Ухвала

від 20.02.2013 по справі 2а-11124/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11124/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест - Комп'ютерний Світ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діавест - Компютерний Світ» (далі - ТОВ «Діавест - Компютерний Світ», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 грудня 2010 року № 0001102320/0 та від 23 грудня 2010 року № 0001112320/0.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 06.03.2012 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі направлення від 30.09.2010 року № 1659/23-20 була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Діавест - Компютерний Світ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.03.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 20.03.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено Акт від 08.12.2010 року № 995/1-23-20-36376703. На підставі Акту перевірки від 08.12.2010 року № 995/1-23-20-36376703 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва винесено податкові повідомлення рішення: від 23 грудня 2010 року № 0001102320/0 з податку на прибуток приватних підприємств із зазначенням суми грошового зобов'язання: за основним платежем 15 306 434,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13 612 584,0 грн.; від 23 грудня 2010 року № 0001112320/0 з податку на додану вартість із зазначенням суми грошового зобов'язання: за основним платежем 12 245 148,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6 122 574,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень, скарги ТОВ «Діавест - Компютерний Світ» податковими органами залишені без задоволення.

За результатами перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва встановлено порушення ТОВ «Діавест - Компютерний Світ» вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ «Діавест - Компютерний Світ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Технолюкс 2000» укладено договір від 05.05.2009 року № 03/05/09 поставки комп'ютерної техніки, оргтехніки, комплектуючих та витратних матеріалів до неї, ліцензоване програмне забезпечення, а також інші супутні та технічні товари (далі - договір від 05.05.2009 року № 03/05/09). Відвантаження товару здійснювалося згідно видаткових накладних в період з 01.05.2009 року по 26.01.2010 року в кількості 342 штук.

01 лютого 2010 року між ТОВ «Діавест - Компютерний Світ та товариством з обмеженою відповідальністю «К.М.Л укладено договір поставки №СФ00001 комп'ютерної техніки, оргтехніки, комплектуючих та витратних матеріалів до неї, ліцензоване програмне забезпечення, а також інші супутні та технічні товари (далі договір від 01.02.2010 року №СФ00001). Відвантаження товару здійснювалося згідно видатковим накладним в лютому 2010 року в кількості 31 штуки.

Позивачем на підставі договорів від 05.05.2009 року № 03/05/09, від 01.02.2010 року №СФ00001 було сформовано валові витрати та податковий кредит.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийшла до висновку, що не можуть бути прийняті до уваги податкові накладні виписані від імені контрагентів позивача, оскільки угоди укладені між ТОВ «Діавест - Компютерний Світ» та ТОВ «Технолюкс 2000», ТОВ «К.М.Л.» є нікчемними. Відповідачем також зазначалось про відсутність у контрагентів позивача - ТОВ «Технолюкс 2000» (код за ЄДРПОУ 36460255) та ТОВ «К.М.Л.»(код за ЄДРПОУ 3664511) адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Технолюкс 2000» та ТОВ «К.М.Л.» створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в обґрунтування своєї позиції посилається на пояснення директора, головного бухгалтера та засновника ТОВ «Технолюкс 2000» та ТОВ «К.М.Л.» та наголошує, що згідно наданих пояснень ОСОБА_2 ніякого відношення до діяльності зазначених підприємств не має, дані підприємства йому взагалі невідомі. Статутний фонд цих підприємств він не формував, фінансово-господарську діяльність не вів, бухгалтерську та податкову звітність підприємств не складав та до ДПІ не подавав, заробітну платню на підприємствах не отримував; де знаходяться та чим займаються ТОВ «Технолюкс 2000» (код за ЄДРПОУ 36460255) та ТОВ «К.М.Л.» (код за ЄДРПОУ 3664511) йому невідомо.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган прийшов до висновку, що первинні бухгалтерські документи підприємства, які складені ТОВ «Технолюкс 2000», ТОВ «К.М.Л.» надані до перевірки, не можуть бути прийняті до уваги.

Таким чином, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва зазначила, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Діавест - Компютерний Світ» та ТОВ «Технолюкс 2000», ТОВ «К.М.Л.» носять характер нікчемних правочинів, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме, частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як, на думку відповідача, суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України), волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів з приводу даних правовідносин, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного в періоді виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розрахунок суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, здійснюється на підставі даних сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за звітний податковий період.

