Рішення

від 10.07.2013 по справі 5017/2983/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р.Справа № 5017/2983/2012

За позовом: Селянського (фермерського) господарства "Яна"

до відповідачів 1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Старокульнянське".

2. Фермерського господарства "Слободзейський Сапфір"

про стягнення 689049,00грн.

Суддя Горячук Н.О

Представники:

Від позивача: голова Синдик О.О.

Від відповідача СТОВ "Старокульнянське": голова Шевчук В.М.

Від відповідача ФГ "Слободзейський Сапфір": за дов. Осадчий В.Г.

В засіданні суду по 10.07.2013р. була оголошена перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.

Суть спору: Селянське (фермерське) господарство "Яна" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом та уточненням до нього про солідарне стягнення з відповідачів 689049,00грн. Відповідач ФГ "Слободзейський Сапфір" позовні вимоги визнає частково у сумі 3634,00 грн. з підстав викладених у заяві від 04.07.2013р. (вх. ГСОО №20696/13 від 10.07.2013р.). Відповідач СТОВ "Старокульнянське" позовні вимоги не визнає, як недоведені.

05.06.2013р. ФГ "Слободзейський Сапфір" звернулося до суду з заявою (вх. ГСОО №17342/13 від 05.06.2013р.) про витребування у Кодимського РО ГУМВС України в Одеській області матеріали перевірки №748 від 24.07.2010р. Заява судом відхилена, бо є недоцільною, оскільки матеріали перевірки не можуть вплинути на предмет розгляду справи.

Крім того, 10.07.2013р. позивач звернувся до суду з клопотанням (вх. ГСОО №20920/13 від 10.07.2013р) про витребування у Одеського управління ДАІ в Одеській області інформації стосовно того, кому належать автомашини „Камаз", державний номер 494-94 ОВ, 16 регіон, ГАЗ - 53, державний номер ВН 97-20ВХ. Клопотання судом відхилено, оскільки ця інформація не може встановити місце, час, причину подій, хто чиї права порушує, хто, кому і яку саме майнову шкоду завдає і в якому розмірі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін встановлено наступне:

У травні 2007р. СФГ „ЯНА" було укладено 20 договорів оренди землі на полі №20 з пайщиками землі у с. Слобідка Кодимського району Одеської області загальною площею 53,11га. 25.12.2009р. ці договори зареєстровано Кодимською регіональною філією ДП „Центр Державного земельного кадастру" Державного комітету України по земельним ресурсам. Наявна в матеріалах справи довідка від 25.01.2010р. №31 свідчить, що за позивачем числиться земельна ділянка на території Малослобідської селищної ради загальною площею 53,11га на підставі оренди.

Як стверджує позивач, восени 2009 року він відновив для посіву 53,11га землі на полі №20, яке знаходиться на території Малослобідської селищної ради, на що потратив 43231грн., та засіяв його озимим ячменем.

З матеріалів справи також вбачається, що СФГ „Слободзейський Сапфір" у серпні 2009 року було укладено 14 договір оренди землі на полі №20 з пайщиками землі у с. Слобідка, загальною площею 36,66га. 21.02.2009р. між відповідачами по справі було укладено договір про спільний обробіток землі, за умовами якого відповідачі зобов'язались шляхом об'єднання майна і зусиль спільно обробити землі для досягнення певних господарський цілей.

У жовтні 2009 року „СТОВ „Старокульнянське" виконало комплекс осінніх полевих робіт на спірній ділянці поля №20 площею 36,6га на користь СФГ „Слободзейський Сапфір", а саме: дискування, культивацію, передпосівну культивацію та сів пшениці з добривами, що підтверджується актом виконаних робіт від 20.10.2009р.

Позивач та СФГ „Слободзейський Сапфір" звернулися до Кодимського РВ ГУМУС України в Одеській області з приводу самовільного захоплення поля №20. Згідно наявної в матеріалах справи постанови Кодимського РВ ГУМУС України в Одеській області від 10.02.2010 р. у порушенні кримінальної справи з приводу самовільного захоплення поля №20 Слобідської селищної ради, було відмовлено, окрім того, зазначено, що у разі отримання розрахунку заподіяної шкоди внаслідок самовільного захоплення поля №20 Слобідської селищної ради - вийти з клопотанням до прокурора Кодимського району про відміну даної постанови та проведення додаткової перевірки.

