Ухвала

від 28.02.2013 по справі 2а/0570/10283/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року справа №2а/0570/10283/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року у справі № 2а/0570/10283/2012 за позовом Донецького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю задоволені. З відповідача стягнуто на користь Донецького міського центру зайнятості 4349,72 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не звернув уваги на пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого ст.99 КАС України і безпідставно не залишив його без розгляду. Крім того, задовольнивши позов, суд не врахував, що відповідач не був зареєстрований у передбачений законом спосіб як само зайнята особа ні в податковій інспекції, ні в органі ПФУ, а договір про надання юридичних послуг не є трудовим. При цьому укладення такого договору ще не свідчить про отримання доходів, а доказів їх отримання суду надано не було.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За приписами ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач звернувся до Донецького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні та на підставі поданої ним заяви від 04.01.2011 р. був зареєстрований, як такий, що шукає роботу(а.с. 7). У вказаній заяві відповідачем зроблена розписка про те, що у разі неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службі зайнятості, він зобов'язується добровільно повернути зайво виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

На підставі наказу позивача №НТ110104 відповідачу з 03.01.2011 року було надано статус безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю (а.с. 54).

Згідно з відомостями, отриманими від Державної податкової служби України, відповідачу за другий та третій квартал 2011 р. виплачено дохід з боку ТОВ "Ізол" за ознакою "дохід, виплачений самозайнятій особі" (а.с.69).

На підставі акту розслідування страхових випадків від 28 травня 2012 р. № 137д встановлено, що за результатами перевірки отриманих з ДПС України відомостей було встановлено, що ОСОБА_2 в період перебування на обліку в центрі зайнятості надавав адвокатські послуги в ТОВ «ІЗОЛ» (а.с. 9).

Вказані обставини підтверджені договором про надання адвокатом юридично-правової допомоги від 01.04.2011 року, укладеним ОСОБА_2 з ТОВ «Ізол» на платній основі і актами приймання-передачі виконаних робіт № 1-6 за квітень - вересень 2011 року за цим договором (а.с. 13 - 21).

При цьому відповідач в ДПІ у Київському районі м. Донецька та УПФУ в Київському районі м. Донецька на обліку в якості самозайнятої особи не перебуває.

На підставі листа Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28.12.2012 р. вбачається, що відповідач значиться в реєстрі діючих адвокатів (а.с.90). До справи долучено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого відповідачу на підставі рішення КДКА від 23.09.2009 р.

Згідно з довідкою про виплачене відповідачеві матеріальне забезпечення, відповідач за період з квітня по вересень 2011 року отримав допомогу по безробіттю в сумі 4349,72 грн. (а.с. 10).

Вказані обставини знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення до суду позивачем не пропущений, а уклавши цивільно-правову угоду, яка передбачає виплату винагороди під час отримання допомоги по безробіттю, відповідач порушив передбачені законом умови виплати матеріального забезпечення, не повідомив центр зайнятості про вказані обставини, а тому зобов'язаний за цей період повернути безпідставно отриману суму допомоги.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно статті 2 Закону України № 803-XII «Про зайнятість населення» ( далі - Закон № 803), безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону № 803, державна служба зайнятості має право, крім іншого, в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533 (далі Закон № 1533), виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Постановою Кабінету Міністрів України № 357 від 20.03.2006 року затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним (далі - Постанова КМУ № 357), на виконання якої прийнятий наказ Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13.02.2009 року (далі - Наказ № 60).

Відповідно до п.6 Постанови КМУ № 357, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до статті 36 Закону України № 1533, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та наданих соціальних послуг.

Таким чином, умовою для повернення отриманих відповідачем коштів в якості допомоги по безробіттю є встановлення факту порушення ним порядку отримання цієї допомоги і відсутність умов для отримання статусу безробітного через належність до зайнятої особи.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач у період перебування на обліку у Донецькому міському центрі зайнятості займався професійною діяльністю з надання платних адвокатських послуг, за які отримав дохід, але про ці обставини, що впливають на отримання допомоги по безробіттю центр зайнятості не повідомив, то це створює підстави для повернення отриманої за цей час допомоги.

Доводи апелянта про відсутність доказів отримання ним доходу від професійної діяльності спростовуються інформацією з ДПС України, а посилання відповідача на пропуск строку звернення до суду є безпідставними, оскільки частиною 2 ст.99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи встановлено, що про порушення відповідачем умов отримання допомоги по безробіттю позивач дізнався лише отримавши в квітні 2012 року результати звірки з ДПС України, після чого проводив розслідування, за результатами якого склав акт від 28 травня 2012 року. тобто про порушення відповідачем вимог законодавства позивач дізнався не раніш квітня 2012 року.

Оскільки до суду з позовом позивач звернувся 09 серпня 2012 року, тобто в межах шестимісячного строку з дати, коли він дізнався про порушення своїх прав, то підстави вважати, що ним пропущений строк звернення до суду, відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року у справі № 2а/0570/10283/2012 за позовом Донецького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова