Постанова

від 28.02.2013 по справі 904/395/13-г

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2013 року Справа №904/395/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. (доповідача)

суддів: Павловського П.П., Швеця В.В.,

при секретарі судового засідання: Литвин А.П.,

за участю представників сторін:

від скаржника: Хвоста І.В., довіреність №103/08-09 від 02.01.13, представник;

Представник боржника у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2013р. у справі № 904/395/13-г

за заявою Управління пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, м. Нікополь

до боржника колективного сільськогосподарського підприємства "Капулівський", с. Капулівка, Дніпропетровська область

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2013р. (суддя Чередко А.Є.) у справі №904/395/13-г заяву Управління пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському районі про порушення провадження у справі про банкрутство КСП "Капулівський" повернуто без розгляду на підставі п.п.3,6 ч.1 ст.63 ГПК України.

Не погодившись з вищезгаданою ухвалою, скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій порушення ним вимог п.п.3, 6 ч.1 ст.63 ГПК України повністю заперечує, у зв'язку з чим просить оскаржувану ухвалу - скасувати, справу направити до місцевого господарського суду для розгляду.

Представник КСП "Капулівський" правом участі у розгляді апеляційної скарги не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав. Про час та місце слухання справи належним чином повідомлений.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого представника Управління пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському районі, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наведене нижче:

Повертаючи заяву про порушення провадження у справі про банкрутство без розгляду, в мотивувальній частині ухвали місцевий господарський суд послався на те, що заява не містить обставин та доказів, на яких ґрунтуються вимоги заявника, зокрема, даних щодо внесення до ЄДРЮО та ФОП запису про відсутність боржника за місцезнаходженням або неподання останнім податкової звітності більше одного року, що є необхідною передумовою порушення провадження у справі про банкрутство за ст.52 Закону України «про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; відсутні належні докази направлення боржникові копії заяви та доданих до неї документів.

Натомість, з такими висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може, з огляду на викладене нижче:

Так, відповідно до вимог чинного законодавства України, право внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність боржника за місцезнаходженням до повноважень управління Пенсійного фонду України не віднесено. Таке право належить до повноважень органів податкової служби за ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Натомість, на підтвердження факту відсутності боржника за місцезнаходженням скаржником суду першої інстанції було надано належним чином засвідчений акт державного виконавця від 15.11.2012р., згідно з яким боржник підприємницьку діяльність не веде, на момент перевірки належного боржнику майна, на яке можна звернути стягнення, не виявлено.

Стосовно ж ненадання позивачем доказів на підтвердження неможливості стягнення заборгованості за кредитним договором з основного боржника перед тим, як звертатись до суду з вимогою до поручителя про звернення стягнення на предмет іпотеки, судова колегія вважає за доцільне зауважити, що законодавцем позивачеві надано право визначення способу захисту своїх прав та інтересів. Порука та іпотека, в свою чергу, є самостійними видами забезпечення зобов'язання. При цьому, законодавець не виключає можливості використання кредитором, як одного, так і кількох видів забезпечення зобов'язання одночасно. Чинним законодавством України не передбачений також обов'язок кредитора щодо попереднього звернення за стягненням заборгованості безпосередньо до позичальника, а тільки у разі неможливості стягнення суми боргу з останнього, до майнового поручителя.

Що ж до ненадання позивачем належних доказів відправлення копії заяви порушення провадження у справі про банкрутство з доданими до неї документами сторонам у справі, як-то, відсутність оригіналу розрахункового документу, слід зауважити наступне: дійсно, абзацом 28 п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджений постановою КМУ від 05.03.2009р. №270 визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої законом "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно п.61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №1270 (далі - Правила), розрахунковий документ встановленої форми та бланк опису вкладення заповнюються відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

Таким чином, надану заявником господарському суду належним чином засвідчену копію фіскального чеку від 10.01.2013р. №7400 за умов наявності оригіналу опису вкладення від 10.01.2013р. зі штемпелем поштового відділення, що за згаданими вище Правилами підтверджує відповідність вкладених у поштовий конверт документів даним, які містяться в опису, колегія суддів вважає належним доказами відправлення боржникові заяви про порушення провадження у справі про банкрутство з доданими до неї документами.

У підсумку слід зазначити, що навіть за умов недостатності доданих до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство доказів на підтвердження викладених в ній обставин, а також, за наявності сумніву щодо відправлення останньої в адресу боржника, господарський суд першої інстанції не був позбавлений права витребувати необхідні докази в процесі здійснення ним дій по підготовці справи до розгляду, в порядку п.4 ч.1 ст.65 ГПК України.

За викладених вище обставин, апеляційна інстанція висновки місцевого господарського суду щодо наявності підстав для повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за п.п.3, 6 ч.1 ст.63 ГПК України вважає передчасними, а, відтак, оскаржувану ухвалу такою, що підлягає скасуванню з направленням справи до господарського суду першої інстанції для розгляду.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області - задовольнити повністю.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2013р. у справі №904/395/13-г - скасувати.

Справу №904/395/13-г направити до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний термін.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя П.П. Павловський

Суддя В.В. Швець

Повний текст постанови підписаний 05.03.2013р.