10.02.2010 р. вказана постанова Кодимського РВ ГУМВС України в Одеській області від 10.02.2010 р. була скасована постановою прокурора Кодимського району Поченюком С.В., а матеріали по порушенню кримінальної справи направлені для додаткової перевірки.

17.07.2010 р. на підставі заяви СФГ „ЯНА" вх.№1023 до РВ ГУМВС України Кодимського району в Одеській області про незаконний збір СФГ „Слободзейський Сапфір" врожаю пшениці на полі орендованому позивачем, було проведено перевірку та складено відповідні рапорти, з яких вбачається, що порушень громадського порядку, під час перевірки, виявлено не було.

28 вересня 2011 року рішенням Кодимського районного суду Одеській області по справі №2-283/11 було встановлено, що в порушення вимог договорів оренди 14 власників земельних ділянок в односторонньому порядку розірвали договори з СФГ „ЯНА" та уклали догори оренди з «ФГ „Слободзейський Сапфір". Згідно рішення в задоволенні позову прокурора Кодимського району в інтересах Ковбасюка Олега Володимировича, Николайчука Миколи Івановича, Ковбасюк Надії Мечеславівни, Домбровської Надії Луківни, Скотикайло Олександри Авксентіївни до СФГ „Яна", с. Тимково, Кодимського району Одеської області про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки відмовлено в повному обсязі

13 лютого 2012р. Апеляційний суд Одеської області розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою СФГ „Яна", прокурора Кодимського району Одеської області на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 25 серпня 2011 року по справі за позовом прокурора Кодимського району Одеської області в інтересах Ковбасюк Клавдії Пилипівни, Ротар Надії Григорівни, Соколюк Ксенії Іванівни, Бурлаки Олександри Андріївни та Домбровської Галини Петрівни до СФГ „Яна" про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договорів оренди земельних ділянок та повернення земельних ділянок їх власникам прийняв рішення, що рішення Кодимського районного суду Одеської області від 25 серпня 2011 року підлягає скасуванню з постановкою нового рішення, яким позов прокурора Кодимського району Одеської області в інтересах Ковбасюк Клавдії Пилипівни, Ротар Надії Григорівни, Соколюк Ксенії Іванівни, Бурлаки Олександри Андріївни та Домбровської Галини Петрівни до селянського (фермерського) господарства „Яна", розірвання договорів оренди земельних ділянок, про стягнення заборгованості по орендній платі та повернення земельних ділянок їх власникам - залишити без задоволення. (Т.3, а.с. 214).

Таким чином, укладені договори оренди землі на полі №20 між СФГ „ЯНА" та з пайщиками землі у с. Слобідка Кодимського району Одеської області були визнані судом дійсними.

Статтями 93, 125, 126 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не спростовується позивачем, СФГ „ЯНА" у липні-серпні 2009р. було оброблено, підготовлено для посіву та засіяно озимими культурами спірні орендовані земельні ділянки, водночас, державна реєстрація договорів оренди спірних земельних ділянок була проведена позивачем лише 25.12.2009р. Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги приписи ст. 125 ЗК України, право оренди земельних ділянок у позивача виникло саме з 25.12.2009р.

Таким чином, позивачем було підготовлено до посіву та засіяно спірні земельні ділянки з порушенням норм чинного законодавства, зокрема ст.ст. 93, 125 ЗК України.

Частиною 1 ст. 95 ЗК України передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

У відповідності до ч.ч.1-2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Приписами ст. 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (шкоди) необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобов'язання або завдання шкоди (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданих збитків або шкоди; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками або завданням шкоди та розміром шкоди; 4) вина особи, яка порушила зобов'язання, або завдала шкоду.

Збитки та шкода мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки або шкода, повинна довести як розмір збитків або шкоди так і факт їх понесення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач під збитками у своєму позові визначає упущену вигоду - дохід, який він міг би отримати з 43 га посівів озимого ячменю у випадку його урожайності 5,24 т з га та його продажу за ціною 2070 грн. за 1 т, також дохід, який він міг би отримати з 33 га посівів пшениці у випадку його урожайності 42,7 ц з га та його продажу за ціною 1580 грн. за 1 т., виходячи з даних, викладених у довідках торгово-промислової палати України від 12.10.2011р. та 21.04.2011р. Але позивач при цьому не враховує витрати, які він мав понести в процесі догляду посівів, збору врожаю та його реалізації. Тобто говорячи про збитки мова повинна йти про чистий дохід позивача, розрахунок і обґрунтування якого не представлено.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підтвердження неодержаного прибутку СФГ „ЯНА" надано довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати, калькуляцію затрат по полю №20 за 2009 рік та довідку державного статистичного спостереження №29-СГ вих.№37/04-07. Довідки Одеської регіональної торгово-промислової палати лише засвідчують орієнтовану вартість 1 тони фуражного ячменю та фуражної пшениці (Т. 3, а.с. 94-95). Суд не приймає до уваги калькуляцію затрат по полю №20 за 2009 рік, оскільки вона складена СФГ „ЯНА".

Посилання позивача на довідку державного статистичного спостереження № 29-СГ вих.№37/04-07, як на підтвердження врожайності ячменю та пшениці, суд вважає, що така довідка не може бути прийнята як допустимий доказ, оскільки зі змісту даної довідки вбачається, що вона складена самим відповідачем та має лише його підписи та печатку (Т. 3, а.с. 91-93). Щодо посилання позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог на відеозаписи, суд зауважує, що такі відеозаписи не можуть бути визнані належними доказами по справі, оскільки по відеозаписам неможливо встановити місце, час, причину подій, хто чиї права порушує, чи має місце крадіжка, хто, кому і яку саме майнову шкоду завдає і в якому розмірі.

Суд відмічає, що при вирішенні господарського спору у даному випадку слід керуватись Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993р. №284.

Відповідно до п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно із п.2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Згідно п.3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відшкодуванню підлягають:

- понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи;

- інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Проте, позивачем не надано доказів про створення комісії по визначенню розмірів збитків та складення відповідних актів про результати робіт такої комісії, які передбачені вищезазначеним Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам

Враховуючи, що позивачем не було надано до суду доказів на підтвердження наявності можливості реалізації зерна за будь-якою ціною, доказів щодо обсягу зерна, яке він міг би зібрати та докази врожайності на спірних земельних ділянках, в розумінні ст. ст. 32-34 ГПК України, господарський суд доходить до висновку, що позивач не довів обсяг понесених збитків і тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачів майнової шкоди (збитків).

В процесі розгляду справи відповідач Фермерське господарство "Слободзейський Сапфір" зробив заяву про часткове визнання позову у сумі 3634,00грн., посилаючись на те, що ним 17.07.2010р. з поля позивача було зібрано 2,3 тони пшениці, що підтверджується накладною б/н (наявною у матеріалах справи).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно солідарної відповідальності відповідачів у сумі 689049,00грн. згідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України якою встановлено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим, обґрунтовані частково та підлягають задоволенню в частині стягнення з Фермерського господарства "Слободзейський Сапфір" 3634,00грн. Решта позову задоволенню не підлягає, оскільки не обґрунтована та не підтверджена відповідними документами. Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача та відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вимоги позивача щодо накладання арешту на грошові кошти відповідачів, судом відхилено, бо позивачем не надані докази, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Слободзейський Сапфір" (Одеська область, Кодимський район, с. Мала Слобіка, код ЄДРПОУ 34281400) на користь Селянського фермерського господарства „Яна" (66052 Одеська область, Кодимський район, село Тимково, вул. Спортивна 65, р/р 26006000167551 ПАТ „ВТБ Банк" відділення „Таїровське", МФО 321767, код ЄДРПОУ 32429630) 3634 (три тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 00коп збитків, 72 /сімдесят дві/ грн. 68коп. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України

Повний текст рішення складено 15.07.2013р.

Суддя Горячук Н.О.