Постанова

від 28.02.2013 по справі 5017/2983/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р.Справа № 5017/2983/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Микулі К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Сендик О.О. (Директор)

від відповідача-1: Шевчук В.М. (Директор)

від відповідача-2: Осадчий В.Г., за довіреністю від 03.01.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства „ЯНА"

на рішення господарського суду Одеської області від 17 грудня 2012 року

по справі №5017/2983/2012

за позовом Селянського (фермерського) господарства „ЯНА"

до відповідачів: 1. Сільського товариства з обмеженою відповідальністю „Старокульнянське"

2. Фермерського господарства „Слободзейський Сапфір"

про стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

Селянське (фермерське) господарство „ЯНА" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом, із врахуванням остаточних уточнень до позовної заяви від 22.11.2012р. за вх.№35511/2012, про стягнення з Сільського товариства з обмеженою відповідальністю „Старокульнянське" 482334 грн. матеріальних збитків і 35000 грн. моральної шкоди та стягнення з Фермерського господарства „Слободзейський Сапфір" 206715 грн. матеріальних збитків та 15000 грн. моральної шкоди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.12.2012р. у справі №5017/2983/2012 (суддя Рога Н.В.) у задоволенні позову СФГ „ЯНА" відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність у нього збитків у вигляді упущеної вигоди на визначену у позові суму, окрім того, позивачем у справі не надано жодних доказів у підтвердження спричиненої директору СФГ „ЯНА" моральної шкоди у розмірі 50000 грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач (СФГ „ЯНА") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги СФГ „ЯНА" у повному обсязі. При цьому позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права і не повним з'ясуванням обставин справи, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судових засіданнях підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача-1 (Сільського товариства з обмеженою відповідальністю „Старокульнянське") у судових засіданнях надав пояснення, згідно з якими відповідач-1 не погоджується з апеляційною скаргою СФГ „ЯНА", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Представник відповідача-2 (Фермерського господарства „Слободзейський Сапфір") у судових засіданнях надав пояснення, згідно з якими відповідач-2 не погоджується з апеляційною скаргою СФГ „ЯНА", просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 77 ГПК України у судових засіданнях оголошувались перерви.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2007р. СФГ „ЯНА" було укладено 20 договорів оренди землі на полі №20 з пайщиками землі у с. Слобідка., загальною площею 53,11 га.

25.12.2009р. вказані договори оренди землі було зареєстровано Кодимською регіональною філією ДП „Центр Державного земельного кадастру" Державного комітету України по земельним ресурсам.

Наявна в матеріалах справи довідка Держкомзему в Кодимському районі від 25.01.2010р. №31 свідчить, що за позивачем числиться земельна ділянка на території Малослобідської селищної ради загальною площею 53,11 га на підставі оренди.

Також, з наявної в матеріалах справи довідки Слобідської селищної ради, виданої Синдику О.О. вбачається, що на території Слобідської селищної ради він орендує поле №20, заключені договори оренди на земельні ділянки загальною площею 50 га, договір на оренду земельних ділянок заключався в 2007 році.

Як стверджує позивач, восени 2009 року він відновив для посіву 53,11 га землі на полі №20, яке знаходиться на території Малослобідської селищної ради, на що потратив 43231 грн., та засіяв його озимим ячменем.

З матеріалів справи також вбачається, що СФГ „Слободзейський Сапфір" у серпні 2009 року було укладено 14 договір оренди землі на полі №20 з пайщиками землі у с. Слобідка., загальною площею 36,66 га.

Окрім того, в матеріалах справи наявна довідка Держкомзему в Кодимському районі від 02.09.2009р. №425, яка свідчить, що за відповідачем-2 числиться земельна ділянка на території Малослобідської селищної ради загальною площею 36,66 га на підставі оренди.

21.02.2009р. між відповідачами по справі було укладено договір про спільний обробіток землі, за умовами якого відповідачі зобов'язались шляхом об'єднання майна і зусиль спільно обробити землі для досягнення певних господарський цілей.

