Постанова
від 22.05.2013 по справі 5011-39/18924-2012
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2013 р. Справа№ 5011-39/18924-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Верховця А.А.

Сотнікова С.В.

при секретарі Матвєєнко Т.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вина Долин»

на рішення господарського суду м. Києва від 25.02.2013р.

по справі № 5011-39/18924-2012 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вина Долин»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма

«Золота Балка»

2) Державної служби інтелектуальної власності

про визнання свідоцтва України № 102617 на знак для товарів і

послуг недійсним та зобов»язання вчинити дії

за участю представників:

від позивача: Клименко Г.П. - дов. № б/н від 18.04.2013р.

від відповідача : 1) Голуб В.Є. - дов. № 161 від 14.02.2012р.

2) не з»явились

Постанова приймається 22.05.2013р. у зв»язку з оголошенням в судовому засіданні 24.04.2013р. перерви відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вина Долина" (позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" (відповідач-1), у якому просить, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 54-57, т. І), визнати свідоцтво про реєстрацію знака для товарів і послуг "Золотая Балаклава" від 26.01.2009 №102617 недійсним, зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 18.12.2012 р., на підставі ст.ст. 16, 17, 86 Господарського процесуального кодексу України, справу № 5020-168/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вина Долин" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка", Державної служби інтелектуальної власності України про визнання свідоцтва на знак для товарів і послуг недійсним передано до Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2012 р. справу Господарського суду міста Севастополя № 5020-168/20122 було прийнято до свого провадження суддею Гумегою О.В., присвоєно їй № 5011-39/18924-2012 та призначено до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2013р. у справі № 5011-39/18924-2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вина Долин" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" 17000,00 витрат на оплату послуг адвоката.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 25.02.2013р. у справі № 5011-39/18924-2012 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю та покласти сплату судового збору і послуг адвоката на відповідачів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2013р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вина Долин» було прийнято до провадження та призначено розгляд справи № 5011-39/18924-2012 на 24.04.2013р.

Через відділ документального забезпечення 23.04.2013р. представником відповідача -1 був поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2013р. було внесено зміни до складу колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2013р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вина Долин» було прийнято до провадження.

В судовому засіданні 24.04.2013р. відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 22.05.2013р.

Встановлено, що в судове засідання 22.05.2013р. представник відповідача -2 не з»явився. Хоча про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача -1 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вина Долина" (позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" (відповідач-1), у якому просить, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 54-57, т. І), визнати свідоцтво про реєстрацію знака для товарів і послуг "Золотая Балаклава" від 26.01.2009 №102617 недійсним, зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Позовні вимоги мотивовані тим, що знак для товарів і послуг "Золотая Балаклава" не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки відповідно до п. 3 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.

При цьому позивач, зокрема, вказує, що знак для товарів і послуг "Балаклава" за свідоцтвом України № 51168 і знак для товарів і послуг "Золотая Балаклава" за свідоцтвом України № 102617 є схожими до ступеню змішування.

Місцевим судом в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Вина Долина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" (відповідач-1), з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 54-57, т. І), визнати свідоцтво про реєстрацію знака для товарів і послуг "Золотая Балаклава" від 26.01.2009 №102617 недійсним, зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" відмовлено повністю.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

01.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вина Долин" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія "Еллада" укладено ліцензійний договір № 1, відповідно до якого позивач, зокрема, отримав дозвіл на використання знаку для товарів і послуг "Балаклава" за свідоцтвом України № 51168 від 15.07.2005 року.

Зібрані у справі докази свідчать, що на момент укладення ліцензійного договору № 1 від 01.02.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторська компанія "Еллада" було власником знаку для товарів і послуг "Балаклава" за свідоцтвом України № 51168 від 15.07.2005 року для товарів та послуг 33, 35, 43 класів МКТП.

За заявкою від 12.08.2008 року № m2008 15410 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Золота Балка" (відповідач-1) отримало свідоцтво України № 102617 на знак для товарів і послуг "Золотая Балаклава", для товарів 33 класу МКТП, публікація була здійснена 26.01.2009 року в бюл. № 2.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст. 492 ЦК України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" в ст. 1 також визначає, що знаком є позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень (ч. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч. 1 ст. 157 ГК України).

Частиною 1 ст. 494 ЦК України та ч. 3 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" також встановлено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, умови та порядок видачі якого встановлюються законом.

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 494 ЦК України).

Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру (Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг згідно ст. 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"), і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного кодексу України, іншого закону чи договору (ч. 1 ст. 421 ЦК України).

Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи (ч. 1 ст. 493 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому законом, має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники.

П. 8 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Місцевим судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2011 року у справі № 39/301-39/1 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" до відповідача -1: Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю дистриб'юторська компанія "Еллада" про визнання недійсним свідоцтва України № 51168 від 15.07.2005 року на знак для товарів і послуг, позовні вимоги задоволено повністю, а саме: визнано недійсним свідоцтво України № 51168 від 15.07.2005 року на знак для товарів і послуг "Балаклава", видане Державним департаментом інтелектуальної власності МОН України на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю дистриб'юторська компанія "Еллада" і зобов'язано Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання недійсним свідоцтва України № 51168 від 15.07.2005 року на знак для товарів і послуг "Балаклава", зобов'язано Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" про визнання недійсним свідоцтва України № 51168 від 15.07.2005 року на знак для товарів і послуг "Балаклава".

