Рішення

від 06.12.2006 по справі 12/275-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.06р.

Справа

№ 12/275-06

За

позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю

"Дафмі",

м.

Дніпропетровськ

до 

В-1 Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до

В-2 Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.

Дніпропетровськ

про розірвання договору перевезення та

стягнення збитків в сумі 184424 грн. 86 коп.

Суддя  Жукова Л.В.

при

секретарі Балтакса І.В.

Представники:

  Від позивача Безруков Д.С. довіреність № 569а

від 01.09.2006р.

Від

відповідача - 1  ОСОБА_3.  довіреність ВЕІ № НОМЕР_1 від 21.11.2006р.

Від

відповідача - 2  не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач  просить розірвати договір перевезення вантажу

у формі контракту-заявки на надання транспортно-експедиційних послуг від

02.08.2006р. та стягнути збитки у зв'язку з пошкодженням вантажу і прострочкою

доставки у розмірі 184 424 грн. 86 коп.

          06.10.2006р. позивач надав заяву про

зміну, доповнення та збільшення позовних вимог в якій просить визнати угоду,

оформлену у вигляді контракту-заявки від 02.08.2006р. на надання

транспортно-експедиційних послуг дійсною; стягнути з  відповідачів порівну збитки, заподіяні

позивачу у зв'язку з пошкодженням вантажу і прострочкою доставки у розмірі 193

767 грн. 36 коп.

          Свої позовні вимоги позивач

обгрунтовує тим, що  згідно

контракту-заявки відповідач-1  взяв на

себе зобов'язання  провести доставку

своїм транспортом вантажу   замовника

(позивача) для покупця ( ТОВ „Торговий дом „Круп”), що знаходиться на території

Російської Федерації (г. Санкт-Петербург) в строк до 07.08.2006р. згідно

договору купівлі-продажу № НОМЕР_9 від 27.06.2006р. укладеного між позивачем та

ТОВ „Торговий дім „Круп” (м. Санкт-Петербург). Відповідачі  взяті на себе зобов'язання по доставці

вантажу не виконали та 16.08.2006р. від покупця надійшла заява про те, що в

зоні  митного контролю знаходиться  транспортний засіб з вантажом, який втратив

товарний вид. 17.08.2006р. покупцем та продавцем був складений акт про те, що

вантаж, знаходиться у стані, що не підлягає реалізації за призначенням та

покупець відмовився його прийняти у зв'язку з чим  позивач вважає, що відповідачі прострочили

виконання зобов'язання за договором перевезення, відповідач-2 не доставив

вантаж одержувачу, а тому  відповідачі

несуть відповідальність за вантаж з 

моменту одержання  вантажу від

замовника і до моменту передачі  його

одержувачу, крім того, відповідач-2 допустив пошкодження  вантажу чим спричинені збитки позивачу на

вищезазначену суму. Розмір збитків обумовлений вартістю прийнятого

перевізником  вантажу і  визначений відповідно з договором

купівлі-продажу від 27.06.2006р. № НОМЕР_9 та враховуючи п. 13  контракту -заявки від 02.08.2006р. За

викладених обставин позивач просить задовольнити позов з посиланнями на норми

ст.ст.526, 529, 610, 611, 612, 623, 920, 923, 924 ЦК України.

          Представник відповідача -2 в судове

засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, про день розгляду справи

повідомлений належним чином в судовому засіданні  особисто 22.11.2006р. під час оголошення

перерви.

          Представники відповідачів-1, 2  в судовому засіданні та у наданих відзивах

проти позову заперечують, просять 

відмовити в позові посилаючись на ст. 617 ЦК України, ст. 17 Конвенції

про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів”, ст.ст. 133, 136,

158 Статуту автомобільного транспорту УРСР. Крім того,  представники відповідачів-1, 2 просять

відмовити в позові з тих підстав, що відповідачі не є належними відповідачами у

цій справі, оскільки дорожньо-транспортна пригода, яка сталася в ході

перевезення вантажу  та його пошкодження

скоєна громадянином Росії ОСОБА_4., який є винуватцем ДТП, а тому він є винним

в пошкодженні вантажу та з даним позовом слід звернутися саме до нього. Що ж

стосується прострочки доставки вантажу, то відповідачі вважають, що дане право

на звернення до суду за прострочення доставки вантажу до м. Санкт-Перетбург має

ТОВ „Торговий дім „Круп”, а не позивач.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 06.12.2006р.

          Дослідивши матеріали справи,

заслухавши  представників сторін,

господарський суд -

ВСТАНОВИВ

:

          27.06.2006р. між Товариством з обмеженою

відповідальністю  „Дафмі” та ТОВ

„Торговий дім Круп” було укладено договір 

№ НОМЕР_9 за яким продавець зобов'язався провести і передати  у власність покупцю колодки дискового гальма

в асортименті, в кількості і якості, встановленого цим договором, а покупець

зобов'язався прийняти зазначений товар і сплатити за них обумовлену цим

договором ціну (п.1.1 договору).

          Пунктом 1.2 цього договору

передбачено, що право власності на товари або їх відповідну частину переходить

від Продавця до Покупця в момент передачі товарів за накладною. З зазначеного

моменту Покупець несе  всі ризики,

пов'язані з знищенням або пошкодженням Товарів.

          30.06.2006р. до зазначеного  пункту договору між сторонами була укладена

додаткова угода № НОМЕР_2 згідно  п. 3

якої  п. 5.1 договору доповнений другим і

третім реченням в наступній редакції: „з 

урахуванням п. 1.2 сторони домовились про те, що ризики втрати,

пошкодження або знищення товару несе продавець до моменту переходу від нього до

покупця права власності на товар. Право власності на товар виникає у покупця з

моменту приймання товару і оформлення відповідної накладної СМR, копія якої

терміново направляється продавцю за допомогою факсимільного зв'язку для

підтвердження переходу права власності і звільнення продавця від всіх ризиків,  пов'язаних з цілісністю товару.”

          На виконання  зазначеного вище договору, позивач  оформив з 

ПП ОСОБА_1.  контракт-заявку від

02.08.2006р. на надання транспортно-експедиційних послуг, на перевезення

вантажу  -колодки  гальмівні для автомобілів -дата перевезення

04.08.2006р. для доставки одержувачу вантажу ТОВ ТД „Груп” Росія,

Санкт-Петербург зазначена -07.08.2006р.

          В ході судового засідання судом  було встановлено, що даний вантаж (гальмівні

колодки)  перевозився  з м. Дніпропетровськ до м. Санкт-Петербург

автомобілем ДАФ державний номер НОМЕР_5 та напівпричепом „КРОПЕ” державний

номер 12343, який належить відповідачу-2 

на праві приватної власності. Перевезення вантажу відбувалося на

підставі договору № НОМЕР_3 на перевезення вантажу в міжнародному і

регіональному   сполученнях укладеного

10.01.2006р. між експедитором -підприємцем ОСОБА_1. та перевізником

-підприємцем ОСОБА_2.

          Отже, з умов  зазначеного договору від 10.01.2006р. видно,

що відповідач-1 -є експедитором, а відповідач-2 -перевізником.

          08.08.2006р.  під час перевезення  вантажу за вказаним договором на  трасі Сімферополь-Москва в селищі Чернь

Тульської області сталася дорожньо-транспортна пригода з вини водія автомобіля

МАЗ державний номер НОМЕР_4  ОСОБА_4. 

та за участю автомобіля ДАФ державний номер НОМЕР_5 з напівпричепом

„КРОПЕ”, який належить відповідачу-2, що підтверджується протоколом № НОМЕР_6

СП № НОМЕР_7 від 08.08.2006р., постановою-квитанцією НОМЕР_8 про накладення

штрафу на гр. ОСОБА_4.

Внаслідок  даної дорожньо-транспортної пригоди

транспортний засіб відповідача-2 зазнав пошкодження, а також  було пошкоджено і частину вантажу про що

10.08.2006р. Тульською митницею було складено акт про аварію чи дію

непереборної сили.