У жовтні 2009 року відповідач-1 виконав комплекс осінніх полевих робіт на ділянці поля №20 площею 36,6 га на користь відповідача-2, а саме: дискування, культивацію, передпосівну культивацію та сів пшениці з добривами, що в свою чергу підтверджується актом виконаних робіт від 20.10.2009р.

З матеріалів справи вбачається лист ФГ „Слободзейський сапфір" до РВУ МВС в Кодимському районі Одеської області від 14.10.2009р., відповідно до якого ФГ „Слободзейський сапфір" повідомляло, що в травні-червні 2009 року відповідач-2 уклав договори оренди з 14 власниками земельних ділянок, загальною площею 36,66 га, на території Малослобідської сільської ради Кодимського району, вказані землі більш одного року не оброблялись. Протягом липня-серпня 2009р. з дозволу землевласників вищевказані земельні ділянки були оброблені та підготовлені до сіву озимих культур відповідача-2, договори оренди знаходяться на реєстрації у відділі Держкомзему Кодимського району, проте ФГ „ЯНА" самовільно, без будь-якого дозволу було захоплено вказані земельні ділянки та засіяно озиминою. У вказаному листі відповідач-2 просив вирішити питання про притягнення керівника СФГ „ЯНА" до кримінальної відповідальності за самовільне захоплення земельних ділянок.

Також з матеріалів справи вбачається протокол прийняття заяви від СФГ „ЯНА" про вчинення злочину від 23.10.2009р., в якому позивач просив прийняти міри до відповідача-2, який перекультивирував 50 га озимини, чим позивачу було завдано шкоду.

З наявної в матеріалах справи постанови Кодимського РВ ГУМУС України в Одеській області від 10.02.2010р. вбачається, що в порушенні кримінальної справи за зверненнями позивача та відповідача-2, з приводу самовільного захоплення поля №20 Слобідської селищної ради, було відмовлено, окрім того, зазначено, що у разі отримання розрахунку заподіяної шкоди внаслідок самовільного захоплення поля №20 Слобідської селищної ради - вийти з клопотанням до прокурора Кодимського району про відміну даної постанови та проведення додаткової перевірки.

Водночас, 10.02.2010р. вказана постанова Кодимського РВ ГУМУС України в Одеській області від 10.02.2010р. була скасована постановою прокурора Кодимського району Поченюком С.В., а матеріали по порушенню кримінальної справи направлені для додаткової перевірки.

17.07.2010р. на підставі заяви СФГ „ЯНА" за вх.№1023 наданої до РВ ГУМУС України Кодимського району в Одеській області, за яким позивач про незаконний збір відповідачем-2 врожаю пшениці на полі орендованому позивачем, було проведено перевірку та складено відповідні рапорти, з яких вбачається, що порушень громадського порядку, під час перевірки, виявлено не було.

Вищенаведене стало підставою для звернення СФГ „ЯНА" до господарського суду першої інстанції з відповідним позовом про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди. Розмір матеріальних збитків визначено на підставі довідки торгово-промислової палати України від 12.10.2011р. та 21.04.2011р. про вартість товарів, відповідно до якої ориєнтована ціна на ячмінь фуражний за жовтень 2010р. за 1 т становила 1830-2070 грн., за листопад 2010р. 1820-2050 грн., ориєнтована ціна за 1 т пшениці фуражної становила 1480-1580 грн.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги СФГ „ЯНА" ґрунтуються, зокрема, на приписах ст. ст. 125, 126 ЗК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та ст. ст. 22, 23, 390, 1166, 1172 ЦК України.

Статтями 93, 125, 126 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не спростовується позивачем, СФГ „ЯНА" у липні-серпні 2009р. було оброблено, підготовлено для сіву та засіяно озимими культурами спірні орендовані земельні ділянки , водночас, державна реєстрація договорів оренди спірних земельних ділянок була проведена позивачем лише 25.12.2009р. , враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги приписи ст. 125 ЗК України, право оренди земельних ділянок у позивача виникло саме з 25.12.2009р.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивачем було підготовлено до сіву та засіяно спірні земельні ділянки з порушенням норм чинного законодавства, зокрема ст.ст. 93, 125 ЗК України.

