Рішення

від 25.02.2013 по справі 5011-39/18924-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/18924-2012 25.02.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вина Долин"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка",

2) Державної служби інтелектуальної власності

про визнання свідоцтва України №102617 на знак для товарів і послуг

недійсним та зобов'язання вчинити дії.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: Голуб О.В. за довіреністю № 161 від 14.02.2012 р.

від відповідача-2: Постоялкіна О.В. за довіреністю № 2-8/9287 від 16.11.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.02.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вина Долина" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" (відповідач-1), у якому просить, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 54-57, т. І), визнати свідоцтво про реєстрацію знака для товарів і послуг "Золотая Балаклава" від 26.01.2009 №102617 недійсним, зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 16.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5020-168/2012.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 21.03.2012 р. до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Державну службу інтелектуальної власності України, змінивши її статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача на відповідача-2 та розгляд справи розпочато заново.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 26.04.2012 р. провадження по справі № 5020-168/2012 зупинено, у зв'язку із призначенням судової експертизи до повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Севастополя.

28.11.2012 р. на адресу Господарського суду міста Севастополя надійшов висновок № 162/12 від 06.11.2012 р. судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у господарській справі № 5020-168/2012 від 06 листопада 2012 року разом з матеріалами зазначеної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 03.12.2012 р. поновлено провадження у справі № 5020-168/2012 та призначено розгляд справи на 18.12.2012.

У судовому засіданні 18.12.2012 р. суд за власною ініціативою поставив на обговорення учасників судового процесу питання про передачу зазначеної справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва. Відповідач-1 заперечував проти передачі справи до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 18.12.2012 р., на підставі ст.ст. 16, 17, 86 Господарського процесуального кодексу України, справу № 5020-168/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вина Долин" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка", Державної служби інтелектуальної власності України про визнання свідоцтва на знак для товарів і послуг недійсним передано до Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.

24.12.2012 р. справа Господарського суду міста Севастополя № 5020-168/2012 надійшла до Господарського суду міста Києва.

В порядку статті 2-1 ГПК України, справу Господарського суду міста Севастополя № 5020-168/2012 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2012 р. справу Господарського суду міста Севастополя № 5020-168/20122 було прийнято до свого провадження суддею Гумегою О.В., присвоєно їй № 5011-39/18924-2012 та призначено до розгляду на 28.01.2013 р. о 10:00 год.

23.01.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

В судове засідання, призначене на 28.01.2013 р. представники відповідача-1 та відповідача-2 з'явилися.

В судове засідання, призначене на 28.01.2013 р., представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача-1 в судовому засідання, призначеному на 28.01.2013 р., подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2012 р., а саме: письмових пояснень по справі; копії виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № 51168 станом на 24.01.2013 р.; копії виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № 102617 станом на 24.01.2013 р. та виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ТОВ "Агрофірма "Золота балка" станом на 24.01.2013 р. Клопотання судом задоволено.

Представник відповідача-2 в судовому засідання, призначеному на 28.01.2013 р., подав відзив на позовну заяву, яким просив суд відмовити позивачу в задоволені позову.

Клопотання та відзив передані до відділу діловодства суду для подальшої реєстрації, відповідно до п. п. 2.4. п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні, призначеному на 28.012013 р., підтримав подані ним письмові пояснення по справі та просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні, призначеному на 28.012013 р., підтримав поданий ним відзив на позовну заяву, яким просив суд відмовити позивачу в задоволені позову.

В судовому засіданні 28.01.2013 року представники відповідача-1 та відповідача-2 подали спільне клопотання про продовження строку розгляду спору. Клопотання судом задоволено і передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 року продовжено строк розгляду спору, відкладено розгляд справи на 25.02.2013 об 11:30 год.

В судове засідання, призначене на 25.02.2013 року, з'явилися представники відповідача -1 та відповідача-2.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 25.02.2013 року, не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

Крім того, матеріалами справи також підтверджується, що позивач не подавав та не надсилав до суду заяв (клопотань) про зміну позовних вимог або про відмову від позову, а таке свідчить про те, що позивач підтримує заявлені ним позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову (т. 1, а.с. 54-57).

