Постанова

від 21.02.2013 по справі 810/267/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 року місто Київ № 810/267/13-а

15.24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: - Машкіна Л.А., відповідача: - Борискевич М.І., Савинець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфінтрейд» доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфінтрейд»з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 19.12.2012 року № 0002052301/3114 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явилися представник позивача та представники відповідача.

Під час судового розгляду справи сторонами надавалися додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, у задоволенні позовних вимог просили відмовити.

Розглянувши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфінтрейд»є юридичною особою, зареєстрованою Обухівською РДА Київської області 22.08.2011 року, код за ЄДРПОУ: 37819760.

Згідно Довідки про взяття на облік платника податків від 20.03.2012 року № 21/10/3574, позивач узятий на облік в органах державної податкової служби 25.08.2011 року за № 3574, на дату видачі даної довідки перебував на обліку у ДПІ в Обухівському районі Київської області.

З матеріалів справи вбачається, що 03.12.2012 року ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт № 3564/22/37819760 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтерфінтрейд»(код ЄДРПОУ 37819760) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року», яким встановлено наступні порушення податкового законодавства:

- підпункт 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункт 135.4 статті 135, стаття 134, пункт 153.10 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 132 736, 00 гривень, в тому числі по періодах: три квартали 2011 року на суму -132 736, 00 гривень;

- пункт 135.4 статті 135, пункт 138.4 статті 138, пункт 153.10 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Інтерфінтрейд»зменшено збитки від операцій з іншими цінними паперами на загальну суму 296 495, 00 гривень, а саме по періодам:

за І квартал 2012 року на 296 495, 00 гривень;

за півріччя 2012 року на 296 495, 00 гривень;

за три квартали 2012 року на 296 495, 00 гривень.

За результатами розгляду заперечень 17.12.2012 року відповідачем було встановлено неточності викладені в Акті перевірки від 03.12.2012 року № 3564/22/37819760, а саме: «на сторінці 7, абзац 6 замість слів згідно з підпунктом 135.4 слід читати згідно пунктом 135.4», «в частині висновку Акта перевірки, а саме в пункті 1, замісіть слів підпункт 135.4, слід читати пункт 135.4», «в частині висновку Акта перевірки, а саме в пункті 1 замість слів три квартали 2011 року, слід читати три квартали 2012 року».

За результатами заперечення ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС висновки Акта перевірки від 03.12.2012 року № 3564/22/37819760 залишає без змін, а заперечення № 5-12 від 10.12.2012 року (вхідний 6401/10 від 10.12.2012 року) без задоволення.

На підставі Акта перевірки від 03.12.2012 року № 3564/22/37819760, ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 року № 0002052301/3114, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем -132 736, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями -33 184, 00 гривень.

Позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, тому воно підлягає скасуванню.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на час виникнення спірних правовідносин, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно з пунктом 153.10 статті 153 Податкового кодексу України, доходи та витрати від проведення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються відповідно до договірної ціни такої операції, але не нижчої (вищої) від звичайних цін.

У зв'язку з встановленням, на думку відповідача, порушень вищевказаних норм податкового законодавства, відповідач дійшов висновку про заниження податку на прибуток на загальну суму 132 736, 00 гривень, в тому числі по періодах: три квартали 2012 року на суму -132 736, 00 гривень.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов висновку про зменшення ТОВ «Інтерфінтрейд»збитків від операцій з іншими цінними паперами на загальну суму 296 495, 00 гривень, а саме по періодам: за І квартал 2012 року на 296 495, 00 гривень; за півріччя 2012 року на 296 495, 00 гривень; за три квартали 2012 року на 296 495, 00 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач на підставі аналізу укладених позивачем у 2012 році договорів купівлі-продажу цінних паперів (акцій), а саме: від 29.02.2012 року № 02/19/12-БВ з ТОВ «Скаді Плюс»; від 29.02.2012 року № 03/19/12-БВ з ТОВ «Елара-2011»; від 01.11.2011 року № Б-12/11-01 з ТОВ «СКМ КАПІТАЛ»; від 27.04.2012 року № БВ-01/12-01 з ТОВ «СКМ КАПІТАЛ»; від 29.02.2012 року № 01/19/12-БВ з ТОВ «СКМ КАПІТАЛ»дійшов висновку, що позивач отримав поворотну фінансову допомогу, оскільки позивач не надав під час перевірки відповідачу акти приймання-передачі цінних паперів. А, тому, на думку відповідача, не можливо було встановити момент переходу права власності на цінні папери, які відповідач в даному випадку відносить до товару в режимі вимог Господарського та Цивільного кодексів України. відповідач вважає, якщо грошові кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ «Інтерфінтрейд»не є можливим підтвердити, як дохід від продажу акцій, отже це надходження звичайних коштів.

Суд не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, виходячи з наступних підстав.

Представником позивача надано копію Висновку експертного економічного дослідження КНДІСЕ № 348/13-45 від 29.01.2013 року, на яке було поставлено три питання.

