Постанова

від 27.02.2013 по справі 12/319

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р. Справа№ 12/319

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Гарник Л.Л.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Король О.С. - представник за довіреністю б/н від 17.10.2011 р.;

від відповідача: Коктиш В.Р. - директор відповідно до протоколу № 2 від 11.08.2005р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чесна музика» на рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2012 р.

у справі № 12/319 (суддя: Прокопенко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мун рекордс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чесна музика»

про стягнення компенсації за порушення авторських прав,

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мун рекордс» (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чесна музика» (далі-відповідач) про стягнення компенсації за порушення авторських прав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.08.2012 р. позов ТОВ «Мун рекордс» задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Чесна музика» на користь ТОВ «Мун рекордс» 77 140,00 грн. компенсації, 1 542,80 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Чесна музика» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2012 р. у справі № 12/319 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Мун рекордс» до ТОВ «Чесна музика» відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що при винесенні рішення судом першої інстанції неправильно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а викладені в ньому висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Зокрема, апелянт стверджує, що він отримав виключні права на твір та фонограму «ІНФОРМАЦІЯ_1» за ліцензійним договором № 03/12/09-П від 03.12.2009 р., передача прав відбулась за звичаями ділового обороту.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чесна музика» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2012р. зупинено апеляційне провадження у справі № 12/319 до вирішення господарським судом міста Києва справи за позовом ТОВ «Чесна музика» до ТОВ «Мун рекордс» про визнання правочину щодо передачі авторських прав на музичний твір «ІНФОРМАЦІЯ_1» (автор музики ОСОБА_4, автор тексту ОСОБА_5) дійсним.

13.02.2013 р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній доводить до відома суду, що на сьогоднішній день обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 12/319 усунені. В обґрунтування зазначеного клопотання представник позивача надав суду копію постанови Вищого господарського суду України від 15.01.2013 р. у справі № 5011-72/11574-2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 р. поновлено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 27.12.2013 р.

27.02.2013 р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли пояснення по справі, в яких останній просить суд рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2012 р. по справі № 12/319 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Чесна музика» без задоволення.

В судовому засіданні 27.02.2013 р. представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2012 р. скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав наведених у поясненнях по справі. Просив суд оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що відповідає нормам чинного законодавства та обставинам справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, пояснень по справі, заслухавши учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом міста Києва при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 01.01.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мун рекордс» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Д.К. ЕНД МУН" було укладено договір № 01/01/10 про передачу авторських та суміжних прав.

Відповідно до умов договору, позивачу належать виключні авторські майнові права на музичний твір "Маменькин сьнок" (автор музики - ОСОБА_4) (надалі -твір).

ТОВ "Д.К. ЕНД МУН" отримало виключні майнові авторські права на зазначений вище твір на підставі Договору про передавання виключних майнових авторських прав № 13/08/09, що був укладений 13.08.2009 між ТОВ "Д.К. ЕНД МУН" та громадянином України ОСОБА_4.

Відповідно до умов Договору № 01/01/10 позивач, має виключне право здійснювати, дозволяти чи забороняти здійснювати на території України публічний показ твору.

Згідно ст. 435 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Закон України "Про авторське право і суміжні права" охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Також у частинах 1 - 3 статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями ст. 31 Закону України, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів, переклади творів, розповсюдження творів шляхом першого продажу тощо.

Статтею 443 ЦК України визначено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Згідно до ч. 2 ст. 31 Закону України автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Мун Рекордс» стало відомо, що Закритим акціонерним товариством "Телерадіокомпанія "Україна" використовується твір "Маменькин сьнок" у складі аудіовізуального твору - у п'ятому випуску телевізійного шоу "Народна Зірка: третій сезон" (далі-програма).

Як видно з наявних матеріалів справи, ЗАТ «ТРК «Україна» придбало права на програму у ТОВ «Стар медіа ЕНТЕРТЕЙНМЕНТ». При цьому, ТОВ «Стар медіа ЕНТЕРТЕЙНМЕНТ» отримало права на використання твору у складі програми на підставі ліцензійного договору № 57/10, укладеного 01.10.2010 р. з ТОВ «Чесна музика».

03.12.2009 р. між відповідачем та Приватним підприємством "Студія Мун" укладено Ліцензійний договір № 03/12/09-П. Додатковою угодою від 01.01.2010 р. укладеною між позивачем, відповідачем та Приватним підприємством "Студія Мун" всі права та обов'язки за Договором набув позивач.Договір та передача прав за ним діяли до 31.12.2010 р.

