Ухвала

від 09.04.2013 по справі 904/395/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

09.04.13р. Справа № 904/395/13-г

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Чередко А.Є.

при секретарі судового засідання Штефан В.П.

за участю представників сторін:

від кредитора - Хвостова І.В. - дов. №103/08-09 від 02.01.2013р

від боржника - не з'явився.

розглянувши справу

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, м. Нікополь

до боржника Колективного сільськогосподарського підприємства "Капулівський", 53275, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Капулівка, вул. Каховська, буд. 4, (ЄДРПОУ 20294512)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 12.03.2013р. порушено провадження у справі про банкрутство Колективного сільськогосподарського підприємства "Капулівський" за заявою УПФУ в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області відповідно до процедури, передбаченої статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції на час звернення кредитора з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, (далі - Закон) та призначено розгляд справи в судовому засіданні. Цією ж ухвалою господарський суд зобов'язав ініціюючого кредитора подати довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо боржника на час розгляду справи, докази не подання боржником податкової звітності та не здійснення підприємницької діяльності (завірені копії в справу).

У судове засідання 09.04.13р. витребувані судом матеріали ініціюючим кредитором не надані.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

УПФУ в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області звернулось до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Колективного сільськогосподарського підприємства "Капулівський" за ознаками ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як підставу для порушення провадження у справі кредитор вказав на наявність заборгованості боржника зі сплати платежів по пільгових пенсіях по списку № 2 в розмірі 213665,18грн. та не здійснення боржником підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець-боржник або керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою права передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст. 93 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється ЄДР, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та № записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, тощо.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", в ЄДР містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою. Вказаний Закон, також, визначає порядок внесення до ЄДР записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п.7 ст.19 вищевказаного закону).

На підтвердження факту відсутності божника за його місцезнаходженням кредитором надано Витяг Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.12.2012р. та акт державного виконавця від 15.11.2012р.

Однак, наданий кредитором витяг не містить відомостей щодо відсутності боржника за місцезнаходженням, а в силу вимог ст.ст. 16-19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та ст.ст. 33, 34 ГПК України акт державного виконавця не є належним доказом відсутності юридичної особи за місцезнаходженням.

В підтвердження своїх вимог кредитором, також подано лист Нікопольської ОДПІ № 47845/10/15-120 від 14.11.2007р., згідно з яким боржник не звітував до Нікопольської ОДПІ з 01.01.2002р.

Між тим, пунктом 20.1.4 Податкового Кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 78 Податкового Кодексу України передбачено, що позапланова перевірка здійснюється за наявності обставин, в тому числі, коли платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом (пункт 78.1.2 Податкового Кодексу України).

Позапланова перевірка здійснюється на підставі виникнення зазначених обставин за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що встановлення факту неподання платником податків у встановлений строк, протягом року податкових декларацій відноситься до компетенції органів державної податкової служби, які з вказаних підстав, можуть ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника.

За таких обставин, лист ДПІ, на який посилається ініціюючий кредитор в своїй заяві про порушення провадження у справі про банкрутство, з огляду на приписи частини 2 статті 34 ГПК України не може бути визнаний судом належним доказом для визначення підстав для порушення справи про банкрутство за заявою органів Пенсійного фонду України.

Така ж правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 12/5009/6155/11 від 15.05.2012 року.

До того-ж, наданий ініціюючим кредитором лист Нікопольської ОДПІ датований 2007р., тобто не містить даних про подання боржником податкової звітності за п'ять років перед поданням заяви до суду.

Також, ініціюючим кредитором не надано належних доказів неплатоспроможності боржника.

Як передбачено ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор має довести обставини неплатоспроможності боржника.

Кредитором не подано доказів в підтвердження неплатоспроможності боржника, а саме документів виконавчого провадження, або довідки державної податкової інспекції про закриття рахунків, які б підтверджували відсутність грошових коштів на рахунках боржника та неможливість погашення боргу шляхом вжиття заходів виконавчого провадження за рахунок наявних коштів на його рахунках, або доказів відсутності рахунків боржника в банківських установах (з наданих відповідних постанов ВДВС Нікопольського міськрайонного управління юстиції вбачається лише відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення).

Таким чином, ініціюючим кредитором при зверненні до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника не надано належних доказів, якими підтверджується наявність підстав, передбачених статтею 52 Закону, зокрема відсутність боржника за його місцезнаходженням, не подання до податкових органів протягом року податкової звітності, відсутності фактичного здійснення боржником господарської діяльності, а також неплатоспроможності боржника, що свідчить про відсутність підстав для застосування до боржника процедури банкрутства за ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Окрім цього, суд враховує, що на час порушення провадження у даній справі - 12.03.2013р., Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" діє в редакції від 22.12.2011р., якою не передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника, що була встановлена ст. 52 попередньої редакції Закону. При цьому в силу вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011р. та ст. 63 ГПК України скасування апеляційною інстанцією ухвали про повернення заяви кредитора без розгляду не має наслідком застосування до розгляду заяви кредитора норм Закону у редакції від 30.06.1999р., враховуючи дату надходження до суду заяви кредитора після розгляду скарги останнього на ухвалу про повернення заяви апеляційним судом та дату порушення провадження у справі за цією такою заявою.

Наведене унеможливлює, на даний час, провадження у справі про банкрутство за процедурою, передбаченою ст. 52 Закону. Вимоги ж ініціюючого кредитора до боржника сукупно складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, що є необхідною передумовою порушення провадження у справі про банкрутство згідно з вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011р.

Відповідно до п. 36 Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. у випадку, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника, судом слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону та п. 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне провадження у справі припинити.

З підстав наведеного та керуючись п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, ст.ст. 1, 7, п. 7 ч. 1 ст. 40, ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Припинити провадження у справі № 904/395/13-г про банкрутство Колективного сільськогосподарського підприємства "Капулівський", 53275, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Капулівка, вул. Каховська, буд. 4, (ЄДРПОУ 20294512) (ЄДРПОУ 20294512).

Копії цієї ухвали направити кредитору, боржнику та відповідним державним органам.

Суддя А.Є. Чередко