За результатами дослідження зроблені наступні висновки.

Щодо першого питання. Висновки Акту перевірки ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС від 03.12.2012 року № 3564/22/37819760 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтерфінтрейд»(код ЄДРПОУ 37819760) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року», щодо порушення пункту 135.4 статті 135, пункт 138.4 статті 138, пункт 153.10 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Інтерфінтрейд»зменшено збитки від операцій з іншими цінними паперами на загальну суму 296 495, 00 гривень, а саме по періодам:

за І квартал 2012 року на 296 495, 00 гривень;

за півріччя 2012 року на 296 495, 00 гривень;

за три квартали 2012 року на 296 495, 00 гривень, документально та нормативно не підтверджуються.

Щодо другого питання. Висновки Акту перевірки ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС від 03.12.2012 року № 3564/22/37819760 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтерфінтрейд»(код ЄДРПОУ 37819760) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року», щодо порушення підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункт 135.4 статті 135, стаття 134, пункт 153.10 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 132 736, 00 гривень, в тому числі по періодах: три квартали 2011 року на суму -132 736, 00 гривень, документально та нормативно не підтверджуються.

Щодо третього питання слід зазначити наступне. Коливання вартості цінних паперів, емітованих ІСІ, пов'язане з розрахунком вартості чистих активів ІСІ на кожний день, що передує дню прийому заявок на розміщення та викуп цінних паперів ІСІ, та, відповідно, продаж таких цінних паперів інвестору за ціною, визначеною пропорційно розрахунковій вартості чистих активів ІСІ, відповідає вимогам чинного законодавства України.

Як зазначив позивач та встановлено з матеріалів справи, що під час перевірки відповідачем було досліджено п'ять договорів купівлі-продажу цінних паперів, укладених позивачем, як продавцем. Позивач зазначив, що в цей же період останнім було укладено значну кількість аналогічних договорів купівлі-продажу цінних паперів, що підтверджується матеріалами справи.

В Акті перевірки відповідач посилався на банківські виписки, якими підтверджується надходження коштів на рахунок позивача за ІІ квартал 2012 року в сумі 21 361 905, 00 гривень. При цьому, відповідачем безпідставно було віднесено до доходів ІІ кварталу 2012 року кошти, отримані позивачем в листопаді 2011 року (банківська виписка № 3), в грудні 2011 року (банківська виписка № 4), в січні 2012 року (банківська виписка № 5).

Окрім того, зазначені відповідачем банківські виписки № 4 від 01.12.2011 року та № 5 від 04.01.2012 року не стосуються договорів, зазначених відповідачем в Акті перевірки.

Таким чином відповідач безпідставно та необґрунтовано визначив доходи позивача за ІІ квартал 2012 року в сумі 21 361 905, 00 гривень.

Слід зазначити, що висновки відповідача є безпідставними з огляду на те, що вони не підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку, наданими позивачем під час перевірки.

Під час судового розгляду справи представником позивача на підтвердження обставин викладених у позовній заяві були надані додаткові докази по справі, з яких встановлено наступне.

Документами первинного бухгалтерського обліку в повній мірі підтверджується наступне: виконання позивачем своїх зобов'язань як продавця за договорами купівлі-продажу цінних паперів, зазначених в Акті перевірки; списання цінних паперів з рахунку позивача у зберігача в строки, визначені договором, що відповідно до чинного законодавства України та умов договорів підтверджує перехід права власності на такі папери від позивача як продавця до покупців за договорами; часткове отримання позивачем вартості цінних паперів в строки, узгоджені договорами та додатковими угодами до них.

Відповідач дійшов висновку, як зазначено в Акті перевірки, що у зберігача цінних паперів, яким є АТ «БМ Банк», станом на 01.11.2012 року на рахунку в цінних паперах № 003033, що належить позивачу, обліковувалися цінні папери ПАТ «ЗНКІФ «Ефективні Інвестиції»(код ЄДРПОУ 35508835) в кількості 4988 штук та іменних інвестиційних сертифікатів ПВІФ «Довіра»в кількості 204 857 штук.

Зазначено, що згідно виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах, станом на 01.11.2012 року цінні папери не списувалися.

В ході перевірки позивачу було вручено запит щодо пред'явлення копій актів прийому-передачі цінних паперів. З даного приводу слід зазначити наступне.

Встановлено, що між позивачем та АТ «БМ Банк»було укладено договір на брокерське обслуговування, за умовами якого замовлення вважається виконаним після прийняття звіту брокера, тобто Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку не передбачено укладання актів приймання-передачі та актів зобов'язань до договорів.

Всі договори щодо оподаткування податком на прибуток, в результаті чого відповідачем зроблено неправомірний та безпідставний висновок, є договори купівлі-продажу цінних паперів. Операції з цінними паперами чинним законодавством, включно з податковим, віднесені до операцій особливого виду.

Згідно з підпунктом 153.8.1 пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України, облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат.

Платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями с цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Платники податку визначають фінансовий результат за операціями з цінними паперами відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку шляхом зменшення прибутків за операціями з цінними паперами на суму збитків від операцій з іншими цінними паперами протягом такого звітного періоду.

Прибуток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як позитивна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю нарахованих згідно з умовами випуску таких цінних паперів.

Збиток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як від'ємна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю. Для цілей цього пункту дохід платника податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів визнається на дату переходу покупцеві права власності на такі цінні папери.

Витрати платника податку на користь продавця або емітента цінних паперів визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

Відповідно до пункту 153.9 статті 153 Податкового кодексу України, первинними документами для підтвердження доходів і витрат за операціями з цінними паперами та деривативами (похідними інструментами), що перебувають в обігу на фондовій біржі, можуть бути оригінали:

для торговців цінними паперами -учасників фондової біржі -біржового звіту за звітний період;

для платників податку -клієнтів торговців цінними паперами -учасників фондової біржі -звіту торговця цінними паперами, який формується на підставі біржового звіту та договору з таким торговцем.

Позивач правомірно надав обґрунтовану відповідь відповідачу, що відповідно до договору про брокерське обслуговування замовлення на продаж (придбання) цінних паперів вважається виконаним з моменту отримання звіту брокера.

В Україні, відповідно до норм чинного законодавства в галузі обігу цінних паперів. Здійснюється електронний обіг цінних паперів. Всі зазначені договори були укладені між позивачем та покупцями відповідних цінних паперів стосуються бездокументарних цінних паперів.

Правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні регулюються Законом України від 10.12.1997 року № 710/97-ВР «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».

Поряд із спеціальними нормами Податкового кодексу України в частині оподаткування операцій з цінними паперами, саме Закон України від 10.12.1997 року № 710/97-ВР «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»є спеціальним законом прямої дії, яким врегульовані в тому числі і питання купівлі-продажу цінних паперів, переходу права власності на цінні папери тощо.

Відповідно до статті 1 Закону України від 10.12.1997 року № 710/97-ВР «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», бездокументарна форма цінного паперу -здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір;

депозитарний договір -договір між зберігачем та обраним ним депозитарієм, за яким депозитарій веде для зберігача рахунки у цінних паперах, на яких відображаються операції з цінними паперами, переданими зберігачем;

зберігач -банк, торговець цінними паперами або реєстратор, який має ліцензію на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих цінних паперів, що належать йому, так і тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунку в цінних паперах.

Згідно зі статтею 5 Закону України від 10.12.1997 року № 710/97-ВР «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.

Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі -виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.

Позивач надав відповідачу всі документи, що підтверджують перехід права власності за зазначеними в Акті перевірки договорами щодо операцій з цінними паперами (звіти торговців, виписки з рахунків та інші документи). Проте, відповідач неправомірно та безпідставно не прийняв ці документи, якими підтверджується їх виконання сторонами зазначених договорів, включно з позивачем в повному обсязі.

Відповідач в Акті перевірки посилався на пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, згідно якого, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином відповідач зазначив, що грошові кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок позивача не є можливим підтвердити як дохід від продажу акцій. Отже, це надходження звичайних грошових коштів.

Відповідач зазначив, у разі якщо поворотна фінансова допомога залишається неповерненою на кінець звітного періоду, то на таку допомогу (або неповернену частку) потрібно нарахувати умовні проценти, що і було зроблено відповідачем.

Суд вважає такі висновки відповідача хибними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, при удаваному правочині зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 20 Податкового кодексу України не містить у переліку права податкових органів, щодо визнання правочинів удаваними або недійсними.

Проаналізувавши норми законодавства суд робить висновок, що визнання правочину удаваним можливо тільки при розгляді справи про визнання правочину, який намагалися приховати, недійсним, та у податкових органів відсутнє право самостійно в позасудовому порядку, визнавати будь-який правочин удаваним.

Згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

- сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

- сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

- основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Отже, предметом договору поворотної фінансової допомоги повинні бути кошти, і обов'язковою умовою -строк повернення цих коштів.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним.

Відповідач не довів що ці правочини є недійсними на підставі закону, або на підставі рішення суду.

Відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною або судом.

Стаття 651 Цивільного кодексу України встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 563 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, сторони можуть за згодою розірвати будь-який договір та передбачити у договорі умови повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору.

Проаналізувавши норми права та умови договорів купівлі-продажу цінних паперів суд дійшов до висновку, що ці договори не відповідають поняттю договору поворотної фінансової допомоги.

Тому суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 132 736, 00 гривень за три квартали 2012 року є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки оподаткування операцій за договорами з цінними паперами не регламентується зазначеними приписами Податкового кодексу України, купівля-продаж цінних паперів не може бути кваліфікована як поворотна фінансова допомога.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак, податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Суд, заслухавши думку сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 19.12.2012 року № 0002052301/3114.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфінтрейд» понесені ним судові витрати в сумі 1693 (одна тисяча шістсот дев'яноста три) гривні 61 копійка.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 лютого 2013 р.