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 року у справі № 39/301-/39/1 залишено в силі.

Відповідно до виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № 51168 на знак для товарів і послуг "Балаклава", станом на 24.01.2013 року, наявної в матеріалах справи (т. 5, а.с. 12-13), вбачається про внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг інформації щодо визнання вказаного свідоцтва недійсним за рішенням суду повністю та про здійснення відповідної публікації 10.10.12 року, бюл. № 19.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.

Здійснюючи розгляд справи по суті суд повинен встановити наявність у позивача особистого немайнового або майнового права та інтересу, на захист якого і подано позов на момент прийняття рішення у справі.

Звертаючись з позовною заявою, позивач вказував на наявність у нього прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг "Балаклава" за свідоцтвом України № 51168 з огляду на укладення ліцензійного договору № 1 від 01.02.2012 року.

Оскільки свідоцтво України № 51168 на знак для товарів і послуг "Балаклава" визнано недійсним повністю за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 39/301-39/1, воно є таким, що не набрало чинності від дати подання заявки.

Позивач належними засобами доказування не довів суду наявність правових підстав для визнання свідоцтва України № 102617 на знак для товарів і послуг "Золотая Балаклава" недійсним.

Крім того, позивач не довів наявність у нього особистих немайнових, майнових прав або охоронюваних законом інтересів (з огляду на інтерпретацію поняття "охоронюваний законом інтерес" рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)), на захист яких і було подано позов, на момент прийняття рішення у справі. Також не довів, що наявність у відповідача-1 свідоцтва на знак для товарів і послуг № 102617, а рівно наявність у відповідача-1 відповідних прав власника даного свідоцтва, свідчить про наявність порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів саме позивача, на захист яких подано позов.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним повністю свідоцтва України № 102617 на знак для товарів і послуг "Золотая Балаклава" задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо визнання повністю недійсним свідоцтва України № 102617 на знак для товарів і послуг "Золотая Балаклава"; зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" про визнання повністю недійсним свідоцтва України № 102617 на знак для товарів і послуг "Золотая Балаклава" то вони не підлягають задоволенню, оскільки судом в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 102617 було відмолено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" при визнанні свідоцтва чи його частини недійсними Установа (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності відповідно до ст. 1 вказаного Закону) повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки (ч. 3 ст. 19 Закону "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, при відмові в позові на позивача покладаються витрати по сплаті судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги адвоката покладаються при відмові в позові на позивача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 укладено договір № 21 про надання правових (адвокатських) послуг від 23.02.2012 р. з адвокатським об'єднанням "Зейкан, Попович, Голуб і партнери". Умовами зазначеного договору передбачено, що адвокатське об'єднання бере на себе виконання наступної правової роботи: розробка правової позиції, складання правових документів, представництво інтересів замовника в судових інстанціях з приводу заявленого позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вина долин" про визнання свідоцтва на знак для товарів і послуг "Золотая Балаклава" від 26.01.2009 року № 102617 недійсним.

В матеріалах справи наявна копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю №1447/10, видане Голубу В. Є. Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 30.09.1998 року № 52.

Відповідно до Акту № 1 надання правових (адвокатських) послуг згідно з договором № 21 від 23.02.2012 року від 27.03.2012 року та рахунку-фактури № 1 від 27.03.2012 року відповідач-1 платіжним дорученням № 987 від 30.03.2012 року перерахував на рахунок Адвокатського об'єднання "Зейкан, Попович, Голуб і партнери" 17000,00 грн. за надання правових послуг згідно з договором № 21 від 27.02.2012 року.

За таких обставин, на позивача покладаються витрати по сплаті судового збору, за проведення судової експертизи та витрати на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення господарського суду м. Києва від 25.02.2013р. у справі № 5011-39/18924-2012 .

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вина Долин» залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 25.02.2013р. у справі № 5011-39/18924-2012 - без змін.

2. Матеріали справи № 5011-39/18924-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови складено 27.05.2013р.

Головуючий суддя Шипко В.В.

Судді Верховець А.А.

Сотніков С.В.

З оригіналом згідно:

секретар с/з Матвєєнко Т.Є.

СудКиївський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення22.05.2013
Оприлюднено29.05.2013
Номер документу31456957
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5011-39/18924-2012

Постанова від 23.07.2013

Господарське

Вищий господарський суд України

Селіваненко В.П.

Ухвала від 11.07.2013

Господарське

Вищий господарський суд України

Селіваненко В.П.

Постанова від 22.05.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Шипко В.В.

Ухвала від 29.03.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Шипко В.В.

Рішення від 25.02.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гумега О.В.

Ухвала від 26.12.2012

Господарське

Господарський суд міста Києва

Гумега О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні