Рішення

від 16.01.2012 по справі 19/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 19/192 16.01.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгротехсервіс»

До Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниці»

Про стягнення коштів 82 469,49 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники:

Від позивача Титенко К.В. (дов. № б\н від 22.07.2011 р.)

Від відповідача : Гудзь В.М. (за дов. № 2 від 11.01.2012 р)

Від третьої особи: не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгротехсервіс»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниці»про стягнення 82 469,49 грн. часткову недостачу (втрату) вантажу (товару) та за затримку вагонів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 року порушено провадження у справі № 19/192, розгляд справи призначено на 19.10.2011 року.

14.10.2011 року представником відповідача подано до відділу діловодства суду відзив на позовну заяву.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 19.10.2011 р. справу передано для розгляду судді Головіній К.І. в зв'язку із знаходженням судді Шаптала Є.Ю. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2011 р. справу прийнято до провадження розгляд справи призначено на 07.11.11 р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 07.11.2011 р. справу передано для розгляду судді Шаптала Є.Ю. в зв'язку із виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.11 р. справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.11.11 р.

07.11.2011 р. по справі оголошено перерву до 28.11.11 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.11.11 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДП «Ренійський морський торговельний порт», розгляд справи відкладено на 14.12.2011 року.

14.12.2011 року по справі оголошено перерву до 16.01.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2011 року продовжено строк вирішення спору по справі на п'ятнадцять днів.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі, заперечував проти застосування строку позовної давності.

Представника відповідача в судовому засідання 16.01.2012 року проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив застосувати строк позовної давності.

Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомлено.

В судовому засіданні від 16.01.2012 р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами, враховуючи процесуальні строки розгляду справи.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.06.2010 року між ВАТ «Амофос -Максам»та Узбецькою залізницею було укладено договори № 044329, 044330, 044345, 044352, 044366, 044371 на перевезення у вагонах № 90436353,90560723,90581471,90436544,90637158,90353277 між станціями Озодлік Узбецької залізниці та Рені-порт Одеської залізниці (Україна), одержувач вантажу «Ренійський морський торговельний порт».

З міжнародної товарно-транспортної накладної № У-73 № 044352 вбачається, що на виконання умов договорів відбулося перевезення вантажу по відправках № 044329, 044330, 044345, 044352, 044366, 044371.

Згідно комерційного акту серії Б 054325/166/17, станцією Знам'янка Одеської залізниці (Україна) 23.06.2010 року було проведено комісійний огляд та зважування вагонів № 90436353,90560723,90581471,90436544,90637158,90353277.

В комерційному акті зазначено, що на підставі акту загальної форми № 16408 від 22.06.2010 р. вагони відчеплені для вагової перевірки. Встановлено різницю ваги проти документу в бік зменшення на 7100 кг., 7800 кг., 6900 кг., 8000 кг., 3700 кг., 3400 кг. Вагони прибули у технічному стані справними. Пломби на порушені, доступ до вантажу відсутній. Слідів втрати чи розчищення вантажу не виявлено. Люка зачинені.

Загальна сума недостачі вантажу у вагонах та плата за затримку вантажу за договорами становить 82 469,49 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно параграфу 4 ст. 17 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення видача вантажу вантажоодержувачу здійснюється відповідно до абз. 9 ст. 52 Статуту залізниць України та Правил видачі вантажів.

В силу статті 306 Господарського кодексу України та статті 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо перевезення встановлюється договором, якщо інше не визначено, зокрема, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.. 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які витупають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремим договором.

Так, згідно ст.. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст.. 52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі:

· Прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;

· Прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Привалами;

· Прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах)

· Прибуття вантажу, який був завантажений залізницею

· Видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею

· Прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах передбачених Правилами.

Згідно параграфу 6 статті 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення відомості про кількість та масу вантажу, внесені вантажовідправником, можуть служити доказом проти перевізника тільки тоді, коли перевірка цих даних була проведена залізницею та засвідчена відміткою у накладній.

У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.

Факт, того що вагони прибули до станції Знам'янка Одеської залізниці (Україна) в справних вагонах із непошкодженими пломбами відправника, підтверджуються комерційним актом серії Б 054325/166/17 від 23.06.2010 р.

Відповідно до п. 4 параграфу 3 та п. 3 параграфу 4 статті 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Судом встановлено, що в зв'язку з відсутністю ознак втрати, видача вантажу залізницею здійснювалась за спірною поставкою на підставі ст.. 52 Статуту залізниць України.

Отже, суд не вбачає в діях залізниці вини щодо недостачі вантажу.

Згідно § 1 ст. 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, претензії та позови одержувача або відправника до залізниці за договором перевезення можуть бути заявлені протягом дев'яти місяців.

З наданих документів вбачається, що видачу вантажу за договорами № 044329, 044330, 044345, 044352, 044366, 044371 відбулася 30.06.2010 року.

З претензіями позивач звернувся 14.03.2011 року, які були розглянуті та відхилені залізницею через відсутність вини, про що свідчать листи від 08.09.2011 за відправкою по договору № 044352 та від 21.09.2011 року договорами № 044329,044330,044345,044366,044371.

Згідно § 3 ст. 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, перебіг строків давності призупиняється з дня пред'явлення претензії і продовжується з дня, коли залізниця повідомила заявника про результат розгляду претензії. Якщо претензія залишена без відповіді, то перебіг строку давності поновлюється з моменту закінчення строку, встановленого в § 8 ст.29 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

З позовною заявою позивач звернувся 28.09.2011 року, тобто після спливу 9-ти місячного строку позовної давності.

§ 4 ст. 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення зазначено, що претензії і вимоги, по яким сплив строк давності, не можуть бути пред'явлені і у вигляді позовів.

Згідно з частиною 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач в судовому засіданні 16.01.2012 року підтримав заяву про застосування строку позовної давності.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 3 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 року № 01-8/917 зазначено, що на відміну від права суду визнати поважною причину пропуску строку позовної давності та поновити строк, ст. 31 СМГС не надає такого права суду навіть за наявності поважних причин.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 58, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову -відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 20.01.12 р.