Рішення

від 27.01.2012 по справі 19/280

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 19/280 27.01.12

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»

До: Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»

Про стягнення 7 918,80 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Огненний А.Б. за дов. № 09/37 від 23.12.2011 р.

від відповідача: Гудзь В.М. за дов. № 2 від 11.01.2012 р.

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»про стягнення 7 918,80 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.11 р. порушено провадження у справі № 19/280, розгляд справи призначено на 11.01.2012 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.01.12 р. подав відзив на позовну заяву.

11.01.12 р. по справі оголошено перерву до 27.01.12 р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у відзиві.

В судовому засіданні 27.01.12 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Лебединський гірничо-збагачувальний комбінат» (Поставник) та Відкритим акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат ім.. Ілліча»(Покупець) було укладено Договір поставки № 100697/1354.

Відповідно до умов якого (п. 1.1) поставник зобов'язується поставити покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити протягом строку дії договору брикети залізної руди, виробництва ВАТ «Лебединський ГЗК», в кількості, за ціною та на умовах поставки, узгоджених в договорі та в щомісячних додатках до нього.

Згідно п. 4.2 Договору базис поставки: DAF станція Соловей (439701)/Тополи (431801) кордон РФ/Україна

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3.4 Договору сторони узгодили, що орієнтована загальна вартість поставки складає 20 000,00 доларів США.

02 вересня 2011 р. на адресу позивача було поставлено відповідачем брикети залізної руди по залізничній накладній № АК 636569 від 25.08.2011 р. у вагонах № 67857888, № 67380824.

Представник позивача пояснив, що під час приймання продукції на станції призначення було виявлено невідповідність маси вантажу перевізним документам, зокрема, було встановлено нестачу у вагоні № 67857888 в кількості 1 780 кг., у вагоні № 67380824 в кількості 1 240 кг.

Нестача продукції також підтверджується складеним на станції Куп'янськ комерційний акт № 007631/ 1082/270 від 01.09.2010 року.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача 7 918,80 грн. збитків у вигляді вартості відсутньої продукції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно параграфу 4 ст. 17 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення видача вантажу вантажоодержувачу здійснюється відповідно до абз. 9 ст. 52 Статуту залізниць України та Правил видачі вантажів.

В силу статті 306 Господарського кодексу України та статті 908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України визначено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо перевезення встановлюється договором, якщо інше не визначено, зокрема, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.. 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які витупають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремим договором.

Так, згідно ст.. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст.. 52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі:

· Прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій;

· Прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Привалами;

· Прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах)

· Прибуття вантажу, який був завантажений залізницею

· Видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею

· Прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах передбачених Правилами.

Згідно параграфу 6 статті 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення відомості про кількість та масу вантажу, внесені вантажовідправником, можуть служити доказом проти перевізника тільки тоді, коли перевірка цих даних була проведена залізницею та засвідчена відміткою у накладній.

У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану.

Факт, того що вагони прибули до станції Куп'янськ-Сортувальний в справних вагонах із непошкодженими пломбами відправника, підтверджуються комерційним актом № 007631/1082/270 від 01.09.2010 р.

Відповідно до п. 4 параграфу 3 та п. 3 параграфу 4 статті 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Судом встановлено, що в зв'язку з відсутністю ознак втрати, видача вантажу залізницею здійснювалась за спірною поставкою на підставі ст.. 52 Статуту залізниць України.

Отже, суд не вбачає в діях залізниці вини щодо недостачі вантажу.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позивач не довів факт недостачі товару, а отже -і протиправну поведінку відповідача, що виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків.

За таких обставин, позов визнається судом необґрунтованим, недоведеним та такими, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Ю. Шаптала

Дата складання повного рішення: 01.02.12 р.