Ухвала

від 16.12.2013 по справі 2а-11124/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2013 р. м. Київ К/800/15218/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представників:

позивача - Долженка Ю.В.

відповідача - Денисенка Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2012

у справі № 2а-11124/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діавест-Комп'ютерний Світ»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діавест-Комп'ютерний Світ» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 23.12.2010 № 0001102320/0, № 0001112320/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013, позов задоволено; визнано неправомірними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача із Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, у зв'язку із реорганізацією на правонаступника - Державну податкову інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Діавест-Комп'ютерний Світ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.03.2009 по 30.06.2010, складено акт № 995/1-23-20-36376703 від 08.12.2010, в якому зафіксовані порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 52, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 15 306 434 грн., в т.ч.: за ІІ квартал 2009 року в сумі 331 536 грн., ІІІ квартал 2009 року в сумі 2 425 304 грн., ІV квартал 2009 року в сумі 7 829 152 грн., І квартал 2010 року в сумі 4 720 442 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 12 245 148 грн., в т.ч.: за травень 2009 року в сумі 43 000 грн., червень 2009 року в сумі 222 229 грн., липень 2009 року в сумі 1 093 029 грн., серпень 2009 року в сумі 1 613 092 грн., листопад 2009 року у сумі 1 897 606 грн., грудень 2009 року у сумі 2 752 624 грн., січень 2010 року у сумі 2 331 624 грн., лютий 2010 року у сумі 1 444 730 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 23.12.2010 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001102320/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 28 919 018 грн., в т.ч.: 15 306 434 грн. основного платежу та 13 612 584 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0001112320/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18 367 722 грн., в т.ч.: 12 245 148 грн. основного платежу та 6 122 574 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами встановлено, що 05.05.2009 між ТОВ «Діавест-Компютерний Світ» та ТОВ «Технолюкс 2000» укладено договір № 03/05/09 про поставку комп'ютерної техніки, оргтехніки, комплектуючих та витратних матеріалів до неї, ліцензоване програмне забезпечення, а також інші супутні та технічні товари.

Відвантаження товару здійснювалося згідно видаткових накладних в період з 01.05.2009 по 26.01.2010 в кількості 342 штук.

01.02.2010 між ТОВ «Діавест-Компютерний Світ та ТОВ «К.М.Л.» укладено договір № СФ00001 про поставку комп'ютерної техніки, оргтехніки, комплектуючих та витратних матеріалів до неї, ліцензованого програмного забезпечення, а також інших супутніх та технічних товарів.

Відвантаження товару здійснювалося згідно видаткових накладних в лютому 2010 року в кількості 31 штуки.

Позивачем на підставі зазначених договорів були сформовані валові витрати та податковий кредит.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, податковий орган виходив з того, що не можуть бути прийняті до уваги податкові накладні, виписані від імені контрагентів позивача, оскільки угоди укладені між позивачем та ТОВ «Технолюкс 2000», ТОВ «К.М.Л.» є нікчемними в силу ст. 213 Цивільного кодексу України, оскільки у вказаних контрагентів позивача відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру у ТОВ «Технолюкс 2000» та ТОВ «К.М.Л.» на створення правових наслідків.

Постановою Господарського суду міста Києва від 09.07.2010 у справі № 50/363-б ТОВ «Технолюкс 2000» визнано банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном і відкрито ліквідаційну процедуру.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 11.08.2010 складено акт № 1708 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Технолюкс 2000».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2010 у справі № 2а-16051/10/2670 в задоволенні позовних вимог ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про припинення юридичної особи - ТОВ «К.М.Л.» відмовлено (рішення набрало законної сили).

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ «Технолюкс 2000», ТОВ «К.М.Л.» на момент здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних, були зареєстровані платниками податку на додану вартість, перебували на обліку в органах державної податкової служби та мали свідоцтва платника податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Норми вказаного Закону передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товарів були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та контрагентами про поставку товарів не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно положень п. 9.8 ст. 9 зазначеного Закону реєстрація платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Технолюкс 2000» та ТОВ «К.М.Л.», які, на момент здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних позивачу, були зареєстровані платниками податку на додану вартість, є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій з вказаними контрагентами.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний