вище по тексту рішення, згідно з п.п. 15.8.3, 21, 22 договору застави автотранспорту № 408 MZA від 13.07.2006р. звернення стягнення на Предмет застави за вибором Заставодержателя здійснюється з додержанням встановленого чинним законодавством порядку зокрема шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладення Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмету застави від імені Заставодавця.

З огляду на зміст ст. 26 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а також наведених вище положень договору застави автотранспорту № 408 MZA від 13.07.2006р., суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог ПАТ „Приватбанк" до ОСОБА_2 в загальній сумі 12 849,84 доларів США, які виникли із кредитного договору № 408 М від 13.07.2007р., шляхом надання позивачу права продажу майна, яке є предметом вищезазначеного забезпечувального обтяження, з укладенням договору від імені ТОВ „Опекс" договорів купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

З огляду на наявність правових підстав для постановлення судового рішення про звернення стягнення на майно, обтяжене заставою за умовами договору застави автотранспорту № 408 MZA від 13.07.2006р., суд при вирішенні даного спору вважає за необхідне зазначити у рішенні перелік обставин, наведених у ст. 25 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", та окремо зупинитись на дослідженні кожної із них.

По-перше, визначаючи загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті позивачу з вартості предмету іпотеки, господарський суд виходить з доведеної в установленому порядку суми заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 408 М від 13.07.2007р. на загальну суму 12 849,84 доларів США, яка складається з заборгованості за наданим кредитом в сумі 7 034,02 доларів США, заборгованості із відсотків в сумі 3 345,24 долара США та пені в сумі 2 470,58 долара США. За таких обставин, вищезазначені вимоги підлягають задоволенню за рахунок продажу предмету застави.

По-друге, визначаючи опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги позивача, господарський суд виходить з докладного опису цих транспортних засобів, який наведений у п. 6 договору застави автотранспорту № 408 MZA від 13.07.2006р.

По-третє, вирішуючи питання про вжиття заходів щодо забезпечення збереження предмета застави або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні, господарський суд зазначає наступне. Так, однією із позовних вимог, що пред'являються ПАТ „Приватбанк" в межах даної справи, є зобов'язання відповідача передати обтяжені заставою транспорті засоби на користь позивача у заклад за актом приймання-передачі.

Відповідно до ст. 44 Закону України „Про заставу" закладом є застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя. В той же час, згідно з п. 17.10 договору застави автотранспорту № 408 MZA від 13.07.2006р. у випадку порушення Позичальником зобов'язань за кредитним договором, Заставодавець зобов'язується передати Предмет застави Заставодержателю в заклад за актом прийому-передачі, що підписується сторонами.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою заклад є різновидом застави, який фактично направлений на забезпечення схоронності обтяженого майна шляхом його передачі кредитору за забезпеченим зобов'язанням, шляхом вилучення предмету обтяження із володіння та користування боржника. В даному випадку, приймаючи до уваги зміст п. 17.10 договору застави автотранспорту № 408 MZA від 13.07.2006р., наявність доведеного факту порушення забезпеченого заставою зобов'язання та необхідність забезпечення збережності заставленого майна до моменту завершення процедури звернення стягнення на нього, суд, враховуючи зміст заявлених позовних вимог, дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання ТОВ „Опекс" передати транспортні засоби, які обтяжені заставою за договором застави автотранспорту № 408 MZA від 13.07.2006р., позивачу в заклад за актом-приймання передачі.

По-четверте, господарський суд відзначає, що з урахуванням положень договору застави автотранспорту № 408 MZA від 13.07.2006р. та обраного позивачем способу захисту його порушених прав, способом реалізації предмета застави слід встановити надання позивачу права продажу майна, яке є предметом вищезазначеного забезпечувального обтяження, з укладенням від імені ТОВ „Опекс" договорів купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем.

При цьому, суд зазначає, що продаж автотранспортних засобів на користь будь-якої особи потребує зняття їх з реєстрації в органах Державтоінспекції МВС України, а також надання позивачу всіх необхідних повноважень ПАТ „Приватбанк" продавця, у зв'язку з чим, вказані вимоги позивача також підлягають задоволенню шляхом включення відповідних повноважень позивача до даного судового рішення про звернення стягнення на заставлене майно.

З огляду на всі вищевикладені обставини, проаналізувавши спірні правовідносини господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ПАТ „Приватбанк" у повному обсязі відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 533, 549, 572, 574, 576, 583, 584, 589, 590, 610 - 612, 615, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 11 - 13, 20, 44 Закону України „Про заставу" від 02 жовтня 1992 року N 2654-XII (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 2, 21, 24 - 26 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18 листопада 2003 року N 1255-IV (з наступними змінами та доповненнями).

