Постанова

від 13.06.2013 по справі 904/395/13-г

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2013 року Справа № 904/395/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів : Виноградник О.М., Джихур О.В.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.

представники сторін:

від ініціюючого кредитора : Хвостова І.В., представник, довіреність № 103/08-09 від 02.01.2013 року;

інші учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 року

у справі № 904/395/13-г

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області

до боржника Колективного сільськогосподарського підприємства "Капулівський", с. Капулівка Нікопольського району Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 року у справі №904/395/13-г (суддя Чередко А.Є.) провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 року, справу передати на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- ухвалу господарського суду винесено з порушенням норм матеріального права;

- на підтвердження факту відсутності боржника за місцезнаходженням УПФ України надало до суду першої інстанції належним чином засвідчений акт державного виконавця від 15.11.2012 року, яким встановлено, що боржник КСП "Капулівський" підприємницької діяльності не веде, на момент перевірки майна, належного боржнику, на яке можливо звернути стягнення в межах суми боргу не виявлено;

- за відомостями УПФ України боржник не надає звітності з січня 2004 року, не нараховує страхових внесків, не сплачує коштів;

- УПФ України повторно звернулось до Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби України щодо надання відомостей про подання боржником податкової звітності.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 13.06.2013 року.

Представник ініціюючого кредитора в судовому засіданні надав пояснення по апеляційній скарзі.

Інші учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка учасників провадження у справі не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи по суті у відсутності вказаних учасників.

Заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

14.01.2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Колективного сільськогосподарського підприємства "Капулівський", с. Капулівка Нікопольського району Дніпропетровської області на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а. с. 2-93).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2013 року заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про порушення провадження у справі про банкрутство Колективного сільськогосподарського підприємства "Капулівський" повернуто без розгляду на підставі пунктів 3, 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (а. с. 1).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області задоволено. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2013 року скасовано. Справу направлено до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду (а. с. 111-112).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Колективного сільськогосподарського підприємства "Капулівський", с. Капулівка Нікопольського району Дніпропетровської області за заявою Управління Пенсійного фонду України в м Нікополі та Нікопольського району Дніпропетровської області на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а. с. 114).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 року провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (а. с. 129-130).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду від 09.04.2013 року, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону (в редакції, що діяла до 18.01.2013 року) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог статті 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець -боржник або керівні органи боржника юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів фінансової звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області 14.01.2013 року звернулось до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника - Колективного сільськогосподарського підприємства "Капулівський".

В своїй заяві кредитор посилався на те, що боржник станом на 10.01.2013 року має заборгованість по платежах до Пенсійного фонду України всього в сумі 213 665,18 грн. із пільгових пенсій по списку № 2, призначених колишнім працівникам Колективного сільськогосподарського підприємства "Капулівський". Також, ініціюючий кредитор в своїй заяві звертав увагу на відсутність підприємницької діяльності боржника.

На підтвердження своїх вимог на суму 204 186,50 грн. кредитором подано: копії виконавчих листів, постанов відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції про повернення стягувачеві виконавчих документів (а. с. 16, 20, 24, 28, 32, 36, 40, 44, 48, 52, 56, 60, 64, 68, 72, 76, 80).

Із копій постанов про повернення виконавчих документів стягувачеві вбачається, що виконавчі документи - виконавчі листи повернуто без виконання. Проте, оригінали вказаних виконавчих документів до суду кредитором не представлено.

В обґрунтування відсутності підприємницької діяльності боржника ініціюючий кредитор посилався на те, що: відповідно до листа Комунального підприємства "Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 18.02.2011 року № 1404 право установчі документи на об'єкти нерухомості за боржником станом на 15.02.2011 року не зареєстровані (а. с. 85); згідно листа Нікопольського РЕР ДАІ підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області № 14/435 від 16.02.2011 року автотранспорт за боржником не зареєстровано (а. с. 86); із листа Інспекції Державного технічного нагляду Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 499-02-12 від 16.02.2011 року в базі даних обліку МТП інспекції відсутня інформація про реєстрацію сільськогосподарської техніки за боржником (а. с. 87); згідно акту державного виконавця від 15.11.2012 року виходом за місцезнаходженням Колективного сільськогосподарського господарства "Капулівський", встановлено, що останнє підприємницької діяльності не веде, на момент перевірки майна, яке належить боржнику і на яке можливе стягнення в межах суми боргу не виявлено (а. с. 88).

На підтвердження факту відсутності підприємницької діяльності боржника ініціюючим кредитором також надано копію листа Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції № 47845/10/15-120 від 14.11.2007 року, відповідно до якого Колективне сільськогосподарське підприємство "Капулівський" не звітувало до Нікопольської ОДПІ з 01.01.2002 року (а. с. 103).

Пунктом 20.1.4 Податкового Кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 78 Податкового Кодексу України передбачено, що позапланова перевірка здійснюється за наявності обставин, в тому числі, коли платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом (пункт 78.1.2 Податкового Кодексу України).

Позапланова перевірка здійснюється на підставі виникнення зазначених обставин за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що встановлення факту неподання платником податків у встановлений строк податкових декларацій відноситься до компетенції органів державної податкової служби, які з вказаних підстав, можуть ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника.

За таких обставин, лист ДПІ, доданий до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, з огляду на приписи ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не може бути визнано судом належним доказом для визначення підстав для порушення справи про банкрутство за заявою органів Пенсійного фонду України.

Така ж правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 12/5009/6155/11 від 15.05.2012 року.

Звертаючись із заявою до суду про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області не надало суду належних доказів у відповідності до вимог статті 52 Закону, які б свідчили про відсутність боржника за його місцезнаходженням.

Згідно пункту 5 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (надалі - Закон про державну реєстрацію) місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону про державну реєстрацію передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статті 17 Закону про державну реєстрацію відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно вимог частин 1, 3 статті 18 Закону про державну реєстрацію, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи вимоги статті 34 Господарського процесуального кодексу України допустимими доказами, які можуть підтверджувати відсутність боржника або керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є витяг чи довідка, в яких міститься запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Ініціюючим кредитором до заяви про порушення справи про банкрутство надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Колективного сільськогосподарського підприємства "Капулівський", з якої вбачається, що станом на 27.12.2012 року до реєстру внесено запис "не підтверджено статус відомостей про юридичну особу" (а. с. 90-91). Таким чином, кредитором не надано суду доказів внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням.

Наведене свідчить, що звертаючись до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника ініціюючим кредитором не надано доказів наявності обставин, необхідних для порушення провадження у справі про банкрутство на підставі статті 52 Закону.

З огляду на викладене, справа про банкрутство Колективного сільськогосподарського підприємства "Капулівський" була порушена судом помилково, без достатніх правових підстав.

За наведених обставин, господарський суд Дніпропетровської області дійшов до правильного висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі про банкрутство згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 року має бути залишена без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2013 року у справі № 904/395/11 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.06.2013 року

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В. Джихур

З оригіналом згідно

Помічник судді О.В. Заболотна

14.06.2013