17.08.2006р.

в м. Санкт-Петербург було складено акт представниками продавця, покупця  та перевізника  про те, що 

в зоні митного контролю митного поста „Южний” було оглянуто партію

товару в результаті чого встановлено, що поставлена продавцем на адресу

покупця   партія товару згідно контракту

№ НОМЕР_9 від 27.06.2006р. і заказом-заявкою № НОМЕР_2 від 27.06.2006р. по

своїм якісним характеристикам не відповідають вимогам контракту в повному

об'ємі.

Факт

пошкодження  партії товару зазначеної

вище підтверджується і наявною в матеріалах справи  копією експертного висновку від

17.08.2006р.  Санкт-Петербургської

торгово-промислової палати.

Аналізуючи

надані сторонами документи в сукупності з наданими поясненнями представників

сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню

частково  в частині  визнання дійсною угоди оформленої у

вигляді  контракту-заявки від

02.08.2006р. на  надання

транспортно-експедиційних послуг та стягнення збитків за пошкодження  вантажу 

в сумі 178 869 грн. 86 коп. з відповідачів солідарно, виходячи з

наступного.

Як

вбачається з контракту-заявки від 02.08.2006р. на надання

транспортно-експедиційних послуг та наявних в матеріалах документів  вантаж -колодки  гальмівні для автомобілів 04.08.2006р.

отримані відповідачем-2 від позивача для доставки одержувачу вантажу ТОВ ТД

„Груп” Росія, Санкт-Петербург, дата доставки вантажу зазначена -07.08.2006р.

Даний  контракт -заявка підписаний

позивачем та відповідачем-1, а в транспортних документах стоїть відмітка перевізника,

тобто відповідача-2 про отримання вантажу, що свідчить про те, що відповідач-1

як експедитор, а відповідач-2 як перевізник взяли на себе зобов'язання по

наданню транспортно-експедиційних послуг та 

послуг по перевезенню 

вантажу  позивача на адресу ТОВ

„ТД „Круп” м. Санкт-Петербург.

Також  судом встановлено, що під час  відправки 

товару 04.08.2006р. було почато оформлення міжнародної

товарно-транспортної накладної СМR № НОМЕР_10. Оформлення даної накладної було

завершено 04.08.2006р. про що свідчить штемпель митниці у розділі 18 та відмітки

перевізника, тобто відповідача-2.

Згідно

ст. 909  Цивільного кодексу України за

договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується

доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту

призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу

(одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу

встановлену плату. Договір   перевезення

вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення

вантажу підтверджується складанням транспортної накладної ( коносамента або

іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Таким

чином, видно, що договір  на надання

транспортно-експедиційних послуг з 

позивачем та відповідачем-1 було укладено у формі контракту-заявки у

відповідності до вимог ст. ст. 909, 929 ЦК України, а тому посилання

відповідача-1 на те, що договір з позивачем не укладався є безпідставним та

таким, що спростовуються наведеними вище доказами.

Пунктом  1 ст. 929 ЦК України  передбачено, що за договором транспортного

експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок

другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених

договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

За

ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків

інших осіб. Уразі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за

договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед

клієнтом за порушення договору.

Так,

на підставі   договору № НОМЕР_3 на

перевезення вантажу в міжнародному та регіональному сполученнях від

10.01.2006р. укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2,  останній як перевізник взяв на себе

зобов'язання по перевезенню вантажу позивача, а саме:  за 

умовами п. 4.5 цього договору відповідач-2 як перевізник, взяв на

себе зобов'язання забезпечити зберігання вантажу з моменту прийняття для

перевезення і до моменту видачі вантажу вантажоотримувачу. Перевізник несе

повну матеріальну відповідальність за зберігання вантажу при перевезенні.

16.08.2006р.

на адресу позивача покупцем (ТОВ „ТД „Круп) було надіслано лист про те, що

товар у зв'язку з його пошкодженням не може пройти відповідні митні процедури

„очищення” та бути реалізований.