Як вбачається з Акту перевірки від 08.12.2010 року № 995/1-23-20-36376703 позивачем надано податковому органу до перевірки такі первинні документи: податкові накладні, реєстри придбання товарів, робіт (послуг), акти виконаних робіт, наданих послуг, виписки банку, відомості реєстрів бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду міста Києва від 09.07.2010 року у справі № 50/363-б, зокрема, ТОВ «Технолюкс 2000» (код ЄДРПОУ 36460255) визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном і відкрито ліквідаційну процедуру, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 11.08.2010 року складено Акт № 1708 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Технолюкс 2000».

Проте, суд першої інстанції вірно зазначив, що ТОВ «Технолюкс 2000» (код ЄДРПОУ 36460255), ТОВ «К.М.Л.» (код ЄДРПОУ 36645115) на момент здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість, перебували на обліку в органах державної податкової служби та мали свідоцтво платника податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 531613, серії А01 № 212618, Свідоцтва №100223413 про реєстрацію платника податку на додану вартість, Свідоцтва № 100259659 про реєстрацію платника податку на додану вартість, Довідки про взяття на облік платника податків ТОВ «Технолюкс 2000» від 01.04.2009 року № 29003/29-004.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а саме статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Посилання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на пояснення директора ТОВ «Технолюкс 2000» та ТОВ «К.М.Л.» ОСОБА_2, що він не має ніякого відношення до діяльності зазначених товариств є необгрунтованими, з огляду на те, що в матеріалах справи наявна копія його заяви про скоєння злочину працівниками податкової міліції № 3366 від 15.11.2010 року, адресована прокуратурі Голосіївського району м. Києва із повідомленням того, що він особисто зареєстрував та здійснював господарську діяльність ТОВ «К.М.Л.» та скоєння працівниками ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва злочину, тобто про фальсифікацію неправдивих пояснень від імені ОСОБА_2

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2010 року у справі № 2а-16051/10/2670 за позовом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва до ТОВ «К.М.Л.», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Державний реєстратор Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про припинення юридичної особи в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відмовлено повністю. Дана постанова набрала законної сили.

В судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_2, який зазначив, що він дійсно являвся генеральним директором ТОВ «Технолюкс 2000» (код ЄДРПОУ 36460255) (згідно наявної в матеріалах справи копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.09.2011 року стан ТОВ «Технолюкс 2000»- «припинено») та ТОВ «К.М.Л.» (код ЄДРПОУ 36645115) (згідно наявної в матеріалах справи копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.09.2011 року стан ТОВ «К.М.Л.»- «в стані припинення підприємницької діяльності»), підписував офіційні документи, складав договірні угоди, надавав дані про звітність підприємств, які підписував особисто, мав взаємовідносини з позивачем.

Також як вбачається з наявної в матеріалах справи копії Довідки від 23.12.2011 року № 355/2-23-20-36645115, складеної відповідачем, у періоді, за який проводилась перевірка, відповідальним за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання зазначений директор ТОВ «К.М.Л.» ОСОБА_2, підписи якого наявні в зазначеній Довідці.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в періоді виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в періоді виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в періоді виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в періоді виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в періоді виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на наведене, ТОВ «Діавест - Комп'ютерний Світ» правомірно включив до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів від ТОВ «Технолюкс 2000», ТОВ «К.М.Л.».

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2010 року № 0001102320/0 стало порушення вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР, а саме, ТОВ «Діавест - Компютерний Світ» занижено податок на прибуток у загальній сумі 15 306 434,00 грн.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Як зазначалось вище, вартість отриманих від ТОВ «Технолюкс 2000», ТОВ «К.М.Л.» товарів була віднесена позивачем до складу валових витрат.

В матеріалах справи є Довідка від 23.12.2011 року № 355/2-23-20-36645115 Про результати зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «К.М.Л.», код ЄДРПОУ 36645115, у зв'язку з отриманням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва з питань дотримання вимог чинного законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Діавест - Компютерний Світ», код ЄДРПОУ 36376703 за період з 06.10.2009 року по 30.09.2011 року, з якої чітко вбачається висновок відповідача (розділ 4 Довідки «Висновок») про відсутність порушень товариства з обмеженою відповідальністю «К.М.Л.» по взаємовідносинах з ТОВ «Діавест - Компютерний Світ» за період з 06.10.2009 року по 30.09.2011 року.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що зміст укладених ТОВ «Діавест - Комп'ютерний Світ» угод не суперечить актам цивільного законодавства.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 23 грудня 2010 року № 0001102320/0 та від 23 грудня 2010 року № 0001112320/0 прийняті ДПІ у Голосіївському районі м. Києва необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому позовні вимоги ТОВ «Діавест - Компютерний Світ» є такими, що підлягають задоволенню.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 22.02.2013 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.