Ухвала

від 18.02.2013 по справі 2а-3864/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/55133/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012

у справі № 2а-3864/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Омега-Інвест»

до 1. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби,

2. Головного управління Державної казначейської служби в м. Києві

про скасування рішення та стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03.05.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 постанову суду першої інстанції скасовано. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 17.02.2012 № 000087225. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Альфа-Омега-Інвест»бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 700000 грн., пеню у сумі 36073,97 грн. та судовий збір у сумі 2178,19 грн.

ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п. 50.1 ст. 50, п. 200.6, п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, наголошуючи на тому, що позивач не мав права уточнюючим розрахунком змінювати визначений ним у податковій декларації напрямок відшкодування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом апеляційної інстанції встановлено такі обставини.

Позивач подав до податкового органу декларацію з ПДВ за січень 2011 року

08.06.2011 позивач подав до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації за січень 2011 року, відповідно до якого зменшено значення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань податку на додану вартість наступних періодів та збільшено значення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку. Таким чином сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 700000 грн., а у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних податкових періодів -620942 грн.

Довідкою податкового органу від 12.08.2011 № 142/07-214/34999452, складеною за результатами документальної позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування за січень 2011 року, проведеної у період з 05.08.2011 по 12.08.2011, зафіксовано відсутність порушень вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та підтверджено відображене позивачем в уточнюючому розрахунку бюджетне відшкодування у сумі 1320942 грн., зокрема відшкодування на рахунок платника в банку у сумі 700000 грн. та у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних податкових періодів у сумі 620942 грн.

Актом від 31.01.2012 № 15/07-214/34999452 документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування за січень 2011 року зафіксовано порушення позивачем вимог п. 50.1 ст. 50, п. 200.4, п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України.

Податковий орган, зменшуючи позивачеві бюджетне відшкодування за січень 2011 року у сумі 700000 грн., виходив з того, що позивач не мав права на складання уточнюючого розрахунку з метою зміни напряму відшкодування, оскільки така зміна не може розцінюватися як виправлення помилки.

Інших фактичних підстав для зменшення позивачеві бюджетного відшкодування податковим органом судам попередніх інстанцій не наводилось.

На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2012 № 0000087225 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування за січень 2011 року у сумі 700000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій у сумі 1,00 грн.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України (далі Кодексу) платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Пунктом 50.1. ст. 50 Кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Передбачене у п. 50.1 ст. 50 Кодексу право виправити самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, може бути обмежено виключно випадками, визначеними у Кодексі.

Наведена норма Кодексу не передбачає обмежень щодо виправлення платником податків самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, у будь-якому рядку такої декларації. Не міститься таких обмежень і в інших нормах Кодексу.

Випадком, коли платник податку не може виправити виявлену помилку, є закінчення строків давності, визначених у ст. 102 Кодексу. Також у п. 50.1 ст. 50 Кодексу передбачено, що платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що уточнюючий розрахунок подано до проведення контролюючим органом перевірки. Обставини щодо закінчення строків давності не встановлювалось.

Пункт 200.6 ст. 200 Кодексу, на який посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, забороняє у разі прийняття самостійно платником податку рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, враховувати зазначену суму при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів і не обмежує право платника податку у разі виявлення помилки у декларації за попередній період щодо визначення способу відшкодування податку на додану вартість виправити таку помилку у визначеному Кодексом порядку. Таке виправлення не призводить до того, що заявлена платником податку до бюджетного відшкодування сума за конкретний звітний період враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Враховуючи наведене, зважаючи на відсутність порушення позивачем вимог ст. 200 Податкового кодексу України, якою зокрема передбачено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), що було підтверджено податковим органом довідкою документальної позапланової виїзної перевірки за січень 2011 року, суд касаційної інстанції знаходить правильним висновок суду апеляційної інстанції про протиправність зменшення позивачеві податковим органом бюджетного відшкодування та невідшкодування бюджетної заборгованості з визначених податковим органом підстав.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Г.К. Голубєва

Л.В. Ланченко