В судовому засіданні, призначеному на 25.02.2013 року, відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні, призначеному на 25.02.2013 року, відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні, призначеному на 25.02.2013 року, відповідач-1 надав суду додаткові письмові пояснення по справі з додатками. Письмові пояснення передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

У судовому засіданні 25.02.2013 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повний текст рішення буде складено у строк, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст. 492 ЦК України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» в ст. 1 також визначає, що знаком є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 ГК України).

Частиною 1 ст. 494 ЦК України та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» також встановлено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, умови та порядок видачі якого встановлюються законом.

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 494 ЦК України).

Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру (Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг згідно ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»), і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного кодексу України, іншого закону чи договору (ч. 1 ст. 421 ЦК України).

Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи (ч. 1 ст. 493 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому законом, має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники.

П. 8 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлено, що власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

01.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вина Долин» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Еллада» укладено ліцензійний договір № 1, відповідно до якого позивач, зокрема, отримав дозвіл на використання знаку для товарів і послуг «Балаклава» за свідоцтвом України № 51168 від 15.07.2005 року.

Зібрані у справі докази свідчать, що на момент укладення ліцензійного договору № 1 від 01.02.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дистриб'юторська компанія «Еллада» було власником знаку для товарів і послуг «Балаклава» за свідоцтвом України № 51168 від 15.07.2005 року для товарів та послуг 33, 35, 43 класів МКТП.

За заявкою від 12.08.2008 року № m2008 15410 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Золота Балка» (відповідач-1) отримало свідоцтво України № 102617 на знак для товарів і послуг «Золотая Балаклава», для товарів 33 класу МКТП, публікація була здійснена 26.01.2009 року в бюл. № 2.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, ними можуть бути, визнання права, визнання правочину недійсним, примусове виконання обов'язку в натурі.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, про визнання свідоцтва на знак для товарів і послуг "Золотая Балаклава" від 26.01.2009 №102617 недійсним, зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

В якості обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що знак для товарів і послуг "Золотая Балаклава" не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки відповідно до п. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.

При цьому позивач, зокрема, вказує, що знак для товарів і послуг «Балаклава» за свідоцтвом України № 51168 і знак для товарів і послуг «Золотая Балаклава» за свідоцтвом України № 102617 є схожими до ступеню змішування.

Здійснюючи розгляд справи по суті, судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 року у справі № 39/301-39/1 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" до відповідача -1: Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю дистриб'юторська компанія "Еллада" про визнання недійсним свідоцтва України № 51168 від 15.07.2005 року на знак для товарів і послуг, позовні вимоги задоволено повністю, а саме: визнано недійсним свідоцтво України № 51168 від 15.07.2005 року на знак для товарів і послуг «Балаклава», видане Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю дистриб'юторська компанія «Еллада» і зобов'язано Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним свідоцтва України № 51168 від 15.07.2005 року на знак для товарів і послуг «Балаклава», зобов'язано Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснити публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» про визнання недійсним свідоцтва України № 51168 від 15.07.2005 року на знак для товарів і послуг «Балаклава».

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 року у справі № 39/301-/39/1 залишено в силі.

Відповідно до виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № 51168 на знак для товарів і послуг «Балаклава», станом на 24.01.2013 року, наявної в матеріалах справи (т. 5, а.с. 12-13), вбачається про внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг інформації щодо визнання вказаного свідоцтва недійсним за рішенням суду повністю та про здійснення відповідної публікації 10.10.12 року, бюл. № 19.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.

За таких обставин, здійснюючи розгляд справи по суті суд повинен встановити наявність у позивача особистого немайнового або майнового права та інтересу, на захист якого і подано позов на момент прийняття рішення у справі.

Звертаючись з позовною заявою, позивач вказував на наявність у нього прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг «Балаклава» за свідоцтвом України № 51168 з огляду на укладення ліцензійного договору № 1 від 01.02.2012 року.

Оскільки свідоцтво України № 51168 на знак для товарів і послуг «Балаклава» визнано недійсним повністю за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 39/301-39/1, воно є таким, що не набрало чинності від дати подання заявки.

