Ухвала

від 19.02.2013 по справі 2а-8677/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року Справа № 49363/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Максрембуд" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

29 вересня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Максрембуд" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Шевченківському районі м. Львова №0003141630/0/13356 від 09 червня 2010 року, №0003131630/0/13355 від 09 червня 2010 року, №0003141630/1/21155 від 08 вересня 2010 року та №0003131630/1/21154 від 08 вересня 2010 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи податкового органу щодо безпідставності не включення до складу податкових зобов'язань сум ПДВ в розмірі 286300,75 грн. по господарській операції з ТзОВ ,, Фірма ,,Полюс".

За таких обставин податковий орган вважає правомірними свої податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності у відповідності до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що за наслідками проведеної 01 червня 2010 року документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесено податкові повідомлення-рішення від 09 червня 2010 року №0003141630/0/13356, яким ТзОВ ,,Максрембуд" визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 429451,50 грн. (286301,00грн. основного платежу та 143150,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій ) та №0003131630/0/13355, яким товариству визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 101165,40 грн. (72261,00 грн. основного платежу та 28904,40грн. штрафних (фінансових) санкцій).

За наслідками адміністративного оскарження податковим органом залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 09 червня 2010 року та 08 вересня 2010 року винесено податкові повідомлення-рішення №0003141630/1/21155, №0003131630/1/21154, які містять аналогічні податкові зобов'язання.

Висновки податкового органу базуються на тому, що на порушення вимог п.п 7.3.1, п.7.3, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" товариством до складу податкових зобов'язань не включено у січні 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 286300,75грн. згідно податкової накладної №5 від 18.01.2010 року на загальну суму 1717804,50грн., виписаної для ТзОВ ,, Фірма ,,Полюс" та у лютому 2010 року не включено ПДВ в сумі 72260,60грн. згідно податкової накладної №7 від 10.02.2010 року на суму 433563,60грн., виписаної для ,, Фірма ,,Полюс".

Задовольняючи позовні вимоги суду першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не встановлено обставин, з настанням яких у позивача виникли податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 286300,75грн. у січні 2010 року та у сумі 72260,60грн у лютому 2010 року, а тому нарахування податковим органом цих податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є протиправним.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, статтею 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року „Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну (підпункт 7.2.1 пункту 7.2).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (п.п.7.2.3 п.7.2).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (п.п.7.3.1 п.7.3).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду(п.п.7.7.1 п.7.7).

Згідно ст. 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що підставою для виникнення у продавця податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість є надходження коштів від покупця товарів (робіт, послуг) або відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг).

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що податковий орган дійшов висновку щодо ухилення позивача від сплати податків на підставі не завірених належним чином ксерокопій податкових накладних № 5 від 18.01.2010 року та №7 від 10.02.2010 року, які від імені ТзОВ ,,Максрембуд" підписані ОСОБА_1.

Згідно договору субпідряду від 12.10.2007 р. та договору генерального підряду від 01.12.2007р. ТзОВ ,,Максрембуд" виконував для ТзОВ ,, Фірма ,,Полюс" будівельні роботи, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, податковими накладними № 43 від 23.10.2007 року, № 44 від 29.10.2007 року, № 48 від 02.11.2007 року, № 57 від 12.11.2007 року, № 54 від 22.11.2007 року, № 53 від 27.11.2007 року, № 55 від 27.11.2007 року, які від імені ТзОВ ,,Максрембуд" підписані ОСОБА_1. Податкові накладні № 2 від 11.01.2008 року, № 3 від 17.01.2008 року, № 8 від 23.01.2008 року, № 34 від 31.03.2008 року підписані від імені ТзОВ ,,Максрембуд" ОСОБА_2.

Позивач надав суду копію наказу № 4 від 31 січня 2008 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням.

Позивач також категорично заперечив факт господарських операцій з ТзОВ ,, Фірма ,,Полюс" та видачі податкових накладних у 2010 році.

Згідно листа ТзОВ ,, Фірма ,,Полюс" від 22.07.2009р. за № 108 між ТзОВ ,,Максрембуд" та ТзОВ ,, Фірма ,,Полюс" було укладено лише два договори у 2007 році, заборгованість ТзОВ ТзОВ ,,Фірма ,,Полюс" перед ТзОВ ,,Максрембуд" за вказаними договорами складає 122935,38грн..

На підставі викладеного суд першої інстанції обґрунтовано піддав сумніву достовірність податкових накладних № 5 від 18.01.2010 року та №7 від 10.02.2010 року, а також реальність зазначених в них господарських операцій.

Крім того, суд першої інстанції вжив належних заходів щодо витребування у ТзОВ ,,Фірма ,,Полюс" оригіналів та копій для приєднання до матеріалів справи документів, що стосуються господарських операцій цього товариства з позивачем у січні 2010 року та лютому 2010 року (первинні бухгалтерські документи, банківські виписки, податкові накладні № 5 та №7) . Однак жодного доказу ТзОВ ,,Фірма ,,Полюс" суду не надала.

Податковий орган, на якого в силу ч.2 ст. 71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування свого рішення, також не надав суду доказів на підтвердження реального характеру господарських операцій, зазначених в накладних № 5 від 18.01. 2010 року та № 7 від 10.02.2010 року суду, зокрема: договорів на виконання будівельних робіт, актів прийому виконаних робіт, доказів надходження коштів на рахунки чи в касу позивача за виконанні роботи.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність доказів для підтвердження наявності передбачених п.п.7.3.1 п.7.3 Закону № 168/97-ВР обов'язкових підстав для виникнення податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість: надходження коштів від покупця товарів (робіт, послуг) або відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг).

Таким чином, висновки податкового органу щодо не включення позивачем до складу податкових зобов'язань у січні-лютому 2010 року сум ПДВ в розмірі 286300,75 грн. по господарських операціях з з ТзОВ ,, Фірма ,,Полюс" базуються лише на припущеннях, не підтверджуються жодними первинним документами бухгалтерського та податкового обліку, а тому прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний та обґрунтований висновок про незаконність оскаржених податкових повідомлень-рішень, оскільки фактично господарські операції не мали місця, а тому у позивача були відсутні будь-які законні підстави для віднесення до складу податкових зобов'язань сум ПДВ по неіснуючих операціях.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, позаяк вони не містять жодного доказу на спростування висновків суду першої інстанції, а тому скарга задоволенню не підлягає.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2011 року у справі № 2а-8677/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 26 лютого 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Р.Й.Коваль