Частиною 1 ст. 95 ЗК України передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

У відповідності до ч.ч.1-2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Приписами ст. 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (шкоди) необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобов'язання або завдання шкоди (протиправна дія або бездіяльність); 2 ) наявність і розмір завданих збитків або шкоди ; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками або завданням шкоди та розміром шкоди; 4) вина особи, яка порушила зобов'язання, або завдала шкоду.

Збитки та шкода мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитків або шкоди, повинна довести як розмір збитків або шкоди так і факт їх понесення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач під збитками у своєму позові визначає упущену вигоду - дохід, який він міг би отримати з 43 га посівів озимого ячменю у випадку його урожайності 5,24 т з га та його продажу за ціною 2070 грн. за 1 т, також дохід, який він міг би отримати з 33 га посівів пшениці у випадку його урожайності 42, 7 ц з га та його продажу за ціною 1580 грн. за 1 т., виходячи з даних, викладених у довідках торгово-промислової палати України від 12.10.2011р. та 21.04.2011р.

При цьому, апеляційний господарський суд зауважує, що позивачем на спірній земельній ділянці пшеницю посіяно не було, було посіяно озимий ячмінь.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підтвердження неодержаного прибутку СФГ „ЯНА" було надано довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати, калькуляцію затрат по полю №20 за 2009 рік та довідку державного статистичного спостереження №29-СГ вих.№37/04-07.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати лише засвідчують орієнтовану вартість 1 тони фуражного ячменю та фуражної пшениці.

Колегія суддів не приймає до уваги калькуляцію затрат по полю №20 за 2009 рік, оскільки вона складена одноособово СФГ „ЯНА".

При цьому, щодо посилань скаржника на довідку державного статистичного спостереження №29-СГ вих.№37/04-07, як на підтвердження врожайності ячменю та пшениці, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що така довідка не може бути прийнята як допустимий доказ, оскільки зі змісту даної довідки вбачається, що вона складена самим відповідачем та має лише його підписи та печатку.

Щодо наданих позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог відеозаписів, апеляційний господарський суд зауважує, що такі відеозаписи не можуть бути визнані належними доказами по справі, оскільки по відеозаписам неможливо встановити місце, час, причину подій, хто чиї права порушує, хто, кому і яку саме майнову шкоду завдає.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що при вирішенні господарського спору у даному випадку слід керуватись Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993р. №284.

Відповідно до п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно із п.2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад . До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

За п.3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відшкодуванню підлягають:

- понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи;

- інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані.

Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Проте, позивачем не надано доказів про створення комісії по визначенню розмірів збитків та складення відповідних актів про результати робіт такої комісії, які передбачені вищезазначеним Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам

Враховуючи, що позивачем не було надано до суду жодних доказів на підтвердження наявності можливості реалізації зерна за будь-якою ціною, жодних доказів щодо обсягу зерна, яке він міг би зібрати та докази врожайності на спірних земельних ділянках, в розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, щодо недоведеності обсягу понесеної шкоди та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачів майнової шкоди (збитків).

Щодо позовних вимог СФГ „ЯНА" в частині стягнення з відповідачів 50000 грн. моральної шкоди, апеляційний господарський приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Дослідивши матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вказаного позову, оскільки позивачем не доведено належним чином наявність усіх вищеперелічених елементів складу цивільного правопорушення, зокрема розміру збитків (шкоди) та реальність їх понесення, що позивачем не надано жодних доказів, в розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України, щодо приниження відповідачами честі, гідності, ділової репутації СФГ „ЯНА" чи його директора, та понесення ним моральної шкоди у розмірі 50000 грн., при цьому, апеляційний господарський суд не приймає до уваги проведену директору позивача 15.06.2012р. урологічну операцію, яка стала підставою для видачі Сендик Олегу Олександровичу (директору позивача) листка непрацездатності, оскільки позивачем не доведено зв'язку між вищезазначеною операцією і діями відповідачів.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету спору і не підтверджують розмір збитків (шкоди), моральної шкоди і реальність їх понесення позивачем та відсутності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог СФГ „ЯНА".

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства „ЯНА" без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2012р. у справі №5017/2983/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства „ЯНА" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 04 березня 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.В. Михайлов А.І. Ярош