Постанова

від 26.02.2013 по справі 2а/2370/3347/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/3347/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Трофімова Л.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський деревопросочувальний комбінат» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський деревопросочувальний комбінат» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №496/0000432301 від 03 липня 2012 року, №497/0000462301 від 03 липня 2012 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський деревопросочувальний комбінат» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №496/0000432301 від 03 липня 2012 року, №497/0000462301 від 03 липня 2012 року відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Золотоніської ОДПІ Черкаської області ДПС від 03 липня 2012 року №496/0000432301, №497/0000462301. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Профінтербудсервіс», ТОВ «Сатур-Сю», ТОВ «Фарма Трейдімпекс», ТОВ «ЦС-ТАБ» та ТОВ «Екобудсервіс-Плюс». Апелянт вважає, що згідно норм чинного законодавства відповідач не наділений повноваженнями з визнання правочинів нікчемними, а може лише подавати до суду позов про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, тому оскільки спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, вони є дійсними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 22 травня 2012 року по 12 червня 2012 року Золотоніською ОДПІ Черкаської області ДПС проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт від 19 червня 2012 року №593/2200/35550206, в якому встановлено, серед іншого, порушення вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків по правочинах позивача з контрагентами; порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 50680,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2010 року - 24083,00 грн., за IV квартал 2010 року - 20694,00 грн., за І квартал 2011 року - 5903,00 грн.; порушення пп.пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 75611,06 грн., у тому числі за серпень 2010 року - 19266,67 грн., за жовтень 2010 року - 2725,44 грн., за лютий 2011 року - 5321,46 грн., за березень 2011 року - 34500,01 грн., за червень 2011 року - 22,48 грн., за вересень 2011 року - 13775,00 грн.

На підставі акту перевірки №593/2200/35550206 від 19 червня 2012 року Золотоніською ОДПІ Черкаської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» №496/0000432301 від 03 липня 2012 року, яким за порушення пп.пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат» з податку на додану вартість на суму 87998,50 грн., у тому числі 75610,00 грн. за основним платежем та 12388,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №497/0000462301 від 03 липня 2012 року, яким за порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 63350,00 грн., у тому числі 50680,00 грн. за основним платежем та 12670,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивачем на вищевказані податкові повідомлення-рішення були подані скарги до ДПС у Черкаській області, за результатами розгляду яких оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару (послуг) або в разі якщо придбаний товар (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року та діяв в період взаємовідносин позивача з контрагентами) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Визначення терміну «господарська діяльність» міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин). Так згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат» (покупець) та ТОВ «Профінтербудсервіс» (постачальник) було укладено договір поставки від 05 березня 2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором поставити масло кам'яновугільне для просочування деревини, в загальній кількості 14 тон, а покупець зобов'язується прийти та оплатити таку продукцію. Виконання умов даного договору підтверджується видатковою накладною від 11 березня 2011 року №11031, податковою накладною №902 від 11 березня 2011 року, а також товарно-транспортною накладною.

Між ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат» (покупець) та ТОВ «Сатур-Сю» (постачальник) було укладено договір поставки від 20 березня 2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором поставити брус 4-х кантний із деревини хвойних порід, в загальній кількості 103 м.куб., а покупець зобов'язується прийти та оплатити таку продукцію. Виконання умов даного договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, а також товарно-транспортними накладними.

Також між позивачем (покупець) та ТОВ «Фарма Трейдімпекс» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 16 серпня 2010 року №М-16/08, відповідно до умов якого продавець продає покупцю промислову продукцію - брус 4-х кантний із деревини хвойних порід за договірними цінами у кількості 68 м.куб. на загальну суму 115600,00 грн. Виконання умов даного договору підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, а також товарно-транспортною накладною.

Між ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат» (покупець) та ТОВ «ЦС-ТАБ» (постачальник) було укладено договір поставки від 29 вересня 2011 року №29/9-11, відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку товару: брус 4-х кантний із деревини хвойних порід у кількості 46 м. куб., а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. Виконання умов даного договору підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, а також товарно-транспортною накладною.

