Постанова

від 23.04.2013 по справі 5017/2983/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 5017/2983/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Малетича М.М.

суддів Мамонтової О.М.

Круглікової К.С.

За участю представників сторін:

від позивача голова Сендик О.О.

від першого відповідача не з'явилися

від другого відповідача не з'явилися

розглянувши касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Яна" на рішення господарського суду Одеської області від 17.12.12р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.13р.

у справі № 5017/2983/2012

за позовом селянського (фермерського) господарства "Яна", с. Тимкове Одеської області

до першого відповідача сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старокульнянське", с. Стара Кульна Одеської області

другого відповідача фермерського господарства "Слабодзейський Сапфір", с. Мала Слобідка Одеської області

про стягнення

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.12.12р. у справі № 5017/2983/2012 (суддя Рога Н.В.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.13р. (головуючий Журавльов О.О., судді Михайлов М.В., Ярош А.І.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 17.12.12р. та постанову від 28.02.13р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 33, 34, ч. 4 ст. 35, 36 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено.

У травні 2007 року між фізичними особами (Орендодавцями) та селянським (фермерським) господарством "Яна" (Орендар) укладено 20 договорів оренди землі, зареєстрованих 25.12.09р. у Кодимському РРВ, за якими орендодавці надали, а орендар - прийняв в строкове (на 7 років) платне користування земельні ділянки, які належать їм на підставі державних актів на право приватної власності на землю, виданих Кодимською районною державною адміністрацією (загальною площею 53,11 га) на території Слобідської селищної ради для сільськогосподарського виробництва, що додатково підтверджується довідкою відділу Держкомзему у Кодимському районі Одеської області № 31 від 25.01.10р. (а.с. 49 т. 1).

Згідно п. 39 договорів, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

У вересні 2009 року позивач відновив для посіву 53,11 га землі на орендованому ним полі № 20 (довідка Слобідської селищної ради, а.с. 61 т. 1), на що потратив 43231 грн. та засіяв його озимим ячменем.

23.08.09р. ті ж самі фізичні особи (Орендодавці) та фермерське господарство "Слабодзейський Сапфір" (Орендар) уклали 14 договорів оренди землі, за якими орендодавці надали, а орендар - прийняв в строкове платне користування 16 земельних ділянок (загальною площею 36,66 га) за межами с. Слобідка для вирощування сільськогосподарської продукції.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Старокульнянське" на замовлення фермерського господарства "Слабодзейський Сапфір" виконало комплекс осінніх польових робіт на ділянці поля № 20 площею 36,60 га, а саме: дискування, культивацію, передпосівну культивацію та посів з добривами, про що свідчить акт виконаних робіт від 20.10.09р., підписаний відповідачами.

23.10.09р. до Кодимського РВ ГУМВС України в Одеській області звернувся голова селянського (фермерського) господарства "Яна" з заявою про самовільне захоплення орендованих ним земельних ділянок керівником фермерського господарства "Слабодзейський Сапфір", який знищив його посіви озимини.

Чинним рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 28.09.11р. у справі № 2-283.11 відмовлено прокурору Кодимського району в інтересах Ковбасюка О.В., Николайчука М.І., Ковбасюк Н.М., Домбровської Н.Л., Скотикайло О.А. у задоволенні позову до селянського (фермерського) господарства "Яна" про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

15.10.12р. селянське (фермерське) господарства "Яна" звернулося з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старокульнянське", фермерського господарства "Слабодзейський Сапфір" про стягнення на підставі ст. 152 ЗК України, ст. 1166, 1190 ЦК України 689049 грн. (466412 грн. неодержаного доходу та 222637 грн. матеріальних збитків у вигляді зібраного відповідачами з 33 га врожаю пшениці) або витребування з незаконного володіння відповідачів 225 т 32 ц зерна озимого ячменю та 140 т 910 кг зерна озимої пшениці, а також стягнення 50000 грн. моральної шкоди. Заявою від 22.11.12р. (а.с. 16-23 т. 2) позивач уточнив вимоги, просив стягнути з першого відповідача 482334 грн. матеріальних та 35000 грн. моральних збитків, а з другого відповідача - 206715 грн. матеріальних та 15000 грн. моральних збитків.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.12.12р. у справі № 5017/2983/2012, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.13р., у позові відмовлено повністю.

Колегія вважає, що суди обґрунтовано відмовили у задоволенні вимог про стягнення 50000 грн. моральної шкоди, заподіяної юридичній особі - селянському (фермерському) господарству "Яна", за недоведеністю позивачем вказаних вимог з підстав, зазначених в постанові апеляційної інстанції.

Пунктом ґ) ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачено, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 1 і 2 ст. 22 ЦК України).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлені загальні підстави деліктної відповідальності за завдану майнову шкоду, наявність яких необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди. Такими підставами є: протиправність дій особи, збитки (майнова шкода, якої зазнала потерпіла сторона), причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками (а саме, збитками), вина особи, яка вчинила правопорушення.

Згідно ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено термін "самовільне зайняття земельної ділянки" - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, у травні 2007 року позивач набув права оренди на земельні ділянки загальною площею 53,11 га на території Слобідської селищної ради (поле № 20) за договорами оренди землі з фізичними особами, дані договори зареєстровані в Державному реєстрі земель Кодимським РРВ; восени 2009 року позивач відновив для посіву землю на полі № 20 та засіяв його озимим ячменем; 14 власників земельних ділянок уклали нові договори оренди з другим відповідачем; сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Старокульнянське" на замовлення фермерського господарства "Слабодзейський Сапфір" виконало комплекс робіт на площі 36,60 га поля № 20.

На думку колегії, суди передчасно відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення з першого і другого відповідачів матеріальних збитків, оскільки не з'ясували обставин щодо факту виникнення шкоди в результаті культивації першим відповідачем у 2009 році 43 га посівів ячменю, засіяних позивачем на масиві № 20; не встановили, чи розірвані договори оренди, укладені фізичними особами з позивачем, чи не визнані вони недійсними у судовому порядку; чи зареєстровані та коли договори оренди, укладені фізичними особами з другим відповідачем; не зазначили хто був землекористувачем земельної ділянки, на якій, за твердженням позивача, йому заподіяно збитки, отже, не встановили правомірність дій відповідачів на вказаній земельній ділянці; не витребували у позивача розгорнутий, обґрунтований документами, розрахунок збитків відповідно розміру заявлених вимог до кожного з відповідачів, а також - належних та допустимих доказів, підтверджуючих крадіжку відповідачами у липні 2010 року врожаю пшениці позивача, судами не надано належної оцінки фактам, встановленим рішеннями Кодимського районного суду Одеської області від 28.09.11р. у цивільній справі № 2-283/11 та Апеляційного господарського суду Одеської області від 13.02.12р. у справі № 22ц-1590/858/11р.

Наведене свідчить про неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а також про порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення від 17.12.12р. та постанова від 28.02.13р. підлягають скасуванню в частині розглянутих вимог про стягнення з першого відповідача 482334 грн., а з другого - 206715 грн. матеріальних збитків, в зв'язку з порушенням норм процесуального права, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно взяти до уваги викладене та вирішити спір щодо кожного з відповідачів згідно з вимогами чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Яна" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 17.12.12р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.13р. у справі № 5017/2983/2012 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів матеріальних збитків. Справу № 5017/2983/2012 в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

В іншій частині - рішення господарського суду Одеської області від 17.12.12р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.13р. у справі № 5017/2983/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя М.М. Малетич

Судді: О.М. Мамонтова

К.С. Круглікова