Рішення

від 19.02.2013 по справі 18/2595/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2013 р. Справа №18/2595/12

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Перлина", с. Карпилівка

до Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, с. Духове

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", м. Лубни

про визнання права власності

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Недбайло Л.А., довіреність від 21.12.2012 року.

від відповідача: не з"явився.

від третьої особи : не з"явився.

У судовому засіданні 19.02.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомлено дату складання повного тексту рішення (25.02.2013 р.)

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про визнання права власності на нежитлові будівлі: критий тік, тракторна бригада, свинотоварна ферма (№ 4, № 5, № 6), які знаходяться на території Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

Представник позивача на позовних вимогах наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення ухвали від 24.01.2013 року, в засідання суду не зявився, причини не явки не повідомив. У відзиві на позов відповідач проти задовлення позову не заперечує (арк.спарви 74-75).

Третя особа, повідомлена належним чином про час та місце слухання справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення попередньої ухвали суду (в матеріалах справи), в засідання суду не з"явилась, та надіслала клопотання, згідно якого просить провести розгляд справи без участі її представника та при розгляді даної справи покладається на розгляд суду.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчується, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, спір розглядається по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, колективному сільськогосподарському підприємству «Карпилівка» Лубенського району Полтавської області належали на праві власності нежитлові будівлі, які знаходились за межами населеного пункту: будівлі свинотоварної ферми, критого току, тракторної бригади.

В результаті розпаювання майна вказаного вище підприємства виникла спільна часткова власність членів даного підприємства на розпайоване майно.

З метою управління та розпорядження майном, що перебуває у спільній частковій власності співвласників та захисту їх спільних інтересів, співвласники майна колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Карпилівка» 17.02.2004 року уклали договори про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться в спільній частковій власності, а саме: будівлі свинотоварної ферми (арк. спр - 54-56), критого току (арк. спр - 51-53), тракторної бригади (арк. спр - 47-50).

Відповідно до п. 2.1 даних договорів, з метою оперативного вирішення питань, що виникали в процесі виконання даного договору, співвласники делегували права уповноваженим: громадянці Нагорній Розі Анатоліївні і громадянці Павленко Наталії Леонідівні.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, правовстановлюючих документів на вищезазначені будівлі розпайоване КСП «Карпилівка» не мало.

Суб'єктами права спільної часткової власності зазначених будівель є співвласники в частині належних їм майнових паїв.

Згідно позовної заяви, 03 квітня 2007 року співвласники в особі уповноважених осіб уклали з С(Ф)Г «Перлина» договір купівлі-продажу майна, що знаходиться у спільній частковій власності, згідно якого передали у власність будівлі критого току, свинотоварної ферми, тракторної бригади (а. с. 63-67), що підтверджується актом приймання-передачі від 03 квітня 2007 року (а.с.-68).

П. 1.4 договору купівлі-продажу майна встановлено, що Покупець зобов'язується сплатити вартість майна грошима рівними частками протягом 5 (п'яти) років після закінчення першого року з моменту укладення договору.

Як вказує позивач та підтверджує відповідач, позивач повністю виконав свої зобов'язання перед співвласниками майна. Даний факт підтверджується відомостями на видачу грошей по майнових паях від 22.06.2012 року за будівлі критого току (а.с.- 58), будівлі тракторної бригади (а.с.- 57), будівлі свинотоварної ферми (а.с. - 59) та бухгалтерськими документами С(Ф)Г «Перлина» про видачу грошових коштів з каси підприємства (а.с. - 60-62).

Договори купівлі-продажу майнових паїв співвлісників та їх свідоцтва про право на майновий пай були передані позивачем до Духівської сільської ради, яка анулювала передані свідоцтва та видала позивачу після повної ним оплати нові свідоцтва про право власності на пай сер. ПО №304997 на суму 10810,00грн, сер ПО № 304998 на суму 68898,00 грн, сер. ПО №304999,00 грн. на суму 71251,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, співвласники відчужили шляхом продажу належне на законних підставах їм майно, що свідчить про фактичне припинення права власності співвласників на це майно.

Відповідно до пояснень відповідача, розпорядженням голови Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області №61 від 08.02.2008 року під вищезазначені будівлі С(Ф)Г "Перлина" були передані земельні ділянки в оренду, про що 03.08.2008 року між Лубенською районною державною адміністрацією Полтавської області та С(Ф)Г "Перлина" були укладені відповідні договори та підписані акти прийому-передачі земельної ділянки (а.с -38-46).

Як зазначає позивач, на його замовлення комунальне підприємство «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» виготовило технічні паспорти на нежитлові будівлі критого току, тракторної бригади, свинотоварної ферми, які розташовані за межами населеного пункту території Духівської сільської ради (а.с.- 10-37).

15.10.2012 року позивач звернувся до Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області із заявою про видачу свідоцтв про право власності на вищевказані будівлі. Листом № 02-26/369 Духівська сільська рада відмовила у видачі таких свідоцтв, рекомендувавши за вирішенням цього питання звернутись до суду (а.с. -69).

Вказане нерухоме майно на даний час за іншими особами не зареєстроване.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Здійснення права власності регламентується приписами ст. 319 ЦК України, якою, в тому числі, передбачено наступне: власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що наданими документами підтверджується факт знаходження нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі: критий тік, тракторна бригада, свинотоварна ферма (№ 4, № 5, № 6), які знаходяться на території Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, у користуванні та розпорядженні позивача; суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку задоволення позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за селянським фермерським господарством «Перлина» (код 31587358 с.Карпилівка, вул.Радянська, 2, Лубенського району Полтавської області) право власності на:

- нежитлові будівлі: критий тік (№4, Комплекс будівель і споруд сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, територія Духівської сільської ради);

- нежитлові будівлі: тракторна бригада (№6, Комплекс будівель і споруд сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, територія Духівської сільської ради);

- нежитлові будівлі: свино-товарна ферма (5,Комплекс будівель і споруд сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, територія Духівської сільської ради) .

Повне рішення складено 25.02.2013р.

Суддя О.С.Мацко