Також між ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат» (замовник) та ПП «Екобудсервіс-Плюс» (генпідрядник) було укладено договір субпідряду від 14 листопада 2010 року №Б-06/04, відповідно до умов якого генпідрядник зобов'язується виконати ремонтні роботи на ж/д під'їздах на території ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат» с.Чапаївка Золотоніського району Черкаської області, а замовник прийняти та оплатити такі роботи. Виконання робіт за договором підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт та податковою накладною.

Судом першої інстанції було досліджено акт від 09 березня 2011 року №401/23-35275749 ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Харкова ДПС про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Профінтербудсервіс» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 квітня 2010 року по 31 січня 2011 року та правомірності нарахування валових доходів та валових витрат за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року, зокрема, в акті зазначено про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Профінтербудсервіс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення послуг з будівництва; про відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Податковим органом зазначено, що усі операції купівлі-продажу за ТОВ «Профінтербудсервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Згідно акту від 11 червня 2012 року №165/22 ДПІ у Московському районі м.Харкова ДПС про неможливість зустрічної звірки ТОВ «Сатур-Сю» з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ «Черкаський деревопросочувальний комбінат» за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року, зазначено про наявні ознаки фіктивної господарської діяльності ТОВ «Сатур-Сю».

Як вбачається з довідки від 21 грудня 2011 року №1536/3-23-20-37165589 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про неможливість зустрічної звірки ТОВ «ЦС-ТАБ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, оскільки на ТОВ «ЦС-ТАБ» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

В довідці від 28 березня 2011 року №416/18-015/37091349 ДПІ у Ленінському районі м.Харкова ДПС про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Фарма Трейдімпекс» в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 05 липня 2010 року по 31 січня 2011 року та в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 05 липня 2010 року по 31 січня 2011 року, зазначено про відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, тому угоди з контрагентами за період з 05 липня 2010 року по 31 січня 2010 року мають ознаки нікчемності.

Однак, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, а неможливість підтвердження сплати податків та звітування продавцем та/або іншими контрагентами в ланцюгу постачальників, а також виявлення податковим органом ознак фіктивності постачальників в розрізі контрагентів в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат та податкового кредиту покупцем.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Профінтербудсервіс», ТОВ «Сатур-Сю», ТОВ «Фарма Трейдімпекс», ТОВ «ЦС-ТАБ», ТОВ «Екобудсервіс-Плюс», останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними, були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності ТОВ «Профінтербудсервіс», ТОВ «Сатур-Сю», ТОВ «Фарма Трейдімпекс», ТОВ «ЦС-ТАБ» та ТОВ «Екобудсервіс-Плюс».

Укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами договори виконані сторонами, є дійсними, відсутні рішення суду щодо визнання укладених договорів недійсними.

В силу ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). При цьому, підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами, які є суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

За наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Відповідачем не надано доказів щодо порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів, а також не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідачем в акті перевірки зазначено припущення, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що надані позивачем документи не є належними доказами виконання контрагентами умов договорів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону. При цьому, деякі дефекти первинних документів не можуть свідчити про безтоварність операцій.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень пп.пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.пп.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку - ТОВ «Профінтербудсервіс», ТОВ «Сатур-Сю», ТОВ «Фарма Трейдімпекс», ТОВ «ЦС-ТАБ» та ТОВ «Екобудсервіс-Плюс», у відповідності до положень п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару (виконаних робіт) та проведення оплати за нього, позивачем надано усі необхідні документи для підтвердження реальності виконання господарських операцій з контрагентами, натомість, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 03 липня 2012 року №496/0000432301, №497/0000462301, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський деревопросочувальний комбінат» - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський деревопросочувальний комбінат» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби №496/0000432301 від 03 липня 2012 року, №497/0000462301 від 03 липня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 04 березня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.