Згідно  складеного сторонами акту вантаж за договором

№ НОМЕР_9 від 27.06.2006р. товар прибув 

до м. Санкт-Петербург 17.08.2006р. у митну зону та  оглянутий представниками покупця, продавця та

перевізника. За цим актом  за участю

представників  покупця, продавця та

перевізника було  встановлено, що партія

товару, яка надійшла  від продавця  на адресу 

покупця згідно контракту № НОМЕР_9 від 27.06.2006р.  і заказом-заявкою № 1 від 27.06.2006р. по

своїм якісним характеристикам не відповідає вимогам контракту в повному обсязі.

Даний товар був оглянутий представниками в зоні митного контролю та ТОВ „ТД

„Круп” направив пошкоджений товар у режимі реекспорта повернувши його на

Україну. Даний акт, також не може розцінюватися судом як акт  прийомки товару покупцем, оскільки він не

містить посилання на приймання-передачу товару, 

а описує  його якісні

характеристики.

Крім

того, надана відповідачем копія міжнародної товарно-транспортної накладної СМR

№ НОМЕР_11 від 18.08.2006р. свідчить про те, що насип гальмівних колодок

відправлений на Україну від покупця продавцю в порядку неприйнятого

пошкодженого вантажу .

За

статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження

вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі

одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження

вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг

запобігти та усунення якого від нього не залежано. Перевізник відповідає за

втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу,

пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

З

наявної в матеріалах справи ліцензії, яка видана фізичній особі ОСОБА_2.

14.04.2004р. на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним

транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення

пасажирів та їх багажу на таксі) вбачається, що   даною ліцензією відповідачу- 2 дозволений

вид робіт : внутрішні перевезення вантажів та міжнародні перевезення вантажів.

Отже,

перебуваючи у статусі перевізника, відповідач-2 за  п.4.5 договору від 10.01.2006р.  укладеного з відповідачем-1 взяв на себе

зобов'язання по збереженню вантажу з моменту прийняття для перевезення і до

моменту видачі вантажу вантажоодержувачу. Перевізник несе повну матеріальну відповідальність

за збереження вантажу при перевезенні.

Факт

прийняття вантажу перевізником до перевезення підтверджується відповідними

відмітками та штампами у міжнародній товарно-транспортній накладній СМR №

НОМЕР_10.

Крім

того, відповідно до вимог ст. ст. 932, 934 ЦК України експедитор відповідає

перед клієнтом за порушення договору за договором транспортного експедирування

за неналежне виконання взятих за цим договором зобов'язань.

Отже,

суд дійшов висновку про те, що відповідач-1 як експедитор, а відповідач-2 як

перевізник повинні нести солідарну відповідальність за неналежне виконання умов

договору перевезення.

Відповідно

до вимог ст.ст. 133, 136 Статуту автомобільного транспорту УРСР перевізник несе

відповідальність  за втрату прийнятого до

перевезення вантажу та зобов'язаний відшкодувати втрати у розмірі дійсної

вартості втраченого вантажу.

Статтею

22 ЦК України передбачено,  що особа,

якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на

їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала зі знищенням або

пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для

відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В

судовому засіданні  та  наданими документами судом встановлено, що у

результаті дорожньо-транспортної пригоди 

під час перевезення вантажу позивача 

останньому були  спричинені

збитки, які складаються з вартості 

пошкодженого вантажу вантажу , яка становить  178 869 грн. 86 коп. (реальні збитки).

Що ж

стосується стягнення штрафу за  прострочку

доставки вантажу  в сумі 14 897 грн. 50

коп., яка нарахована позивачем   згідно

п. 13 контракту-заявки від 02.08.2006р., то дані вимоги позивача не підлягають

задоволенню, оскільки вантаж відповідачем-2 був доставлений до пункту

призначення в м. Санкт-Петербург 17.08.2006р. , а тому дані штрафні санкції

нараховані позивачем безпідставно.

Посилання

відповідачів  на те, що  їх вина відсутня в пошкодженні вантажу,

оскільки за даними  дорожньо-транспортної

пригоди, яка сталася при перевезенні вантажу винуватцем її  є водій ОСОБА_4. не може бути прийнято

судом  як доказ відсутності вини

відповідачів,  оскільки відповідальність

за збереження вантажу,  його пошкодження

несе саме перевізник  та експедитор

згідно  вищенаведених норм чинного

законодавства.

Крім

того, за ст. 1187  ЦК України джерелом

підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або

утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням,

зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших

речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід

тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших

осіб.

Статтею

1188 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної

небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди,

зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Отже,  суд дійшов висновку, що відповідач-2

володіючи  та використовуючи у своїй

господарській діяльності транспортний засіб, який є джерелом підвищеної

небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України повинен був допускати виникнення

будь-яких обставин, котрі можуть привести до знищення чи пошкодження

вантажу  під час перевезення, тобто

допускати реальну можливість завдання шкоди іншим особам., а тому посилання

відповідача на те, що дорожньо-транспортна пригода відбулася не з його вини та

є  обставиною непереборної сили за

якою  перевізник звільняється від

відповідальності не можуть бути прийняті 

судом до уваги, оскільки дорожньо-транспортна пригода не є обставиною

непереборної сили та перевізник міг уникнути її приймаючи до уваги, що він

володіє транспортним засобом як джерелом 

підвищеної небезпеки.

          Тому, суд дійшов висновку, що

відповідач-1 та відповідач-2 повинні нести солідарну відповідальність за

завдані збитки позивачу пошкодженням вантажу, які  підлягають відшкодуванню позивачу.

Крім

того,  посилання відповідачів на  Конвенцію про договір міжнародної дорожньої

перевозки вантажів, яка передбачає звільнення перевізника від відповідальності

за вантаж, якщо пошкодження вантажу спричинено дією обставин, які перевізник не

міг уникнути та запобігти,  не може бути

прийнято судом до уваги, так як дана Конвенція набрала законної сили з

30.10.2006р., а  перевезення вантажу  здійснювалося 

з 04.08.2006р. по 17.08.2006р.

Приймаючи

до уваги викладене та керуючись ст.ст. 22, 

909, 924, 929, 932, 934, 1187, 1188 Цивільного Кодексу України, ст.ст.

133, 136 Статуту автомобільного транспорту, ст.ст.  49, 

82-85    Господарського  процесуального  кодексу України, господарський  суд -

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги  позивача задовольнити частково.

          1.Визнати дійсною угоду, оформлену

у  вигляді контракту-заявки від

02.08.2006р. на надання транспортно-експедиційних послуг.

          2. Стягнути з  Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1 (49000, м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1 ,  ЄДРПОУ НОМЕР_12, ІНН НОМЕР_12, р/р № НОМЕР_13

в КБ „ПриватБанк”, МФО 305299), Суб'єкта підприємницької діяльності  фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (49000, м.

Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, п/р № НОМЕР_13 в КБ „ПриватБанк”, МФО 305299 ін. Код

НОМЕР_14) на користь  Товариства з

обмеженою відповідальністю „Дафмі” (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, 160,  ЄДРПОУ 19363455, ІНН 193634504666, р/р №

26003114015011 в Південному  відділенні

КБ „ПриватБанк” м. Дніпропетровська, МФО 305299)  -солідарно 

збитки, спричинені позивачу у зв'язку з пошкодженням вантажу у розмірі

178 869 грн. 86 коп. (сто сімдесят вісім 

тисяч вісімсот шістдесят дев'ять грн. 86 коп.), а також витрати по

сплаті державного мита в сумі 1788 грн. 70 коп. ( одна тисяча сімсот вісімдесят

вісім грн. 70 коп.) та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового

процесу в сумі  108 грн. 92 коп. ( сто

вісім грн. 92 коп.).

          В іншій частині позову відмовити.

Наказ   видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя

 Л.В. Жукова

Рішення

підписано 06.12.2006р. відповідно до ст.ст. 84, 85 ГПК України.