При цьому, суд відзначає, що за своїм змістом судове рішення про звернення стягнення на предмет застави є способом задоволення грошових вимог кредитора, тобто фактично судовим актом про стягнення з відповідальної особи на користь кредитора існуючої суми заборгованості, у зв'язку з чим, з урахуваннями вимог ст. 25 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", слід ухвалити рішення, яким: стягнути з ТОВ „Опекс" на користь ПАТ „Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № 408 М від 13.07.2007р. в загальному розмірі 12 849,84 доларів США, яка складається з заборгованості за наданим кредитом в сумі 7 034,02 доларів США, заборгованості із відсотків в сумі 3 345,24 долара США та пені в сумі 2 470,58 долара США, шляхом звернення стягнення на майно, яке є предметом договору застави автотранспорту № 408 MZA від 13.07.2006р. і належить ТОВ „Опекс" на праві власності, а саме на: вантажний сідловий тягач марки IVECO MIVP038, 1999 року випуску, колір білий, № кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1; вантажний сідловий тягач марки RENAULT MAGNUM, 1995 року випуску, колір синій, № кузова НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2, з наданням ПАТ „Приватбанк" права укладення від імені ТОВ „Опекс" договорів купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі знаттям вказаного автотранспорту з обліку в органах ДАІ МВС України, а також наданням ПАТ „Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Крім того, відповідача слід зобов'язати передати вищезазначені транспорті засоби позивачу у заклад за актом приймання-передачі.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою державного мита та послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 533, 549, 572, 574, 576, 583, 584, 589, 590, 610 - 612, 615, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 11 - 13, 20, 44 Закону України „Про заставу" від 02 жовтня 1992 року N 2654-XII (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 2, 21, 24 - 26 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18 листопада 2003 року N 1255-IV (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Опекс" / 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 48, кв. 10, код ЄДРПОУ 31185382/ на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" /49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570/ в особі філії „Южне головне регіональне управління" публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" /юридична адреса: 65036, м. Одеса, вул. Щорса, 125/1; фактична адреса: 65125, м. Одеса, вул. Успенська. 22-а, код ЄДРПОУ 23212839, к/р 39012004049001 у Приватбанку м. Дніпропетровська, МФО 305299/ заборгованість за кредитним договором № 408 М від 13.07.2007р . в загальному розмірі 12 849 доларів США 84 центи /дванадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять доларів США 84 центи/, яка складається з заборгованості за наданим кредитом в сумі 7 034 доларів США 02 центи /сім тисяч тридцять чотири долара США 02 центи/, заборгованості із відсотків в сумі 3 345 доларів США 24 центи /три тисячі триста сорок п'ять доларів США 24 центи/ та пені в сумі 2 470 доларів США 58 центів /дві тисячі чотириста сімдесят доларів США 58 центів, шляхом звернення стягнення на майно , яке є предметом договору застави автотранспорту № 408 MZA від 13.07.2006р. і належить товариству з обмеженою відповідальністю „Опекс" на праві власності, а саме на: вантажний сідловий тягач марки IVECO MIVP038, 1999 року випуску, колір білий, № кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1; вантажний сідловий тягач марки RENAULT MAGNUM, 1995 року випуску, колір синій, № кузова НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2, з наданням публічному акціонерному товариству комерційному банку „Приватбанк" права укладення від імені товариства з обмеженою відповідальністю „Опекс" договорів купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем , зі знаттям вказаного автотранспорту з обліку в органах ДАІ МВС України, а також наданням публічному акціонерному товариству комерційному банку „Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Наказ видати.

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „Опекс" / 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 48, кв. 10, код ЄДРПОУ 31185382/ передати публічному акціонерному товариству комерційному банку „Приватбанк" /49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570/ в особі філії „Южне головне регіональне управління" публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" /юридична адреса: 65036, м. Одеса, вул. Щорса, 125/1; фактична адреса: 65125, м. Одеса, вул. Успенська. 22-а, код ЄДРПОУ 23212839, к/р 39012004049001 у Приватбанку м. Дніпропетровська, МФО 305299/ вантажний сідловий тягач марки IVECO MIVP038, 1999 року випуску, колір білий, № кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, та вантажний сідловий тягач марки RENAULT MAGNUM, 1995 року випуску, колір синій, № кузова НОМЕР_4, в заклад за актом приймання-передачі . Наказ видати.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Опекс" / 65023, м. Одеса, вул. Новосельського, 48, кв. 10, код ЄДРПОУ 31185382/ на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" /49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570/ в особі філії „Южне головне регіональне управління" публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк" /юридична адреса: 65036, м. Одеса, вул. Щорса, 125/1; фактична адреса: 65125, м. Одеса, вул. Успенська. 22-а, код ЄДРПОУ 23212839, к/р 39012004049001 у Приватбанку м. Дніпропетровська, МФО 305299/ держмито в сумі 1 016 грн. 41 коп. /одна тисяча шістнадцять грн. 41 коп./, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн.. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 25.02.2013р.

Суддя С.П. Желєзна