Стаття 33 ГПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши всі наявні у справі докази в сукупності, заслухавши пояснення представників відповідачів, суд прийшов до висновку, що позивач належними засобами доказування не довів наявність правових підстав для визнання свідоцтва України № 102617 на знак для товарів і послуг «Золотая Балаклава» недійсним.

Крім того, позивач не довів наявність у нього особистих немайнових, майнових прав або охоронюваних законом інтересів (з огляду на інтерпретацію поняття "охоронюваний законом інтерес" рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)), на захист яких і було подано позов, на момент прийняття рішення у справі.

В ході розгляду справи по суті, позивач також не довів, що наявність у відповідача-1 свідоцтва на знак для товарів і послуг № 102617, а рівно наявність у відповідача-1 відповідних прав власника даного свідоцтва, свідчить про наявність порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів саме позивача , на захист яких подано позов.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про визнання недійсним повністю свідоцтва України № 102617 на знак для товарів і послуг «Золотая Балаклава» задоволенню не підлягають.

Позивач також звернувся до суду з позовною вимогою про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання повністю недійсним свідоцтва України № 102617 на знак для товарів і послуг «Золотая Балаклава»; зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України здійснити публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» про визнання повністю недійсним свідоцтва України № 102617 на знак для товарів і послуг «Золотая Балаклава».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» при визнанні свідоцтва чи його частини недійсними Установа (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності відповідно до ст. 1 вказаного Закону) повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки (ч. 3 ст. 19 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Відповідно до п. 1.2. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002р. № 10, Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг - це сукупність офіційних відомостей щодо державної реєстрації знаків для товарів і послуг, які постійно зберігаються на електронному та/або паперовому носіях.

З огляду на відмову судом в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 102617, позовні вимоги про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання повністю недійсним свідоцтва України № 102617 на знак для товарів і послуг «Золотая Балаклава» та зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України здійснити публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» про визнання повністю недійсним свідоцтва України № 102617 на знак для товарів і послуг «Золотая Балаклава» задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. З огляду на зазначене, з урахуванням прийняття судового рішення про визнання знаку для товарів і послуг «Балаклава» недійсним, суд прийшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази, саме: судові рішення у справі № 5020-10/044-20/144; висновок № 162\12 судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у господарській справі № 5020-168/2012 від 06.11.2012 року не мають значення для справи на момент прийняття рішення.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, оплати послуг адвоката.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, при відмові в позові на позивача покладаються витрати по сплаті судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги адвоката покладаються при відмові в позові на позивача.

Відповідно до ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об'єднання. Від імені адвокатського об'єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об'єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об'єднання (ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

При цьому, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Як свідчать матеріали справи, відповідачем-1 укладено договір № 21 про надання правових (адвокатських) послуг від 23.02.2012 р. з адвокатським об'єднанням «Зейкан, Попович, Голуб і партнери». Умовами зазначеного договору передбачено, що адвокатське об'єднання бере на себе виконання наступної правової роботи: розробка правової позиції, складання правових документів, представництво інтересів замовника в судових інстанціях з приводу заявленого позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вина долин» про визнання свідоцтва на знак для товарів і послуг «Золотая Балаклава» від 26.01.2009 року № 102617 недійсним.

В матеріалах справи наявна копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю №1447/10, видане Голубу В. Є. Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 30.09.1998 року № 52.

Відповідно до Акту № 1 надання правових (адвокатських) послуг згідно з договором № 21 від 23.02.2012 року від 27.03.2012 року та рахунку-фактури № 1 від 27.03.2012 року відповідач-1 платіжним дорученням № 987 від 30.03.2012 року перерахував на рахунок Адвокатського об'єднання «Зейкан, Попович, Голуб і партнери» 17000,00 грн. за надання правових послуг згідно з договором № 21 від 27.02.2012 року.

За таких обставин, на позивача покладаються витрати по сплаті судового збору, за проведення судової експертизи та витрати на оплату послуг адвоката.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 41, 43, 44, 48, 49, 82 - 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вина Долин" (99016, м. Севастополь, Нахімовський район, вул. Н. Краєвої, б. 15; ідентифікаційний код 35333894) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Золота Балка» (99043, м. Севастополь, вул. Новікова, б. 56; ідентифікаційний код 32158858) 17000,00 (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.03.13 року

Суддя Гумега О.В.