Відповідно до умов Договору, позивач передав відповідачеві виключні авторські та суміжні права на використання та надання дозволів на використання третім особам певного переліку творів та фонограм. За текстом ліцензійного договору твори - це оприлюднені та/або не оприлюднені музичні твори з текстом та/або без нього, кількість та найменування яких зазначено в додатках до договору.

Згідно підпункту 2.1 пункту 2 Ліцензійного договору найменування та кількість творів, фонограм і кліпів, права на використання яких передаються, визначаються сторонами в додатках до нього; ці додатки є невід'ємними частинами договору

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що враховуючи велику кількість переданих за договором прав інтелектуальної власності, а також регулярне поповнення каталогу, між позивачем та відповідачем була встановлена ділова практика передачі та зміни в частині доповнення цього каталогу шляхом листування електронною поштою.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно безпідставності вищезазначених тверджень скаржника виходячи з наступного.

Відповідно до частини статті 33 Закону України "Про авторське право та суміжні права" договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

У частині восьмій цієї статті зазначено, що усі майнові права на використання твору, які передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як передані суб'єктом авторського права, вважаються такими, що не передані, і зберігаються за ним.

Частинами третьою-п'ятою статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Оскільки договір був вчинений сторонами у письмові й формі, то і зміни до нього повинні вчинятися саме у письмовій формі, в тому числі щодо обсягу майнових прав, що передаються у зв'язку з чим, твердження скаржника про внесення змін до каталогу творів та фонограм, на які передано виключні авторські права на використання та надання дозволів щодо використання творів та фонограм, шляхом листування електронною поштою не відповідає дійсності.

Крім того, 15.01.2013 р. Вищим господарським судом України винесено постанову по справі № 5011-72/11574-201 (предмет якої прямо пов'язаний з предметом справи № 12/319), відповідно до якої відмовлено в визнанні ліцензійного договору № 03/12/09-П від 03.12.2009 р. дійсним.

Суд апеляційної інстанції не приймає, як необґрунтовані твердження скаржника стосовно відсутності в матеріалах справи письмового договору, на підставі якого співавтори спірного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» передали на нього авторські права позивачеві та/або його контрагенту.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про авторське право та суміжні права" співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Авторське право на твір, чтворений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення. Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. У разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 436 Цивільного кодексу України відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами.

Отже, нормами чинного законодавства не встановлена обов'язковість укладення договору про співавторство, а лише передбачена можливість такого укладення. За наведеного, відсутність договору про співавторство не впливає на предмет спору у даній справі та не може вплинути на повне та всебічне дослідження обставин справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом та вважає, що позивачу належать виключні майнові авторські права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Оскільки скаржником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності розповсюдження ним твору є підстави вважати, що у відповідача відсутній дозвіл на розповсюдження твору, виключні майнові авторські права на який належать позивачу, що, в свою чергу, підтверджує факт порушення відповідачем виключних майнових авторських прав позивача.

Відповідно до п.п. а), б) ст. 50 Закону порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені ст. ст. 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених ст. ст. 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав; піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення.

Згідно з п. г) ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що при вирішенні відповідних спорів, судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав.

У визначенні розміру компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні (абз. 4, 5 п. 33 Рекомедацій Президії Вищого господарського суду України №04-5/1107 від 10.06.2004 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").

Отже, господарський суд міста Києва, з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, правомірно стягнув з відповідача компенсацію за порушення виключних авторських майнових прав у розмірі 70-ти мінімальних заробітних плат, що на день прийняття рішення становило 77 140,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складається з фактів - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва у справі № 12/319 від 08.08.2012 р. прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Чесна музика», з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

З урахуванням мотивів, викладених в постанові, відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого у даній справі рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2012 р. в розумінні ст. 104 ГПК України.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені відповідачем при поданні апеляційної скарги зі сплати судового збору не відшкодовуються та покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 49, 99, 101 - 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чесна музика» на рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2012 р. у справі № 12/319 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.08.2012 р. у даній справі залиши без змін.

3. Матеріали справи № 12/319 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Постанова виготовлена та підписана 01.03.2013 р.

Головуючий суддя Верховець А.А.

Судді Гарник Л.Л.

Мартюк А.І.